Роль принципів менеджменту у досягненні мети організації

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «Основи менеджменту»

зі спеціальності 6.050206

«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

 

На тему «Роль принципів менеджменту у досягненні мети організації».

 

 

 

 

Вступ.

Роль принципів  менеджменту у досягненні мети організації».

Уявлення про роль і місце управління організацією, методах і принципах її здійснення неодноразово зазнавали істотних змін з тієї пори, як управління розглядається, як особливий вид діяльності у досягненні мети організації. Розвиток бізнесу, вдосконалення технологій виробництва, нових засобів зв’язку та обробки інформації.

Основними складовими любої організації є задачі, люди і управління. Для успішного існування організації необхідно підтримувати баланс між цими трьома процесами. І головна роль у підтримці цього балансу належить менеджменту.

Система управління опирається на розроблені і обґрунтовані методи і принципи. Що таке принципи управління і чи можливо в сучасному бізнесі  обійтись без них? Адже у минулому, не знаючи ні про які принципи, люди успішно вели свою господарську діяльність. Але слід відзначити, що у своїй діяльності люди завжди керувались певними принципами, можливо дещо спрощеними

У відносно недалекому минулому не було складної системи господарських зв’язків, зумовлених розвитком спеціалізації і кооперації праці і науково-технічним прогресом. У сучасних умовах не опиратись на досконально обґрунтовані і перевірені на практиці принципи управління, не можливо забезпечити ефективний розвиток підприємства і економіки в цілому.

Основні принципи визначають філософію і стратегію керування підприємством. В певному сенсі вони покликані служити рекламою підприємства. На основі розроблених принципів корегуються цілі діяльності підприємства, уточнюються пріоритети, формулюється його політика.

Суспільно-виробничі відносини визначають роль і місце кожного працівника в процесі діяльності, обміну, розподілу і використання. Від якості та оперативності роботи кожного з них залежить кінцевий результат діяльності великого колективу.

Принципи управління відносяться до числа найважливіших категорій управління. Під ними розуміють основні фундаментальні ідеї, уявлення про управлінську діяльність, яка випливає безпосередньо із законів і закономірності управління. Таким чином принципи управління відображають об’єктивну реальність діяльності. Принцип – це ідея , тобто суб’єктивна конструкція, яку кожен керівник вибудовує на рівні свого професіоналізму та діяльності підприємства.

Основні принципи менеджменту.

Принципи управління відносяться до числа найважливіших  категорій управління. Під ними слід розуміти основні фундаментальні ідеї, уявлення про управлінську діяльність, яка випливає безпосередньо із законів і закономірностей управління.

Класифікація принципів  управління.

В літературі немає єдиного  підходу до класифікації принципів управління , не існує єдиної думки змісту основних принципів управління. Принципи управління дуже різноманітні. Для кожного підприємства принципи повинні відповідати, як частковим, так і загальним цілям: підвищення ефективності виробництва, соціально-економічного розвитку. Принципи управління служать не тільки для наглядних схем, але й достатньо жорстко визначають характер зв’язків в системі, структурі органів управління, прийманні і реалізації рішень.

До числа основних принципів управління можуть бути віднесені:

1. науковий ;
2. системність і комплексність;
3. єдиноначальність та колегіальність;
4. демократичний централізм;
5. поєднання галузевого і територіального підходу в управлінні. 
   Науковий принцип.

Цей принцип потребує побудови системи управління та її дієвості на суто наукових засадах. Як будь який принцип, відображає розвиток, він повинен володіти внутрішнім протиріччям, оскільки внутрішнє протиріччя, яке формує внутрішню логіку, створює внутрішній імпульс для розвитку. Одне з протиріч наукового принципа – протиріччя теорії і практики. Це протиріччя вирішується шляхом дослідження наукових проблем управління багатоцільовими комплексними колективами, максимальне використання засобів обчислювальної техніки.

Необхідність використання наукового принципа в управлінні, вимагають залучення всього спектра сучасних знань, їх ретельного синтезу, і перш за все , комплекс наук про людину. При цьому необхідно застосовувати і передові методи системного аналізу у сфері економічних наук, філософії, психології, етики, естетики, технічних і технологічних наук, екології та ін.

Принцип системності  і комплексності;

Цей принцип потребує одночасного, комплексного і системного підходу до управління. Системність  означає необхідність використання елементів теорії великих систем, системного аналізу в кожному управлінському рішенні. Комплексність в управлінні означає необхідність всебічного охвата всієї управлінської системи, обліку всіх сторін, всіх напрямків. Наприклад, це може бути облік всіх особливостей колектива : вікових, етнічних, професійних, загальнокультурних і т.д..

Принцип єдиноначальності в управлінні і колегіальності у  прийнятті рішень. Будь яке рішення повинно розроблятись колегіально (колективно). Це означає всебічність (комплексність) його розробки, врахування думок багатьох спеціалістів по різним питанням. Прийняте колегіально рішення втілюється в життя під персональною відповідальністю керівника підприємства. Для кожної посадової особи встановлюється точна відповідальність за виконання визначених і точно окреслених робіт. Так на підприємстві виконавчий директор по науці, виробництву, маркетингу та іншим напрямкам несуть повну відповідальність за відповідний сектор діяльності підприємства. Проблема в тому, що перед любим підприємством можуть виникати нові задачі, непередбачувані ситуації рішення яких не передбачено регламентацією. В цьому випадку не тільки керівник повинен визначити, кому може бути адресоване рішення тих чи інших задач та виконання тих чи інших робіт, але і підлеглі проявити ініціативу.

Принцип демократичного централізму.

Цей принцип є одним  із найважливіших і означає необхідність раціонального об’єднання централізованих і децентралізованих начал в управлінні. На рівні держави це співвідношення між центром і регіонами, на рівні підприємства -  співвідношення прав і відповідальності між керівником і колективом. Протиріччя принципа демократичного централізму, слід розглядати як існування розвитку, взаємоперехід протилежностей демократії і централізму. При недостатньо сприятливих соціально-економічних умов та жорсткості управління переважає централізм. Він необхідний в надзвичайних умовах (економічних та політичних кризах, порушенні норм моралі та етики керівниками держав). Демократизм в управлінні тим вище, чим вище рівень кваліфікації робітників, чим більш стабільним і еволюційним є розвиток суспільства. Найбільшою перевагою в управлінні соціально-економічній системою є рівновага між централізмом та демократією. Однак на практиці часто одне переважає над іншим. На рівні окремих господарських суб’єктів – підприємств, банків, бірж принцип демократичного централізму визначає не тільки ступінь самостійності відділень, філіалів, дочірніх підприємств, але й ступінь їх відповідальності за виконані дії, а потім в свою чергу визначає ступінь самостійності і відповідальності посадової особи перед іі керівництвом

Принцип поєднання галузевого і територіального підходу в  управлінні. Розвиток суспільства тісно пов’язаний з прогресом галузевого і територіального управління. Галузеве управління характеризує необхідність поглиблення спеціалізації, підвищення концентрації виробництва. Територіальне управління випливає з інших цільових установок. Проблеми найбільш раціонального розміщення і розвитку виробничих сил потребують врахування вимог екології, ефективності використання робочої сили, зайнятості населення, розвиток соціально-побутової інфраструктури, задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. Кожен підприємець повинен зробити для себе відповідні висновки, випливаючи з дії принципа єдності галузей і територіального управління. Інтереси підприємства яке він представляє повинні бути тісно пов’язані з інтересами місцевої влади, жителів регіону, де він збирається проявляти свою ділову активність – будувати філії підприємств та реалізацію продукції. Місцева влада і населення повинні бути його активними радниками, знаючи яку вигоду для регіону настануть від активної діяльності тих чи інших підприємств.

Принципи управління на основі різних шкіл.

Розвиток управління, як наукової дисципліни не представляло собою серію послідовних кроків вперед. Це було декілька підходів, які часто співпадали. Об’єкти управління – це і техніка, і люди. Внаслідок успіх в теорії управління завжди залежали від успіхів в інших, пов’язаних з управлінням областях, таких як математика, інженерні науки, психологія, соціологія. По мірі як розвивалися ці області знань, дослідники в області управління, теоретики і практики, дізнавались все більше про факти, які впливають на успіх організації. Ці знання допомагали спеціалістам зрозуміти,чому деякі нові підходи до управління. В той же час світ стає ареною швидких перемін. Все більш значущими стають науково-технічні нововведення, відношення уряду до бізнесу. Науковцями були розроблені нові підходи. Відомі такі сучасні чотири найважливіші підходи, які внесли суттєвий вклад в розвиток теорії і практики управління. Виділяють чотири різних підходів, управління розглядаються з трьох різних точок зору. Ці школи наукового управління, адміністративного управління людських взаємовідносин і науки про поведінку.

В першій половині двадцятого століття набули розвитку чотири школи. Хронологічно можна перерахувати в такому порядку:

1.Школа наукового управління.

2. Адміністративна школа

3. Школа психології  та людських відносин.

. Административная школа;

3. Школа психологии и человеческих  отношений

В первой половине двадцатого века получили развитие четыре четко  различимые школы управленческой мысли. Хронологически они могут быть перечислены в следующем порядке:

1. Школа научного управления;