Сучасний досвід підготовки менеджерів для міжнародного бізнесу

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

Реферат

«Сучасний досвід підготовки менеджерів для міжнародного бізнесу »

 

 

                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

 

Зміст

      Вступ………………………………………………………………….3

1. Американські школи бізнесу………………………………………..4
1. Кейс-метод Гарвардської школи бізнесу………………………5
2. Метод досліджень Чиказької школи бізнесу………………….8
2. Європейські школи бізнесу…………………………………………9
3. Бізнес-школи в Азії та Австралії та Південної Африки……………………………………..………………………..11
1. Японська школа менеджменту………………………………..13

3.2 Метод Кейптаунського  університету………………………....14

4. Українські бізнес школи…………………………………………15

Висновок………………………………………………

Використана література……………………………..

 

Вступ

Успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, яка надається в провідних школах бізнесу, а також постійним навчанням у міжнародних корпораціях. У наш час загальновизнаною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання. Започаткування на початку 30-х років А. Слоуном ("Дженерал моторз") і П. Дюпоном ("Дюпон де Немур") у США системи післядипломної підготовки професійних менеджерів дало змогу якісно підвищити рівень кваліфікації фахівців менеджменту і маркетингу. Підготовка щорічно в США близько 70 тис. магістрів ділової адміністрації та десятків тисяч в іншихрозвинутих країнах є вагомою причиною ефективного менеджменту провідних міжнародних компаній. Не існує якоїсь однієї найкращої методики навчання, яка дала б змогу забезпечити найвищу ефективність управлінської діяльності. Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у провідних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтернативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінансів та ін.:

- кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

- метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

- навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

- японський підхід до навчання.

Інші навчальні заклади  або віддають перевагу одному із запропонованих методів, або ж комбінують зазначені  підходи у різному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

 

 

 

 

1. Американські школи бізнесу

Класична американська бізнес-освіта - це програма full-time, розрахована на два роки.

Мабуть, це найбільш дорогий  варіант, однак широко поширена точка  зору, що тільки такий курс може називатися справжнім MBA.

Крім того, дворічне навчання на американських програмах передбачає літнє стажування, що допомагає набути досвіду професійної діяльності та знайти постійну роботу в майбутньому. Бізнес-школи досить активно допомагають студентам в організації стажувань і в цілому в процесі пошуку роботи, але варто відразу обмовитися - все це орієнтовано саме на роботу в США, з іноземних компаній на кампусах можна знайти лише великі транснаціональні корпорації.

Американські університети в конструкції своїх навчальних програм мають досить сильний  академічний ухил, а також майже  половину навчального часу займає case study - метод навчання з використанням  кейсів. Він теж з'явився у США, в бізнес-школі Harvard University.

Студенти в американських  школах молодше, ніж у європейських, та й розмір потоку зазвичай досить великий (в Harvard, приміром, щорічно вступає 800 осіб). Більшість випускників і  представників бізнес-шкіл, незважаючи на значне число учнів, відзначають, що студенти надзвичайно лояльні  по відношенню до школи, а студентські  спільноти відрізняються згуртованістю. Студентські спільноти багато в  чому підтримуються самою школою і розглядаються нею як один з  найбільш важливих активів навчального  закладу.

Така турбота про колишніх студентів вкрай важлива для  бізнес-шкіл - адже більша частина їхнього  бюджету складається з пожертв  випускників. Саме тому більшість американських  шкіл є багатшими за європейські. Приблизно 25-50% доходу університетів  США складається з приватних  пожертвувань випускників (у Європі частка пожертвувань не перевищує 10%).Останнім часом американські школи відчувають деяке зменшення інтересу з боку абітурієнтів - в основному з інших країн. Пов'язано це як із зростаючою привабливістю європейської бізнес-освіти, так і зі складнощами в отриманні студентської візи в США. У прагненні впоратися зі зменшенням популярності програм деякі школи скоротили кількість місць.

1.1 Кейс-метод Гарвардської  школи бізнесу

Метод Case Studies зародився в Гарвардській Школі Бізнесу на початку 20-го століття. У період з 1909 по 1919 р. навчання там відбувалося за схемою, коли учнів-практиків просили викласти конкретну ситуацію чи проблему, а потім дати аналіз і відповідні рекомендації. У 1920 р. після видання збірника кейсів деканом Діном Донхменом був здійснений перехід усієї системи навчання менеджменту в Гарвардській Школі на методику Case Studies.

Гарвард і сьогодні залишається  флагманом „кейс-індустрії” усього світу  – його викладачі пишуть у рік по 600 високоякісних кейсів. Викладачі з Європи їздять у США  „переймати” специфіку кейс-освіти, а наприкінці 90-х і з України почали посилати стажистів у західні бізнес-школи для навчання викладанню за методом Case Studies.

Через те, що методика Case Studies вперше була розроблена в Гарвардській Школі Бізнесу, серед спеціалістів її називають також гарвардським методом.

Гарвардська Школа Бізнесу  була заснована ще в 1908 році, і із самого початку в ній навчались ті, хто вже отримав підготовку бакалавра і, як правило, мав досвід роботи в бізнесі. Підбірки кейсів були також опубліковані в 1925 році в „Звітах Гарвардського університету про бізнес”. Програма МВА (Master of Business Administration), наприклад, вже в 1932 році включала як обов'язкові дисципліни  – маркетинг, промислове керування, фінанси, бухгалтерський облік і статистику. Практично із усіх цих курсів розбиралися відповідні кейси.

В теперішній час Гарвардська Школа Бізнесу зберігає пріоритетне значення Case Studies в навчанні бізнесу, виділяючи майже 90  % навчального часу на розбір конкретних кейсів. В провідних школах бізнесу Західної Європи кейси в процесі навчання стали активно використовуватися тільки у 60-ті роки, в період, коли була сформована система бізнес-освіти, аналогічна американській. В Англії, наприклад, провідними центрами в цій галузі є Лондонська Школа Бізнесу, Манчестерська Школа Бізнесу, Креєндфілдський університет.

Звернемося до визначення кейс і кейс-метод навчання. Нижче приведені кілька визначень кейсу.

Кейс – 1) це опис реальної ситуації; 2 ) це "шматочок" реального життя (в англійській термінології TRUE LIFE); 3) це події, що реально відбулися в тій чи іншій сфері діяльності й описані авторами для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії; 4) це „моментальний знімок реальності”, „фотографія дійсності”; 5) не просто правдивий опис подій, а єдиний інформаційний комплекс, що дозволяє зрозуміти ситуацію.

Грамотно виготовлений кейс провокує дискусію, прив'язуючи учнів до реальних фактів, дозволяє змоделювати реальну проблему, з якою можливо прийдеться зіштовхнутися на практиці в майбутньому. Крім того, кейси розвивають аналітичні, дослідницькі, комунікативні навички, виробляють уміння аналізувати ситуацію, планувати стратегію і приймати управлінські рішення.

Однак, фахівцями-викладачами, що практикують кейс-метод по різному розуміється його сутність. Наприклад, згадана вище Гарвардська Школа Бізнесу так визначає метод кейсів: „Метод навчання, при якому учні і викладачі беруть участь у безпосереднім обговоренні ділових ситуацій чи задач. Ці кейси, звичайно підготовлені в писемній формі і складені виходячи з досвіду реальних людей, що працюють у сфері підприємництва, читаються, вивчаються й обговорюються учнями. Ці кейси складають основу бесіди класу під керівництвом викладача. Тому метод кейсів включає одночасно й особливий вид навчального матеріалу, і особливі способи використання цього матеріалу в навчальному процесі”.

Case Studies (або метод конкретних  ситуацій – МКС, або ситуаційне  навчання) являє собою спеціальну  методику навчання яка передбачає  використання конкретних ситуацій (випадків, історій) для сумісного  аналізу, обговорення або виробітки  рішення тими, хто навчається, з  певного розділу чи теми навчального  курсу.  Отже, робота з Case Studies передбачає  розбір або рішення конкретних  ситуацій в бізнесі з певного  сценарію, який включає і самостійну  роботу тих, хто навчається, і  „мозковий штурм” в межах  малої групи, і публічний виступ  із представленням і захистом  висунутого рішення.

                     Переваги кейс-методу:

• наближеність до життя у бізнесі;
• двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);
• співпраця слухачів і формування навичок роботи в групі;
• співпраця слухачів із викладачами;
• можливість перевірити пропозиції реальною практикою
• розмаїття підходів;
• висока мотивація навчання;
• формування навичок прийняття рішень.

Недоліки:

• високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис дол. на 1 кейс);
• потреба у висококваліфікованих дослідниках для підготовки нових кейсів;
• старіння кейсів;
• складна методика проведення занять і потреба тренінгу викладачів;
• спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дошок, технічні засоби та ін.);
• відсутність індивідуального підходу.

1.2 Метод досліджень Чиказької школи бізнесу

Метод досліджень Чиказької  школи бізнесу, другої за віком, заснованої у 1898 році, ґрунтується на самостійних  дослідженнях слухачами публікацій і діяльності корпорацій з певних питань, наступному обговоренні отриманих  висновків і результатів і  внесенні пропозицій щодо прийняття  відповідних рішень у компаніях. Слухачам надається право не тільки самостійно обирати тему дослідження, а й наукового керівника, план опанування дисциплін у межах встановленої логіки навчання. Виконавши низку досліджень літератури і корпорацій з різних дисциплін, слухачі набувають навичок не лише консалтингової діяльності, а й вміння співпрацювати з різними працівниками компанії.

Переваги:

• високий рівень фундаментальної підготовки;
• гнучкість програм і змісту навчання;
• конкуренція серед слухачів;
• конкуренція серед викладачів, до яких записується певна кількість слухачів;
• формування надійних практичних навичок аналізу, обґрунтування концепції, прийняття рішень, які спрямовані в майбутнє;
• співпраця з компаніями та обґрунтування для них комплексних пропозицій;
• розвиток самостійності слухачів, відповідальність за результати, вміння працювати у складі тимчасових проектних груп.

Проблеми:

• необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;
• високі вимоги до викладачів, які мають поєднувати у своїй діяльності педагогічну діяльність, дослідження, консалтинг і вміння організувати колективну роботу;
• надмірна індивідуалізація навчання, що утруднює групову роботу серед студентів і призводить до різного рівня кваліфікації;
• складність започаткування і підтримання взаємовигідних стосунків із компаніями.

2.Європейські  школи бізнесу

Перші бізнес-школи в Європі відкрили Великобританії на Лондоні  й Манчестері. Це було лише у 1967 року. Трохи пізніше бізнес-школи з'явилися  торік у в континентальній  Європі. Нині у провідній європейську  асоціацію EFMD (Європейський фонд розвитку менеджменту). Зареєстровано близько  повноцінних центрів навчання менеджерів. Чимало їх ми вирізняються вищою рівнем підготовки, хоча магістерські ступеня  у сфері бізнесу так поширені й менш високо котируються, як і США. Кілька більше значення у розвинених європейських школах мають наближені  до виробництва дисципліни, вивчення соціальних, і навіть страновых та Міжнародних аспектів бізнесу і  управления.

Одна з безперечних  переваг європейських бізнес-шкіл - гнучкі освітні програми. Навчання в більшості з них триває рік. Хоч воно і більш насичено, ніж дворічне, але, безсумнівно, набагато привабливіше для тих, хто не хоче втрачати два роки кар'єри.