Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки

ЗМІСТ

Вступ

1. Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки

2. Класична теорія 

3. Ситуаційна  теорія 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Моїм завданням  було вибрати три книги та проаналізувати тему «Розвиток науки менеджмент» з кожного підручника. Для розгляду цієї теми я обрав такі підручники:

1. Мартиненко М. М. «Основи менеджменту»: підручник / К. : Каравела, 2005. – 496 с.

2. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури. «Основы менеджмента (Management)». Дело, 1997 г. 704 с.

3. Цыпкин Ю.А., Люкшинов А.Н., Эриашвили Н.Д. «Менеджмент». ЮНИТИ-ДАНА, 2001 г. 439 с.

Не дивлячись  на розгляд однієї теми та не беручи до уваги роки випуску, інформація в підручниках різниться між собою, проте кожна книга доповнює одна одну. Також хочу зауважити, що погляд на питання у кожного автора різний, як і використана інформація. Поглиблюючись у тему можна зробити висновок, що менеджмент був завжди сформульований, а вже науково-обґрунтований він став лише з роками. Саме тому важливо знати еволюцію та розуміти звідки починається управління. Кожен з науковців зробив свій вклад і розвивав науку менеджменту до сьогоднішнього рівня.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки

Організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини ХІХ століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти нею системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у середині ХІХ століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.

Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:

1. досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статусу тощо;
2. підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;
3. незначне регулювання бізнесу з боку уряду США у ті роки дозволяло швидко збільшувати обсяги виробництва та сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійними напрямками або підходами до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту (рис. 2.1).

 

 

Рис. 2.1. Еволюція управлінської думки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Мартиненко М. М. «Основи менеджменту»

Книга гарно структурована, має багато таблиць та зносок. Що до теми «Розвиток науки менеджмент», тут автор досить широко розписав увесь еволюційних рух дисципліни. Якщо у книзі Гірника вивчення менеджменту починалося з Тейлора, то у Мартиненко з третього ст. до н.е. та називалася релігійно-комерційною. Після першої управлінської революції була друга у 1792-1750 рр. до н. е., яка пов’язується із діяльністю вавилонського царя Хаммурапі, що видав звіт законів «Управління державою» для регулювання всього різноманіття взаємин між різними соціальними групами людей. Потім відбулася третя управлінська революція за часів правління іншого царя Вавілонії – Навуходоносора 2 (605-582рр. до н.е.) і була спрямована на поєднання державних методів управління із контролем за діяльністю у сфері виробництва і будівництва. Автор також розповідає про четверту, п’яту й шосту управлінські революції. Після революцій автор розповідає про різні школи управління, тут з’являються багато інших представників та діячів у дисципліні «менеджмент».

Окремим підпунктом параграфу  є розвиток «менеджменту» як науки та її застосування в Україні, де розписано про три наукові напрями. Опис автора:

«на жаль в Україні  не виділялося конкретних шкіл, очолюваних відомими вченими, проте у наш час утворилися могутні наукові центри, що активно ведуть дослідження у галузях управління».

Автор у своєму підручнику надає велику масу інформації, в якій можна розгубитися й  забути попередні факти, пор які  ти читаєш. В підручнику є плани і порівняння, проте загалом він складається з фактів і тому, на мою думку, складний для сприйняття.

 

2. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури. «Основы менеджмента (Management)»

Ця книга написана цікаво і її досить приємно читати. Автор викладає інформацію так, ніби він не навчає, а видає сухі факти, які звичайній людині можуть не знадобитися, та й запам’ятовувати їх важче, бо вони подаються без прикладів. Проте все це не про «Основи менеджнента» Мескона. Після вивчення моєї теми, мені здалося, що автори погоджується з відомими вченими із дисципліни «Менеджмент» про те,що продуктивність праці залежить не тільки від умов праці, форми її оплати, стану робітника, але й від соціальних та психологічних факторів. У підручнику було приведено багато прикладів про важливість «Менеджменту». Велику увагу автори приділяють саме до мотивації працівників, тому що у книзі сказано, що саме з еволюцією дисципліни мотивація стала невід’ємною частиною менеджменту.

Автор описав наукові  школи та підходи до менеджменту. Класична школа спробувала визначити більш широкі універсальні принципи адміністративного управління організацією. Точка зору біхевіористської школи полягала в тому, що розуміння людських потреб і соціальної взаємодії мало ключове значення для досягнення успіху організацією. Всі ці школи зробили важливий і суттєвий внесок в управління, але, оскільки вони виступали на захист «єдиного кращого способу», розглядали тільки частина внутрішнього середовища організації або ігнорували зовнішнє середовище, жодна з них не гарантувала повного успіху у всіх ситуаціях. Школа науки управління використовує кількісні методики, такі як побудова моделей і дослідження операцій, щоб допомогти у прийнятті рішень та підвищити ефективність.

Концепція управлінського процесу, застосовна до всіх типів організацій, виникла в рамках класичної школи. У даній книзі основними функціями вважаються функції планування, організації, мотивації і контролю. Комунікації і прийняття рішень вважаються сполучними процесами, оскільки вони потрібні для реалізації всіх основних чотирьох функцій. Системний підхід розглядає організацію як відкриту систему, що складається з декількох взаємозалежних підсистем. Теорія систем допомагає керівникам зрозуміти взаємозалежність між окремими частинами організації і між організацією і середовищем, що оточує її. Ситуаційний підхід розширив практичне застосування теорії систем, визначивши основні внутрішні та зовнішні змінні, які впливають на організацію. Оскільки відповідно до цього підходу методики і концепції повинні бути застосовні до конкретних ситуацій, ситуаційний підхід часто називають ситуаційним мисленням. З точки зору ситуації «кращого способу» управління не існує.

Автори досить докладно й зрозуміло розписали про розвиток такої науки як менеджмент, про Тейлора, внески Ганта тощо.

3. Цыпкин Ю.А., Люкшинов А.Н., Эриашвили Н.Д. «Менеджмент»

З першої сторінки підручника я помітив дуже різноманітні історичні факти про формування «менеджменту» як науки, які беруть свій початок ще з Давнього Египту. У книзі Веснина, як і в Мартиненка, згадуються Вавилонські царі. Автор вважає, що основними історичними передумовами менеджменту служать становлення ринкового типу господарювання, розвиток індустріальної організації виробництва, перехід до менеджменту на основі та за допомогою часу. Автор називає засновником накового менеджменту Тейлора,  його внесок вважає вагомим, тому що у своїх наукових роботах Тейлор розвив науковий менеджмент в чотирьох основних областях: норма праці, роль менеджерів, відбір і підготовка персоналу, стимулювання.

Ю.А. Ципкін зазначає що, до теперішнього часу відомі чотири найважливіших підходи, які забезпечили  істотний розвиток теорії і практики управління: з позицій виділення  різних шкіл, процесний, системний, ситуаційний.

Підхід з  позицій виділення різних шкіл в управлінні укладає в собі фактично п'ять різних підходів. Тут управління розглядається з п'яти різних точок зору. Це школи наукового менеджменту, адміністративного керування, людських відносин, науки про поведінку, а також науки управління та кількісних методів.

Процесний підхід розглядає управління як безперервну  серію взаємозалежних управлінських  функцій.

Системний підхід підкреслює, що керівники повинні  розглядати організацію як сукупність взаємозв'язаних елементів, таких як люди, структура, задачі і технологія, орієнтованих на досягнення різних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Ситуаційний підхід концентрується на тому, що придатність  різних методів управління визначається ситуацією. Оскільки існує велика кількість  факторів як в самій організації, так і в навколишньому середовищі, не існує єдиного «кращого» способу керувати організацією. Найефективнішим методом у конкретній ситуації є метод, який найбільше відповідає даній ситуації.

В даній книзі  майже зовсім не розкрита тема, хоча цей мінус автор хотів перекрити зацікавленістю до предмету, використовуючи цікаві факти з історії та приклади. На мою думку цей підручник не адаптований під українського читача і написаний за допомогою старих даних.