Організація шоу-бізнесу в хореографічному мистецтві

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Октября 2013 в 20:29, контрольная работа

Описание работы

Хореографічне мистецтво - це дуже об'ємне поняття, яке містить мистецтво народного, класичного, бального та сучасного танцю. Хореографічне мистецтво сьогодення характеризується жанровою і стильовою різноманітністю, саме тому кожен з цих напрямів розподіляється на невимірну кількість різновидів танцю. Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії відсилають нас до глибокої давнини, коли в доісторичні добу танець виконував певну ритуальну функцію. Ця тенденція мала своє продовження і розвиток у культурах Стародавніх Єгипту і Греції, тоді як у Стародавньому Римі танець вже починає сприйматися як видовище.

Работа содержит 1 файл

Шоу-бізнес в хореографії (+ музиці, кіноіндустрії).docx

— 57.38 Кб (Скачать)

Організація шоу-бізнесу  в хореографічному мистецтві

Хореографічне мистецтво - це дуже об'ємне поняття, яке містить мистецтво народного, класичного, бального та сучасного танцю. Хореографічне мистецтво сьогодення характеризується жанровою і стильовою різноманітністю, саме тому кожен з цих напрямів розподіляється на невимірну кількість різновидів танцю. Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії відсилають нас до глибокої давнини, коли в доісторичні добу танець виконував певну ритуальну функцію. Ця тенденція мала своє продовження і розвиток у культурах Стародавніх Єгипту і Греції, тоді як у Стародавньому Римі танець вже починає сприйматися як видовище.  
Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво табу - заборону, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує свій розвиток (ця ситуація певною мірою стала основою для відомого роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»).

Процес відновлення мистецтва хореографії пов'язаний з часом Відродження, але справжній його розвій починається у XVII ст., Коли у Франції була створена Королівська академія танцю (1661).  
Новерр Жан Жорж (1727-1810) - французький хореограф, реформатор західноєвропейського балету. Його теоретичні і художні пошуки були пов'язані з розробкою двох важливих складових балетного мистецтва: феномену ритму і концепції природних даних танцівника. Згідно з позицією Ж.Ж. Новерра, професійну майстерність виконавця повинна органічно поєднуватися з емоційним началом, що сприятиме процесу створення повноцінного художнього образу, який буде цікавим аудиторії! Подальший розвиток і розквіт балету припадає на епоху романтизму. Ще в 30-ті роки XVIII ст. французька балерина Марія Камарго вкоротила спідницю і відмовилася від підборів. До кінця XVIII ст. балетний костюм стає значно більш легким і вільним для дій, що в чималому ступені сприяє бурхливому розвитку техніки танцю.

Процес розвитку балетного мистецтва XIX ст. мав взаємовпливовий характер. Так, пошуки, які відбувалися у європейській хореографії, стимулювали становлення цього виду мистецтва в Росії, яка згодом приведе до зворотного процесу - впливу мистецтва російського балету на західноєвропейський («Російські сезони» у Парижі).

XIX - на початку XX ст. і  пов'язаний насамперед з ім'ям  М. Петіпа (1818-1910), який здійснив  новаторські балетні постанови.  Всесвітнє визнання Петіпа принесли  балети «Спляча красуня» і  «Лебедине озеро» (у співавторстві  з Л. Івановим), а імена О. Преображенської, М. Кшесинської, П. Гердта увійшли в історію балетного мистецтва.

Новий етап у розвитку російського  балету пов'язаний з іменем О. Горського (1871-1924) - постановника балетів «Дон Кіхот» і «Саламбо». Він відмовився від застарілих прийомів пантоміми, зробив дію більш чітким і більш  динамічним, почав активно залучати до художнього оформлення своїх спектаклів відомих художників, зокрема К. Коровіна та О. Головіна.

Справжнім авангардистом хореографічного мистецтва XX ст. став М. Фокін (1880-1942). Його творчість формувалась під безпосереднім впливом художнього доробку М. Петіпа та О. Горського. У той же час він шукав нові засоби виразності, удосконалював, а багато в чому видозмінював малюнок танцю, створював нові танцювальні форми.  
У постановках М. Фокіна «Єгипетські ночі», «Дафніс і Хлоя», «Петрушка» засяяли зірки російського балету А. Павлова, В. Ніжинський, Т. Карсавіна, О. Спесивцева.

Саме з іменами цих  представників мистецтва хореографії  і пов'язаний тріумф всесвітньо-відомих  «Російських сезонів» у Парижі, які  були організовані видатним театральним діячем С. Дягілєва. Внесок дягілєвськіх сезонів у розвиток мистецтва світового балету важко переоцінити. Видатні художники того часу Р. Роллан, Ж.. Кок-то, О. Роден, П. Пікассо, К. Сен-сані були в захваті від цієї культурної акції. Дягілєвські сезони є яскравим прикладом міжвидового синтезу мистецтв - музики, хореографії та живопису, яка була зроблена можливою завдяки творчим пошукам художників О. Бенуа, Л. Бакста, В. Серова, М. Реріха; композитора І. Стравінського; хореографів М. Фокіна і Д . Баланчина.  Аналізуючи феномен «Російських сезонів», необхідно чітко пам'ятати про важливе місце, яке посідав у контексті цього явища наш великий співвітчизник, провідний соліст трупи Дягілєва, видатний хореограф Серж (справжнє ім'я - Сергій Михайлович) Лифар (1905-1986).  
 Серж Лифар танцював головні ролі практично у всіх балетах «Російських сезонів» - у «Бачення троянди», «Аполлон Мусагет», «Блудного сина», «Післяполуденному відпочинку фавна» тощо. Протягом багатьох років ім'я Сержа Лифаря було несправедливо забутим, але в червні 1994 р. в Києві відбувся І Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря. З того часу він проводиться кожні два роки. Великий художник нарешті повернувся на батьківщину, від якої, до речі, ніколи не відмовлявся.

Розквіт мистецтва балету другої половини XX ст. пов'язаний з іменами  Г. Уланова, О. Лепешинська, Ю. Григоровича, М. Плісецької, Н. Безсмертновой, М. Лієпа, В. Васильєва, Є. Максимової, В. Чабукіані, Г. Нурієва, М. Баришнікова та ін  Сьогодні розвиток балетного мистецтва України безпосередньо асоціюється з творчістю А. Шекери, В. Калиновської, В. Ковтуна, Т. Таякіної, А. Рубіної, В. Писарева та ін

Аналізуючи мистецтво хореографії, слід зазначити, що воно представлене не лише класичним балетом, а й безпосередньо пов’язане і з традиціями народного танцю, який відтворює у русі та пластиці специфіку національної самосвідомості (ансамбль танцю ім. П. Вірського).

Вірський Павло  Павлович (1905–1975) – український балетмейстер, засновник і художній керівник танцювального ансамблю, який з 1977 р. носить його ім'я. Характерною особливістю творчості П. Вірського було поєднання елементів класичного балету з прийомами українського народного танцю. Це знайшло свій відбиток у хореографічних постановках «Чумацькі радощі». «Запорожці», «Ловзунеуь». «Гопак» та ін. Художні пошуки П. П. Вірського були пов'язані зі створенням танцювальних картин до оперних вистав, що активізувало процес взаємовпливу між видами мистецтва, збагачувало й емоційно насичувало загальну атмосферу дії. Хрестоматійним прикладом цього зв'язку є використання хореографічних постановок у структурі опери «Тарас Бульба». Творчості П. П. Вірського було притаманне тяжіння до філософсько-художніх узагальнень, яке дало змогу митцеві впровадити здобутки української національної хореографії доєвропейського культурного контексту.

Отже, мистецтво хореографії постійно розвивається і видозмінюється, адже мова пластики, мова танцю, яким володіють її провідні митці, завжди привертатиме увагу і викликати захоплення у глядачів усього світу.

Вихід України на світовий культурний простір після проголошення Незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування, якими за радянських часів було неможливо в зв'язку з їх невідповідністю принципам соцреалізму. Тому нинішній розвиток сучасних форм хореографії, розширення сфери інтересів вітчизняних фахівців, завдяки вивченню більшого різноманіття їх стилів і видів відбувається під знаком інтеграції в галузі культури і мистецтв. Активна співпраця та обмін досвідом між українськими та зарубіжними фахівцями відкрили необмежені можливості для творчого пошуку, проте недостатня теоретична база, нечітке усвідомлення характерних ознак різних напрямків сучасної хореографії призвели до змішування різних за сутністю стилів та видів. Так, до модерністичного, імпресіоністичного танцю звертались Пастух В.В, Кохана Т.Г., Васільева Л.Л., Романенко В.І., Білаш П.М., Бернадска Д.П.

Перфоманс (Від англ performance - виступ, гра, виконання) - вид та сукупність різних постмодерністичного авторських виконань в сучасній хореографії  американо-європейського походження. На сьогодні основою перфомансу є  експеримент. Перфоманс також включає  в себе певні техніки сучаснгої  танцю і мистецтва - contraction & release, contactly improvisation, body art, пантоміму, рок-і  поп-стилі, відео, кіно, новітні технології (світло, музику, піротехніку). Серед сучасних представників перфомансів можна виділити роботи та танцювальну техніку Піни Бауш, Тріши Браун, Стіва Пекстона, студії-трупи Г. Абрамова, М. Огрізкова, Н. Каспарова, Н. Агульнік, Л. Венедиктової. Провідними представниками  також залишаються Мерс Каннінгхем, Алвін Ейлі, Таллі Бітті, Дональд Мак-Кейл, Алвін Ніколаї, Пол Тейлор. Важливо додати, що всі представники виду перфоманс постійно експериментують, створюючи нові авторські техніки, які поєднують, як професійні засоби танцю, так і аматорські.

Модерн джаз (від фр. Modern і англ. Jazz) - вид і танцювальна  система сучасної хореографії американо-європейського  походження. На сьогодні модерн-джаз як танцювальна система поєднує  в собі визначені сучасні техніки  танцю: техніку М. Грехем - стиснення  і розширення (contraction & release), техніку  Д. Хамфрі та Х. Лимона - підйоми і  падіння (suspend - recovery), техніку М . Каннінгема - спіралі та штопорні обертів (spiral, corkscrew turn), техніку К. Данхем, Дж. Коула, Г. Джордано, М. Метокси, Р. Одумса, Б. Феліксдала - використання пози «колапсу», ізоляція і полицентром, поліритмія . мультиплікація, координація, імпульс і управління, побудова уроку з модерного джазу, який складається з розігріву (warm-up), ізоляції (isolation), партеру (par terre), адажіо (adagio), кросу (cross-moverments, jumps, turn) , комбінацій і імпровізацій (combination & improvisation). Провідними представниками якого також є, Чарлз Вейдман, Мері Вігман, Ханья Хольм, Лестер Хортон, Ерік Хоукінс, Ганна Соколоф, Лой Фуллер, Рут Сен-Дені, Тед Шоун.

Імпровізація (від лат. Improvisus • раптовість, англ. Improvisation - імпровізація) - вид і танцювальна система  сучасної хореографії американського походження. На сьогодні імпровізація у сучасній хореографії є ​​творчим актом митця у момент виконання, без попередньої підготовки, танцювальна фантазія на тему. Це головний чинник для всієї сучасної хореографії (модерн джаз, перфоманс, хіп-хоп, контемпорарі, постмодернізм, постмодерн, джаз, теп). Містить визначено сучасні танцювальні техніки - традиційну (tradition), дунканівську (Dunkan) • імпровізація від внутрішнього настрою, постмодерністичного (postmodernistic) - імпровізація Форсайта з контрпродуктивного експериментами, контактну імпровізацію (contactly improvisation) - імпровізація з партнером Пекстона, імпровізацію звільнення (deliverence) - імпровізація, вільна від законів та обмежень, яка передбачає миттєве застосування будь-якої танцювальної техніки чи пластики (модерн, джазу, буто, йоги, акробатика тощо). На сьогодні вид імпровізація широко використовується в сучасних балетах М. Канінгема, М. Бежара, Б. Ейфмана, У. Форсайта, І. Кіліана, М. ЕККА, П. Бауш, П. Тейлора, Р. Брюса, Р. Рехвіашвілі.

Контемпорарі (від англ. Contemporary і фр. Contemporain) - вид сучасної хореографії  неокласичного напряму європейського  походження. Саме причетність цього  виду до неокласики і відповідає його другого назвою - контампорен. На сьогодні контемпорарі (контампорен) є сукупністю синтезованих авторських технік неокласичного спрямування (танцювальні лабораторії, студії, авторські та академічні театри Франції, Люксембурга, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Данії), які містять фундамент класичного танцю (системи), неокласичні балетні прийоми, а також техніки, модерн джазу, імпровізацїі. На сьогодні вид контемпорарі широко використовується в сучасних балетах М. Канінгема, М. Бежара, Б. Ейфмана, У. Форсайта, І. Кіліана, М. ЕККА, П. Бауш, П. Тейлора, Р. Брюса, Р. Рехвіашвілі. Отже, контемпорарі (контампорен) є сучасним видом та сукупністю авторських технік європейського походження, орієнтованих на класичний танець при застосуванні новітніх технологій сучасної хореографії. Представниками даного виду є New-York City Ballet, English National Ballet, Grand D'Opera, І. Кіліан, Б. Ейфман, Д. Багуа та ін

Хіп-хоп (від англ. Hip-hop - танцювальний варіант музики реп) - вид і танцювальна  система авторських студійних технік масово популярного синтезованого  танцю в сучасній хореографії  американо-європейського походження. На сьогодні вид хіп-хоп поєднує  різні стильові форми танцю •  соул-фанк, джаз рок, хіп-хоп, диско, техно, хаус, брейк, чорний поп, особливістю  яких є емоційна передача настрою  музики та співу, а також висока віртуозність та динамічна виразність. Також хіп  хоп як професійний вид сучасної хореографії, активно розвивається, збагачується різними виразними  засобами інших видів сучасної хореографії: модерн джазу, імпровізації, сьогоднішньої  молодіжно-побутової, вулично танцювальної субкультури. Серед представників  хіп-хопу • танцювальні групи  поп-зірок і студії США, Великої  Британії, Німеччини, Італії, Франції, танцювальна студія «А6» (Україна-Київ), а також російська група "Тодес" (танцгрупою ми називаємо так звані  «шоу -балети »в шоу; балети є лише у  балетному театрі • модерн балет, класичний балет тощо).

Виступ шоу-балету  - це завжди яскраві танцювальні постановки, оригінальні рішення в музичному супроводі, море енергії і пристрасті, живих емоцій і сильних вражень. Такі ж враження може викликати будь-який інший вид сценічної хореографії, як наприклад естрадний танець, мюзикл, але звернімо увагу на більш відзначених публікою зірок хореографічного шоу-бізнесу.

Алла Володимирівна Духова - професійний хореограф, засновниця та художній керівник міжнародного балету «TODES». За всю історію існування балету TODES публіка побачила і полюбила такі вистави Алли Духової як: «П'ятиріччя TODES», «Десятиліття TODES», «Бенефіс. Нам - 15 »,« Бенефіс, нам -21 »,« Найнебезпечніша »,« Танцюємо любов »,« Тільки для тебе »,« Я тебе люблю »,« NEW »,« Нам 25 »,« ATTENTION », а також новорічний спектакль для дорослих і дітей - «Чарівна планета», де Алла Духова виступила в ролі автора сценарію, режисера-постановника, хореографа і продюсера. У 1998 році відкривається перша школа-студія балету Алли Духової в Москві. Тепер їх вже вісімдесят дві. Школа-студія балету Алли Духової є не тільки практично в кожному суб'єкті Російської Федерації, вони відкриті і за кордоном - в Україні, Латвії, Литві, Естонії, де діти навчаються танцям в різних стилях і напрямках, по методиці створеної Аллою Духовий. Також TODES відкрив свій салон краси і випускає спеціальну лінію одягу. У 2012 році TODES зазначив двадцятип'ятиріччя творчої діяльності, балет гастролює по всьому світу і без сумніву можна сказати, що запорукою успіху та сценічного довголіття цього колективу є праця і талант його засновника та незмінного керівника Алли Духової.

Майк Дірікс (Mike Dierickx) став дуже популярний і в 1998 Universal Nation (Push) отримала кілька танцювальних нагород і багатьма вважається однією з класичних танцювальних композицій трансу донині. Перше місце пісні в світових чартах допомогли бельгійської школі танцювальної музики вийти на світову карту. За роки кар'єри Майк отримав різні музичні нагороди, як кращий сингл, кращий танцювальний продюсер; 6 разів опинявся в Топ-40 національного чарту Великобританії.

Майкл Райан Флетлі (англ. Michael Ryan Flatley) - американо-ірландський танцюрист, хореограф, музикант і продюсер, відомий постановкою танцювальних шоу Lord of the Dance і Feet of Flames. Двічі ставав рекордсменом Книги Гіннеса як найшвидший танцюрист чечітки в світі (у 1989 році 28 ударів на секунду, в 1998 році 35 ударів в секунду). Ноги Майкла Флетлі застраховані на 40 мільйонів доларів.

Мігель (справжнє ім'я Сергій Мігельевіч Шестеперов; - російський режисер, хореограф, продюсер. З 1999 по 2004 рр.. Мігель виступав у мюзиклах в якості артиста балету. У 1999 році, почувши по радіо оголошення про проведення в Москві кастингу для участі в мюзиклі «Метро», Мігель вирішив спробувати свої сили. Він пройшов прослуховування, і з 1999 року по 2003 рік Мігель входив до складу балету мюзиклу про шоу-бізнес «Метро» (реж. Януш Юзефович). З 2002 року по 2004 рік Мігель виступав як соліст балету мюзиклу «Нотр-Дам де Парі». У 2004 році Мігель став артистом мюзиклу «Ромео і Джульєтта», який, за його словами, виявився найбільш значущим для його творчої кар'єри. У 2004 році Мігель став учасником телепроекту Першого каналу «Фабрика зірок» під керівництвом Алли Пугачової і дійшов до фіналу шоу. На період 2008-2012 рр. ставив постановки до кліпів Гостей з майбутнього, Євгенії Отрадної, Макса Барскіх, Аліни Артц, Diana Diez & Kostas Martakis, Валерія Меладзе,Зари, Олександра Розенбаума. Був хореографом в кінострічках – «Гітлер капут», «Весельчаки», «Ржевський проти Наполеона», «Я-легенда. Людмила Гурченко».

Информация о работе Організація шоу-бізнесу в хореографічному мистецтві