Правові основи менеджменту

Організація (підприємство) має діяти та господарювати в  межах законодавства, що регулює  всі напрями її (його) діяльності. З великої кількості юридичних  актів визначальними є Закон  України «Про підприємства України», який ухвалено сесією Верховної Ради України 27 березня 1991 р., статут підприємства, колективний договір.

Кожна створена організація (підприємство) підлягає державній  реєстрації за місцем перебування у  відповідній виконавчій установі за певну платню. Для цього необхідно  подати до органу місцевої влади заяву, рішення засновника про створення, статут та інші визначені Кабінетом Міністрів України документи. Данні про реєстрацію повідомляються Мінекономіки і Держкомітету статистики, сама організація (підприємство) заноситься до державного реєстру України за своїм ідентифікаційним цифровим кодом.

Організація (підприємство) може бути ліквідована (реорганізована) у випадках: прийняття відповідного рішення власником майна визнання її банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов. Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, створеною власником або вповноваженим ним органом, а за умов банкрутства - судом чи арбітражем. Про таку акцію повідомляється в пресі з визначенням терміну щодо претензій до організації, яка ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно, розрахуватися з кредиторами, скласти і передати власникові ліквідаційний баланс. Організація вважається ліквідованою (реорганізованою) з моменту виключення п з державного реєстру України.

Управління організацією здійснюється відповідно до статуту на засаді поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює управління безпосередньо або через уповноважений ним органи. Управлінські права можуть бути делеговані раді організації (правлінню). Вищим керівним органом організації (підприємства, фірми) є загальні збори (конференція) власників майна, а виконавчі функції здійснює правління. Будь-яка організація діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють її індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Правові відносини здійснюються за юридичними та комерційними правами. Юридичні права - права людини мати права та обов'язки  До юридичних прав належать права на освіту, відпочинок, роботу тощо. Комерційні права - це право на укладання угод (наприклад, купівлі-продажу майна). Комерційні права мають особи віком з 18 років. Діти віком з 7 до 18 років мають обмежене комерційне право (їхні інтереси представляють опікуни). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Види господарських  об'єднань та їх  класифікація

Види об’єднань  – це їх класифікація за певними  матеріальними та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визначень.

Матеріальним  критерієм поділу об'єднань на види закон визначає мету, або інакше, основу їх створення та діяльності. Це може бути: досягнення спільних матеріальних та інших інтересів членів об'єднання, координація їх діяльності, централізоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, реалізація спільного інвестиційного проектутощо.

Юридичним критерієм  поділу об'єднань на види закон визначає правовий режим членства учасників в об'єднаннях. Відповідно до цього критерію розрізняють договірні і статутні об'єднання. Договірними згідно із ст.3 ЗУ “Про підприємства в Україні” є асоціації та корпорації. Статутними (недоговірними) - концерни і консорціуми тощо.

Договірні і  статутні об'єднання класифікуються також залежно від їх організаційно-правової форми: державні, недержавні, змішані.

Класифікація об’єднань підприємств:

-асоціації; 

-корпорації;

-консорціуми;

-концерни;

-картелі (синдикати);

-трести;

-фінансові групи;

-холдінги

Асоціації - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання господарюючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також цілі держави (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Після досягнення статутної мети консорціум або ліквідується, або перетворюється рішенням його засновників і реєструється як постійне господарське об'єднання.

Концерни - форми статутних об'єднань підприємств, що характеризуютьсяєдністю власності і контролю; об’єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, торгівля, страхова справа тощо). Після створення концерну господарюючі суб’єкти втрачають свою самостійність, підпорядковуються звичайно фінансовим структурам. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі - договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовлюваної продукції.

Синдикати - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Подібним чином може здійснюватись закупівля сировини для усіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються усі напрямки діяльності.

Холдинги  – специфічна організаційна форма об’єднань капіталів; державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому воно здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдінгу суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність. Проте вирішення основних питань їх діяльностіналежить холдинговій фірмі.

Фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємстврізних галузей народного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до них, координують усі сфери їх діяльності.

Наведена класифікація об'єднань не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватися і в інші структури  за галузевим чи територіальним принципом. До них відносяться як договірні, так і статутні об'єднання, що мають власні назви, відмінні від наведених в статті 3 Закону "Про підприємства в Україні". Це можуть бути компанії (наприклад, Державна акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"), виробничі об'єднання, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств з традиційними назвами (наприклад, Південно-Західна залізниця, Українське об'єднання "Авіалінії України" тощо).

І. Договірні об’єднання.

Основним  у правовому становищі  договірних об'єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного членства. По-перше, підприємства добровільно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними рішеннями) можуть вийтизіскладу діючого договірного об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взаємні зобов'язання і укладені договори підприємств з об'єднанням і між собою. Це загальне правило.

Право самостійного виходу з об'єднання не поширюється на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу об'єднання:

1)Самостійні  підприємства, що ввійшли до складу  об'єднання до 1 квітня 1991 р. (дата  введення у дію Закону "Про  підприємства в Україні") можуть  вийти з нього за згодою власника майна (уповноваженого органу) і з участю трудового колективу.

2)Аналогічний  порядок виходу встановлений  для структурних підрозділів  (одиниць) об'єднань. При виході  цим суб'єктам надаються права  підприємств. 

3)За згодою  об'єднання має право вийти  з його складу підприємство, яке  створене об'єднанням (ст.27 Закону "Про власність").

ІІ. Статутні об’єднання.

Особливості правового становища  статутних об'єднань полягають у тому, що:

- засновниками  їх є власники і уповноважені  органи, а не самі підприємства. Зокрема, це стосується державних концернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни загальнодержавної власності створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями Кабінету міністрів України (декретами, постановами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети. Статутні об'єднання галузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мінтранс, Держкомвуглепром, Мінзв'язку). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізовуються і ліквідовуються відповідними радами народних депутатів чи держадміністраціями (наприклад, державна корпорація "Київміськбуд);

- статутні об'єднання  діють на підставі затверджених  засновниками статутів, тобто не  мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їх діяльності визначають власники (уповноважені органи), а не самі члени об'єднань;

- особливістю  правового становища державних  статутних об'єднань є обмежене  право виходу підприємств з  них. Державні підприємства мають  право вийти з державних об'єднань за згодою органів, визначених в актах про їх створення.   
 

3. Функції та компетенція  господарського об'єднання

Господарському  об'єднанню властиві такі функції

- виконання завдань,  визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);

- вирішення спільних  для групи підприємств питань, зокрема, питань соціально-економічного  розвитку;

- проведення  спільної для галузі науково-технічної  політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, Зовнішньоекономічна діяльність і т.ін.);

- виконання при  необхідності планових функцій,  якщо це передбачено статутом  або установчим договором;

-захист прав  та інтересів підприємств об'єднання тощо.

Господарські  об'єднання реалізують такі повноваження:

- приймають рішення  про створення, реорганізацію  і ліквідацію підприємств і  організацій;

- затверджують  статути даних суб'єктів або  положення про них;

- контролюють  дотримання підприємствами статутів (положень);

- вживають заходів  до керівників підприємств у  випадках порушення статутів (положень);

- здійснюють  контроль за ефективним використанням  і збереженням майна, закріпленого  за підприємствами;

-укладають і  розривають контракти з керівниками підприємств;