Права та обов’язки фізичних та юридичних осіб, які гарантовані конвенцією МОП, №103 про охорону материнства

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

на тему :

“ Права та обов’язки фізичних та юридичних осіб,  які гарантовані

конвенцією МОП, №103  про охорону материнства . ”

 

 

 

 

 

                                                                                                               Виконав :

                                                                                                            студент ГРТ – 51

                                                                                                           

                                                                                                           

 

 

 

 

Львів – 2012

    Міжнародна правове регулювання праці - це встановлена міжнародними договорами (актами) система стандартів щодо регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору (ратифікували його), використовують в національному трудовому законодавстві. Суб'єктами міжнародно-правового регулювання праці є 00Н та її спеціалізований орган - Міжнародна Організація Праці (МОП). Суб'єктами міжнародно-правового регулювання праці можуть бути різні об'єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД.

    МОП була заснована урядами ряду країн згідно з рішенням Паризької конференції 11 квітня 1919 р. з ціллю міжнародного співробітництва для усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. У даний час МОП - одна зі спеціалізованих установ ООН. МОП покликана вирішувати такі завдання: розробка узгодженої політики та програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем; розробка та прийняття міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для проведення прийнятої політики у життя; допомога країнам - членам МОП у вирішенні проблем зайнятості та скороченні безробіття; розробка програм щодо поліпшення умов праці; розвиток соціального забезпечення; розробка заходів щодо захисту прав таких соціальне вразливих груп трудящих як жінки, молодь, особи похилого віку, працівники-мігранти; сприяння організаціям найманих працівників і підприємців в їхній роботі спільно з урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин.

    На сьогоднішній день членами МОП є 174 держави. Відповідно до Статуту МОП її членом може бути кожна держава - член ООН. Україна являється членом МОП з 1954 р. Головним принципом роботи МОП є трипартизм, що означає, що формування майже всіх органів МОП базується на основі трьохстороннього представництва - від урядів, представників працівників і підприємців (роботодавців). До компетенції Генеральної конференції відноситься прийняття міжнародних конвенцій і рекомендацій, визначення задач і напрямів діяльності МОП, внесення змін в її Статут, прийом у члени МОП окремих держав, спостереження за застосуванням державами ратифікованих ними конвенцій, а також рекомендацій МОП.

    МОП приймає міжнародно-правові акти в сфері праці у таких напрямках: право на працю, заборона примусової праці, право на колективні переговори, право на страйк, зайнятість і працевлаштування, умови праці, охорона праці, соціальна співпраця працівників і роботодавців, мирні засоби вирішення трудових конфліктів, право працівників на створення професійних організацій тощо.

    Систематизовані Конвенції і рекомендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла 181 конвенцію і 188 рекомендацій з широкого спектра питань у сфері праці. Це - основні права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка безпеки і гігієна праці.

    Що стосується охорони материнства, то тривалий час діяла Конвенція МОП № 103 про охорону материнства (переглянута в 1952 році) , яка була ратифікована Україною у 1956 році. Зазначена Конвенція застосовується як до жінок, зайнятих на промислових підприємствах, так і до жінок, зайнятих на непромислових та сільськогосподарських роботах, зокрема надомниць.  У 2000 році МОП прийняла Конвенцію № 183 про захист материнства, яка переглянула низку положень Конвенції № 103. Конвенція № 183 не ратифікована Україною.

3  Стаття Конвенції про відпустку,ось її положення :  

1. Після  пред'явлення   медичної   довідки,   яка   засвідчує  передбачуваний    строк   її   пологів,   жінка,   відносно   якої  застосовується ця Конвенція,  має право на відпустку у  зв'язку  з  вагітностю та пологами.

2. Тривалість відпустки  у зв'язку з  вагітністю  та  пологами  становить,   як   мінімум,  дванадцять  тижнів  і  включає  період  обов'язкової післяпологової відпустки.

3. Тривалість     обов'язкової    післяпологової    відпустки встановлюється законодавством кожної країни,  але ні в якому разі  не становить менш як 6 тижнів; залишок всієї відпустки у зв'язку з  вагітністю та пологами може бути  використаний  до  передбачуваної  дати    пологів   або   після   закінчення   строку   обов'язкової  післяпологової відпустки,  або частина його може бути  використана  до  передбачуваного  строку  пологів,  частина  - після закінчення  
строку обов'язкової післяпологової відпустки залежно від того,  як це передбачається законодавством країни.

4. Якщо пологи  відбуваються  після  передбачуваного  строку, відпустка,  яку вже було надано до цього часу, може бути подовжена у всякому разі  до фактичної  дати пологів,  причому тривалість обов'язкової післяпологової відпустки після цього не скорочується.

5. У разі хвороби,  причиною  якої,  як це визначено  медичною довідкою,  є вагітність, законодавство країни передбачає додаткові строки відпустки в допологовий період, максимальну тривалість якої може визначати компетентний орган влади.

6. У разі хвороби,  причиною  якої.  як це визначено  медичною довідкою,   є   пологи,   жінка  має  право на  подовження  своєї післяпологової  відпустки,  максимальну   тривалість   якої   може визначати компетентний орган влади.

В 4 Статті ідеться про грошову допомогу :

1. Жінка,  яка  перебуває   у  визначеній положеннями статті 3 відпустці у  зв'язку  з  вагітністю  та  пологами,  має право на отримання грошової та медичної допомоги.

2. Розміри грошової  допомоги  встановлюються  законодавством країни  таким чином,  щоб забезпечити для самої жінки та її дитини добрі з погляду гігієни життєві умови та належний рівень життя.

3. Медична  допомога  включає догляд та спостереження до,  під час і після пологів, які надають кваліфіковані акушерки чи лікарі, а також,  у разі потреби, госпіталізацію, причому, при можливості, надається повна свобода  як  у  виборі  лікаря, так і у виборі державної чи приватної медичної установи.

4. Грошова та медична  допомога надаються чи за рахунок коштів системи  обов'язкового  соціального страхування,  чи  за  рахунок державних фондів;  і в тому і в другому  разі  вони  надаються  по праву всім жінкам, які відповідають зазначеним умовам.

5. Жінкам,  які не можуть  по праву претендувати на  зазначену грошову  та  медичну  допомогу,  надається  відповідна допомога за рахунок  фонду  громадської  допомоги  за  умови  перевірки  їхніх прибутків,   яка   потрібна   у разі  надання  допомоги  в  межах громадської допомоги.

6. Коли  сума  грошової  допомоги,  яка  надається за рахунок коштів обов'язкового  соціального  страхування,  нараховується  на підставі   попереднього заробітку,  вона становить не менше ніж дві третини попереднього заробітку жінки,   який враховується  з цією метою.

7. Будь-які внески, які  стягуються відповідно до обов'язкової системи соціального страхування,  що передбачає допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами,  і будь-які внески,  що  обчислюються  з загальної суми заробітної плати і стягуються з метою надання такої допомоги,  сплачуються на основі загальної кількості чоловіків  та жінок,  зайнятих  на  цьому  підприємстві,  незалежно від статі і незалежно  від  того,  чи   сплачуються   вони   роботодавцями   і працівниками або тільки роботодавцями.

8. Ні  в  якому   разі   роботодавець   не   несе   особистої  відповідальності  за  витрати  на  таку  допомогу,  яка  надається  зайнятим у нього жінкам.  
Стаття 5 про право на перерви.

1. Якщо жінка  годує   свою  дитину  груддю,  вона  має  право  припиняти  роботу  на  одну або кілька перерв на день,  тривалість яких встановлюється законодавством країни.

2. Перерви  в роботі  для годування дитини вважаються робочими  годинами і оплачуються як такі в тих випадках, коли це регулюється законодавством  або  відповідає  йому;  у  тих  випадках,  коли це  питання    регулюється    колективними    договорами,    положення визначається відповідним договором.  
Стаття 6. Коли жінка  перебуває  у  відпустці у зв'язку з вагітністю та  
пологами,  яка надається відповідно до положень  статті  3,  наказ  
роботодавця  про  звільнення  її,  виданий  за  її відсутності або  
строки виконання якого збігаються з її відсутністю, є незаконним.

    Отже, Конвенцією Конвенція МОП № 103 про охорону материнства, надається і охороняється право на материнство, право на відпустку на період пологів, право на грошову допомогу, а також на перерву для годування дитини.