ЗМІСТ

     Вступ………………………………………………………………………...3

     1. Реальні інвестиції та їх структура……………………………………....4

     2. Особливості управління реальними інвестиціями………………….…5

     3. Оцінка ефективності реальних інвестицій……………………………..6

     Висновки…………………………………………………………………..11

     Список  використаних джерел……………………………………………12

 

     

     Вступ

     Без капіталовкладень неможливо тривале  існування жодного підприємства: той хто не робить інвестицій, не збільшує і не удосконалює свої активи, не має майбутнього. Від інвестицій, їхнього обсягу і структури залежать перспективи підприємства, його можливості утриматись  на ринку.

     Актуальністю  теми є потреба господарюючого суб’єкта раціонально робити вибір серед  багатьох альтернатив інвестиційного розвитку. Обраний напрямок вкладання  коштів має відповідати стратегічним і тактичним цілям, інвестиційній  стратегії розвитку підприємства.

     Реальні інвестиції виступають джерелом розвитку виробництва, ведуть до збільшення виробничого  капіталу, оновлення  основних фондів, розширення асортиментного ряду продукції, розбудови і укріплення основи для  конкурентної боротьби, збільшення фінансової міцності підприємства.

 

1. Реальні інвестиції та їх структура

     Реальні інвестиції – це вкладання коштів у реальні активи як матеріальні (основні та оборотні виробничі засоби,  будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація) [1].

           Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів збільшення виробничих фондів, амортизація яких, у свою чергу, є  джерелом подальшого розвитку виробництва.

           Інвестування оборотного капіталу необхідне для відтворювальних  процесів у виробництві, сприяє його розширенню та збільшенню доходу [2].

     На  відміну від фінансових, реальні  інвестиції повністю спрямовуються  на збільшення виробничого капіталу, тобто в основний капітал і  на приріст товарно-матеріальних запасів, а також у нематеріальні активи.

           Термін “реальні інвестиції” застосовується в міжнародній  практиці економічного аналізу і, зокрема, використовується у системі національних рахунків ООН.

     Реальні інвестиції виступають у вигляді: [3]

• Нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства ( фірми);
• Реінвестиції ( знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва)
• Нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

     Можна виділити такі види реальних інвестицій:

• Інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства;
• Інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за  рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого накопичення ;
• Валові інвестиції – це інвестиції оновлення і розширення разом.

 
     

2. Особливості управління реальними інвестиціями

     Управління  реальними інвестиціями містить  в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу ґрунтується на інвестиційній політиці. Управління інвестиційна стратегія та тактика  підприємства реалізується через вибір  стратегічних цілей і  завдань  та методів їх досягнення.

     Політика  управління реальними інвестиціями становить частину загальної  інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і  реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.

     Основою обгрунтування інвестиційної політики підприємства служить аналіз ринку  продукції, яка виробляєтся підприємством.

     Напрямки  реального інвестування:

1. інвестиції в підвищення ефективності. Їх мета – це створення насамперед умов для зниження витрат фірми за рахунок заміни устаткування, навчання персоналу, переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва;
2. інвестиції в розширення виробництва. Завданням такого інвестування є розширення можливостей випуску товарів для сформованих ринків у межах існуючих виробництв;
3. інвестиції у створення нових виробництв. Такі інвестиції забезпечують створення нових підприємства, які випускатимуть товари, що не виготовлялися фірмою раніше (здійснювати новий тип послуг);
4. інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестицій є необхідним у тому випадку, коли фірма стає перед необхідністю задовольнити вимоги влади в частині екологічних стандартів, безпеки виробництва або інших умов діяльності, що не можуть бути забезпечені тільки шляхом удосконалення менеджменту.

     Отже, в основі стратегії вибору пріоритетних напрямків інвестування знаходиться інвестиційна політика підприємства. Що в свою чергу ґрунтується на аналізі ринку продукції, що виробляється цим підприємством, або нової, запланованої до випуску. Головною метою вивчення ринку є оцінка можливості збуту цієї продукції.  

     3. Оцінка ефективності реальних  інвестицій

     Аналіз  ефективності здійснюєтся шляхом розрахунку системи показни-ків, в яких видатки  і доходи приводяться до дати початку  реалізації проекту.

     Метод розрахунку чистого приведеного  до теперішньої вартості доходу від  реалізації інвестиційного проекту (Net Present Value – NPV) [4].

     Цей метод в інвестиційному менеджменті  є одним з основних. В літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста  наведена цінність, дисконтні чисті вигоди.

           NPV є дисконтною  цінністю проекту (поточною вартістю  доходів або вигод від зроблених  інвестицій), показником абсолютної  ефективності інвестицій і дорівнює  різниці між  майбутньою вартістю  потоку очікуваних вигод та  поточною вартістю нинішніх і  наступних витрат проекту протягом  усього його циклу.

           Для розрахунку NPV проекту  необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування  потоків витрат та вигод і підсумувати  дисконтні вигоди й витрати (витрати  зі знаком мінус). При проведенні фінансового  аналізу ставка дисконту звичайно є  ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту є закладеною вартістю капіталу, тобто прибутком, який міг би бути одержаний при  інвестування найприбутковіших альтернативних проектів.

     Метод розрахунку внутрішньої норми дохідності інвестиційного проекту (Internal Rate of Return, IRR)

     За  змістом IRR є очікуваним рівнем дохідності (більше за цю величину бути не може, а  менше – небажано для інвестора). Значення IRR – це точка беззбитковості, якщо IRR більше вартості інвестованого  капіталу, то акціонери компанії одержують  прибуток, якщо IRR менше, то це означає  зменшення поточного капіталу акціонерів.

     IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтні  вигоди дорівнюють сумарним  дисконтним  витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. IRR дорівнює максимальному проценту  за позиками, який можна платити  за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому  рівні. 

     Метод IRR – це метод класифікації інвестиційної  пропозицій із використанням граничного рівня дохідності інвестицій в активи, що дорівнює ставці дисконту, за якою теперішня  вартість надходжень від проекту  дорівнює теперішній вартості витрат на нього [⁵].

     Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій

     (Profitability Idex, PI )

     PI є відношенням дисконтних вигод  до дисконтних витрат. Основна  формула розрахунку має вигляд :

     

     Очевидно, що якщо: 

     РІ > 1, то проект варто прийняти;

     РІ< 1, то проект варто відкинути;

     РІ = 1, то проект ні прибутковий , ні збитковий.

     Критерій  відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні  проекти з коефіцієнтами PI, бальними або такими, що дорівнюють одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам’ятати, що коефіцієнт PI має  наступні недоліки: [6]

• може давати неправильні ранжування за перевагою навіть незалежних проектів;
• непридатний для використання при виборі альтернативних проектів;
• не показує фактичну величину чистих вигод.

     Коефіцієнт  ефективності інвестицій (ARR )

     Цей метод має дві характерні риси: він не припускає дисконтування  показників доходу ; доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за винятком відрахувань у  бюджет). Алгоритм розрахунку винятково  простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках).

Оцінювання  економічної ефективності реальних  інвестиційних проектів

в умовах інфляції

      Інфляція  може помітно змінити вигідність проекту. Серед основних факторів, що впливають на грошові потоки та вимагають  відповідного їх коригування при  оцінювані ефективності є обсяги грошових надходжень від реалізації продукції (валовий дохід) та змінні витрати.

      Для разових початкових інвестицій формула  визначення чистого приведеного  до теперішньої вартості доходу в умовах інфляції буде мати такий вигляд:

             ,

      CF –грошові потоки в t-році;

      CBK_c – середньозважена вартість капіталу, що також включає інфляційну премію;

      C₀ –початкові інвестиції.

            Коефіцієнт дисконтування  в умовах інфляції розраховується за формулою:

      

де CBK_c – середньозважена вартість капіталу, що також включає інфляційну премію;

i_k – показник інфляції; в свою чергу величина 1+СВК·i_k – інфляційна премія.

      Таким чином, CBK_c = 1+СВК+ i_k + СВК·i_k (так звана формула Фішера).

      При розробці інвестиційного проекту важливого  значення набуває правильне прогнозування  темпів інфляції – її переоцінка може призвести у майбутньому до великих  труднощів з погашенням зобов’язань  перед інвесторами. Найпростіший спосіб тут такий:

• взяти прогнози темпів інфляції з кількох незалежних джерел (включаючи прогнози НБУ, уряду);
• класифікувати елементи майбутніх грошових надходжень за ступенем “чутливості” до інфляційних процесів.

   Ще  на початку попереднього розгляду проекту  заздалегідь неприйнятними вважаються проекти, рентабельність (дохідність) яких нижче за рівень інфляції.

Ефективність  реальних інвестиційних проектів

в умовах ризику

      Під ризиком розуміють імовірність  виникнення збитків або недоотримання  доходів порівняно з варіантом, що прогнозується.

       Ризиковість інвестиційного проекту виражається  у відхиленні грошового потоку для  даного проекту від очікуваного. При розгляданні альтернативних проектів можна оцінити грошові  потоки керуючись експертними оцінками ймовірності їх надходження та величиною  відхилень членів потоку від очікуваних величин. З двох проектів, що порівнюються, проект з більшим значенням цього  відхилення вважається більш ризиковим.

Сутність  імітаційного моделювання в оцінці ризику полягає в корегуванні грошового потоку проекту і наступним розрахунком NPV для всіх можливих його сценаріїв (варіантів).