Принципи та методи операційного менеджменту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Операційний менеджмент»

на тему:

«Принципи та методи операційного менеджменту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

Студент групи ТМ ІІІ-2

Вітько О.

Перевірив

Ас. Троцюк Т.С.

 

 

 

 

Київ НТУ 2013 

1. Вступ
2. Принципи операційного менеджменту
3. Методи операційного менеджменту
4. Висновки 
   

Вступ

 

Операційний менеджмент як особлива галузь управлінських дисциплін  виник для вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань. Попри своє індустріальне походження операційний менеджмент сьогодні перетворився на більш широкий і глибокий управлінський  підхід, ніж просте керування виробничими  операціями. Унаслідок швидкого технологічного розвитку виникають принципово нові види операцій або відбуваються істотні  якісні зміни в колишніх видах  і типах операцій. Нерідко буває  так, що нове поле операційного менеджменту  стає джерелом не тільки специфічних  для даного виду діяльності прийомів, але і для деяких загальних  або навіть універсальних підходів.

Операційний менеджмент –  це менеджмент виробничих процесів, що перетворюють сировину на товари та послуги. Це та частина організації, що прямо  втягнута у виробництво товарів  та послуг. Через цей зв’язок  з виробництвом операційний менеджмент іноді називають менеджментом виробничих операцій.

Процес операційного менеджменту  пов’язаний із формуванням операційної  стратегії, створенням операційної  системи, залученням засобів виробництва, використанням певних методів для  досягнення ефективності.

 

2. Принципи операційного менеджменту

 

До базових принципів  операційного менеджменту слід віднести:

- принцип науковості в поєднанні з елементами мистецтва - операційний менеджер в своїй діяльності має використовувати дані та висновки багатьох наук, але в той же час повинен постійно імпровізувати, застосовуючи індивідуальні підходи до розв'язання кожної конкретної проблеми;

- принцип цілеспрямованості управління - управлінська діяльність завжди повинна бути зорієнтованою на вирішення ключових завдань, що стоять перед операційної системою організації;

- принцип функціональної спеціалізації у поєднанні з універсальністю - оскільки менеджмент - це завжди керівництво людьми, які діють спільно для досягнення певної мети чи певних цілей, то процесові управління притаманний універсальний характер; у той же час до кожного конкретного об'єкту управління має бути застосованим індивідуальний підхід, що враховує його специфіку;

- принцип послідовності управлінського процесу - будь-який управлінський процес вибудовується у відповідності до принципу послідовності, тобто - елементи, або стадії, з яких він складається, повинні слідувати одна за одною у певному порядку; в ряді випадків послідовність управлінських дій може мати циклічний характер, коли всі вони повторюються через певні проміжки часу. Циклічності підпорядковуються планування, складання звітів, контроль;

- принцип оптимального поєднання централізованого регулювання підсистеми, котрою управляють, з її саморегулюванням - цей принцип передбачає безпосередній контроль поведінки об'єкту управління, який під тиском зовнішніх та внутрішніх чинників періодично виходить з-під опіки з поєднанням саморегулювання у певних межах;

- принцип врахування особистих відмінностей працівників і суспільної психології, оскільки особисті психологічні відмінності полягають в основі прийняття самостійних рішень;

- принцип відповідності прав, обов'язків і відповідальності - надлишок прав порівняно із обов'язками приводить до управлінського свавілля; нестача ж прав паралізує ділову ініціативу;

- принцип забезпечення загальної зацікавленості усіх учасників управління в досягненні цілей, що стоять перед операційною системою, що досягається шляхом матеріального та морального винагородження тих, хто цього гідний, а також за рахунок максимального залучення виконавців до процесу підготовки рішень на ранніх стадіях роботи над ними;

 

 

3. Методи операційного менеджменту

 

Методи управління - це способи  впливу на працівників та виробничі  колективи в цілому, що забезпечують координацію їх діяльності в процесі  досягнення поставлених цілей.

Всі методи управління операційною  діяльністю за складом і характером впливу на об'єкти, якими управляють, поділяють на чотири групи:

- організаційні;

- адміністративні;

- економічні;

- соціально - психологічні.

Організаційні методи управління передують самій діяльності, формують для неї необхідні умови, тобто є пасивними, створюючи базу для трьох інших груп - активних методів. Їх суть визначається тим, що перед тим, як будь - яка діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути правильно організована: спроектована, спрямована, регламентована, унормована, забезпечена необхідними інструкціями, що фіксують правила поведінки робітників у стандартних ситуаціях. Тобто, треба спочатку створити операційну систему організації, розподілити працівників по робочих місцях, дати їм завдання, показати, як діяти, а потому вже керувати їх поточними діями.

Адміністративні методи засновані на прямому підпорядкуванні колективів нижчих ланок виробництва вищим і проявляються в різноманітних розпорядчих функціях: постановах, наказах, розпорядженнях, інструкціях, положеннях. Їх сутність полягає у відкритому примушенні людей до тієї чи іншої діяльності. На практиці вони реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, які допускають мінімальну самостійність виконавця, в результаті чого всю відповідальність за майбутні результати приймає на себе керівник, який віддає розпорядження.

Суть економічних методів полягає у використанні об'єктивно діючих економічних законів, товарно-грошових відносин і їх економічних категорій для опосередкованого впливу на працівників операційної системи організації, для досягнення матеріальної зацікавленості у набутті максимальних результатів з мінімальними витратами. В основі цих методів лежить економічна зацікавленість робітника в результатах своєї праці; ініціатива, яка є вигідною не лише для робітника, а і для підприємства, своєчасне і якісне виконання завдань винагороджується, перш за все грошовими виплатами.

Соціально-психологічні методи зводяться до:

- формування сприятливого  морально - психологічного клімату  в колективі, що обумовлює більшу  віддачу при виконанні завдань  за рахунок підвищення настрою  людей;

- виявлення та розвитку  індивідуальних можливостей кожного  працівника, що дозволяє забезпечити  максимальну самореалізацію особистості  у виробничому процесі.

 

Висновок

Головна задача вивчення основ  виробничого менеджменту, як наукової дисципліни складається в одержані комплексу знань відносно вибору нових форм та методів управління при утворенні комплексу знань  відносно цілісної, ефективної та гнучкої  системи управління організації  в умовах ринкової економіки, яка  тільки розвивається.

Знання теоретичних основ  управління дають можливість оволодіти  культурою та мистецтвом керівництва  колективу, включаючи вміння ставити  загальні та конкретні цілі, задачі діяльності організації; розробляти стратегію  управління при умові громадських, колективних, особистих інтересів, контролювати процес її реалізації.

Організація виробничих робіт - це функція, яку повинні здійснювати всі керівники незалежно від їх рангів. Хоча зміст цієї концепції складається в делегуванні прав та обов'язків для розподілу праці по горизонталі та вертикалі, однак рішення про вибір структури організації завжди приймається керівництвом вищого рангу. Керівники нижчого та середнього рангу лише допомагають йому, надаючи необхідну інформацію.

Отже, в цілому задача менеджерів - це вірний вибір тієї структури, яка  краще всього відповідає цілям та задачам організації, а також  впливає на неї внутрішнім та зовнішнім  фактором. "Найкраща" структура - це та, котра кращим способом дозволяє організації ефективно взаємодіяти  з зовнішнім оточенням, продуктивно  та доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників і, таким чином вдовольняти потреби  клієнтів та досягати своїх цілей  з високою ефективністю.