Удосконалення акціонерної форми господарювання

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2013 в 00:32, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є розкриття проблем розвитку акціонерної форми господарювання в Україні. Предметом є діяльність, зокрема фінансова, акціонерних форм власності.
У курсовій роботі поставлено такі завдання:
• охарактеризувати законодавче забезпечення функціонування
• акціонерних форм господарювання;

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОЇ
ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ…………………………………………….…..4
1.1. Сутність акціонерної форми господарювання……………………………..4
1.2. Особливості функціонування акціонерної форми господарюван-ня…………………………………………………………………………………...5
РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВІРТУАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАН-НЯ…………………………………………………………………...18
Висновок…………………………………………………………………………25
Література………………………………………………………………………..26

Работа содержит 1 файл

Курсова_розвиток акціонерних форм власності.doc

— 147.50 Кб (Скачать)

підприємствах інших форм власності і становить  різницю між виторгом від

продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) за вирахуванням

акцизів, ПДВ  і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (виконання

робіт, надання  послуг). Якщо витрати перевищують  виторг (без відповідних

податків), товариство зазнає збитків.

 

     Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними.

Не пізніше  ніж через шість місяців після  реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Закрите акціонерне товариство має право випускати іменні акції.

Акції купуються  учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

При створенні  акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.

Засновники  відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Строк відкритої  підписки на акції не може перевищувати шести місяців.

Особи, які бажають  придбати акції, повинні внести на рахунок  засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Особам, які підписалися  на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції  перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції  акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної  вартості акцій.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені  установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про  види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Акціонерне товариство має  право збільшувати статутний  фонд, якщо всі раніше випущені акції  повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення  статутного фонду здійснюється в  порядку, встановленому Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або  збільшення номінальної вартості акцій.

Збільшення статутного фонду  акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статуту, пов'язані  із збільшенням статутного фонду, повинні  бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Статутами банківських та страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення статутного фонду.

Рішення про зменшення  статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду  здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або господарським судом.

Фінансові відносини  акціонерного товариства з суб’єктами господарювання наведені у таблиці 1.2.

 

 

 

Таблиця  1.2.

Фінансові відносини акціонерного товариства з суб’єктами господарювання

З ким?

З приводу чого?

Засновниками

Формування  статутного капіталу.

Акціонерами

Виплати процентів  та дивідендів за емісійними цінними  паперами;

Викупу власних  акцій з метою їх дострокового погашення.

Кредиторами

Погашення облігаційної позики;

Дострокового  погашення зобов’язань при зменшенні статутного капіталу.

Банками

Отримання і погашення кредитів та відсотків за користування кредитами.

Страхувальниками

Внесків до страхового полісу;

Виплати страхових  сум;

Оплати гарантійних  послух.

Інвестиційними  компаніями та фондами

Надання позик;

Оплати відсотків  за користування позиками;

Пайових внесків  у фонди;

Отримання відсотків  за участь у пайовому інвестованому капіталі.

Фондовими біржами

Операцій з  власними цінними паперами;

Купівлі – продажу  цінних паперів інших суб’єктів  господарювання

Дочірніми та залежними  товариствами

Компенсації збитків, завданих основним товариством;

Купівлі акцій  залежного товариства.

Керівним органом, якщо АТ входить до ФПГ

Оплати послуг.

Державою

Оплати податків та зборів до бюджету;

Внесків до позабюджетних  фондів;

Бюджетного  фінансування капвкладень, НДР т. п.


 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Шляхи удосконалення  внутрішнього контролю в акціонерних  товариствах

Формами фінансово-господарського контролю є попередній, поточний і  наступний контроль. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Відповідно  до пункту 5.1.1. рішення Державної  комісії з цінних паперів від 11.12.03 №571 до організаційної структури системи внутрішнього контролю товариства входить служба внутрішнього аудиту, яка повинна здійснювати поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Служба внутрішнього аудиту повинна відповідати за своєасне виявлення та запобігання відхиленням, які перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів товариства. Зокрема, до компетенції служби внутрішнього аудиту повинні належати повноваження щодо:

  • контролю за організацією та функціонуванням системи бухгалтерського обліку;
  • контролю за відповідністю даних бухгалтерського обліку фактичній наявності активів, їх належним збереженням;
  • експертизи фінансової та операційної діяльності;
  • підготовки оглядів діяльності товариства та розробки рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Зазначене рішення має рекомендований характер.

Як свідчить світова практика, підрозділ внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), зокрема ревізійної роботи, повинен займатися оцінкою функціонування системи внутрішнього контролю, виявленням ризиків.

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури  внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення (наскільки це можливо) правильного й ефективного ведення господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. Система внутрішнього контролю охоплює й інші питання, безпосередньо пов'язані з функціями облікової системи.

Підприємницький ризик характеризується як небезпека  потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів  у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Кожному ризику відповідає свій прийом керування ризиком. Кваліфікаційна система ризиків містить у собі категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків.

У залежності від можливого результату (ризикованої події) ризики можна розділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають  можливість одержання негативного чи нульового результату.

Спекулятивні  ризики полягають у можливості одержання  як позитивного, так і негативного результату.

Систему контролю потрібно організувати таким чином, щоб контроль здійснювався не за певний період, а щодня, щохвилини, і тоді він зможе охопити все інформаційне середовище підприємства.

Комплектність персоналу, що здійснює функції контролю, є найважливішою характеристикою системи внутрішнього контролю. Кадрові проблеми підприємства відображаються на системі внутрішнього контролю. Так, часта зміна бухгалтерів веде до того, що функції обліку й контролю виконуються людьми, що не мають достатнього досвіду й роблять через це більше помилок. Нові керівники й посадові особи можуть бути не повною мірою ознайомлені із системою обліку підприємства й робити технічні й інші помилки.

Побудова логічно  стрункої й універсальної системи методик контролю можлива через їх моделювання. Для вирішення проблеми неефективності доцільно покласти в основу моделювання методик внутрішнього контролю соціопсихологічні особливості дій персоналу підприємства. Результативність розробки та досягнення профілактичного ефекту від застосування методик контролю прямо залежить від підготовчих етапів, пов'язаних з обґрунтуванням їх інформаційної бази. Суть їх зводиться до:

  • дослідження мотивації господарських порушень;
  • побудови загальної моделі механізму формування господарського порушення;
  • типізації господарських порушень;
  • побудови окремих моделей різних типів господарських порушень.

Для досягнення мети передбачено вирішення таких  завдань:

    1. Дати характеристику окремої моделі типу господарських порушень.
    2. Розкрити суть типів господарських порушень.
    3. Формалізувати елементи окремих моделей типів господарських порушень.

Окрема модель конкретного типу господарських  порушень являє собою сукупність загальної логіки побудови окремої моделі та формалізованої системи елементів для кожного конкретного типу порушення.

Информация о работе Удосконалення акціонерної форми господарювання