Проблема зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

 

За останній рік чисельність безробітних, які не працювали до одного року, зменшилась на 29,8%. Внаслідок цього середня тривалість безробіття у 2012 році становила 10 місяців проти 11 рік тому.

Активні заходи державної політики зайнятості не обмежуються лише працевлаштуванням. В області ефективно використовуються інші форми соціального захисту незайнятих громадян, зокрема, організація тимчасових громадських робіт, професійна орієнтація населення, професійне навчання і підвищення кваліфікації звільнених працівників і безробітних.

 

Висновки

 

Сфера зайнятості є однією з найважливіших  сфер макроекономіки. Будь-яка держава  зацікавлена у високій зайнятості робочої сили. Проте жодне суспільство  не здатне забезпечити усіх працездатних роботою. В національній економіці  з різних причин виникає безробіття.

Зростання масштабів безробіття, розвиток вимушеної, неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції є  свідченням того, що в умовах перехідної економіки в Україні ще не створено ефективних механізмів перерозподілу  робочої сили, внаслідок чого формування національного ринку праці відбувається вкрай повільно. Причиною цього є недостатній рівень економічних реформ. Довгий час в Україні тривало зростання пропозиції праці та скорочення попиту на неї. Але за останній рік з'явилась тенденція до зростання попиту на робочу силу.

Складна демографічна ситуація в Україні  спричиняє зменшення працездатного населення з 28 млн. чол. у 2009 р. до 26,6 у 2012 р., що негативно позначається на формуванні ринку праці в країні та динаміці процесів у сфері зайнятості.

Під час розроблення державної  політики зайнятості населення основним показником має бути критерій, який зменшував би масштаби безробіття. Для України характерним є  невисокий рівень офіційно зареєстрованого  безробіття. Офіційні показники безробіття в Україні в кілька разів менше реальних. Характерною рисою українського ринку праці є „тіньова” зайнятість.

Державна політика зайнятості має  спрямовуватись на створення нових  продуктивних робочих місць. Навіть в умовах фінансової кризи політику створення нових робочих місць можна було б реалізувати за допомогою використання непрямих економічних важелів – податкових пільг, розвитку малого й середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій тощо.

 

Список  використаної літератури

 

Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні

гарантії” від 5.10.2000 року №2017-ІІІ // Відомості  Верховної Ради

України. – 2011. – №48. – с.38-48.

 

Указ Президента України „Про стратегію  подолання бідності” від

15.08.2001 р. №637/2012. – Урядовий кур’єр. – 2012. – 18 серпня. – с.10.

 

Діденко Я. Формування ефективної державної  політики зайнятості //

Україна: аспекти праці. – 1999. –  №2.

 

Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. –

Черкаси: ЖІТІ, 2011.

 

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія

України – з основами теорії. –  К.: Знання, 1998.

 

Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Либідь, 2001.

 

Статистичний збірник Черкаської області 2012 рік.

 

Гакал Н., Ярошенко А., Гребенченко Н. Сучасні доходи і рівень життя

населення // Праця і зарплата. – 2011р. – №10. – с.12-13

 

Лібанова Е. Баланда А. Незареєстрована зайнятість в Україні: формування

і можливості державного регулювання // Україна: аспекти праці. – 2000. –

№4. – с.3-8

 

Моніторинг показників сфери соціального розвитку за січень 2011 року //

Праця і зарплата. – 2011. – №12. – с.8-9.

 

Солдатенко М. Державні зусилля подолання бідності // Соціальний захист.

– 2001. – №10. – с.10-11.

 

Якуненко Н. Аналіз рівня і структури витрат і доходів населення України

// Україна: аспекти праці. – 2009. – №1. – с.12-17.

 

Яценко В. „Безробіття по-українські” у цифрах і фактах // Україна:

аспекти праці. – 2006. – №6. – с.19-27.

 

Ящук В. Житлові субсидії і новий розмір прожиткового мінімуму // Місто –

2009. – 14 лютого. – с.6.