Загроза появи на ринку нових фірм – конкурентів, які б забезпечували повний цикл виробництва продукції досить низька. Тому, що галузь потребує високих капіталовкладень і висококваліфікованого персоналу. Що на даний момент досить проблематично. 
 
 

Товари  – субститути 

     Ця проблема досить таки актуальна, тому що на будь – яку фармацевтичну продукцію існує певний набір інших товарів, які за своїми характеристиками можуть бути замінниками випускаємої продукції. Поява товарів – субститутів обмежовує можливості отримання прибутку в галузі,  встановлюючи верхню межу цін, які можуть запросити компанії без зниження норм свого прибутку. 

Можливості  поставників 

     З огляду на, те що вітчизняне виробництво субстанцій знаходиться в даний час у критичному стані, виробники лікарських засобів змушені були перейти на використання імпортних субстанцій.

     Якщо розглядати період з 2007 по 2008 роки, то спостерігалося значне зниження обсягу імпорту фармацевтичних субстанцій. Найбільш помітне це падіння було в 2007 році - на 35,7 % від рівня попереднього року. У 2000 році тенденція зниження продовжувалася, але вже в меншому ступені - на 9,4 %. Якщо розглядати поквартальну динаміку імпорту в кожний з аналізованих років, то найбільші показники приходяться на 2 квартал року. Це можливо обумовлено тим фактом, що підприємства закуповують більше сировини з метою забезпечити населення готовими лікарськими засобами до моменту росту рівня захворюваності, що приходиться на осінь.

     Серед підприємств-виробників, що закуповують імпортні субстанції в першу двадцятку входять найбільші українські виробники лікарських засобів - Фармацевтична фірма „Дарниця”, Борщагівського хімфармзаводу, ВАТ „Фармак” (Київ), ДКП „Кіровоградська фармацевтична фабрика” і т.д.

     Фармацевтична компанія ЛПМ імпортує каптоприл, частка цієї субстанції в загальному обсязі імпорту компанії складає 43%, далі з великим відривом випливають верапамила гідрохлорид - 6% і преднізолон - 5%. Вся інша сировина закуповуються у вітчизняних виробників. З усіма поставниками були укладені довгострокові угоди про партнерство. Всі умови договорів до теперішнього часу поставниками виконувались. 

Можливості  споживачів 

     Одним з головних суб'єктів ринку і головних активаторів попиту на фармацевтичному ринку є населення. Вплив населення на конкурентну обстановку на українському фармацевтичному ринку йде переважно по двох каналах, а саме, населення виступає, як сукупність пацієнтів і як сукупність покупців.

     Населення, як сукупність пацієнтів, характеризується, по-перше, чисельністю, динамікою росту і статево-віковою структурою, по-друге, обсягом і структурою захворюваності в країні. Населення визначає об'єктивну потребу в лікарських засобах і задає потенційний обсяг і структуру усього фармацевтичного ринку.

     Населення як сукупність покупців, в укрупненому представленні, по-перше, характеризується розмірами платоспроможного попиту і споживчих переваг, по-друге, задає реальний обсяг і структуру сегментів фармацевтичного ринку, оплачуваних за рахунок коштів населення.

     Загальний потенціал купівельної спроможності українського населення в середньому в 2008 р. складав у розрахунку на душу населення близько 30 доларів США на місяць.

     Найбільш сильною зміною положення населення, як сукупності споживачів у 2005 – 2008 році, стало значне скорочення реальних доходів. Як відомо, механізм цього скорочення полягав у тому, що мало змінилася заробітна плата й інші грошові доходи втратили реальну купівельну спроможність через ріст споживчих цін.

     У цілому динаміка грошових доходів населення в розглянутий період характеризувалася наступними основними тенденціями:

      - падіння рівня практично усіх  видів доходів у реальному  обчисленні за період 2005 – 2008 роки (позначились наслідки російської кризи);

      - підвищення величини реальних  доходів, починаючи з ІІ кварталу 2003 р. і наступна їхня стабілізація на рівні нижче передкризового;

      - посилення диференціації доходів,  наслідком якої стали, по-перше,  практичне зубожіння населення,  основним доходом яких є пенсія. Хоча ця група населення потенційно  являє собою найбільшого покупця лікарняних засобів, реально пенсіонери в 2006-2008 р. майже цілком утратили платоспроможність. По-друге, помітне (на 30-40%) зменшення доходів населення, що живе на заробітну плату. Саме цей чисельно найбільший  прошарок населення визначив зсув попиту убік  більш дешевих лікарняних засобів і, зокрема , його помітну переорієнтацію на вітчизняні препарати. По-третє, відносно слабке падіння доходів найбільш забезпечених прошарків населення. Концентрація в руках цієї частини українських громадян приблизно половини всіх грошових доходів населення країни створила базу для стабільного попиту на дорогі, у тому числі імпортні лікарняні засоби.

     З 2003 по 2008 р. ціни на медикаменти в постійному режимі росли швидше, ніж усі ціни на споживчі товари і послуги. Причому в довгостроковій перспективі нагромадився досить великий розрив - медикаменти подорожчали в 2008 р. у порівнянні з 2003 р. у 10,7 рази, тоді як загальний індекс споживчих цін виріс лише в 7,4 рази.

     У 2008 р. серед основних груп непродовольчих товарів ціни на медикаменти також росли найбільше швидко (виключення складає лише ще більш швидке подорожчання бензину, спровоковане світовим ростом нафтових цін). Таким чином, як у відношенні довгострокової динаміки, так і з погляду  структури зміни цін по товарних групах, інфляційні процеси на фармацевтичному ринку відбувалися швидше, ніж в інших сферах економіки. Нарешті, і в порівнянні з ростом курсу долара фармацевтичні ціни до 2008 р. росли більш швидкими темпами, хоча загальний індекс споживчих цін по всіх галузях економіки від нього відставав. Однієї з найважливіших причин подібного процесу - випереджальний ріст доларових цін на продукцію українських виробників. За п'ять років періоду з 2008 по 2003 р., перелічені в доларовому вираженні ціни на вітчизняну фармацевтичну продукцію, виросли майже в 3 рази!

     Описана цінова ситуація в умовах кризового скорочення рівня реальних доходів населення в 2005-2008 р., об'єктивно, повинна була викликати катастрофічні наслідки на фармацевтичному ринку. При найжорстокішій економії, логічно було б скоротити попит на продукти,  що найбільше подорожчали. Попит на лікарські засоби, дійсно, упав. Але, як це не парадоксально, справжнього колапсу фармацевтичного ринку не відбулося. Величезне збільшення цін на лікарські засоби (на 184%) викликало хоч і значне, але непорівнянно більш слабке скорочення роздрібних продажів лікарських засобів - усього на 34%. Іншими словами, кожне збільшення цін на лікарські засоби на 5% викликало скорочення попиту на них (а, отже, і роздрібних продажів) менш чим на 1%.

2.3  Обґрунтування конкурентних  стратегій для  кожного напрямку  діяльності підприємства  у зовнішньому  середовищі

     Фармацевтична компанія ЛПМ займається випуском та продажем лікарських препаратів. Конкурентні  стратегії для цих напрямків діяльності такі:

1. Розробка та випуск недорогих лікарських препаратів, замінників імпортних, основу яких становлять натуральні складники.
2. Торгівля лікарськими препаратами, за цінами доступними для соціально незахищених прошарків населення (пенсіонерів, мало імущих). 

      Розробкою нових видів лікарських препаратів займається група вчених. Перевага надається препаратам, які є замінниками  імпортних дорогих препаратів –  основних конкурентів продукції  компанії. При розробці цих препаратів застосують унікальні технології, що були винайдені вченими компанії. Також на 90% використовується вітчизняна сировина. Таким чином компанія отримує препарати, які на 60-70% дешевше за їх імпортні аналоги, а за своєю ефективністю не поступаються їх імпортним аналогам

      Компанія  поставляє свою продукцію в різні  регіони України за так званими  регіональними цінами, найбільш оптимальним і логічним варіантом перед розрахунком регіональних цін, це розподіл усієї території країни на умовні частини (назвемо їх ЗОНИ), яке можна здійснювати, керуючись різними критеріями (територіальною близькістю регіонів, рівнем платоспроможного попиту, важливістю регіонів з погляду  відкриття дилерських центрів і інше) .

      З необхідністю введення регіональних цін  компанія впритул зштовхнулася в 2004 році, співробітничаючи з підприємством "Гама". Проведений маркетинговий аналіз ринку показав, що в ряді регіонів ціни на продукцію підприємства відрізнялися від цін підприємства не на традиційні 20-25% торгової надбавки, а набагато більше, часом і в кілька разів. Рівень купівельної спроможності в регіоні і дефіцит цієї продукції дозволяв окремим посередникам реально диктувати умови на ринку в регіоні.

      Роздрібна торгівля, що традиційно була зацікавлена  в постачаннях різноманітної  продукції невеликими партіями під час відсутності традиційних оптових баз, повинна була або замовляти продукцію контейнерами в підприємства по більш низькій ціні, або брати невеликими партіями, але за високою ціною в цих посередників.  У той час у підприємства  не було ні одного дилера в регіонах. Таке положення, коли підприємство цілком утрачає контроль за ситуацією в регіоні, віддаючи її на відкуп посередникам, було визнано невірним і для його виправлення була розроблена стратегія регіональних цін.

      Базовим принципом цієї стратегії стала  диференціація відпускних цін по регіонах з урахуванням вартості транспортних послуг, умов і термінів платежу і рівня купівельної  спроможності населення в регіоні. При цьому для роздрібної ланки  торгівлі були передбачені визначені пільги при формуванні асортименту  продукції, що замовляється, і різні логістичні схеми постачань її в регіон. Зокрема , була введена практика доставки продукції декільком аптекам у регіоні одночасно транспортом підприємства, що дозволяло кожному з них замовляти тільки необхідні їм обсяги продукції і знизити при цьому вартість транспортних витрат для себе..

      У випадку, якщо роздрібна торгівля здобувала  продукцію безпосередньо на підприємстві й організовувала самостійно доставку у свій регіон, на неї поширювалася базова,  а не регіональна відпускна ціна.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Шляхи по оптимізації  впливу факторів  зовнішнього середовища на    

    ефективність функціонування  системи управління 

     Організація управління виробництвом має двоякий  характер. З одного боку, вона передбачає побудову структури як сукупності ланок та ієрархічних зв'язків між ними. Структура необхідна для організаційної стабільності управління. З іншого боку, організація управління включає і поточну роботу, пов'язану з розподілом завдань, контролем за їх виконанням, усуненням організаційних неузгодженостей тощо. Це вже процес управління, який характеризує динаміку функціонування систем управління. В організації управління ці дві сторони - структурна та процесуальна - повинні бути узгоджені.

     Процес  управління значною мірою залежить від структури прийняття та реалізації рішень. Наприклад , якщо в ній збільшується кількість рівнів (ланок),то змінюється І процес управління, збільшується ,як правило .число операцій та робіт, він стає більш тривалим .ускладнюється взаємодія ланок. І навпаки, скорочення кількості рівнів у структурі підвищує оперативність, зменшує потоки інформації.

     Досвід  фармацевтичної компанії “ ЛПМ ” свідчить, що виходячи саме з процесу управління необхідно визначити конкретні шляхи і засоби вдосконалення структури. Процес і структура управління взаємопов'язані тому ,що вони відображають дві сторони одного і того ж явища впливу керуючої системи на керовану. Структура відображає необхідний склад і послідовність операцій при формуванні і здійсненні впливу, порядок діяльності ланок структури і розповсюдження впливу по ії зв'язках. Структура і процес виражають, таким чином .статику та динаміку організації управління Загальний вияв зв'язку полягає в тому ,що структура -це конструкційна основа управління правильно сформована, вона дозволяє найбільш раціонально здійснювати процес управління. З іншого боку, недоліки структури зменшують можливості і ефективність процесу управління. В свою чергу нераціональна побудова процесу управління може привести до неповної реалізації можливостей найраціональнішої структури. Структура забезпечує нормальний та ефективний хід процесу управління, який зі своєї сторони стабілізує та підтримує параметри структури. В цьому проявляється їх багатогранний та різноманітний зв'язок.