Діяльність Антимонопольного комітету України

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет

 імені  Юрія Кондратюка

Факультет менеджменту і бізнесу

Кафедра менеджменту і маркетингу 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

«Діяльність Антимонопольного

  комітету України» 
 
 
 
 
 
 

                                                Виконав:

                                                студент групи 401-ЕР

                                                Храпач С.В.

                                                Перевірила:

                                                Ржепішевська В.В 
 
 
 
 
 
 

Полтава 2011

 

Зміст 

      Вступ

1. Поняття Антимонопольного комітету України, особливості його статусу

      2. Основні функції Антимонопольного комітету України

      3. Аналіз використання антимонопольної політики й антимонопольне законодавство США і країн Західної Європи

      Висновок

      Список  використаної літератури 
Вступ 

     Процес  монополізації економіки має  як позитивні так і негативні  наслідки. Існує позиція, що у великих  підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а також, пристосуватися до розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополій значно більше, і перший ¾ практика встановлення монопольних цін. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку.

     Щоб запобігти деяким із цих негативних наслідків, держава була змушена  проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфери впливу монополістичних об’єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників.

     Антимонопольна  політика ¾ сукупність заходів держави щодо припинення зловживання монопольним становищем з однієї сторони (тобто нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), та з іншої сторони створення нових монополій та монополістичних об’єднань. Основними обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали антиконкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

     Ще  однією функцією держави в цьому  напрямку є створення органу або  органів, які б слідкували за дотриманням  законодавства, а також вносили пропозиції щодо змін законодавства даного напрямку. В Україні для боротьби з монополізмом створений Антимонопольний комітет в 1993 році.

 

      1. Поняття Антимонопольного комітету  України, особливості його статусу 

     Антимонопольний   комітет  України  є  державним  органом  із спеціальним   статусом,  метою  діяльності  якого  є  забезпечення державного  захисту  конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері  державних  закупівель.

     Правове регулювання діяльності Антимонопольного комітету здійснює Закон України «Про Антимонопольний комітет України» і ряд інших нормативних актів. За даним Законом Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

     Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

     •  здійснення    державного    контролю    за    дотриманням антимонопольного законодавства;

     •   запобігання,      виявлення      і      припинення порушень антимонопольного законодавства;  

     •    контроль за економічною концентрацією;

     •    сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

       Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

     Повноваження  Антимонопольного комітету України  закріплені в ст. 8 Закону України  «Про Антимонопольний комітет України», до них відносяться:

     •    визначати  межі товарного  ринку,  а також  монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;

     •    видавати    суб'єктам    господарювання    обов'язкові    для виконання рішення про  припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень;

     •    вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо        скасування        ліцензій,        припинення        операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів  господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства;

     •    приймати  нормативно-правові  акти   відповідно до  його компетенції, зокрема, з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, дискримінації      органами     влади,      органами      місцевого самоврядування,      органами      адміністративно-господарського управління та контролю,  провадження у заявах про надання дозволу на економічну концентрацію суб'єктів господарювання, контролю       за       економічною       концентрацією       суб'єктів господарювання,    провадження   у   справах   про   порушення антимонопольного законодавства, порядку виконання, перевірки, перегляду  та   оскарження   рішень   органів   Антимонопольного комітету України, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органами самоврядування, органами управління та контролю, контролювати їх виконання, застосування; 

     2. Основні функції Антимонопольного  комітету України 

     До  основних функцій Антимонопольного комітету входять:

     1. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів; при перетворенні органів управління в об'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцями та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;

     2. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та прийняття рішень за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

     3. Звернення до суду чи господарського  суду з позовами (заявами) у  зв'язку з порушеннями антимонопольного  законодавства, в тому числі:

     а) про визнання недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів, припинення правопорушень тощо;

     б) про відшкодування збитків, заподіяних порушенням антимонопольного законодавства;

     в) про вилучення прибутку, незаконно  одержаного суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства. 

     3. Аналіз використання антимонопольної  політики й антимонопольне законодавство  США і країн Західної Європи 

     Аналіз  використання антимонопольної політики й антимонопольне законодавство  США і країн Західної Європи дає можливість використати в Україні їхній досвід.

     Аналіз  антимонопольного законодавства закордонних  країн дозволяє виділити такі антиконкурентні  дії:

     - горизонтальні обмеження конкуренції;

     - вертикальні обмеження конкуренції.

     Горизонтальні обмеження конкуренції визначаються як договори між сторонами, що ведуть справи на тому самому рівні виробництва  або розподілу товарів (послуг). Вони можуть варіюватися від простих двосторонніх угод до багатосторонніх угод. До типових горизонтальних обмежень можна віднести картельні договори, що, зокрема, регламентують ціни, розділяють ринки збуту, установлюють своєрідні умови торгівлі, включаючи дисциплінарні санкції за порушення договору його учасниками. Горизонтальні обмеження конкуренції ставляться до найбільше серйозних порушень антимонопольного законодавства.

     При вертикальному обмеженні конкуренції, як правило, обмежувальні умови приймаються  в односторонньому порядку, оскільки пануючий на ринку підприємець у стані нав'язати свої умови більш слабкому контрагенту.

     До  категорії вертикальних обмежень конкуренції  можна віднести насамперед договори про виняткові торгові операції (мова йде про договори продажі  лише визначеним покупцям або про придбання товарів тільки у визначених постачальників), що зв'язують договори (продаж із примусовим асортиментом, коли продавець обумовлює продаж основного товару придбанням другорядного, пов'язаного з основним), встановлення або підтримка перепродажних цін, обмежувальні умови в договорах про передачу прав на об'єкти промислової власності (договори поступки і ліцензійні договори).

     Але незважаючи на вищесказане, не завжди буває легко відрізнити горизонтальні  обмеження конкуренції від вертикальних, наприклад, у випадку перехресного ліцензування у відношенні прав на промислову власність або коли конкуруючі підприємці призначають один одного винятковими дистриб'юторами своїх товарів.

     Монополізація ринку в закордонних країнах  проходить в основному двома шляхами: придбанням підприємств конкурентів (горизонтальна інтеграція) або налагодженням своєї власної системи постачання і побуту товарів (вертикальна інтеграція).

     Антиконкурентним  можна також вважати придбання  конкуруючих компаній: ніяка корпорація, що займається торгівлею, не має права одержувати, прямо або побічно, весь або частину акціонерного капіталу (або майна іншої корпорації).

     Підводячи результати, можна сказати, що в західних країнах проведення антимонопольної  політики й антимонопольне законодавство одержали широкий розвиток, а головне, що цей механізм контролю за монополіями і її негативними наслідками успішно діє протягом багатьох років.

     Тут теж є свої негативні чинники, наприклад, порушення непорушності загальної заборони монополій шляхом винятки з цієї заборони, що поширюється як на окремі компанії, так і на цілі галузі. Але в цілому можна сказати, що антимонопольні законодавства США і країн Західної Європи, хоч і принципово відрізняються друг від друга в багатьох відношеннях, є продуманими й економічно обґрунтованими, що обумовлює можливість їхнього часткового використання в антимонопольній політика України.

     Антимонопольне  законодавство України, як уже говорилося вище, відповідає вимогам світових стандартів. Але при цьому було б бажаним і введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн жорсткого контролю за виконанням даного законодавства. Це одне із самих "хворих" місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але введення їх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається.