Школа наукового управління менеджменту

     10. Розвиток управлінського мислення. З управлінської практики слід вивести певні закони, а управління повинно набути наукового статусу, що й інженерна справа.

     Заслугою  Тейлора та його послідовників слід також вважати обґрунтування  потреби виділення управлінської  праці як сфери діяльності особливої  групи людей, які можуть досягати в ній високої продуктивності. Поява школи наукового управління була переломним моментом, після якого управління почали визнавати як самостійну сферу наукових досліджень.

     Керівники-практики та вчені завдяки дослідженням прихильників школи наукового управління дійшли висновку, що методи і підходи, які застосовуються в науці і техніці, можуть бути також використані для ефективного досягнення цілей організації.

     Крім  Ф. Тейлора, подібні проблеми розв’язувало і подружжя Френк та Ліліан Гілбрет. Вони переважно вивчали питання стосовно застосування фізичної праці у виробничих процесах і досліджували можливість збільшення випуску виробництва продукції за рахунок зменшення зусиль, витрачених на її виробництво. Результати своєї роботи вони опублікували в книгах "Вивчення рухів" та "Психологія управління", у яких підкреслювали можливість зв’язку між наукою управління та даними соціологічних і психологічних досліджень. Працюючі тривалий час будівельній індустрії, Ф. Гілбрет був вражений масштабами непродуктивної праці і вирішив її усунути. Його приваблювала, в основному, та сфера досліджень, яка пізніше стала відомо під назвою "вивчення рухів".

     Використовуючи  свій винахід (мікрохронометр), Гілбрети змогли аналізувати окремі трудові  рухи, точно визначати, скільки часу необхідно для виконання будь-якої операції. Крім того, вони змоги систематизувати всі руху людської руки та розробити їх на 17 елементарних рухів, які вони назвали терблігам. Ці ідеї виявилися корисними для всіх галузей промисловості.

     Гілбрети  вважали, що національний добробут залежить від індивідуальної освіченості  працівників, від їх знань і здатності роботи внесок у суспільне багатство. Щоб виробнича діяльність була прибутковою, її слід планувати і управляти нею повинні кваліфіковані управлінці.

     1888 році у Тейлора з’являться помічник Генрі Лоренс Гант. Розробляючи разом з Ф.Тейлором систему оплати праці, Гант помітив, що причиною низької продуктивності є погана організація праці. Оскільки він мав талант відособлення та узагальнення інформації, його цікавили усі аспекти, пов’язані з плануванням робіт на виробництві. Спостерігаючи за роботою працівників, він запропонував контролювати і планувати не тільки завантаження матеріалів та обладнання, а й час і резерви виконання робіт, тобто письмово фіксував виконувані процеси на виробництві. Відомості накопичувалися послідовно та систематично, що дозволяло проводити аналіз роботи як за короткі проміжки часу, так і за весь період в цілому. Завдяки введенню до процесу управління графіків Ганта з’явилося оперативне та календарне планування. Багато нововведень Ганта використовують і в наш час.

     Генрі Гант започаткував наукове управління від статистики до динаміки.

     Недоліки  школи наукового управління: розглядання  праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення  лінійної системи управління через  відокремлення функцій планування; організація розглядалася як замкнута система. Також недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів (спілкування, самоповага тощо). 

     

3. Послідовники  ідей Ф. Тейлора

     Тейлор  був не одинокий у своїй новаторській діяльності. Серед інших слід виділити Г. Гантта (1861-1919). Він зробив внесок у розробку теорії лідерства. Його перу належать книги "Праця і доход" (1910), "Промислове керівництво" (1916), "Організація праці" (1919). Роботи Гантта характеризують усвідомлення провідної ролі людського фактора в промисловості і впевненість у тому, що робочій людині повинна бути надана можливість віднайти у своїй праці не тільки джерело існування, але і стан задоволеності. За Ганттом, ера примушування до праці поступилася місцем знанням, тому політика майбутнього полягає в намаганні навчати і вести людей до спільної вигоди всіх зацікавлених сторін.

     Гантт будував плани прийдешньої "демократії на виробництві" і мріяв про  гуманізацію науки управління в  майбутньому. Йому належить фраза: "Із всіх проблем менеджменту найбільш важливою є проблема людського фактору".

     Подружжя  Ф. Гілбрет (1878-1924) і Л. Гілбрет (1878-1972) займалося переважно питаннями  вивчення фізичної роботи у виробничих процесах і досліджувало можливість збільшення випуску продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на виробництво. Гілбрети написали книги "Вивчення рухів" (1911) і "Психологія управління" (1916).

     Ф. Гілбрет виступав за широке впровадження в менеджмент сучасних вимірювальних  методів та інструментів. Щоб бути прибутковою, будь-яка виробнича діяльність повинна плануватися і управлятися, за нею повинні стояти здібності, досвід та знання управляючих.

     М. Фоллет (1868-1933) вивчала соціальні  відносини в малих групах. Свої погляди вона виклала в книгах, частина яких була опублікована після  її смерті: "Творчий досвід" (1924), "Енергійне адміністрування" (1941), "Свобода і підлеглість" (1949). Влада, що розуміється як підлеглість однієї людини іншій, принижує людські почуття і не може бути основою ефективності індустріалізації, організації. Демократія - ось та велика духовна сила, яка використовує кожну людину і компенсує недоліки окремих індивідів тим, що переплітає їх разом у житті суспільства. Лідерами стають не тільки з народження, але й завдяки відповідному навчанню.

     Дійсний лідер повинен не тільки передбачити ситуацію, але й творити її. У статті "Менеджмент як професія" (1925) М. Фоллет виділила такі фактори, що зумовлюють зростання потреби в менеджменті:

     1. Ефективний менеджмент замінює  експлуатацію природних ресурсів, які дуже обмежені.

     2. Гостра конкуренція та брак  трудових ресурсів.

     3. Підвищення етичності людських  відносин.

     4. Зростаюча свідомість бізнесу  як суспільної служби з почуттям  відповідальності за її ефективне  проведення.

     Американський менеджер Р. Робб (1864-1929) опублікував  у 1910 "Лекції по організації". Удосконалення організації він асоціює з удосконаленням дисципліни армії.

     Дещо  пізніше Г. Хопф (1882-1949) сформулював  ідею оптимальної організації. У  статті "Менеджмент і оптимум" (1935) він запропонував конкретні  пропозиції, які здатні покращити менеджмент:

     1. Чітко уявляти цілі та завдання  бізнесу.

     2. Визначати загальну політику, якої  слід дотримуватися не дивлячись  на оперативну обстановку і  результати.

     3. Формулювати завдання менеджменту  зрозуміло для людей.

     4. Комплектувати адміністративний штат людьми досить компетентними для успішного вирішення поставлених перед ними завдань.

     5. Забезпечити адміністративну групу  стандартами, за допомогою яких  можна точно перевіряти виконання  завдань.

     6. Вивчати оперативні результати  і встановлювати напрями їх досягнення.

     7. Регулювати темпи заміщення членів  адміністративної групи відповідно  до встановлених в організації  правил.

     8. Брати до уваги фактор віку  стосовно продуктивних можливостей  адміністраторів.

     9. Встановлювати оптимальний розмір організації на рівні, який забезпечував би найбільш сприятливі результати.

     До  зарубіжних дослідників, які суттєво  вплинули на формування американської  концепції менеджменту, слід віднести англійського вченого О. Шелдона  і французького підприємця А. Файоля. Перу О. Шелдона належить книга "Філософія управління" (1923), в якій він підкреслював, головним чином, етичний бік менеджменту, притаманну йому функцію відповідальності.

     Кожен менеджер повинен сприйняти три  принципи філософії менеджменту:

     1. Політика, умови і методи промисловості повинні бути спрямовані на підвищення добробуту суспільства.

     2. Менеджмент повинен пристосувати  вищі моральні зобов´язання суспільства  щодо соціальної справедливості  в кожному конкретному випадку.

     3. Менеджмент повинен проявляти ініціативу у звеличуванні загальних етичних стандартів і концепцій соціальної справедливості.

     У ході застосування цих принципів  менеджер аналізує як аспект технологічної  ефективності, так і аспект соціальної ефективності, що досягається за допомогою  наукових методів дослідження праці та розвитку людських можливостей.

     У загальному вигляді філософія менеджменту  Шелдона зводиться до слідуючого:

     1. Промисловість існує з метою  виробництва товарів і послуг.

     2. Промисловий менеджмент повинен  керуватися принципом, який грунтується на наданні послуг колективу.

     3. Менеджмент як частина індустрії  відділений від капіталу і  ділиться на три частини: адміністрацію,  власне менеджмент і організацію.

     4. Доти, поки індустрія ґрунтується  на економічному фундаменті, менеджмент повинен досягати цілей через розвиток ефективності як людського, так і матеріального компонентів фабрики.

     5. Ця ефективність розвивається  завдяки використанню науки в  управлінні і розвитку людських  ресурсів промисловості.

     6. Ефективність залежить від структури функцій.

     7. Використання наукових методів  у менеджменті означає:

     - використання досліджень і вимірювань  у всіх починаннях, які менеджмент  запроваджує і контролює;

     - підготовку і практичне використання  кожного погодинного відрізку  роботи;

     - визначення трудових витрат для обґрунтування і точного визначення бажаних результатів;

     - використання цих стандартів  для забезпечення найбільш економічних  методів виробництва і менеджменту.

     8. Політика відповідальності менеджменту  вимагає уваги до людського  компонента виробництва.

     А. Файоль, за оцінкою американських  спеціалістів у галузі менеджменту, був найбільш визначною постаттю, яку Європа дала менеджменту аж до середини XX ст. Саме Файоль першим класифікував вивчення менеджменту за його функціональними  ознаками: планування, організація, розпорядження, координація і контроль. Він сформулював перелік якостей, якими повинні володіти менеджери:

     1. Здоров´я і фізична бадьорість.

     2. Розум та інтелектуальні здібності.

     3. Моральні якості, а саме наполегливість, енергія, мужність у прийнятті рішень і відповідальність.

     4. Висока загальна освіта.

     5. Управлінські здібності, передбачення, уміння розробляти план дій,  організаційні навички, мистецтво  спілкування з людьми, вміння  об´єднувати і спрямовувати зусилля  багатьох людей і вміння їх контролювати.

     6. Загальна обізнаність з усіх  суттєвих функцій підприємства.

     7. Істинна компетентність у тій  специфічній діяльності, яка характеризує  концерн.

     З чисто економічної точки зору науковий менеджмент був продуктом  свого середовища і свого часу в тому розумінні, що виник із загальної потреби промисловості у підвищенні ефективності виробництва. І тут на перший план виходить не додаткове залучення ресурсів, а швидше раціональне їх використання.

     Висновки 

     У 1884 р. Тейлор став головним інженером, цього року він вперше використовував систему диференціальної оплати за продуктивність праці. Оформив патентами близько 100 своїх винаходів і раціоналізацій. З 1890 р. по 1893 р. Тейлор - головний керівник Мануфактурної інвестиційної компанії, Філадельфія, власник паперових пресів в Мене і Вісконсіні, організував власну справу по управлінському консультуванню, першу в історії менеджменту. З 1898 р. по 1901 р. він - консультант сталеливарної компанії Віфлєємськой, шт. Пенсільванія.

     У 1906 р. Тейлор стає президентом Американського суспільства інженерів-механіків, а в 1911 р. фундирував Суспільство сприяння науковому менеджменту (пізніше воно отримало назву Суспільства Тейлора). З 1895 р. Тейлор почав свої всесвітньо відомі дослідження по організації праці. Перші його експерименти, поставлені на знаменитому Шмідте, були направлені на рішення питання про те, яка кількість залізняку або вугілля чоловік може піднімати на лопатах різного розміру, щоб в перебігу тривалого часу не втрачати працездатності (в результаті скрупульозних вимірів була визначена оптимальна вага = 21 фунт), при цьому він прийшов до дуже важливого висновку, що треба встановлювати не тільки час виконання робіт, але і час для відпочинку.