Зовнішньоторговельна операція

Зовнішньоторговельна операція

 

Зміст понять "зовнішньоторгова операція" і "зовнішньоторговельна угода", їх види

 

Обмін між виробниками  різних країн здійснюється через  зовнішньоторгові операції. Для того, щоб обмін відбувся, необхідно  провести відповідні взаємно пов'язані  дії:

 

1) знайти покупця;

 

2) підписати з ними  угоду, в якій обговорити всі  умови (товар, його кількість  і якість, ціну, терміни поставок  і т. п.);

 

3) виконати договір, тобто  підготувати товар до поставки, доставити його покупцю, провести  розрахунок за поставлений товар.

 

Сукупність цих дій  складає зміст зовнішньоторговельної  операції.

 

Таким чином, по зовнішньоторговельної  операції треба розуміти комплекс дій  контрагентів різних країн, спрямованих  на здійснення торгового обміну.

 

Такі дії носять комерційний  характер, тому операції обміну стають комерційними. За своєю суттю вони є керівною діяльністю. Зміст управління обміном, тобто здійснення операцій обміну, полягає в тому, щоб організовувати, направляти, регулювати різні види діяльності контрагентів, що здійснюють обмін матеріальними цінностями й послугами.

 

Зовнішньоторговельна операція як керівна діяльність передбачає наявність  суб'єктів, які здійснюють цю діяльність, та об'єктів, на які ця діяльність спрямована.

 

Суб'єктами зовнішньоторговельних  операцій є підприємства, фірми, організації, що отримали від держави право  виходу на зовнішній ринок.

 

Об'єктами зовнішньоторгових  операцій виступають матеріальні процеси, що проявляють себе в процесі обміну товарами, послугами, результатами виробничого  і науково-технічного співробітництва. Ці об'єкти визначають види зовнішньоторговельних  операцій на світовому ринку. Зовнішньоторговельні операції діляться на основні і допоміжні.

 

До основних відносяться  операції, що здійснюються на розрахунковій  основі між безпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних країн). Це операції:

 

1) по обміну науково-технічними  знаннями в формі торгівлі  патентами, ліцензіями, ноу-хау ";

 

2) по обміну товарами  в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні  операції);

 

3) по обміну технічними  послугами в формі консультативного  і будівельного Інженерінг;

 

4) орендні, У тому числі  лізингові;

 

5) по наданню консультаційних  послуг в області інформації  та удосконалення управління;

 

6) по міжнародному туризму;

 

7) по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін

 

До допоміжних зовнішньоторгових  відносяться операції:

 

1) з міжнародних перевезень;

 

2) транспортно-експедиторські;

 

3) по страхуванню вантажів;

 

4) по збереженню вантажів  при міжнародних перевезеннях;

 

5) операції по міжнародних  розрахунках та ін

 

Допоміжні операції одержали назву операцій товаропросування, тому що пов'язані з рухом товару до споживача.

 

Зовнішньоторговельні операції мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першими  операціями, які склалися до появи  грошових знаків, були операції обміну. Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціями купівлі-продажу, які переважають і в наші дні. Однак форми і види зовнішньоторговельних  операцій продовжують розвиватися  й удосконалюватися.

 

Основними операціями купівлі-продажу  товарів є експортні, імпортні, реекспортні і реімпортних.

 

Експортні операції передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

 

Імпортні операції - закупівля  і ввезення іноземних товарів  для подальшої їх реалізації на внутрішньому ринку своєї країни чи використання підприємством-імпортером.

 

Реекспортні і реімпортних операції є різновидом експортно-імпортних.

 

Реекспортні операції пов'язані з продажем і вивозом з країни раніше ввезеного до неї товару без якого-небудь переробки. реімпортних операції являють собою експортні угоди, не відбулися, тобто ввіз в країну раніше вивезеного товару, який там не перероблявся. Це можуть бути товари, не продані на аукціоні, повернені з консигнаційного складу, забраковані споживачем та ін Здійснення зовнішньоторговельної операції вимагає застосування певної правової форми і використання конкретних способів (методів) її здійснення. Правовою формою, опосередковує зовнішньоторговельні операції і є зовнішньоторговельна угода. Обов'язкова умова угоди - підписання її з іноземним партнером, тобто контрагентом.

 

Таким чином, під зовнішньоторговельної  угодою розуміється договір (угода) між двома або кількома сторонами, що знаходяться в різних країнах, про доставку товарів або надання  послуг.

 

В практиці світової торгівлі спостерігається велика різноманітність  зовнішньоторгових угод. Це пов'язано:

 

1) з предметом угоди  (товар, послуги, результати інтелектуальної  діяльності, оренда обладнання та  ін);

 

2) з особливостями предмета  угоди (сировинні товари, готова  продукція, машинотехнічної продукції і т. д.);

 

3) з організаційними формами  торгівлі на світовому ринку  (аукціонна, біржова, посередництво  і т. д.);

 

4) із залежністю від  каналу збуту і характеру взаємовідносин  між контрагентами. В даному  випадку угоди можуть підписуватися  безпосередньо між експортером  та імпортером чи через посередників.

 

Не будь-яка зовнішньоторговельна угода є міжнародним. Договір  купівлі-продажу не вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами  різної державної приналежності, підприємства яких знаходяться на території однієї держави. Разом з тим договір  вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами однієї державної  приналежності, підприємства яких знаходяться  на території різних держав.

 

Такий зміст договору міститься  в Конвенції 00Н "Про угоди міжнародної  купівлі-продажу товарів "(Віденська  конвенція 1980 року). Все розмаїття  угод в міжнародній торгівлі в  залежності від їх предмета (об'єкта) розподіляється на такі види:

 

- Купівлі-продажу товарів;

 

- Купівлі-продажу послуг;

 

- Купівлі-продажу об'єктів  інтелектуальної власності. Зовнішньоторговельні  операції оформляються у вигляді

 

- Документа, підписаного  обома сторонами (звичайного договору);

 

- Твердого офорта продавця, акцептованого покупцем. В цьому  випадку продавець відправляє  покупцю докладно розроблений  офорт й угода вважається підписаною  шляхом обміну листами - офорта  і акцепту;

 

- Замовлення, зробленого  покупцем (замовником) продавцю (постачальнику)  і підтвердженим останнім. В цьому  випадку угода оформляється двома  документами - замовленням покупця  і підтвердженням поставщика.

 

Найбільш поширеним методом  оформлення угоди є перший, у вигляді  договору.