Вибір конкурентної стратегії у сфері виробництва

•  створення іміджу новатора, що використовує власні досягнення в галузі науки і техніки для повної реалізації потенційних можливостей споживачів.

Необхідні ринкові  умови 

• відсутність  аналогів продукції, наявність потенційного попиту на пропоновані нововведення і крупних підприємств, готових підтримати інновацію.

Вимоги до організації  виробництва  
• висока науково-технічна кваліфікація персоналу, проектна (матрична) структура управління, венчурна організація бізнесу на початкових етапах нововведення. 

Дестабілізуючі  чинники 
• великі об'єми фінансування, високі витрати на початкових етапах, протидія ринку впровадженню нововведення, протизаконна імітація (копіювання) нововведень іншими фірмами, високий ризик банкрутства.

Із зрозумілих причин подібна революціонізація ринку є джерелом великих об'ємів продажів і надприбутку, проте в  більшості випадків (80 зі 100) закінчується банкрутством через неготовність ринку  сприйняти нововведення, технічну або  технологічну недоопрацьованість нового виробу, зайнятість каналів розподілу, відсутність досвіду тиражування нововведення та інших причин.

Великий ризик проходження даної  стратегії, з'ясовний високим ступенем невизначеності її результатів, зіставимо  з венчурним ризиком, що утримує багато фірм від спеціалізації в цьому бізнесі. Однак, принадні перспективи бути одноосібним лідером на ринку не зупиняють багато підприємств у фінансуванні і матеріальній підтримці проектів такого роду.

2.6. Стратегія негайного реагування  на потреби ринку

Наявність платоспроможного попиту на конкретний вид продукції лише в  теорії автоматично створює його пропозицію. На практиці більшість  підприємств невзмозі займатися  діяльністю, не відповідною їх профілю. На відміну від таких підприємств, фірми, що реалізовують стратегію негайного реагування на потреби ринку, націлені на максимально швидке задоволення виникаючих потреб в різних галузях бізнесу. Основний принцип поведінки - вибір і реалізація проектів, найбільш рентабельних в поточних ринкових умовах. Підприємства, що роблять ставку на швидке реагування, готові до негайної переорієнтації виробництва, зміни його масштабів з метою отримання максимального прибутку в короткий проміжок часу, не зважаючи на високі питомі витрати, визначувані відсутністю якої-небудь спеціалізації свого виробництва.

Узагальнюючи вищевикладене, необхідно  відзначити, що вибір стратегії, найбільшою мірою відповідною особливостям підприємства і тенденціям розвитку ринкової ситуації, включає ряд процедур:

• оцінку переваг стратегії і її ризиків;

• аналіз відповідності ринкових умов, потрібних для реалізації стратегії, реальної ситуації на ринку;

• аналіз відповідності особливостей організації виробництва і управління на підприємстві вимогам, що пред'являються. 
Характеристики стратегії негайного реагування на потреби ринку:

Переваги

•отримання надприбутки за рахунок високої ціни на дефіцитну продукцію;

•висока зацікавленість споживачів в придбанні товару; 
•невелика кількість товарів-замінників; 
•створення іміджу підприємства, готового пожертвувати всім для негайного задоволення потреб покупців, що з'явилися;

Необхідні ринкові  умови 
•«вхід» у галузь і «вихід» з неї не представляє труднощів; 
• попит на продукцію не еластичний; 
• невелика кількість конкурентів; 
• нестабільність ринку; 
Вимоги до організації виробництва і управління 
• невелике гнучке неспеціалізоване підприємство з високим ступенем диференціації; 
• проектна структура; 
• високий ступінь мобільності персоналу; 
• маркетингова служба, орієнтована тільки на високорентабельні недовгострокові проекти; 
Дестабілізуючі чинники 
• відсутність гарантій в отриманні прибутку; 
• високі питомі витрат та відсутність довгострокових перспектив у конкретному бізнесі; 
• велика кількість дестабілізуючих чинників зовнішнього середовища; 
• високий ризик банкрутства;

Підприємство, що має яскраво виражений  основний вид діяльності, як правило, реалізує його за допомогою однієї з представлених вище базових  стратегій конкуренції. Проте це не означає неможливості або небезпеки  проходження двом або більше стратегіям. Більше того, аналіз практики показує, що більшість сучасних підприємств, які мають широку номенклатуру продукції, що випускається, і/або різні сфери бізнесу, одночасно використовують декілька підходів для різних груп товарів, регіонів або періодів свого розвитку. Головний критерій вибору стратегії - адаптація своїх можливостей до конкретних умов ринку. І в цьому сенсі базові стратегії конкуренції є принциповою, загальноекономічною основою, на якій будуються практичні дії конкурентів.

Висновки

Важливий етап для компанії, що намагається домогтися переваги на ринках, – розробка конкурентних стратегій.

Стратегічна орієнтація в конкуренції  суттєво різниться залежно від  того, яке конкурентне становище  посідає підприємство – лідирує  на ринку, є "нішером" чи дає змогу домінувати іншим. Усі конкурентні стратегії можна поділити на чотири групи: стратегії лідера ринку, стратегії претендента на лідерство, стратегії послідовника, стратегії ухиляння від конкуренції.

Коли підприємство є лідером  ринку, воно залежно від ринкової ситуації використовує два варіанти конкурентних стратегій – атакуючий  і захисний. Атакуючий варіант  застосовують в основному як випереджальні  дії на передбачення можливих посягань конкурентів на лідерство і задля зміцнення наявної позиції. Діапазон заходів різноманітний – зниження цін, створення нових схем збуту, випуск нових товарів, удосконалення наявних, активізація заходів стимулювання збуту і рекламні компанії. Захисна стратегія властива ситуації, коли конкуренти провадять діяльність, намагаючись продемонструвати сильні сторони і заявити (зазвичай опосередковано) про претензії на лідерство. Тут також можливі різні дії, виходячи з ринкової ситуації і можливостей підприємства, – від появи нового товару до "PR –акцій".

Стратегії претендента на лідерство  вирізняються агресивністю, адже необхідно  довести свою неперевершеність і  досконалість у короткий термін. Арсенал  засобів – від етичних і  легальних, із використанням низки  виробничих і маркетингових ресурсів, до заборонених законом і засуджуваних суспільством.

Послідовник, навпаки, намагається "рухатися" за лідером, обробляючи ті частини ринку, які лідеру, завдяки його становищу  та масштабам, здаються неприбутковими або непрестижними. Послідовник  не претендує на лідерство, і тому уважніше відшукує сприятливі можливості на наявному ринку. Ті, що уникають конкуренції, спрямовують свої стратегії на пошук ніш і забезпечення прибуткової діяльності.

У роботі було розглянуто варіанти конкурентних стратегій з огляду на активність по відношенню до ключових конкурентів. Подальшої розробки вимагає питання формування системи стратегічного маркетингу на підприємствах та реалізації конкурентних стратегій для підвищення ефективності діяльності.

Поступове насичення багатьох товарних ринків в Україні при уповільненні темпів економічного зростання країни призводить до збільшення інтенсивності конкуренції. Експансія іноземних (і перш за все російських) компаній стає ще одним впливовим чинником. Все це вимагає нових підходів та більшої уваги до стратегічних маркетингових рішень, пошука нових шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Список використаної літератури

1. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підручник. - К. : Центр учбової літератури, 2009.
2. Гетьман О. О.Економіка підприємства: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2008.
3. Должанський І. З. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник для студ. вузів. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.
4. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. -3-є вид.. -К.: Каравела, 2010.
5. Склярук Н.І., Славута О.І. Навчальний посібник до самостійної роботи з дисципліни ''Економіка підприємства' 2009р.
6. Економіка та організація діяльності об’єднань підприємств: Навчальний посібник/ Л. М. Чепурда, С. С. Бєляєва, М. В. Плахотнікова. -К.: Професіонал, 2010.
7. Конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємство /Ред. Ю. В. Полунєєва; Рада конкурентоспроможності України, Центр стратегій конкурентоспроможності (МІМ-Київ). -К.: ЛАТ&К, 2006.
8. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студ. екон. спец. вузів . -К.: Вікар, 2008.
9. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Навчальний посібник/ І. Ю. Сіваченко, Ю. Г. Козак, Ю. І. Єхануров, Ю. В. Макогон та ін. -К.: Центр навчальної літератури, 2009.