Суть і передумови виникнення школи людських відносин

   Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

   Національний  університет «Львівська політехніка»

   Інститут  економіки та менеджменту

   Кафедра менеджменту організацій 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Доповідь  на тему: «Суть і передумови виникнення школи людських відносин» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Виконала:

   Ст.гр. МЕ-35

   Бать  М.С.

   Перевірила:

   Гербут  М.В. 
 
 
 
 

   Львів-2011 

   Школа людських взаємин

   Школа людських відносин (1930-1950 рр.). Заснували Мері Паркер Фолліт та Елтон Мейо. Ця школа виникла як реакція на недолік попередніх теоретичних поглядів і представляла собою течію за гуманізацію відносин виробництва та управління. Акцент з управління виконання людиною механічних завдань перемістився на управління відносин між людьми, що стало основною відмітною характеристикою школи людських відносин. 3 часом на її основі виникла школа наук поведінки.

   Школа ґрунтувалася на працях економістів  Е. Мейо, а саме "Проблеми людини промислового суспільства" (1933), "Соціальні проблеми промислового суспільства" (1945); Ф.Ретлісберга і У.Діксона (один із керівників компанії "Уестерн Електрик") "Менеджмент і робітники" (1939), Ф.Ретлісберга "Менеджмент і мораль" (1941), на яких було закладено основи теорії людських відносин. Зокрема, в останній праці стверджується, що настрій людини визначає її поведінку більшою мірою, ніж гроші, а групи впливають на поведінку індивіда настільки суттєво, що це навіть спонукає менеджерів визнавати той факт, що ділові фірми — фактично більше, ніж просто економічні інститути, вони — соціальні організаційні структури з людськими особистостями, і ними слід управляти відповідним чином.

   Основні тези Е. Мейо:

   1) люди в основному мотивуються  соціальними потребами і відчувають  свою індивідуальність завдяки  своїм стосункам з іншими людьми;

   2) в результаті промислової революції  та раціоналізації процесу праці  сама робота значною мірою  втратила привабливість, тому  люди шукають задоволення в  соціальних взаєминах;

   3) люди більш чуйніші до соціального впливу групи рівних їм людей, ніж до спонукання засобів контролю, що використовуються керівниками;

   4) робітник виконує розпорядження  керівника, якщо останній зможе  задовольнити соціальні потреби  своїх підлеглих і їх бажання  бути зрозумілими. Завдання менеджменту  на цьому етапі розвитку управлінської  думки полягало також і в розвиткові плодотворних неформальних контактів в організації, оскільки дослідження показали, що вони є вагомою організаційною силою, здатною або бойку вати розпорядження, або сприяти їх реалізації. Тому неформальні стосунки ні в якому разі не можна ігнорувати, ними слід керуватися на основі співпраці між робітниками та адміністрацією.

   За  оцінкою історика менеджменту Д. Рена, досліджувачі людських взаємин  внесли багато поправок у перші концепції  менеджменту. Серед них можна  виділити такі:

   1. Збільшення уваги до соціальних, групових потреб людини.

   2. Прагнення до збільшення робочих  місць.

   3. Відмова від акценту на ієрархічній  владі.

   4. Зростаюче визнання неформального  боку організації, ролі настрою  робітників і неформальних відносин.

   5. Розвиток способів і методики  вивчення взаємодії формальної  та неформальної організації.

   Значним є внесок інших вчених у становлення  та розвиток школи людських стосунків. Так, М. П. Фоллетт була першою, хто визначив менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей". Пізніші дослідження американського медика і психолога А. Маслоу теж допомогли виявити причини багатьох вчинків людей.

   Дослідники цієї школи виходили з того, що лише людські ресурси здатні створювати економічні результати. Усі інші ресурси підпорядковуються законам механіки. Їх можна краще використовувати, але їхній вихід ніколи не буде більшим, ніж сума входів. Тому, на їхню думку, керівники повинні проявляти турботу про своїх працівників, що приведе до підвищення їхнього рівня задоволеності, а відтак сприятиме підвищенню продуктивності праці. Вони ставили перед собою мету: усунення деперсоніфікованих відносин і заміна їх системою партнерства та співробітництва.

   Стало зрозумілим, що будь-яка організація являє собою щось більше, ніж проста сукупність людей, які виконують спільні завдання. Вона виявляється ще і складною соціальною системою, в якій окремі особистості та групи людей взаємодіють на принципах, дуже далеких від формально запропонованих. Відповідно до завдань школи людських відносин найважливіший обов'язок менеджера полягає у формуванні згуртованості колективу, створенні в ньому сприятливого мікроклімату, піклуванні про підлеглих, допомозі їм у повсякденних справах, у тому числі й особистого характеру.

   Мета прихильників цієї школи полягала в тому, щоб спробувати управляти трудовим колективом, впливаючи на систему соціально-психологічних факторів. Школа людських відносин сприяла тому, що менеджмент став розглядати кожну організацію як соціальну систему. 
Новим у підході школи людських відносин було визнання працівника як соціального фактора, необхідності пошуку стимулів підвищення продуктивності праці, переважно за допомогою залучення працівників до організації та управління підприємством. Представники цієї школи запропонували використовувати методичний апарат наук поведінки (соціології і психології) при вивченні взаємодії працівників, мотивації праці, характеру влади, лідерства тощо. Внаслідок цього система управлінського впливу на підприємстві поповнилася соціальними і психологічними методами управління. Це вимагало подальшого поділу праці, а також розробки способів поєднання цих методів з економічними й організаційними. Усвідомлення зростаючої ролі психологічного фактора в підвищенні продуктивності праці знайшло відбиток і у висловленні одного з королів американського бізнесу Г. Форда: "Якби ми навчилися розв'язувати психологічні конфлікти в процесі праці, тоді я за найближчі десять років зміг би знизити собівартість своїх автомобілів більше, ніж я зміг це зробити за останні п'ятнадцять років технологічними методами".

   На даний час управління людськими відносинами перетворилося в спеціальну управлінську функцію, яка одержала назву "управління персоналом". Її основна мета полягає в тому, щоб, підвищуючи добробут робітника, надати йому можливість вносити свій максимальний особистий внесок в ефективну роботу всього підприємства. Школа людських відносин дала поштовх до розвитку таких наук, як виробнича соціологія, психологія, соціоніка.

   Отже, можна зробити наступні висновки:

• внеском школи людських відносин є дослідження, спрямовані на збереження здоров'я працівників в умовах виробництва, використання психологічного фактора.
• недоліком школи людських відносин є намагання досягти високої продуктивності праці тільки за позитивних психологічних умов.