Поняття та сутність лідерства

У 40-х роках вчені  почали вивчати факти про співвідношення особистих якостей і лідерства. Але, незважаючи на сотні проведених досліджень, вони не прийшли до єдиної думки про набір якостей, які неодмінно відрізняють великого лідера. В одному з досліджень стверджувалося, що було проаналізовано тільки близько 5% особистих якостей керівників всього в чотирьох або п'яти дослідженнях. У 1948 р. Стогдиллом зробив комплексний огляд досліджень в області лідерства, де зазначав, що вивчення особистих якостей продовжує давати суперечливі результати. Він виявив, що лідери, як правило, відрізнялися інтелектом, прагненням до знань, надійністю, відповідальністю, активністю, соціальною участю і соціально-економічним статусом. Однак Стогдиллом також зазначив, що в різних ситуаціях ефективні керівники виявляли різні особисті якості. Потім він зробив висновок, з яким погодилися б сьогоднішні учені-біхевіористи: "людина не стає керівником тільки завдяки тому, що він володіє деяким набором особистих властивостей" [3, ст.288].

Мескон М., Альберт  М., Хедоурі вважають, що не існує такого набору особистих якостей, який присутній у всіх ефективних керівників, часто наводиться як доказ того, що ефективність керівництва має ситуаційний характер. Однак сам Стогдиллом вважає, що його точка зору недостатньо відтінює особистісну природу лідерства. Він стверджує, що є вагомі докази на користь того, що в різних ситуаціях вимагаються різні здібності та якості. Хоча він і не закликає повернутися до підходу до керівництва з позицій особистих якостей, Стогдиллом укладає, що «структура особистих якостей керівника повинна співвідноситися з особистими якостями, діяльністю та завданнями його підлеглих» [1, ст. 347].

Висновки.

Проаналізувавши погляди  вчених, можна зробити висновок, що підхід з позицій особистих якостей зробив спробу визначити співвідношення між наявністю конкретних особистих якостей та ефективністю керівництва.

 Спільним є те, що їх погляди сходяться, вони дійшли однакового висновку та розглядають підхід з позицій особистих якостей в одному напрямку.

 Відмінними являються тільки якості, але в загальному вони спрямовувалися на одні і ті ж самі позиції, тільки різними трактуваннями.

4. Ситуаційний підхід.

За поглядами авторів  Мескона М., Альберта М. та Хедоурі  вважається що, ні підхід з позицій особистих якостей, ні поведінковий підхід не змогли виявити логічного співвідношення між особистими якостями чи поведінкою керівника, з одного боку, і ефективністю, з іншого. Це не означає, що особисті якості і поведінка не мають значення для керівництва. Навпаки, вони є суттєвими компонентами успіху. Однак більш пізні дослідження показали, що в ефективності керівника вирішальну роль можуть зіграти додаткові фактори. Ці ситуаційні фактори включають потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги і впливи середовища, а також наявну у керівника інформацію. Тому сучасна теорія лідерства звернулася до ситуаційного підходу. Сучасні вчені намагаються визначити, які стилі поведінки й особисті якості найбільше відповідають визначеним ситуаціям. Результати їх досліджень вказують, що аналогічно тому, як різні ситуації вимагають різних організаційних структур, так повинні вибиратися і різні способи керівництва - залежно від характеру конкретної ситуації. Це означає, що керівник-лідер повинен вміти вести себе по-різному в різних ситуаціях. Однак, щоб зрозуміти, чому необхідний ситуаційний підхід до лідерства, спочатку потрібно закласти якийсь фундамент. [1, ст. 239]

Віханский О.С., Наумов А. І.  зробили порівняння моделей ситуаційного лідерства

[3, ст.422]

На думку  авторів Мескона М., Альберта М. та  Хедоурі нездатність більше ранніх дослідників знайти постійну залежність між стилем керівництва, задоволеністю та продуктивністю з'явилася яскравим показником того, що у всіх випадках діють один або більше додаткових факторів. Щоб знайти ці фактори, теоретики стали звертати увагу не тільки на керівника і виконавця, а на всю ситуацію в цілому. Як часто буває в теорії управління, це виявилося важким. Однак були розроблені чотири ситуаційних моделі, які допомогли розібратися в складному процесу керівництва: ситуаційна модель керівництва Фідлера, підхід Мітчела і Хауса «шлях - ціль», теорія життєвого циклу Херсі й Бланшара і модель прийняття рішень керівником Врума-Йеттона [1, ст. 357].

Дикань Н.В. вважає, що різні ситуаційні моделі допомагають усвідомити необхідність гнучкого підходу до керівництва. Щоб точно оцінити ситуацію, керівник повинен добре уявляти можливості підлеглих і свої власні, природу задачі, потреби, повноваження і якість інформації. Керівник, який хоче працювати якомога ефективніше, отримати все, що можна від підлеглих, не може дозволити собі застосовувати якийсь один стиль керівництва протягом усієї своєї кар'єри. Швидше керівник повинен навчитися користуватися всіма стилями, методами і типами впливу, найбільш підходящими для конкретної ситуації [2, ст. 309].

Висновки.

Розглянувши погляди вчених щодо трактування ситуаційного підхіду, можна зробити висновок:

Відмінним є те, що думки авторів з приводу ситуаційного підходу не сходяться, кожен трактує його зі своєї точки зору. Віханського О.С., Наумова А. І.  зробили порівняння моделей ситуаційного лідерства у таблиці, яка проілюстрована попередньо.

• Спільним є те, що різні ситуаційні підходи  допомагають усвідомити необхідність гнучкого підходу до керівництва. Однак були розроблені чотири ситуаційних моделі, які допомогли розібратися в складному процесу керівництва та більш точно зрозуміти ситуаційний підхід.

Список  використаних джерел:

1. Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджмента/М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі. – М.: Видавництво «Дело», 2004. – 481 с.
2. Дикань Н.В. Менеджмент: навч. посібник / Н.В. Дикань, I.I. Борисенко. – К.: Знання, 2008. – 389 с.
3. Віханский О.С., Наумов А. І. В54     Менеджмент: Учебник. — 3-е изд. — М.: Гардарики, 2003. — 528 с.: ил. ISBN 5-8297- 0005-0 (в пер.)
4. Плахова. Л. В, Анурина Т. М., Легостаева С. А., Петрухина Е. В., Алехина Л. Л., Егорова Т. Н., Трошина Е. В., Бочкарев Б. А. Основы менеджмента: Учебное пособие.