Податкове регулювання в Україні

Зміст:

 

1. Регулююча функція податків.
2. Податкове регулювання в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Регулююча функція податків.

 

Податки — це особлива сфера  виробничих відносин, своєрідна не лише

економічна, а й фінансова  категорія, а також найважливіший  економічний

важіль, що регулює взаємовідносини  юридичних і фізичних осіб з державою

в умовах ринку.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії

полягає в тому, що вони є  обов'язковими внесками в бюджет відповідного

рівня чи в державні цільові  фонди, які здійснюють платники в  порядку і

на умовах, зазначених у  відповідних законодавчих актах  України про

оподаткування.

За економічним змістом  податки — це фінансові відносини  між державою і

платниками податків з  приводу створення загальнодержавного

централізованого фонду  грошових коштів, що необхідні державі  для

виконання своїх функцій.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст

податків виявляється  в перерозподілі національного  доходу, у тому, що

вони є частиною єдиного  процесу відтворення, специфічною  формою

виробничих відносин. Матеріальною основою податків є грошові кошти,

мобілізовані державою у  платників податків.

Призначення податків і податкових платежів у бюджет полягає в тому, щоб

покривати витрати держави  з утримання держуправління, оборони  країни,

вирішення економічних і  соціальних завдань, а також створювати умови для

підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання в

суспільстві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом

новоствореної вартості. Таким  чином, вони є частиною єдиного процесу

відтворення, специфічною  формою виробничих відносин. Реалізація цих

відносин здійснюється через  функції, які виконують податки.

Сутність податків як економічної  категорії проявляється у відповідних  функціях, що  випливають з відповідних функцій фінансів.

Якщо розглядати функції оподатковування  в якості прояви його сутності і  властивостей, то в першу чергу  необхідно відзначити, що в податках безпосередньо реалізується їхнє соціальне  призначення як інструмента вартісного розподілу і перерозподіли прибутків  государства.  У той же час, необхідно відзначити, що на практичному рівні оподатковування виконує декілька функцій, у кожній із який реалізується те або інше призначення податків.  Взаємодіючи, дані функції утворять систему.

Розглядаючи сучасну систему оподатковування, можна зробити висновок про те, що на даному етапі податки виконують  такі основні функції: фіскальну, розподільну (соціальну), що регулює, контрольну, заохочувальну.

Регулююча функція податків:

На думку видатного англійського економіста Джона Кейнса (1883-1946 р.м.) податки існують у товаристві винятково для регулювання економічних  відносин.

Регулююча функція спрямована в  першу чергу на досягнення за допомогою  податкових механізмів тих або інших  задач податкової політики держави.  Аналізуючи цей аспект податкових відносин необхідно  виділити стимулюючу, дестимулюючу і відтворювальну підфункції оподатковування.

Стимулююча подфункция спрямована на підтримку розвитку тих або інших економічних явищ.  Вона реалізується через систему пільг і звільнень.  Теперішня система оподатковування надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво і добродійну діяльність і т.д.

Підфункція, що дестимулирует, навпаки спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів, наприклад, через реалізацію державою свого протекціоністського економічної політики.  Це виявляється через уведення підвищених ставок податків (наприклад, для казино встановлена ставка податку з прибутку в розмірі 90 %), установленні податку на вивіз капіталу, підвищених мит, податку на майно, акцизів і ін.

Можна назвати також відтворювальну подфункцию, що призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів.  Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду і т.д.

На думку И. Горского, фіскальна  і регулюючої функції суперечливі  не тільки самі по собі.  Зокрема, фіскальна компонента набуває велике стабілізуюче значення, коли спричиняє зниження загального податкового тягаря.  Це можливо тільки шляхом перерозподілу податкової ваги між платниками, що безпосередньо потребує урахування регулюючих механізмів оподатковування.  Проте в будь-якому випадку, податок не має на меті підриву власної основи: податок існує для одержання засобів і не повинний обмежувати, гнітити джерело цих засобів.  Він не призначений для обмеження, заборони, конфіскації, покарання.  Так, збільшенню митних імпортних мит визивається в основному протекционистско-политическими розуміннями, а підвищене оподатковування ігорного й алкогольного бізнесу обумовлено платоспроможністю, а не заборонними мерами5.

Проте рекомендується, що значення податкових механізмів у регулюванні і керуванні  економікою держави все-таки достатньо  перебільшено.  На думку деяких суспільних діячів податки є чи ледве не єдиним регулятором усіх фінансово-економічних процесів.  Проте розвиток тих або інших економічних процесів підпорядковується своїм закономірностям, у яких податкам відведене дуже скромне місце.

У цьому зв'язку можна погодитися із С. Пепеляевым, на думку якого  податок у сучасних умовах установлюється з метою одержання бюджетного прибутку, тому вплив на поводження платника податків із метою домогтися  якогось результату не може бути основною ціллю податку.  Проте якщо які-небудь податкові платежі починають виконувати регулюючі функції, не переслідуючи фінансової цілі, то вони перестають виступати податками в суворому змісті слова6.

Так, що стимулює функція податків впливає на економічне поводження суб'єктів  більш ніж опосредованно, побічно, через деякі аспекти мотивації.  Податок аж ніяк не стимулює заробітку грошей і самий по собі не спонукає заробляти, він лише претендує на частину заробленого.  Якщо якийсь вид бізнесу неефективний, його розвитку не допоможуть ніякі податкові пільги.

Наприклад, російське сільське господарство завжди користувалося колосальними пільгами практично по всіх податках, проте цей «суперльготный» режим  не став основою для прогресу і  процвітання вітчизняного аграрного  сектора.  Податкове стимулювання інвестицій у відриві від інших економічних чинників також не приносить результату, оскільки інвестиційні процеси обумовлені не податковими пільгами, а потребами розвитку виробництва і розширення бізнесу.  У цьому зв'язку рекомендується справедливим твердження В. Потапова про те, що податкові стимулятори вторинні.

Проте в ряді випадків наявність  податкових пільг може послужити  додатковим (але все-таки не основним) аргументом на користь тієї або іншої  діяльності або ділової активності.

Поль Годме у своїй книзі  «Фінансове право», як приклад регулюючої функції податку призводить випадок, коли введення нового податку мало на меті зменшити надлишкову купівельну спроможність і боротися з інфляцією.  Так, у 1948 році у Франції був установлений «винятковий податок для боротьби з інфляцією».  Його економічна ціль була відбита навіть у самому названии.

За допомогою податків державу  дійсно здатне створити більш-менш сприятливі і конкурентноспроможні умови для  визначених ділових сфер.  У той же час, не можна забувати, що при цьому відбувається податкове придушення інших сфер.  У зв'язку з цим недооцінка, як і переоцінка державою соціального значення деяких виробництв неприпустимі, тому що в противному випадку неминуче порушується свобода конкуренції і принцип справедливості

 

2. Податкове регулювання в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення

У процесі переходу економіки  України на ринкові умови господарювання постає складна проблема вдосконалення  відносин між державою та платниками податків. Це пояснюється тим, що сутність, мета підприємництва, а також економічна основа суспільства перейшли на інший  рівень. Податки повинні слугувати  не тільки джерелом отримання доходів  бюджету, а й виступати найважливішим  інструментом податкового регулювання  економіки. Крім того, на сьогоднішній день зростає відповідальність за соціально-економічні наслідки прийнятих управлінських  рішень у сфері оподаткування.  
Саме тому реформування української економіки передбачає створення такої ринкової економіки, яка б забезпечувала розвиток конкурентоспроможного національного виробництва та гарантувала гідні рівень та якість життя населення, його добробут. Для створення відповідних умов підвищення конкурентоздатності економіки України на світовій арені держава повинна використовувати податкову систему як головний інструмент економічного впливу. Та інтеграційні та глобалізацій ні процеси висувають нові вимоги до податкової системи, реалізація яких можлива лише шляхом прийняття законодавчих актів, які б враховували реальний стан економіки України.  
Так, запровадження спеціальних інструментів податкового регулювання покликане стимулювати підприємницьку діяльність, а тому доцільне лише у контексті загального реформування податкової системи країни. Таке реформування передбачено Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011.  
Але, слід зазначити, що новий Податковий кодекс вирізняється недосконалістю, тому удосконалення окремих норм і положень Податкового кодексу України набуло особливої актуальності і значимості.  
Сутність та принципи державного податкового регулювання розглядались у роботах В.Т. Александрова, Ф.Ф. Бутинця, Н.С. Вітвіцької, П.К. Германчука, М.М. Коцупатрого, Н.М. Малюги, О.І. Назарчука, О.А. Ногіної, Н.І. Петренко, Н.І. Рубана, І.Б. Стефанюка, М.Т. Фенченко, І.Ю. Чумакової. Однак, до теперішнього часу недостатньо уваги приділяється принципам податкового регулювання.  
Метою дослідження є розкриття основних проблем податкового регулювання та обґрунтування шляхів їх вирішення.  
Податкове регулювання - цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів та інструментів податкової політики. В основі використання оподаткування як одного з найважливіших важелів економічної політики держави лежить властива податкам і системі оподаткування в цілому регулювальна функція.  
За формою впливу податкове регулювання відносять до непрямих методів, що базується не на прямому примусі суб’єктів господарювання, а на використанні їхніх економічних інтересів . Річ у тім, що, використовуючи засоби податкової політики, держава створює умови, за яких платникові стає невигідним робити те, що суперечить інтересам суспільства, і вигідно враховувати інтереси держави в процесі здійснення своєї діяльності.  
Податкове регулювання здійснюється на загальнодержавному і на місцевому рівні. Заходи податкового регулювання, залежно від цілей, обраного інструменту й порядку його застосування, можуть мати як довгостроковий (стратегічний), так і оперативний (тактичний) характер. Довгострокове регулювання передбачає використання таких механізмів, результатом дії яких є досягнення стратегічних цілей у той період, у якому вони були застосовані. При оперативному регулюванні мова йде про заходи, які забезпечують отримання необхідного результату одразу після їх використання.  
Серед важливих завдань, які можна вирішити за допомогою податкового регулювання, виділяють такі:  
• регулювання попиту та пропозиції;  
• вплив на темпи інфляції;  
• формування раціональної галузевої структури;  
• стимулювання інвестиційних процесів;  
• підтримка інноваційної діяльності;  
• збільшення обсягів діяльності й розвиток конкурентного середовища;  
• стимулювання раціонального використання ресурсів;  
• стримування зростання обсягів виробництва товарів.  
Реалізація податкового регулювання можлива лише при взаємодії інтересів держави та платників податків, механізми та правила якої зафіксовані в єдиному документі – Податковому кодексі України. Потреба в подібному кодексі, покликаному стати практично єдиним нормативно-правовим актом, регулюючим усі податкові питання, зокрема визначення переліку податків і зборів, характеру взаємин податкових органів і платників податків, міжбюджетних відносин, порядок розрахунку і сплати всіх передбачених податків, назріла вже давно. Такий документ повинен вивести податкову систему країни на якісно новий рівень взаємин між податковими органами і платниками податків, і подібне вже має місце в цілій низці країн . 
Україна почала жити за новим ПКУ досить недавно, але вже можна відзначити ряд переваг та недоліків.  
Що стосується переваг, то, деякі плюси в оподаткуванні є для середнього і великого бізнесу. З 2011 року зменшується ставка податку на прибуток із 25 до 19%, а потім і до 16%. Щодо податку на додану вартість, то з 2014 року він зменшується на 3% - із 20 до 17%.  
Серед недоліків можна виділити те, що новий кодекс повністю орієнтований на Європейську систему оподаткування, тобто всі норми перенесені в українське оподаткування, не враховуючи при цьому сучасного стану економіки України.  
Згідно нового Податкового кодексу з 1 квітня практично знищується галузь підприємництва та підприємці, що перебувають на єдиному податку. Згідно з підрозділом 8 розділу ХХ Податкового Кодексу України фізичні особи платники єдиного податку не можуть бути платниками податку на додану вартість. Ця норма значно обмежує діяльність підприємців, що працюють на спрощеній системі оподаткування. Застосування цієї норми призводить до того, що підприємства на загальній системі оподаткування не бажають співпрацювати з таким підприємством. Крім того, норма змушує підприємців замислюватись, чи залишатися суб’єктом господарювання, чи ліквідовуватись, оскільки перехід на загальну систему оподаткування є збитковим для фізичної особи підприємця, суттєво збільшує податкове навантаження та витрати на ведення бухгалтерського обліку.  
Негативним явищем для підприємств спрощеної системи оподаткування виступають також норми Податкового кодексу, які стосуються перевірок суб'єктів спрощеної системи оподаткування, зокрема, фактичні перевірки без попередження платника податку, визначені статтею 80 ПКУ. Так, в статті 82 ПКУ визначено, що тривалість проведення перевірки суб’єктів малого підприємництва складає 10 робочих днів, але може бути продовжена ще на 5 днів. Крім того, статтею 20 Податкового кодексу пунктом 20.1.5 надається право контролюючому органу вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки . Все це в сукупності значно ускладнює діяльність будь-якого суб’єкта малого підприємництва та може призводити до посилення корупції з боку контролюючих органів.  
Наявність цих та інших проблем породжує недовіру до податкової системи, негативні очікування від виконання контрольних функцій податкових органів та обмеження ринку товарів та послуг для підприємців. Все це вже призвело до ліквідації тисяч підприємств малого бізнесу, і тенденція продовжує зростати. У майбутньому може виникнути ще більша тінізація суб’єктів малого підприємництва, збільшитись безробіття та зрости соціальна напруга.  
Для розв’язання цих та багато інших проблем податкової політики необхідно реалізовувати наступне: підтримка не конкретних підприємств, а підприємництва, зокрема податкова підтримка розвитку малого бізнесу; створення однакових умов роботи для всіх; низькі податки, які будуть сплачуватись усіма; податкове стимулювання ефективної зайнятості населення; захист податкової політики від некомпетентності та лобіювання . 
Таким чином, широке використання заходів податкового регулювання може призводити до викривлення дії ринкових механізмів, створення нерівних умов конкуренції та невиправданих переваг для окремих платників. Тому вони повинні бути рівними по відношенню до всіх суб’єктів господарювання. Отже, дослідження сучасного стану податкової системи свідчить, що на сьогодні залишаються відкритими питання переорієнтації чинної податкової системи на стимулювання процесів соціально-економічного розвитку країни, вирішення яких може стати кроком до підвищення конкурентоспроможності держави та сприяти розвитку економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Г.Нагорняк. Проблеми податкового регулювання в Україні та шляхи їх вирішення / Г.Нагорняк, Ю.Вовк // Галицький економічний вісник. — 2010. ——- (фінансово-кредитне забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів).
2. Податковий кодекс України, 2011,). - http://zakon.rada.gov.ua
3. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 2003
4. Ткаченко, Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність
5. навчально-методичний посібник / Н.М. Ткаченко, Т.М. Горова, Н.О. Ільєнко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Алерта, 2004.
6. Ткаченко, Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність [Текст]: навчально-методичний посібник / Н.М. Ткаченко, Т.М.
7. Горова, Н.О. Ільєнко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Алерта, 2004.
8. Д'яконова І. І. Податки та податкова політика України. - К.: Наук, думка,2004.