Сутність та значення кадрової політики як складової адміністративної реформи

Есе за темою: «Сутність та значення кадрової політики як складової адміністративної реформи». 

     Україна взяла курс на побудову громадянського суспільства та демократичної, правової держави, що було підтверджено її громадянами 1 грудня 1991 року на референдумі та знайшло правове закріплення в Конституції (Основному Законі), яку було прийнято в 1996 році.

     Основними цілями і завданнями державних інститутів, які виникають в Україні, є  сприяння незмінності конституційного  ладу, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав та свобод людини і громадянина, а також стабільної діяльності органів державної влади відповідно до завдань, повноважень і компетенції на конституційних засадах.

     На  жаль, Україна отримала від СРСР суперечливу і складну спадщину у сфері організації державного управління, особливо з персоналом. Таких інститутів, як державна служба, таких посад як уповноважений Верховної Ради України з прав людини та інших в Україні практично не було.

     Здійснення  економічних та соціальних перетворень, досягнення економічного зростання та надання державною громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямі європейської інтеграції можливо лише за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою економікою.

     Широкомасштабна адміністративна реформа в Україні  має на меті прискорити перехід від  авторитарної до демократичної системи, модернізувати державно-управлінські відносини, сформувати новий тип системи публічного та адміністративного права, що відповідає сучасним потребам та реаліям.

     Під реформою державного управління потрібно розуміти здійснення цілеспрямованих  перетворень, перебудову, удосконалення, результатом яких є поступове формування нової системи державного управління або поява у чинній системі нових якостей, нових істотних ознак. У Проекті Концепції адміністративної реформи в Україні, що схвалена Державною комісією зі здійснення в Україні адміністративної реформи, адміністративна реформа визначається як „вид політико-правової реформи, що здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядування”.

     Сучасна адміністративна реформа, якщо її розглядати з позиції системного підходу, потребує розкриття як позитивних, так і негативних, об’єктивних і суб’єктивних її факторів, що сприятиме запобіганню помилок у формуванні нової державної системи управління. Управління процесом адміністративної реформи, по суті, означає створення сприятливих умов для розвитку та дії позитивних і блокування гальмівних, негативних факторів.

     Мета  адміністративної реформи – спростити  державний апарат, зробити його близьким, пристосованим до сьогодення. Спростити відносини між громадянами та державним апаратом, поліпшити їх якість – реальна необхідність. Реформа – організаційна дія, отже, її реалізують державні службовці.  

     В умовах реформ, що відбуваються в Україні, становлення нової ролі держави  виникла потреба проаналізувати суть та значення кадрової політики в Україні, визначити потреби в кадрах, зрозуміти форми їх підготовки в умовах плюралізму форм власності та багатопартійності. Кадрова політика в державі має набути нового змісту, тому потрібні нові концептуальні підходи.

     Особливістю кадрової політики є її багато суб’єктність. До суб'єктів кадрової політики у  сфері державної служби належать: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Головне  управління державної служби України, органи виконавчої влади, органи судової влади.

     Запорукою вдалого проведення економічних  та соціальних перетворень має стати  поглиблення адміністративної форми  та зміцнення інститутів державної  влади. Адміністративну реформу  не зведено лише до зміни структури і підпорядкування органів державного управління та скорочення апарату . Її мета : створення  ефективної системи державного управління, що відповідатиме стандартам  демократичного правового суспільства. До системи управління всіх рівнів мають прийти фахівці нової генерації – компетентні професіонали, які протягом наступних п’яти років повинні викоренити залишки старої бюрократичної адміністративної  системи.

      Державна  влада має бути діловою, скромною, моральною та відкритою для громадського контролю.

       Новаторські напрямки в державній кадровій політиці вимагають нових підходів до формування складу державних  службовців. Сучасний стан кадрів органів влади  та кадрової роботи на місцях , як свідчить аналіз існуючої ситуації, ще не відповідає потребам часу. Необхідним є створення дієвої системи формування кадрового резерву, добору, навчання, підвищення кваліфікації та службового просування управлінських кадрів. Нормативно-правова база ще не в повній мірі дозволяє розробити і відтворити розгалужену систему роботи з кадрами, безперервного навчання  державних службовців, а наявні наукові, навчально-методичні, матеріально - технічні, фінансові та педагогічні ресурси не  відповідають сучасним вимогам перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів влади.

       Однією  з причин існування недоліків  в кадровій роботі є те, що Україна  з часу проголошення незалежності  в цілому успадкувала стару систему  державного управління , яка за структурою , складом і методами управління відповідала потребам та умовам адміністративно-командного керівництва і була  не готова якісно  працювати в умовах ринкових відносин  і демократизації суспільства.

 Ця  проблема посилюється також існуванням старих методів роботи апарату державного управління та місцевого самоврядування. Не секрет, що частині його працівників притаманне  бюрократичне мислення , бажання нав’язати суспільству певні моделі поведінки шляхом дріб’язкової регламентації економічного та  суспільно-політичного життя. До цього слід додати закритість апарату, його келійність при вирішенні багатьох питань державного  життя, формальний підхід  до змісту виконуваної роботи .

    В сучасних умовах кадрова політика має  бути:

• тісно пов’язаною зі стратегією розвитку державної політики і в цьому відношенні являти собою кадрове забезпечення реалізації цієї стратегії;
• достатньо гнучкою, тобто, з одного боку, стабільною, оскільки саме зі стабільністю пов’язані певні надії працівників, персоналу, а з іншого – динамічною, коригуватися у відповідності зі зміною тактики відповідно до політичної, економічної і виробничої ситуації;
• економічно обґрунтованою, тобто виходити з реальних фінансових можливостей, оскільки формування кваліфікованого персоналу пов’язане з певними витратами;
• забезпечувати індивідуальний підхід до персоналу.

       На  що спрямована державна кадрова політика?

Основні пріоритети державної кадрової політики спрямовані на забезпечення:

• державних органів кадрами державних службовців;
• високого професіоналізму, культури і моральності державних службовців;
• ефективного використання кадрового потенціалу;
• ефективного поєднання наступності кадрів з їх змінністю;
• службового просування державних службовців.

       Найважливішим засобом реалізації державної кадрової політики, втілення в життя національних інтересів виступає кадрова робота, яка становить систему конкретних форм і методів управління державними службовцями, прийомів і способів вирішення завдань державної кадрової політики в практиці управлінської діяльності і державної служби [19].

       Постає  питання необхідності формування і реалізації довготривалої програми роботи з кадрами державної служби, створення нових організаційних засад діяльності апарату державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх організаційних структур. Це є складним , але надзвичайно важливим  і актуальним завданням.

 Для його виконання слід вибудувати чітку  систему, яка передбачала б:

• постійний моніторинг та аналіз існуючої ситуації в кадровому забезпеченні державної служби та перспективне прогнозування змін;
• створення належного організаційного забезпечення ефективної діяльності в цій сфері шляхом впровадження системи об’єктивного і гласного добору, прийому  та просування  кадрів на основі їх  ділових та професійних якостей;
• створення дієздатного кадрового резерву / перш  за все на керівні посади/  державних службовців та системи роботи з ним;
• належне науково-методичне, матеріально-технічне та технологічне забезпечення виконання  державними  службовцями їх функцій;
• розробка та впровадження системного професійного навчання і підвищення кваліфікації державних службовців;
• формування якісного викладацького складу для системи фахової освіти державних службовців та його вдосконалення ;
• створення сучасного і навчально-методичного забезпечення учбового процесу та активне впровадження нових методів та технологій навчання;
• створення належних соціальних умов для роботи державних службовців та їх навчання, забезпечення їх соціальних гарантій.

       Перехід до ринкової економіки, децентралізація  управління суттєво змінюють загальні вимоги  до державної кадрової політики. Як стверджують Н.Нижник, Л.Биков, С.Коваленко: “Кадрова політика має охоплювати кадрові проблеми всебічно, тобто необхідно бачити і виділяти економічні, соціально-управлінські, правові, соціально-психологічні, моральні та інші аспекти. Крім того, державна кадрова політика повинна бути загальною, багаторівневою, охоплювати весь кадровий корпус, всі кадрові процеси, незалежно від механізму і ступеня державного впливу на них” .

       Державна  кадрова політика має бути, по-перше, українською за своєю суттю; по-друге, прогресивно-реформаторською за своїм характером; по-третє, демократично-правовою за своєю професійно-функціональною орієнтацією; по-четверте, високодуховною за морально-етичними принципами.

          В ході адміністративної реформи та реформування державної служби мають утвердитися нова культура і досконаліші процедури управління управлінської діяльності. Необхідно розробити нову схему та регламенти  прийняття  управлінських рішень, а також розподілу відповідальності по управлінській вертикалі виконавчої влади, надання управлінських послуг фізичним та юридичним особам. Основою цих змін повинна стати децентралізація владних повноважень, їх наближення до кінцевого споживача.

       Таким чином, сутність державної кадрової політики полягає у залученні, закріпленні й адекватному використанні на державній службі висококваліфікованих спеціалістів, у створенні умов щодо реалізації ними свого професійного потенціалу для успішного виконання посадових обов'язків і забезпечення ефективного функціонування і розвитку державного апарату.