Безробіття. Типи безробіття

 •  сприянні забезпеченню ефективної  зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць  та умов для розвитку підприємництва; 

 •  добровільності й відсутності  примушування громадян щодо вибору  сфери діяльності й робочого  місця; 

 •  гласності на основі всебічного  інформування населення про наявність  вакантних робочих місць; 

 •  дотриманні комплексності заходів  щодо регулювання зайнятості вселення; 

 •  підтримці працездатних громадян  у працездатному віці, які потребують  соціального захисту; 

 •  забезпеченні заходів запобіжного  характеру щодо регулювання зайнятості  населення та відтворення робочих  місць; 

 •  певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих Місць і професії, гарантії одержання доходів. Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості. 

 До  активних заходів належать: 

 •  створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо; 

 •  профорієнтація, підготовка й перепідготовка  кадрів; 

 •  організація громадських робіт; 

 •  посилення територіальної та  професійної мобільності робочої  сили; 

 •  розвиток служби зайнятості тощо. 

 До  пасивних заходів належать: виплата  допомоги у зв'язку з безробіттям  і надання допомоги членам  сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

       Ринок праці в сфері зайнятості  не може бути саморегулюючою  системою. Більш повна і ефективна  зайнятість досягається завдяки  її державному регулюванню. Зайнятість  тут повинна розглядатися як  один із головних орієнтирів  розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя. 

 Державна  політика зайнятості населення, в Україні базується на таких принципах: 

- забезпечення  рівних можливостей усім громадянам  в реалізації права на вільний  вибір виду діяльності відповідно  до здібностей та професійної  підготовки; 

- сприяння  забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць; 

- координації  діяльності у сфері зайнятості  з іншими напрямами соціально-економічної  політики; 

- забезпечення  контролю профспілок, спілок підприємців,  власників підприємств за виконанням  заходів щодо забезпечення зайнятості населення; 

- міжнародного  співробітництва у вирішенні  проблем зайнятості населення. 

 Політика  зайнятості має макрорівень (загальнодержавний)  і мікрорівень (регіональний і  локальний), перший з яких є  визначальним. 

 Основи  соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України «Про зайнятість населення». 

 Державні  гарантії зайнятості населення  в Україні: 

 а)  добровільність праці і вибору  виду діяльності; 

 б)  захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи; 

 в)  безкоштовне сприяння в підборі  підходящої роботи і працевлаштуванні  відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних  потреб; 

 г)  виплати вихідної допомоги і  збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи; 

 д)  безкоштовне навчання безробітних  новим професіям, перепідготовка  в навчальних закладах; 

 е)  виплати безробітним допомоги  по безробіттю у встановленому порядку. 

 Крім  того Законом України «Про  зайнятість населення» передбачені  додаткові гарантії щодо працевлаштування  працездатним громадянам, які потребують  соціального захисту, зокрема: 

 а)  жінкам, які мають дітей віком  до 6 років; 

 б)  одиноким матерям з дітьми до 14 років; 

 в)  молоді, яка закінчила освіту; 

 г)  особам перед пенсійного віку; 

 д)  особам звільненим після відбуття  покарання. 

 Для  їх працевлаштування місцеві  органи адміністрації бронюють  на підприємствах всіх форм  власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.У разі відмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

 Пільги  і компенсації вивільненим працівникам: 

1) Працівнику  вивільненому з підприємства  зберігається середня заробітна  плата на період працевлаштування, але не більше як на 3 місяці  з урахуванням виплати вихідної допомоги. 

2) Виплата  місячної вихідної допомоги і  середнього заробітку, що зберігається  проводиться за попереднім місцем  роботи. 

3) Зберігається  безперервний трудовий стаж, якщо  перерва в роботі не перевищувала 3-х місяців. 

 Особливі  гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці: 

 а)  надання статусу безробітного, якщо  протягом 7 йому не було запропоновано  підходящої роботи; 

 б)  право на отримання допомога  у розмірі: 100% середньої заробітної плати за останнім роботи протягом 60 календарних днів; 75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 90 календарних днів; 50% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче мінімальної заробітної плати; 

 в)  збереження на новому місці  роботи, на весь період професійного  перенавчання з відривом від  виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи; 

 г)  право на достроковий вихід  на пенсію за 1,5 роки. 

 Працівникові  виплачується вихідна допомога  у розмірі не менше середнього  місячного заробітку, у разі  призову на військову службу - не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці - у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. 

 Умови  виплати допомоги по безробіттю  громадянам зареєстрованим на  загальних підставах: 

- допомога  по безробіттю виплачується з  восьмого дня після реєстрації  громадянина у державній службі  зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів  протягом двох років; 

- для  осіб перед пенсійного віку - до 720 календарних днів; 

- громадянам, які вперше шукають роботу - не  більше 180 календарних днів. 

 Розміри  допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних  підставах 

 а)  не менше 50% середньої заробітної  плати за попереднім місцем  роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів; 

 б)  не нижче встановленого законодавством  розміру мінімальної заробітної  плати - у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають  роботу вперше, або після тривалої (більше шести місяців) перерви. 
 

 Матеріальна  допомога по безробіттю: 

1. Безробітні  після закінчення строку виплати  допомоги по безробіттю можуть  одержувати протягом 180 календарних  днів матеріальну допомогу по  безробіттю у розмірі до 75% мінімальної  заробітної плати, за умови,  що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. 

2. Кожному  із членів сім'ї, які перебувають  на утриманні безробітного, а  також громадян, у яких закінчився  строк виплати допомоги по  безробіттю, надається одноразова Грошова допомога у розмірі 50% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. 
 

 Важливим  провідником державної політики  на ринку праці є біржа праці.  Згідно з законом України «Про  зайнятість населення» цей інститут  інфраструктури ринку праці в  Україні називається Державною  службою зайнятості. Відповідно  до Закону послуги, пов'язані  з зайнятістю населення надаються державною службою зайнятості безкоштовно. 

 Основні  завдання державної служби зайнятості  в Україні: 

- аналіз  і прогнозування попиту і пропозиції  на робочу силу, інформування  про стан ринку праці; 

- консультування  громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою - облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування; 

- допомога  громадянам у підборі підходящої  роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників; 

- організація  професійної підготовки і перепідготовки  громадян, які лишилися без роботи; 

- надання  послуг відносно працевлаштування  і профорієнтації незайнятого  населення; 

- реєстрація  безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної; 

- участь  у підготовці перспективних і  поточних програм зайнятості  і заходів щодо соціального  захисту різних верств населення  від безробіття. 

 Наряду  з державною службою зайнятості  на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат пов'язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю.

       Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).