Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні

 

1.3 Менеджмент  електронного бізнесу

Таке основне принципове питання, як менеджмент в системах електронного бізнесу до кінця не вирішено навіть на Заході, де розвиток електронного бізнесу відбувся набагато скорше і більш інтенсивними темпами, ніж в Україні.

Функціями менеджменту, як відомо, є наступні: визначення цілей, планування, рішення, організація, оперативний  вплив, мотивація, контроль. Але ці функції в умовах електронної торгівлі мають суттєві особливості. Таке становище пов'язується з тим, що в системах електронного бізнесу всі контакти відбуваються опосередковано. Тому для того, щоб можливо було реалізовувати всі функції менеджменту, необхідно, щоб інформація в системах електронного бізнесу була "прозорою", повною та доступною для аналізу та керування нею.

Для досконалого менеджменту  в системах електронного бізнесу  ефективно управляти накопиченою  інформацією дуже важливо.

На кожному з трьох рівнів електронного бізнесу процеси менеджменту мають свої особливості.

Рівні електронного бізнесу: Інтернет комерція (1-й рівень), електронна комерція (2-й рівень) та електронний бізнес (3-й рівень). Зрозуміло що 3-й рівень найбільш високий і передбачає наявність великої кількості складових та глобальних умов для свого функціонування.

Наприклад, на другому  рівні дуже важливим моментом у менеджменті  є вирішення такого питання - із переходом  від звичайних традиційних методів  торгівлі на електронну, закономірним процесом стане ліквідація торговельних посередників. Ці люди не залишаються без робочих місць, просто вони становляться менеджерами електронного бізнесу. Для успішного функціонування системи електронного бізнесу з її повною інфраструктурою необхідна велика кількість людей, які будуть обслуговувати її процеси. І процес підготовки таких кадрів є найвідповідальнішим в менеджменті систем електронного бізнесу.

На третьому рівні, наприклад, одним з найважливіших питань менеджменту є наступне. Отриманою внаслідок застосування нових форм інформацією необхідно ефективно керувати. І ця думка не нова - багато підприємств вже давно намагаються її реалізувати. Але в умовах збільшення обсягів інформації та її вільного розповсюдження, систематизування набуває все більшого значення. Якщо це не відбувається, підприємства та їхній персонал просто "зломляться" під вантажем інформації, для обробки якої немає належних інструментів.

Робота з діловими партнерами над проектами електронного бізнесу вимагає відповідності комунікаційних засобів тим, які використовуються партнерами. Така відповідальність і є однією з цілей менеджменту в системах електронного бізнесу в галузі стандартизації форми обміну даними між партнерами та засобів їх передачі.

Завдяки цим двом прикладам видно, що всім функціям менеджменту на кожному з рівнів електронного бізнесу треба приділяти найбільшу увагу. А при такому стані, в якому знаходиться електронний бізнес на Україні, треба розпочинати з самого початку, тобто з дослідження процесів менеджменту та інфраструктури систем електронного бізнесу.

 

1.4 Форми взаємодії  в електронному бізнесі

Більшість компаній сьогодні в Україні вже мають власні Інтернет-сайти, що стали своєрідними вітринами, які репрезентують фірму та забезпечують ефективне двостороннє спілкування із зацікавленою аудиторією. У міру того, як компанії розширюють свою присутність у кіберпросторі, перед ними відкриваються нові можливості для отримання прибутку в рамках електронного бізнесу. Окрім представницької функції Інтернет-сайтів, компанії широко використовують різноманітні Інтернет-доповнення для ефективнішої взаємодії, наприклад, підключення постачальників та партнерів до баз даних з оперативною інформацією про товарні запаси, управління замовленнями в режимі реального часу, здійснення та обробку платежів, збір статистичної та маркетингової інформації і т. ін. Тобто можна сказати, що відбуваються процеси глобальної інтеграції між компаніями, а також більш тісного переплетіння бізнес-ланцюжків та бізнес-дроцесів. Ці процеси відображаються в таких формах взаємодії, які вже перетворилися на самостійні сегменти електронного бізнесу (рис. 2).

• Бізнес – споживач (В2С/С2В — Business-to-Consumer/Consumer- 
  to-Business) – це форма взаємодії компаній зі споживачами та навпаки, 
  яка надає виробникам додаткові можливості для просування своїх товарів 
  та послуг безпосередньо до споживачів, а споживачам більше можливо 
  стей для вибору. Дана форма взаємодії була однією з перших стратегій 
  е-бізнесу, яка передбачає прямий рух товарів та послуг від виробників до 
  кінцевих споживачів, обминаючи посередників.
• Бізнес – бізнес (В2В — Business-to-Business) – форма оперативної взаємодії підприємств на всіх рівнях, що орієнтується на діючий бізнес 
  та на відпрацьовані схеми постачання та збуту, сталі внутрішні бізнес- 
  процеси. Вона надає змогу об'єднати внутрішні мережі партнерів для 
  спільного електронного документообігу, створює систему прямого розміщення замовлень з можливістю деталізації їх параметрів та відслідковування їх виконання в режимі реального часу і є новим засобом більштісної комунікації підприємств. Ця форма взаємодії набула сьогодні

найбільшого поширення. На сектор В2В припадає біля 85 % обороту  електронного бізнесу.

• Споживач — споживач (С2С — Consumer-to-Consumer) — взаємо 
  дія приватних осіб щодо купівлі-продажу, обміну чи надання товарів, по 
  слуг та інформації в кіберпросторі. Прикладами такої форми взаємодії 
  можуть бути дошки оголошень та інтернет-аукціони (E-bay.com).

Рис 2 Форми взаємодії в електронному бізнесі

 

Необхідно звернути увагу на відмінності між формами взаємодії В2В та В2С. Перша відмінність полягає в стратегічній спрямованості: В2В орієнтується на оптимізацію наявних взаємозв'язків між партнерами, а В2С — спрямована на зменшення кількості посередників та пряме досягнення груп споживачів. Друга відмінність полягає в суб'єктах відносин: В2С — один продавець (виробник) будує відносини з багатьма потенційними клієнтами; В2В — взаємозв'язок та інтеграція бізнес-процесів між підприємствами одного виробничого ланцюжка.

Проникаючи в усі сфери суспільного життя, інформаційні технології впливають на саме суспільство, охоплюючи таку сферу, як організація діяльності центральних та місцевих органів державної влади. Робота в цьому напрямку ведеться на різних рівнях, починаючи з національних проектів, закінчуючи програмою побудови глобального інформаційного суспільства країн "великої вісімки". Уряди країн не залишаються осторонь електронного бізнесу, що виявляється в появі електронних форм взаємодії держави з громадянами, комерційними структурами та з іншими державами:

• бізнес — уряд (G2B/B2G – Government-to-Business/Business-to- 
  Government);
• уряд — громадяни (G2C/C2G – Government-to-Citizens/Citizens-to-Government);
• уряд — уряд (G2G – Government-to-Government).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Електронний бізнес в Україні

2.1 Проблеми розвитку  електронного бізнесу в Україні

Сьогодні ринок Інтернет-розрахунків  розширюється з дивовижною швидкістю, адже звернувшись до інформаційної  мережі можна отримати цілий спектр послуг.

Так, наприклад, кількість  українців, що мають постійний доступ в Інтернет, збільшується з кожним днем. За  оцінками деяких експертів, на сьогодні вона складає близько 2 млн. чол. Цілком логічно, що разом із зростанням абонентської бази розвивається і вітчизняний сегмент Всесвітньої Мережі – стає більше Інтернет-магазинів, все частіше навіть не пов'язані з Мережею компанії ухвалюють рішення про прийом платежів в On-line за свої товари і послуги. Водночас стрімкий розвиток безготівкових розрахунків та розбудова інформаційного суспільства у нашій країні вимагає вирішення низки соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем, що безпосередньо пов’язані із розвитком та становленням електронного бізнесу в Україні. Саме цим обґрунтовується актуальність питань, викладених у даній статті.

Якщо звернутись до Рейтингу "Електронної готовності країн світу», то необхідно відмітити, що згідно з цими статистичними даними Україна посідає лише 60 місце (рис.3). Дані рейтингу свідчать наскільки сприятливі умови для розвитку електронного бізнесу в країні і яка готовність ринку до реалізації Інтернет-технологій, а також рівень споживання цифрових товарів і послуг компаніями і громадянами.

За дослідженнями компанії ElVisti, індекс електронної готовності в першу чергу будується на загальному достатку громадян і країни та є похідним від економічного розвитку.

 

 

Рис. 3 Рейтинг "Електронної готовності країн  світу-2007"

 

Отже, до факторів, які  певним чином перешкоджають повноцінному розвитку електронної комерції в  Україні необхідно віднести:

• недостатній економічний потенціал і недовір'я простого користувача;

Одна з проблем ведення  електронного бізнесу - захист інформації. Користувач повинен стежити за тим, щоб  On-line платежі в Мережі, також  як і введення інформації про утримувача картки, проходили по захищеному протоколу  зв'язку.

• недостатній рівень державних гарантій і правових норм;

Однією із основних проблем  розвитку електронного бізнесу в  Україні взагалі, і Інтернет-сектора  фінансових послуг зокрема, є прогалини  у законодавчій базі. В Україні  не існує законодавчих актів, які  б чітко регулювали сферу Інтерент-послуг.

• нерозвиненість сервісу, доставки товарів і надання послуг;

Швидкість роботи сайтів і зручність використання у багатьох випадках залишає бажати кращого. Це визначається, мабуть, якістю устаткування, на якому працює компанія, і програмним забезпеченням.

Розвиток електронного бізнесу значною мірою буде залежати від  політики держави у даній сфері діяльності, а саме: в першу чергу від встановлення нормативно-правової бази. Вирішення питань правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинно стати основою для врегулювання наявних й потенційних ризиків, серед яких: ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності та ін. Тому закріплення основ електронної комерції у Цивільному кодексі України та подальший розвиток правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинні закласти фундамент для розквіту електронного бізнесу в нашій державі.

 Також, на нашу  думку, держава повинна приділити  більше уваги таким питанням, як: податкові пільги в сфері  електронного бізнесу, вкладання коштів в освіту, високі технології, розвиток телекомунікацій, Інтернету, а також організацію їх інфраструктури.

Що стосується, забезпечення безпеки даних та  якості сервісу  у сфері електронної комерції, то необхідно відзначити, що ці чинники  в першу чергу залежать лише від діяльності самої організацій, що надає послуги у  дані сфері бізнесу.

Можливо, використання електронного бізнесу в Україні не отримало такого масштабного розвитку як у  таких країнах, як Данія, США, Швеція, Швейцарія та все одно наша держава має значні перспективи розвитку даної сфери діяльності, адже може врахувати досвід інших країн, які пройшли такий же шлях становлення та розвитку електронної комерції.

 

2.1.1 Основні  правові проблеми електронного  бізнесу в Україні

Серед ключових правових проблем, від вирішення яких залежить ефективність електронного бізнесу, слід назвати наступні:

• правовий захист інформаційних комп’ютерних систем від незаконного втручання в їх роботу з метою порушення функціонування, крадіжки чи порушення цілісності інформації;
• захист прав споживача в роздрібній електронній торгівлі;
• надання правового статусу електронним документам;
• захист авторського права в Інтернет;
• захист основних прав людини, включаючи:
• захист конфіденційної інформації про особу;
• захист від поширення мережі неправдивої інформації про особу;
• встановлення порядку оподаткування електронного бізнесу;
• правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності з використанням Інтернет. 

Як видно уже з  цього переліку, правове регулювання  електронного бізнесу не зводиться лише до узаконення електронного підпису чи до вирішення питань оподаткування.

 

2.2 Тенденції  і нагальні проблеми електронного  бізнесу

Технологічно розвинені  країни бачать в електронному бізнесі  потужний механізм економічного підйому і розширення ринків збуту товарів та послуг. Тому електронний бізнес всіляко підтримується і стимулюється. У США, наприклад, з 1998 року діє Internet Tax Freedom Act , який забороняє обкладати федеральними чи місцевими податками продажі підприємств, які ведуть Інтернет-торгівлю. В підсумку такі підприємства сплачують лише податок на прибуток.

Як видно з активності Європейського пар8ламенту, Європа також намагається всіляко сприяти розвитку електронного бізнесу. Директива 2000 року про електронну комерцію вимагає від держав-членів Євросоюзу швидкого прийняття відповідних законодавчих актів.