Виробнича і соціальна інфраструктура

Виробнича і  соціальна інфраструктура

                                

                                

                                

                                

                                

                                

                                

      1. Сутність і види. Значення виробничої  інфраструктури

                                

     Результативність   господарської   діяльності    підприємства

визначається  рівнем  організації не  тільки  основних  виробничих

процесів.   В умовах  подальшого  вдосконалення технічної   бази

виробництва  все більшого значення набувають  питання  раціональної

організації, допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто  розвитку

інфраструктури  підприємства.

     Інфраструктура  (від  латинського  infra  —  нижче,  під   та

structura  —   побудова,  розташування) — це  сукупність  складових

частин  якого-небудь об'єкту, які мають підпорядкований  допоміжний

характер та забезпечують умови для нормальної діяльності об'єкту в

цілому.

     Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів,  господарств

та  служб  підприємства,  які  забезпечують  необхідні  умови  для

функціонування  підприємства. Інфраструктура являє  собою своєрідний

"тил   виробництва",   без   якого  неможлива   нормальна   робота

підприємства.  При  цьому  розрізняють  виробничу   та   соціальну

інфраструктури.

     Виробнича   інфраструктура  підприємства  –   це   сукупність

підрозділів,  які  прямо  не беруть участі  у  створенні  основної

(профільної) продукції  підприємства, але своєю діяльністю сприяють

роботі основних цехів, створюючи необхідні для  цього умови.

     Виробничу  структуру підприємства, зокрема,  складають:

     —  допоміжні та обслуговуючі цехи  та господарства підприємства

(ремонтний,    інструментальний,    енергетичний,    транспортний,

складське господарство тощо);

     —   допоміжні  дільниці  та служби, що  розміщені  у  основних

цехах;

     —   магістральні об'єкти, комунікаційні  мережі, засоби збору та

обробки інформації, природоохоронні споруди тощо.

     Склад   та   розміри   об'єктів   виробничої   інфраструктури

підприємств  залежать від галузі, типу та масштабу виробництва,  .

особливостей  конструкцій та технологи виготовлення виробів,  рівня

qoev3`k3g`v3? підприємства.

    

     2.    Система    технічного   обслуговування   і    соціальна

інфраструктура.

     Підприємство  –  це не лише техніко-технологічна  цілісність.

Сучасний   менеджмент розглядає підприємство перш за все як  групу

людей,  які  об'єдналися для досягнення загальної  мети.  Людина  на

виробництві  є   одночасно  і фактором  виробництва,   і  джерелом

його    розвитку.   Тому  сучасне      підприємство   несе   перед

суспільством  як  економічну, так і соціальну    відповідальність.

Прямо соціальна  дія для підприємства знаходить своє відображенн  у

формуванні соціальної інфраструктури підприємства.

     Соціальна   інфраструктура   —  це   сукупність   підрозділів

підприємства, які  забезпечують задоволення соціально-побутових  та

культурних потреб робітників підприємства.

     Соціальна   інфраструктура,   як   правило,   складається   з

підрозділів  громадського  харчування, охорони  здоров'я,  дитячих

дошкільних   закладів,   закладів   освіти,   житлово-комунального

господарства,  організації  відпочинку,  заняття  фізкультурою  та

спортом.

     Організація   та  стан  інфраструктури  суттєво   впливають  на

економіку  підприємства.  В  сучасних умовах  у  сфері  технічного

обслуговування  виробництва на промислових підприємствах  працюють

від   40  до  50%  всього  промислово-виробничого  персоналу.   Це

зумовлено   не   тільки  відносно  великими  обсягами   робіт   по

обслуговуванню   основного  виробництва.  Багато   допоміжних   та

обслуговуючих  операцій  за  своїм  характером  важко   піддаються

механізації та автоматизації. Через нестабільність, нерегулярність

та  різноманітність  ці операції досить важко планувати,  нормувати

та регламентувати. Для допоміжних підрозділів характерні одиничний

та  дрібносерійний  типи  виробництва зі  значним  обсягом  ручної

праці.   Роздробленість  допоміжних  та  обслуговуючих   служб   і

господарств,  низький  рівень  їх спеціалізації  та  централізації

зумовили їх відсталість  у технології та  організації  праці.