Дослідження конкурентів як чинника маркетингового середовища

Дослідження конкурентів як чинника маркетингового середовища

Головним завданням економіки  є задоволення необмежених потреб суспільства в суспільних благах за допомогою обмежених ресурсів шляхом оптимального розподілу цих  ресурсів між різними галузями народного  господарства. Реалізація даного завдання покладається на суб'єктів економіки. Діагностика конкурентного середовища являє собою специфічний самостійний етап дослідницького процесу, необхідний для формування більш повної і точної уяви про внутрішні механізми поводження даних суб'єктів [4].

Вихід на ринок, зокрема зовнішній, завжди пов’язаний з конкурентною боротьбою. При великій насиченості і навіть перенасиченості світових товарних ринків, коли пропозиція значно перевищує попит, кожний товар (а відтак і товаровиробник) борються за споживача. Багато товарів одночасно пропонують однакові, або різні методи задоволення тієї самої потреби покупця на однакових або незначно змінених (економічних) умовах. У такій ситуації споживач надає перевагу найконкурентоздатнішому товару, тобто такому, який на одиницю вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на вищому рівні порівняно з товарами конкурентів. Конкурентним товар стає тоді, коли в ньому використані винаходи або промислові зразки.

Конкуренція – основна  відмітна риса ринкових відносин. В  економіці – це суперництво економічних  суб’єктів за кращу реалізацію своїх  економічних інтересів. Як регулятор  ринкової економіки конкуренція  ґрунтується на свободі вибору, формує ринкові ціни, урівноважує попит  і пропозицію, стимулює зниження витрат виробництва та впровадження нової  технології, об’єктів інтелектуальної  власності, забезпечує суверенітет споживача [1].

Конкуренція, як і будь-яке  інше середовище, має свої позитивні  та негативні риси. Серед переваг  конкуренції слід відмітити такі: стимулювання науково-технологічного прогресу, впровадження новітніх техніки та технологій; зростання продуктивності праці; підвищення якості продукції; розширення асортименту товарів; стимулювання переливу капіталу всередині галузей, між ними, а також між сферами економіки, внаслідок чого конкуренція є важливим елементом господарського механізму; конкуренція є рушійною силою ефективної організації праці і управління.

Серед недоліків конкуренції  доцільно визначити наступні: інтенсифікація праці внаслідок конкуренції  між найманими працівниками, що сприяє зростанню кількості безробітних, масштаби якого негативно впливають  на становище зайнятих працівників; обмеження розвитку малих та середніх підприємств, їх масове банкрутство  внаслідок використання нечесних методів  конкуренції великими компаніями; зростання  вартості товарів і послуг, спричинене використанням гіпертрофованої  реклами та деяких інших видів  маркетингової діяльності підприємств  у їхній боротьбі за споживачів, ринки збуту; конкурентна система  не гарантує, що першочергово будуть задоволені потреби тих споживачів, які є  найменш захищеними в соціальному плані (в умовах конкуренції розподіл доходів відбувається автоматично); в конкурентному середовищі не враховуються потенційно негативні наслідки рішень, які приймаються, якщо це не буде безпосередньо стосуватися діяльності даного підприємства в майбутньому [3].

Стан чинників конкурентного  середовища зумовлює і методи ведення  конкурентної боротьби.

Методи конкурентної боротьби - це передусім поліпшення якості товарів  і послуг, швидке оновлення асортименту  продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове  зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі "мирні" методи обмеження конкуренції, як укладення  концернами таємних угод про єдину  політику .

 Розрізняють три групи  методів: цінові, нецінові і маркетингові.

До цінової конкуренції  вдаються головним чином підприємства-аутсайдери для суперництва в боротьбі з  монополіями, з якими у аутсайдерів  немає сил і можливостей боротися у сфері нецінової конкуренції. Крім того цінові методи застосовують для проникнення на ринки з  новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де не мають абсолютної переваги), а також для зміцнення позицій у разі раптового загострення проблем збуту [5].

Нецінові методи можуть бути як законними, так і незаконними.

Застосовуючи законні  методи нецінова конкуренція висуває  на перший план вищу, ніж у суперників, надійність, меншу «ціну споживання», сучасніший дизайн і т.д. До незаконних методів нецінової конкуренції належать: промислове шпигунство; переманювання фахівців, які володіють виробничими секретами; випуск товарів-імітаторів, зовні нічим не відмінних від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якістю, а тому звичайно на 50% дешевших; закупівля зразків з метою копіювання їх.

Маркетингові методи управління підприємством, по суті, також можна  віднести до нецінових методів конкуренції. Однак це найдійовіші методи ведення  конкурентної боротьби.

Використання елементів  комплексу маркетингу в конкурентній боротьбі зумовлюють комерційний успіх  підприємства. Найбільше значення в  конкурентній боротьбі мають: розробка і випуск нових товарів; комплексні дослідження ринку і планування маркетингу; організація роботи торгового апарату; реклама і стимулювання збуту; удосконалення продукції, що випускається; політика цін; удосконалення організаційної структури; вибір найефективніших каналів розподілу; зниження витрат обігу; кредитна політика і фінансування [5].

Чинники, що найбільше впливають  на успіх комерційної роботи на зовнішніх  ринках, - це якість товарів, цінова кредитна політика, упаковка і реклама.

Як складова частина господарського механізму конкуренція діє через  попит пропозицію і ціни. У цьому  разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між  виробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотний  механізм існує за конкуренції покупців. У результаті конкуренції між  виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства [4].

Маркетинг – це не тільки важлива функція сучасного бізнесу, а й своєрідна філософія ведення  дійових операцій. Маркетинг потребує, щоб всі аспекти господарської  діяльності планувалися та здійснювалися  з постійною орієнтацією на ринкові  процеси і запити споживачів. В  умовах майбутньої конкуренції нерозвинутої оптової торгівлі, дефіциту, економічного хаосу, політичної нестабільності –  це єдиний шлях забезпечення прибутковості  виробництва, зростання та розвитку підприємства [1].

Отже, завдання маркетингу – створювати конкурентоздатний товар на основі інтелектуальної власності, вміти визначити систему товароруху, швидко реагувати на зміни ринку, проводити зважливу цінову стратегію реалізації, а такі складові, як сервіс та реклама є доповнюючими чинниками і займають чільне місце в діяльності підприємства під час конкурентної боротьби. Крім того, знайти сприятливий сегмент збуту, який міг би послужити основою розширення діяльності на ринку, вважається основним завданням маркетингу в нинішніх умовах ринкової економіки.

Варто також зазначити, що кожне підприємство повинно виробляти  свою конкурентну специфіку –  стратегію дії, яка відповідала  б і можливостям підприємства і властивостями товару [1].

Проведений аналіз дав  змогу зробити висновок, що найважливіший  показник конкурентоспроможності підприємства будь-якого рівня - це наявність у  нього конкурентних переваг. Споживачі, оцінюючи цінові якісні характеристики продукції різних виробників, визначають їхню відповідність своїм вимогам  і можливостям. Саме споживачі, купуючи той чи інший товар, визначають його конкурентоспроможність і напрямки стратегій підприємства [5].

Водночас лише системний  підхід до методики оцінки конкурентних переваг допоможе вибрати орієнтир для виваженої політики підприємства, спрямованої на зміцнення позицій  підприємства на ринку, зростання його економічної могутності у жорстких умовах конкуренції.

Реалії сьогодення та виклики  майбутнього обумовлюють необхідність переосмислення комунікацій ринкових суб’єктів і формування сучасної моделі їхньої взаємодії на основі врахування та гармонізації економічних інтересів [2].

Література:

1. Вачевський М.В. Конкуренція і конкурентоздатність товарів при використанні об’єктів інтелектуальної власності // Актуальні проблеми економіки – 2003.-№1(19).с. 38-45
2. Дідківська Л.І. Розвиток конкуренції у сфері товарного обігу // Актуальні проблеми економіки – 2007.-№7.с. 25-31
3. Татар М.С. Особливості концептуального визначення категорій конкуренції та конкурентоспроможності // Економіка та держава – 2012.-№1.    с. 61-64
4. Хвевик Ю.М. Сутність конкуренції та фактори впливу на стан ринкового конкурентного середовища // Інвестиції: практика та досвід. - 2009.-№4.с. 53-57
5. Шубалий О.М. Методика порівняльної оцінки конкурентних переваг підприємств галузі ринку // Актуальні проблеми економіки - 2008.-№1.с. 70-77