Обгрунтування вибору форм розрахунків при використанні ліцензійних угод у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

77

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра менеджменту   
зовнішньоекономічної діяльності

ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ФОРМ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЛІЦЕНЗІЙНИХ УГОД У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

галузь знань «Менеджмент і адміністрування» напряму підготовки 0306 «Менеджмент» (спеціалізація «Менеджмент ЗЕД»)

Студент                          __________________       Кабанова М. В.

Науковий керівник        __________________        доц. Болотіна І. М.

Зав. кафедри                   __________________                к.е.н., доц. Міненко М.А.

Київ  НУХТ 2011

Завдання

РЕФЕРАТ

               Кабанова М. В. Обгрунтування вибору форм розрахунків при використанні ліцензійних угод у ЗЕД підприємства.

Дипломна робота: сторінок 76, таблиць 13, рисунків 3, додатків 11, літературних джерел 30.

Об’єкт дослідження – ліцензійні угоди та форми  розрахунків при здійсненні міжнародних ліцензійних угод.

        Предмет дослідження – обгрунтування вибору форм рзрахунків при використанні ліцензійних угод у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

        Мета дослідження – обгрунтувати вибір  форми  розрахунку   при використанні ліцензійної  угоди  у ЗЕД  підприємства.

Відповідно до поставленої мети, поставлено такі завдання:

   дослідити специфіку економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій;

   виявити тенденції розвитку світового ринку інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації;

   проаналізувати  український  ринок  інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації;

   провести аналіз виробничої та фінансової діяльності НВ ТОВ «Каліпсо»;

   описати зовнішньоекономічну діяльність НВ ТОВ «Каліпсо»;

   обгрунтувати вибір оптимальної форми розрахунку при використанні ліцензійної угоди на НВ ТОВ «Каліпсо».

        Методи дослідження: спостереження і порівняння, узагальнення, систематизація, аналіз і синтез, кількісний, якісний та абстрактно-логічний, математичний.

Ключові слова: ліцензія, ліцензійна угода, форми розрахунків, ринок інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації.

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ФОРМ ЕКОНОМІЧНИХ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МІЖНАРОДНИХ ЛІЦЕНЗІЙНИХ УГОД.....................................................................................................7

1.1.Сутність та основні види ліцензійних угод.............................................................7

1.2.Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій на зовнішньому ринку........................................................................................................12

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ  СВІТОВОГО  ТА УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ СПОРУД КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ.................................................................................................................25 

2.1.Основні тенденцї розвитку ринку інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації...........................................................................................25

2.2.Аналіз українського ринку інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації.........................................................................................................30

РОЗДІЛ 3.  ПІДВИЩЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ  НВ  ТОВ «КАЛІПСО»  ШЛЯХОМ  ПРИДБАННЯ  ЛІЦЕНЗІЇ  ТА  ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОЇ  ФОРМИ РОЗРАХУНКУ НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ............................................................................................................................37

3.1.Аналіз вирбничої та фінасової діяльності НВ ТОВ «Каліпсо»...........................37

3.2.Характеристика    зовнішньоекономічної    діяльності    НВ   ТОВ   «Каліпсо»........................................................................................................................58

3.3.Обгрунтування вибору оптимальної форми розрахунку при використанні ліцензійної угоди  на НВ ТОВ «Каліпсо»....................................................................64

ВИСНОВКИ....................................................................................................................71 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................74

ДОДАТКИ.......................................................................................................................76

ВСТУП

Широкомасштабне впровадження інформаційних технологій в усі сфери сучасного суспільства вимагає значної уваги до питань захисту інформації. Проблема безпеки інформації завжди хвилювала суспільство. Вона полягає в тому, що за певних умов, уся інформація, якою володіють державні структури, організації, фірми, корпорації та інші економічні одиниці, потребує постійного захисту. Комп’ютерні технології вирішують важливі проблеми людей, забезпечують їх інструментарієм, здатним автоматизувати розв’язання великої кількості задач, вирішують проблему комунікації, значно економлять час, сприяють командній роботі розробників і науковців та різноманітній проектній діяльності. Також дуже цінними є інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень.

В той же час, інформаційні системи мають у собі приховану небезпеку. Для інформаційних баз завжди існує ймовірність несанкціонованого доступу сторонніх осіб к даним, що потенційно може нанести шкоду державі, особам чи організаціям, в тому числі використано у злочинних намірах.

       Серед загроз також можна відокремити несанкціоновані знищення, зміну, копіювання, блокування санкціонованого доступу до даних тощо. По суті, будь-яке втручання в інформаційну систему здійснюють з метою доступу до інформації. Тому система захисту інформації сьогодні стає невід'ємним складником господарської діяльності бізнесу. Пов'язано це з ростом можливостей обчислювальної техніки. Адже розвиток засобів, методів і форм автоматизації процесів оброблення інформації роблять інформацію набагато уразливішою.

Як бачимо, у зв’язку з поширенням використання інформаційних технологій у повсякденному житті, кожен громадянин і держава все частіше стикається з необхідністю захисту інформації, і саме тому питання інформаційної безпеки стає таким важливим і актуальним.

Об’єктом дослідження є ліцензійні угоди та форми  розрахунків при здійсненні міжнародних ліцензійних угод.

        Предметом дослідження є обгрунтування вибору форм рзрахунків при використанні ліцензійних угод у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

Мета дипломної роботи - обгрунтувати вибір  форми розрахунку   при використанні ліцензійної  угоди  у ЗЕД  підприємства.

Відповідно до поставленої мети, поставлено та вирішено такі завдання:

   розкрити сутність та основні види ліцензійних угод;

   дослідити специфіку економічних розрахунків при купівлі- продажу ліцензій;

   описати доцільність міжнародної передачі технології у формі ліцензійних угод;

   виявити тенденції розвитку світового ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації;

   проаналізувати  український  ринок  інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації;

   провести аналіз виробничої та фінансової діяльності НВ ТОВ «Каліпсо»;

   описати зовнішньоекономічну діяльність НВ ТОВ «Каліпсо»;

   обгрунтувати вибір оптимальної форми розрахунку при використанні ліцензійної угоди на НВ ТОВ «Каліпсо».

        Методи дослідження: спостереження і порівняння, узагальнення, систематизація,аналіз і синтез, кількісний, якісний та абстрактно-логічний, математичний.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ФОРМ ЕКОНОМІЧНИХ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МІЖНАРОДНИХ ЛІЦЕНЗІЙНИХ УГОД

1.1. Сутність та основні види ліцензійних угод.

   Неоднорідність НТП, наявність різноманітних форм і напрямків розвитку науки та техніки обумовили факт неоднорідності світового ринку технологій та привели до формування таких його сегментів:

•     ринок патентів та ліцензій;

•     ринок наукоємної (технологічноемної) продукції;

•     ринок високотехнологічного капіталу;

•     ринок науково-технічних спеціалістів [9, с. 325].

Наявність зазначених вище сегментів світового ринку технологій обумовила можливість здійснення міжнародної передачі технології у різноманітних формах та різноманітними каналами. У свою чергу, вибір конкретних форм та каналів для міжнародного науково-технічного обміну визначає:

•     особливості конкретної ЗЕО, у рамках якої здійснюється передача технології;

•     застосування конкретних важелів управління у процесі здійснення ЗЕО або МП;

•     способи формування збутової та комунікаційної політики у технологічному маркетингу;

•     умови правового регулювання угоди;

•              способи   вартісної   оцінки   технології   та   використовувані   методи   ТЕО

[9, с. 326].

Найбільш поширеними формами передачі технології є:

•     ліцензійна торгівля;

•     торгівля високотехнологічного продукцією;

•     комплектні поставки обладнання;

•     спорудження промислових об'єктів;

•     оренда обладнання (лізинг);

•    надання консультаційних послуг;

•     інжиніринг;

•     науково-технічне та виробниче кооперування;

•     СП;

•     прямі закордонні інвестиції [1, с. 301].

Ця класифікація має велике практичне значення, оскільки вона визначає формалізацію умов вибору найбільш ефективних форм передачі технології та умов зовнішньоекономічних контрактів.

Загальною тенденцією на світових ринках технології є збільшення частки науково-технічного та виробничого кооперування та спільних розробок з наступним спільним виробництвом високотехнологічних виробів або виробництвом на базі нових технологій. Ці форми передачі технології ефективні не лише у короткостроковому, а й у стратегічному плані, оскільки сприяють встановленню довгострокових партнерських відносин із забезпеченими у фінансовому та надійними у ринкову відношенні споживачами технології. Разом з тим, дотепер залишається суттєвою частка самостійних ліцензійних угод.

Правовий аспект використання класифікації форм передачі технології зв'язаний з вибором виду договора, який визначає права та обов'язки сторін у процесі реалізації угоди про передачу технології. У міжнародній практиці широко використовуються типові угоди, які полегшують процес складання та узгодження зовнішньоекономічних угод. Різні аспекти передачі технології зачіпаються у таких договорах:

•     ліцензійна угода;

•     договір поставки;

•     лізингова угода;

•     договір про надання послуг типу "інжиніринг";

•     договір підряду (на проектування, спорудження та оснащення промислового об'єкта);

•     договір підряду на проведення науково-технічних робіт;

•     договір про науково-технічне та виробниче кооперування;

•     договір про створення СП;

•     договір про створення тимчасового колективу вчених та спеціалістів;

•     франчайзингова угода [4, с. 120].

Міжнародна передача технології здійснюється двома каналами:

- внутрішньофірмовими - це реалізація науково-технічних досягнень у закордонних філіях фірми (зазвичай, ТНК);

- міжфірмовими - це надання науково-технічних досягнень незалежним іноземним фірмам у рамках ліцензійних, зовнішньоторговельних, коопераційних угод, угод про спільне підприємництво тощо.

«Для сучасної ліцензійної діяльності характерний високий ступінь монополізації великими компаніями у розвинутих країнах. Тому значна частка ліцензійного обміну здійснюється каналами міжфірмової торгівлі, що суттєво знижує ступінь ризику при укладанні контрактів та гарантує збереження науково-технічних секретів» [4, с. 69].

Аналіз форм та каналів передачі технології показує, що вони орієнтовані значною мірою на ініціативу компанії, яка на правах власника науково-технічного досягнення вибирає сприятливий момент виходу на світовий ринок.

«Ліцензія - оформлений письмовим договором дозвіл, який видається власником винаходу (ліцензіаром), захищеного чи незахищеного патентом, зацікавленій особі (ліцензіату) на промислове та комерційне використання винаходу протягом обумовленого строку за певну винагороду» [9, с. 45].

У практиці торгівлі винаходами та ноу-хау ліцензії можна поділити на види:

1) чисті (самостійні) ліцензії - продаються за самостійними договорами, які передбачають передачу прав на використання винаходів та ноу-хау. «Якщо продаж чистих ліцензій супроводжується поставкою зразків обладнання та наданням інжинірингових послуг з їх освоєння, то у ліцензійні угоди, крім основних ліцензійних зобов'язань, включають додаткові зобов'язання з поставки та надання послуг» [7, с.34];

2) супутні ліцензії - продаються шляхом включення їх у контракти з поставки товарів, зокрема машин, обладнання, приладів, причому ціни та умови платежу за такі ліцензії можуть бути виділені окремо або включені у загальні суми контрактів.

      Держателі патентів та ноу-хау подають про них відомості у національні і міжнародні електронні інформаційні системи, проводять рекламні компанії й укладають із зацікавленими юридичними та фізичними особами ліцензійні угоди.   Перед продажем ліцензії на винахід за кордон патентодержатель зазвичай прагне запатентувати його через патентних повірених у тих країнах, куди він збирається продати ліцензію.

«Ліцензійні угоди - це угоди про передачу ліцензіаром ліцензіату прав на промислове і комерційне використання у певних межах винаходів, "ноу-хау", товарних знаків тощо на обумовлений термін за певну винагороду. Ці угоди, крім надання права на використання винаходів, включають комплекс додаткових зобов'язань ліцензіарів з надання допомоги ліцензіатам у використанні предмета угоди» [9, с. 47].

Ліцензійна угода встановлює вид ліцензії (патентна, безпатентна), характер та обсяг прав на використання винаходу (проста, виключна, повна), виробничу сферу та територіальні межі використання об'єкта ліцензії.

Патентна ліцензія - це документ, який підтверджує передачу права вико­ристання патенту без відповідного ноу-хау.

Безпатентна ліцензія - це документ, який підтверджує право використовувати незапатентоване ноу-хау на винахід.

Невиключна (проста) ліцензія - це ліцензія, яка дає ліцензіару право самостійного використання винаходу та ноу-хау і видачі ліцензій на них будь-яким зацікавленим особам.

Виключна ліцензія (ексклюзивна) - це ліцензія, яка передбачає монопольне право ліцензіата використовувати винахід або секрет виробництва на даній території, при цьому ліцензіар відмовляється від самостійного використання винаходу та ноу-хау і продажу ліцензій на них іншим особам на цій території. На практиці ліцензіар надає виключну ліцензію з чисельними застереженнями, які суттєво обмежують комерційну діяльність ліцензіата: збут продукції через збутову мережу ліцензіата; заборона експорту продукції; встановлення максимального обсягу виробництва та мінімального обсягу обороту; зобов'язання закуповувати у ліцензіара сировину, матеріали, комплектувальні вироби, необхідні для виробництва продукції за ліцензією [5, с. 102].

Повна ліцензія - це ліцензія, яка надає ліцензіату виключне право на використання патенту або ноу-хау протягом строку дії угоди і яка передбачає відмову ліцензіара від самостійного використання об'єкта ліцензії протягом цього строку.

Ліцензіат може передати надане йому право використовувати винахід третім особам від свого імені шляхом надання їм субліцензії, але тільки з письмового дозволу ліцензіара.

Поворотна ліцензія характеризується наданням ліцензіару права використовувати удосконалений об’єкт ліцензії, здійснений ліцензіатом.

«Примусова ліцензія- дозвіл компетентного органа зацікавленої сторони використовувати ліцензію без згоди ліцензіара в тому випадку, якщо протягом встановленого законодавством терміну цей винахід не використовується власником» [10, с.45].

Крос-ліцензія - взаємне надання (обмін) прав на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Оскільки конфіденційність ноу-хау не захищена патентом, то існує небезпека, що покупець після переговорів не укладе контракт на придбання ліцензії, а отримані під час переговорів відомості використає з комерційними цілями, Тому перед переговорами про продаж ліцензії на ноу-хау укладають з можливим покупцем опціонну угоду про нерозголошення суті ноу-хау та невикористання його у своїх цілях, якщо не буде укладена угода на продаж ліцензії.

Угоди на продаж ноу-хау мають певні особливості:

•              сторони повинні чітко визначити зміст ноу-хау, його корисність, кон­фіденційність або секретність, причому інтереси експортерів та імпортерів тут протилежні: імпортери прагнуть звуження змісту ноу-хау;

•              більш докладно викладається весь комплекс зобов'язань з передачі знань

особливо пропрацьовуються гарантійні зобов'язання експортерів щодо завершеності розробок, які передаються, їх сучасного технічного рівня та патентної чистоти використаних рішень;

•     серйозна увага звертається на зобов'язання імпортера зі збереження конфіденційності або секретності ноу-хау, що передається [21, с. 78].

1. 2. Специфіка економічних розрахунків при купівлі- продажу ліцензій на зовнішньому ринку.

Визначення цін ліцензійних угод є складною проблемою, оскільки технічна суть ліцензії, яка визначає її споживчі властивості, суворо індивідуалізована, надзвичайно рідко можна знайти конкурентні матеріали на аналогічні винаходи та ноу-хау. «Проблема ускладнюється тим, що споживча вартість ліцензій визначається індивідуальною корисністю для кожного споживача. Ціни ліцензій, на відміну від цін на товари, не визначаються їх вартістю, кількістю витраченої праці, а формуються на базі оцінки можливого прибутку від використання права продукувати продукцію в результаті впровадження винаходу, ноу-хау» [4, с. 67].       В залежності від можливого прибутку сторони визначають, в якій пропорції вона буде розподілятись між ліцензіаром та ліцензіатом. Фактично розподіл прибутку здійснюється у вигляді певної суми або певного відсотка від прибутку. «У міжнародній практиці торгівлі ліцензіями частка, яка йде на винагороду ліцензіарам, становить 20-40% від суми додаткового прибутку» [7,c.32]. Розрахунок ціни ліцензії враховує ряд факторів технічного, економічного та правового характеру, які можуть вплинути на рівень ціни.

Загалом ліцензійні платежі включають:

•     попередні (опціонні) платежі за більш докладне знайомство з предметом ліцензії;

•    основні (у формі роялті або паушального платежу, а також їх комбінації);

•    оплату додаткових послуг, передбачених ліцензійною угодою;

•    додаткові непрямі витрати;

•     сполучені витрати (на придбання матеріалів, комплектувальних виробів тощо, необхідних для організації виробництва за ліцензією) [9, c.334].

Ліцензіат, оцінюючи доцільність купівлі ліцензії, передусім калькулює свої затрати на освоєння виробництва, прогнозує можливе зниження витрат виробництва, збільшення цін на новий для ринку товар, збільшення обсягів реалізації, розмір очікуваного прибутку, цінність використання товарного знака. Ліцензіат може також використати порівняння своїх затрат на альтернативні рішення для досягнення тих же результатів, які можуть бути отримані при використанні ліцензій.

Ліцензіар оцінює обсяг, новизну, значимість, комерційну привабливість права використовувати винахід, ноу-хау, а також попит, життєвий цикл продукції та розмір очікуваного прибутку від впровадження

Якщо об'єктом ліцензії є унікальний винахід, використання якого дає значний ефект, що поєднує різке поліпшення якості продукції зі значною економією у виробництві, то продавець ліцензії на такий винахід, здійснивши широку рекламу, може відкрити торги між покупцями, що дозволить йому визначити оптимальну світову ціну, уточнити території для патентування та продати максимальну кількість ліцензій.

Якщо можливість використання винаходу та ноу-хау обмежена й очікуваний ефект не дуже перспективний, то для визначення цін ліцензій використовують непрямі методи, серед яких можуть бути такі:

•     за допустимою ціною, яка має, як мінімум, у 1,5-2 рази перевищувати усі витрати продавця, пов'язані із розробкою винаходу чи ноу-хау до стадії, на якій передбачається їх продаж, та перевіркою їх ефективності;

•     за прецедентами раніше укладених ліцензійних угод на близькі за характером винаходи та ноу-хау;

•     метод перевірки реакції ринку шляхом пропозиції ліцензій за заздалегідь завищеними цінами з поступовим їх зниженням до прийнятних для покупців значень [1,c.48].

Вартість ліцензій залежить від ступеня їх технічної проробки та патентного захисту. Вартість безпатентних ліцензій у середньому на 10-20 % нижча, ніж на винаходи, захищені патентами; ціни на виключні ліцензії зазвичай більш ніж у 2 рази перевищують ціни простих ліцензій.

Ліцензійні угоди можуть передбачати декілька основних видів ліцензійних платежів:

      роялті;

      паушальний платіж;

      комбінований платіж;

      участь у прибутках;

      участь у власності.

Форми розрахунків за користування ліцензіями (рис. 1.1):

•     роялті - періодичні, поточні відрахування, які встановлюються у вигляді фіксованих ставок у процентах та виплачуються через погоджені проміжки часу (щороку, раз на півроку, квартал, щомісяця або на певну дату). Роялті можуть нараховуватись у погоджених пропорціях до таких показників: додаткового прибутку ліцензіата від використання ліцензії; загального прибутку ліцензіата; загальній вартості реалізації продукції, яка вироблена за ліцензією; одиниці реалізованої продукції у вигляді процента до ціни або собівартості; фізичному обсягу випущеної продукції; вартості або потужності виготовленого за ліцензією обладнання, вартості переробленої сировини. Для визначення розмірів роялті у ліцензійні угоди включають зобов'язання ліцензіатів передавати ліцензіарам підтверджені ауди­торськими звітами відомості про ті показники діяльності, які покладені в основу підрахунків роялті. Сторони можуть передбачати як незмінні за розміром поточні відрахування на весь строк дії угоди, так і змінні, які враховують моральне старіння або збільшення обсягів виробництва. Наприклад, ставка роялті знижується на 25% при збільшенні обсягу виробництва у 2 рази та на 50% - при збільшенні у З рази [9, c. 48]. Рівень ставок роялті коливається від 2 до 10%, в середньому він становить 3­, 5%. Він залежить від: галузі економіки, виду ліцензії, строку дії угоди, обсягу виробництва, внутрішніх та експортних цін на продукцію, яка виготовлена за ліцензією, ступеня ризиків у діяльності при освоєнні ліцензії. Більш високі ставки викорис­товуються при продажу виключної ліцензії на перші роки угоди та експортної орієнтації продукції; більш низькі - при невиключній, простій, ліцензії та продажу на внутрішньому ринку. Для виключення ризику невиплати роялті у наміченому обсягу через те, що у ліцензіара може не вистачити фінансових ресурсів при освоєнні ліцензії, ліцензіар включає в угоду застереження про мінімально гарантовану суму винагороди (75% передбаченої суми) протягом певного строку та зобов'язання виплатити у подальшому різницю між фактично виплаченою та гарантованою сумами. Оскільки роялті зазвичай оплачуються банківськими переказами, ліцензійні угоди повинні містити банківські гарантії на частку або всю суму платежів з можливим поетапним зменшенням гарантованої суми;

•     паушальний платіж - платіж заздалегідь обумовленої, твердо зафіксованої в угоді суми, яка не підлягає зміні протягом усього строку дії угоди. Він не зв'язаний у часі з фактичним використанням ліцензії, а встановлюється на підставі експертних оцінок [5, c. 89]. Цей тип платежу використовується: при поставках комплектів обладнання, якщо вартість технології включається у вартість обладнання; у випадку, коли ліцензіат хоче уникнути контролю ліцензіара за наступним використанням технології; коли існують побоювання відносно можливості переказу періодичних платежів за кордон; при видачі ліцензії маловідомій фірмі, коли важко проконтролювати показники її діяльності; при видачі ліцензії на використання ноу-хау, що є своєрідною гарантією від розголошення секретів виробництва. Паушальний платіж може виплачуватись: а) одноразово авансом; б) одноразово проти передачі ліцензіату передбачених угодою комплектів наукової, технічної, конструкторської або технологічної документації разом зі зразками машин та приладів; такий платіж здійснюється з безвідкличного документарного акредитива проти документів, передбачених у ліцензійній угоді; в) поетапно, наприклад, за такою схемою: 20% паушальної суми авансом шляхом банківського переказу протягом тижня після підписання ліцензійної угоди, 20% - проти документів ліцензіара з безвідкличного документарного акредитива, 60% - одноразово або періодичними рівними частинами протягом встановленого у договорі строку [10, с.49]; виплата періодичних платежів має бути гарантована, наприклад, шляхом повернення ліцензіару виписаних ним перевідних векселів (тратт), акцептованих ліцензіатом та авальованих його банком. Розмір паушальної суми можна визначити складанням погоджених сторонами середніх розрахованих величин роялті за встановлений період;

•     комбінований, або змішаний, платіж - це платіж, який поєднує виплати твердо зафіксованої паушальної суми та роялті. Цей платіж використовується, коли в обсяг зобов'язань ліцензіара входить: а) продаж винаходу та/або ноу-хау; б) поставка технологічного обладнання; в) надання інжинірингових послуг [9, с. 48]. У цьому разі повний платіж може передбачати комбінацію із трьох частин: 1) одноразовий або у розстрочку платіж за поставлене обладнання з безвідкличного документарного акредитива проти документів, які підтверджують поставку та (у разі розстрочки) з комплектом акцептованих та авальованих банком ліцензіата тратт; 2) щомісячні або щоквартальні платежі за надання інжинірингових послуг за встановленими в угоді ставками з наданням гарантії платежу на 20-30% їх передбачуваної загальної суми; 3) поточні відрахування платежів роялті або паушальний платіж за власне ліцензію з відповідними гарантіями;

•     участь у прибутках - відрахування на користь ліцензіара частини прибутку, отриманого ліцензіатом від комерційного використання об'єкта ліцензії. Зазвичай участь ліцензіара у прибутку ліцензіата фіксується на рівні до 30% при наданні виключної та 10% при наданні невиключної ліцензії; цей платіж інколи вважають різновидом роялті;

•     участь у власності - передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій своїх підприємств та інших цінних паперів, які допускають участь ліцензіара у структурі капіталу ліцензіата як платежу за надану ліцензію. Цей вид платежу використовують ТНК, що прагнуть встановити контроль над власністю за тими іноземними підприємствами, які використовують їх технологію [12, с. 58].

В Україні діє дозвіл на  продаж ліцензій, згідно з яким держава дає дозвіл за кордон кожної конкретної ліцензії. При підготовці ліцензійної угоди повинна бути підтверджена патентна чистота об'єкта ліцензії.

Торгівля ліцензіями може здійснюватись безпосередньо між власниками і споживачами патентів та "ноу-хау" або через посередників. Посередниками виступають, як правило, спеціалізовані брокерські фірми, які виконують комплекс послуг патентування і захисту винаходів, укладання угод і забезпечення умов їх дотримання. Окремі спеціалізовані фірми купляють за свій рахунок ліцензії, розробляють технології для промислового використання і передають їх у комплексі з обладнанням та послугами.

     Об'єктивна диференціація інноваційного процесу у фірмах різних країн обумовлює відмінність технологічного рівня національних економік і, як наслідок, відмінність позицій держав на світовому ринку технологій. Міжкраїнні відмінності мають кількісний та якісний характер. Кількісні відмінності стосуються обсягів коштів, які виділяються на науково-технічний розвиток та імпорт технологій, а якісні - напрямків досліджень та розробок, орієнтації експорту та імпорту науково-технічної продукції тощо.

«Сформований у країні або фірмі науково-технічний потенціал (виражений через продуктові та технологічні характеристики) та можливості міжнародної передачі технології передбачають пошук оптимального поєднання власних НДДКР, нововведень та запозичених науково-технічних результатів. Таке поєднання виявляється у селективному науково-технічному розвитку держави або окремого підприємства. У тих галузях науки і техніки, які не входять до сфери спеціалізації даної країни або фірми, підвищення технічного рівня досягається за рахунок закордонних технологій. У рамках селективної науково-технічної політики придбання технології виступає як свого роду "компенсатор" недостатнього обсягу затрат на НДДКР у непрофільних галузях» [9, с. 334].

Разом з передумовами міжнародного науково-технічного обміну, які мають місце на національному рівні, на підприємствах та в організаціях можуть існувати локальні передумови участі у міжнародному технологічному поділі праці та технологічному обміні у тій чи іншій формі. Зокрема, суттєвими можуть бути такі передумови:

•     підвищення порогу ресурсів, необхідних для розв'язку конкретних науково-технічних проблем;

•     вузькість науково-технічної бази окремого підприємства, КБ, інституту, лабораторії тощо;

•     нестача виробничих потужностей та інших ресурсів для освоєння вже накопиченого фірмою науково-технічного запасу;

•     непідготовленість наявних виробничих систем та використання нових науково-технічних рішень;

•     невідповідність отриманих науково-технічних результатів стратегії розвитку підприємства;

•     нові стратегічні можливості, які відкриваються в результаті участі підприємства у міжнародній передачі технології [12, с. 34].

Особливо значущими міжнародний науково-технічний обмін та співробітництво є для технологічно орієнтованих підприємств та організацій, тобто підприємств та окремих підрозділів, які зробили ставку на високу конкурентоспроможність своєї продукції та послуг. Вони дотримуються стратегії "випускати не те, що відносно дешевше або якісніше, а те, що більше ніхто (поки що) випускати не може".

Ефективне управління процесом міжнародної передачі технології передбачає визначення джерел ефекту комерціалізації власної технології та проявів ефекту придбання закордонної технології. Ці ефекти проявляються на практиці у різноманітних формах короткострокового та стратегічного характеру. Основні форми прояву ефектів, тобто економічної доцільності продажу та придбання технології, розглядаються нижче.

Економічна доцільність експорту технології виявляється у таких формах:

1. Продаж технології - спосіб збільшення доходів. У деяких випадках продаж технології є єдиною можливістю комерціалізації науково-технічного досягнення, оскільки у науково-технічних організацій часто відсутні необхідні виробничі потужності. Якщо немає умов для реалізації нової технології у формі виробництва та збуту тієї чи іншої продукції (уречевленийНТП), слід реалізувати технологію як самостійний продукт. Це визначить фінансові можливості для:

•     наступних НДДКР;

•     освоєння нового продукта на реконструйованих або знову введених потужностях;

•     проведення маркетингу продукції на  закордонному ринку [9, с. 334].

2. Передача технології за кордон - форма боротьби за товарний ринок. Передача технології може виступати як перший етап освоєння нового ринку. Первісно через відсутність капіталу випуск продукції та її реалізацію на експорт важко організувати у достатній кількості. На другому етапі розробник починає випуск самого продукту. На цей час покупці на закордонному ринку вже знайомі з товаром, який раніше випускався за ліцензією, покупець технології вже витратив кошти на рекламу. Перспективи збуту відносно відомі.

3. Продаж технології - спосіб, за допомогою якого можна обійти проблеми експорта відповідного продукта. Переваги продажу технології порівняно з експортом продукту, який виготовляється за даною технологією, можуть полягати в такому:

•     конструкція виробу залишається в секреті;

•     зменшуються труднощі транспортування та збуту товару;

•     долаються митні бар'єри [12, с. 78].

4. Продаж технології — засіб розширення експорту. Часто у міжнародному науково-виробничому співробітництві певну роль відіграє фактор комплексності ліцензійних угод, які доповнюються поставками обладнання, матеріалів, компонентів. «Відбувається свого роду "прив'язка" покупця технології до її розробника: ліцензійна угода одразу передбачає наступний збут сировини, деталей та вузлів, матеріалів, компонентів. Іноді ця форма ефекту називається "ескорт-ефект" [9, с.336].

5. Продаж технології - спосіб установлення контролю над закордонною фірмою. Технологічний контроль над закордонним покупцем технології може здійснюватись за допомогою різноманітних важелів. Контроль показників обсягу виробництва та прибутку покупця технології здійснюється через ставки роялті, які фіксуються у ліцензійній угоді. Контроль технічних умов здійснюється через спеціальні статті ліцензійної угоди. Крім того, контроль над фірмою-покупцем здійснюється щляхом поєднання експорту сировини та компонентів (ескорт-ефект), а також використання як ліцензійної винагороди цінних паперів та акцій ліцензіата.

6. Надання технології - спосіб забезпечення доступу до іншого нововведення. У багатьох випадках єдиним способом забезпечити доступ до новини, яка цікавить фірму, є зустрічне надання партнеру власних науково-технічних досягнень. У цьому випадку може бути використано перехресне ліцензування. Така форма комерціалізації технології особливо актуальна для науково-технічних організацій та фірм - лідерів у відповідній галузі науки та техніки [15, с.11].

7. Надання технології - можливість більш ефективного удосконалення об'єкта ліцензії. Інколи продаж технології сильному технологічному партнеру відкриває ширші можливості для подальшого вдосконалення цієї технології за участю партнера-покупця. Часто спільні зусилля ліцензіара та ліцензіата у питаннях майбутнього розвитку об'єкта ліцензії передбачаються у самій ліцензійній угоді.

Економічна доцільність імпорту технології виявляється у таких формах:

     1.Імпорт технології - доступ до нововведень високого технічного рівня. У деяких випадках відставання в окремих сферах науки та техніки можна повністю або частково подалати за рахунок імпорта необхідних технологій. Часто це відкриває можливості для селективного науково-технічного розвитку фірми. Зрозуміло, що прагнення інноваційної монополії спонукає власника технології, особливо ключової, не поспішати з її експортом у ліцензійній формі. Конкретні перспективи підвищення технічного рівня на базі закордонних технологій визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням складеної кон'юнктури, взаємовідносин з партнером.

    2.Придбання технології - засіб економії затрат на НДДКР. Покупець технології у багатьох випадках може забезпечити суттєву економію затрат порівняно

з намаганням розробити потрібну технологію самостійно [1, с. 87]. Одночасно має місце виграш у часі. Разом з тим, практично обов'язкова адаптація закордонної технології до місцевих умов зменшує ефект від такої економії коштів та часу.

3. Імпорт технології - засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт. У деяких випадках придбання технології веде до менших затрат іноземної валюти, ніж імпорт товарів, виробництво яких у країні не освоєно. Одночасно забезпечується використання національного капіталу та робочої сили. Проте імпорт технології може призвести до додаткових валютних витрат у випадку більших обсягів супровідного імпорту сировини, матеріалів, компонентів (ескорт-ефект) [9, с. 335].

4. Імпорт технології - гарантія освоєння продукції або процеса за допомогою ліцензіара. У процесі вивчення закордонної потенційно цікавої технології завжди є можливість переконатись у практичній відпрацьованості усіх елементів технології. Зобов'язання продавця технології надавати сприяння покупцю під час освоєння і відповідні гарантії спеціально включаються у ліцензійну угоду. Ця угода може передбачати детальне ознайомлення покупця з новою технологією, необхідні місцеві випробовування, підготовку кадрів тощо [9, с. 336].

5. Імпорт технології - умова розширення експорту продукції, яка випус­кається за закордонною технологією. Як свідчить досвід, у багатьох країнах частка виробів, які випускаються за ліцензіями, у валютному експорті перевищує частку таких виробів у виробництві. Однією з передумов такого стану речей є висока якість ліцензійних виробів. Разом з тим, це може привести поросту конкуренції на світових ринках.

Таким чином, ліцензійні договори ґрунтуються на комерційних взаєминах, що виникають у зв'язку з передачею права власності на тимчасове користування результатами наукових досліджень і розробок за грошову винагороду або передачею іншого майнового права.

Ліцензійна винагорода є найважливішою економічною умовою ліцензійного договору. Типові умови ліцензійних договорів полягають у тім, що ліцензіар зобов'язується передати технічну документацію на ліцензійну продукцію і допомогти в налагодженні виробництва. Ліцензіат зобов'язується виплатити ліцензійну винагороду за придбання ліцензії. Винагорода може бути одноразовою (загальною), що трапляється рідко, або визначатися як щорічні платежі протягом цілого терміну дії ліцензійного договору у вигляді відсотків з вартості одиниці виготовленого чи проданого виробу.

У ліцензійній практиці часто застосовується змішана система, за якої передбачається виплата первинного — паушального платежу під час підписання угоди, а потому, після набрання угодою чинності, виплачуються щорічні платежі — роялті.

Придбання і використання ліцензій безпосередньо впливає на прискорення економічного розвитку як країни в цілому, так і підприємства зокрема.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ СПОРУД КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ

2.1. Основні тенденції розвитку світового ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації.

     Наукова-виробнича діяльність світових підприємств, яка полягає у розробці та виготовленні по індивідуальним вимогам замовника спеціальних інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації для пасивного сховання інформації з обмеженим доступом є досить специфічною.

Ці підприємства зробили ставку на високу конкурентоспроможність своєї продукції та послуг. «Вони дотримуються стратегії "випускати не те, що відносно дешевше або якісніше, а те, що більше ніхто (поки що) випускати не може" » [3, с.28].

До 2008 року світовий ринок інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації поступово розвивася з середнім щорічним приростом у 5%, однак під впливом світової економічної кризи потреба підприємств у специфічних засобах захисту інформації різко скоротилася , і як наслідок, зменшився попит на цю продукцію. Наприклад, у 2009 році, світове виробництво інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації скоротилося на 5 млн. одиниць, що призвело до падіння ринку на 35% . В той же час у 2010 році виробництво інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації знову зросло до 69,9 млн. одиниць, що слугує стимулом для відновлення. В 2010 році ринок поступово оживав і зріс на 10%, що дозволило досягнути світового об’єму ринку у 126,5 млн. дол. США. 65% інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації виробляється для державних структур, 35% для корпоративного сектору [27].

Основними гравцями на світовому ринку інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації є Японія, яка виробляє продукції на 10, 3 млн. дол. США та займає 14% ринку, Китай, що виробляє продукції на 6, 9 млн. дол. США що дає їй можливість контролювати 10% ринку, США 8%, Німеччина 7%, Франція 6%. Разом ці країни, а також менш потужні гравці (Південна Корея, Сінгапур, Ірландія)  забезпечили у 2010 році експорт інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації на рівні 56,7 млн. дол. США. Основні гравці світового ринку цієї продукції відображені у таблицях 2.1, 2.2.

        Що стосується основних споживачів інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації, то більш за все імпортують наступні країни: США - 15%, Ніімеччина - 9,5%, Франція - 6%. Сукупний імпорт у 2010 році становив 55,8 млн. дол. США. 

                                                                                                   Таблиця 2.1

Основні імпортери інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації у 2006-2010 рр., $

Джерело: складено автором за матеріалами http://www.tdk.com/

   Китайська науково-виробнича діяльність до кризи зростала швидшими темпами ніж у інших країнах провідних виробниках . Середній темп росту в Китаї становив 20%, в той час як в середньому по світу 6%. В той же час китайські виробники постраждали менш за все під час кризи: в Китаї виробництво інженерно- технічних споруд знизилося всього на 6%, в той час як середній показник спаду виробництва цієї продукції у світі становить 15%. Цей факт можна пояснити, тим, що китайські виробники такі як «Hermes-Siepel» закуповують матеріали та комплектуючі саме у місцевих виробників, які є значно дешевшими. 

                                                                                                  Таблиця 2.2

Основні експортери інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації у 2006-2010 рр., $

Джерело: складено автором за матеріалами http://www.tdk.com/

        Японські інженерно-технічні споруди комплексної системи захисту інформації закуповуються як місцевими компаніями, так і європейськими корпораціями (рис.2.1).

Рис. 2.1. Структура світового ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації у 2010 р.

       Що стосується окремих компаній виробників інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації, то лідерами є 3 основні компанії: японська «TDK Corporation» (38%), китайська «Hermes-Siepel» (22%), американська «ETC- Lindgren» (14%). Грошовий обсяг світового ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації становить 73 млн. $.

       Як ми бачимо, трьом основним компаніям належить 74% ринку. Іншими істотними виробниками інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації є німецька компанія «Comtest» ( 5%) та французька компанія «Frankonia»( 3%). Інші виробники складають 18 % світового ринку. До них належать: «European EMC Products» (Англія), «Amideon Systems Limited» (Ірландія), «RFI» (Австралія), «Singapore Technologies Electronics» (Сінгапур), «Daehan Shield Engineering»(Південа Корея).

        Основними географічними ринками збуту є Європа та Північна Америка, що показано на рис. 2.2.

Рис. 2.2.  Географічний розподіл продажів інженерно- технічних споруд комплексної  системи захисту інформації у 2010 р.

        На нашу думку, світовий ринок інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації  має великі перспективи розвитку завдяки своїй  унікальності. Широкомасштабне впровадження інформаційних технологій в усі сфери сучасного суспільства вимагає значної уваги до питань захисту інформації. І саме підприємства, які займаються такою специфічною науково-виробничою діяльністю можуть гарантувати повний захист конфіденційної інформації.

2. 2. Аналіз українського ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації.

Організація представляє собою відкриту систему, цілісність, яка складається з багатьох взаємозалежних частин, переплетених з зовнішнім світом. Зовнішнє середовище характеризується сукупністю перемінних, які знаходяться за межами організації і не належать до сфери її безпосереднього впливу. Значення факторів зовнішнього середовища в останній час значно збільшилося в зв'язку з ускладненням всієї системи суспільних відносин, які складають середу менеджменту організації.

Зовнішнє середовище має слідуючи ознаки:

1. взаємозв'язаність - усі фактори зовнішнього середовища взаємозалежні та взаємодіють між собою;

2. складність - на організацію чинять вплив велика кількість та різноманітність факторів;

3. рухливість - відносна швидкість зміни середи, тому на перше місце висувається проблема гнучкості й адаптованості організації до зовнішнього середовища, яке постійно змінюється;

4. невизначеність - наявність відносної кількості інформації о середовищі, велике значення при цьому приділяється впевненості в точності й достовірності інформації [21, с. 139].

Головні передумови успіху знаходяться не усередині, а зовні організації. Тому вона повинна бути у стані ефективно реагувати й пристосовуватися до змін навколишнього оточення для того, щоб забезпечити виживання та досягнення поставленої мети.

Аналіз зовнішнього середовища уявляє собою процес, за допомогою якого організація здатна контролювати зовнішні по відношенню до неї фактори, дає організації час для прогнозування можливостей, час для складання плану на випадок не передбачуваних обставин, час для розробки системи раннього попередження на випадок можливих загроз та час на розробку стратегій, які можуть перетворити колишні загрози в будь-які вигідні можливості. У 1979 році економіст Майкл Портер розробив модель п’яти сил конкуренції для аналізу галуззей та розроблення  стратегії бізнесу.

        П’ять сил конкуренції включають в себе:

1.      Аналіз ринкової влади споживачів.

2.      Аналіз рівня конкурентної боротьби

3.      Аналіз ринкової влади постачальників

4.      Аналіз загрози появи товарів-замінників.

5.      Аналіз загрози появи нових гравців[16, с.67].

Споживачі.

        Продукція ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації розрахована на вузьке коло споживачів.

Суттю положень Концепції технічного захисту інформації в Україні є забезпечення таких властивостей інформації як конфіденційність, цілісність та доступність. Пріоритетність забезпечення цих властивостей залежить від типу, приналежності та важливості інформації, а ступінь невідповідності зазначеним вимогам визначає шкоду, нанесену власнику інформації. Вимога доступності інформації передбачає гарантії безперешкодного, своєчасного та на належному рівні доступу до інформації користувачам та учасникам інформаційного обміну. Вимога цілісності інформації передбачає гарантії обігу інформації тільки за тими адресами та тільки в такому вигляді і з таким змістом, які вибирають учасники інформаційного обміну. Вимога конфіденційності інформації передбачає гарантії збереження усіх передбачених законодавством України таємниць, включаючи особисті дані та дані про особу, підприємницьку та інші таємниці. Доречно зауважити, що якщо конфіденційність відноситься до інформації з обмеженим доступом і є поняттям, що лежало в фундаменті колишньої системи протидії іноземним технічним розвідкам, то поняття цілісності та доступності інформації є принципово новими і їх поява тісно пов’язана з соціально-економічними перетвореннями, що мають місце в Україні. Об’єктивна необхідність розглядати проблему технічного захисту інформації під таким кутом зору має зовнішньо-політичний, внутрішньо-політичний та науково-технічний аспекти.

Споживачами продукції ринку  інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації є:

-Кабінет Міністрів України;

-Верховна Рада України;

-Міністерство фінансів України;

-Міністерство оборони України;

-Служба безпеки України;

-Міністерство юстиції України;

-Державна податкова адміністрація України;

-комерційні банки України;

-корпоративний сектор;

-Російський інститут радіонавігації і часу (РІРВ) в м. Санкт-Петербург [26].

Практично всі споживачі є державними структурами і корпораціями, лише незначний відсоток споживачів складають комерційні банки. Керівники підприємства не вважають за потрібне орієнтуватися на банківський сегмент. Це повязано з тим, що для банків важливіша ціна засобу захисту інформації, ніж іі якість. А так як продукція є ексклюзивною і виконується за технічним замовленням, іі ціна є високою, але виправданою. Споживачи корпоративного сектору представлені такими підприємствами як ТОВ «Версія- Консалтинг», АТ «Газтранзит», ЗАТ «Нафтогазвидобування», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я»» та інші.

Сьогодні успіх у конкурентній боротьбі в довгостроковій перспективі визначається наявністю у підприємства стійких конкурентних переваг, які є не тільки основою його конкурентоспроможності щодо конкурентів, споживачів, партнерів, становлять базу формування позитивного суспільного іміджу, але й виступають необхідною умовою його подальшого розвитку. Власне я вважаю, що НВ ТОВ «Каліпсо» має стікі конкурентні переваги. Діяльність підприємства є досить специфічною і полягає у розробці та виготовленні по індивідуальним вимогам замовника спеціальних інжінерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації для пасивного сховання інформації з обмеженим доступом.

       Основними продуктами на ринку є:

-екраніроване приміщення;

-екранірована шафа типу;

-захищене автоматизоване робоче місце;

-кімнати для проведення конфіденційних переговорів;

-акустичні безехові екрановані камери [26].

Також діяльність товариства полягає у наданні послуг, тобто проведенні проектно-конструкторських і будівельно-монтажних робіт з підготовки і подальшого оформлення приміщень, в яких будуть встановлені спеціальні інженерно-технічні засоби.

        Український  ринок  інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації складається з 3 підприємств, що видно з табл. 2. 3. НВ ТОВ «Каліпсо» займає  90 % ринку і є монололістом.  НВ ТОВ «Каліпсо» має два незначних конкурента («Конар» 6% і «Інстрім» 4%). Загальний обсяг реалізації продукції учасників ринку інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації складає 1158, 6 тис. грн.

                                                             Таблиця 2. 3

Обсяги реалізації продукції учасників ринку інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації у 2010 р.

Джерело: розраховано автором за матеріалами  http://www. сalipso-systems.com.ua

Доцільно скористатись індексом Херфінда́ля-Хі́ршмана (англ. Herfindahl-Hirschman Index або HHI) — індикатором, що визначає концентрацію бізнесу на певному ринку, для визначення рівня конкуренції в галузі [6, с. 87].

Цей індекс розраховується за формулою (2.1):

      ,     (2.1)

де :

si — ринкова доля компанії i,

N — кількість усіх компаній.

Значення індексу менш, ніж  500 говорить про вільну конкуренцію. Значення індексу від 500 до 1500 говорить про монополістичну конкуренцію. Індекс ННІ від 1500 до 3000 говорить про олігополістину конкуренцію. Індекс ННІ більш, ніж 3000 вказує на монополію.

Таким чином на ринку, де працюють 3 компанії - «Каліпсо», «Конар», «Інстрім» і кожна з яких має ринкову долю у 90%, 6%, 4%  відповідно , індекс Херфіндаля-Хіршмана дорівнюватиме:

902 + 62 + 42 = 8100+36+16= 8152

       Значення індексу ННІ більше ніж 3000. Це означає, що НВ ТОВ «Каліпсо» є монополістом у сфері розробки та виготовленні по індивідуальним вимогам замовника спеціальних інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації  для пасивного сховання інформації з обмеженим доступом.

        Постачальники.

Для виготовлення специфічної продукції, а саме  спеціальних інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформаці, підприємства використовують певні матеріали та комплектуючі. Підприємство закуповує готові деталі та пристрої у вітчизняних виробників. Збірку споруд здійснює кваліфіковані спеціалісти НВ ТОВ «Каліпсо». Основними постачальниками є такі компанії як «Будмакс», «ЕЛЕКТРА», «Епіцентр», «Інтер- Телеком», «Кисневий завод», «Комунікаційні мережі-сервіс», «Меблева компанія «Україна»», «Промкабель- Електрика», «Ультра- Копі-Сервіс», «Торс- Індустрія» [26]. На ТОВ «Каліпсо» здійснюється поставка екранів, меблевих заготівок, заглушок, гвинтів, труб, корпусів електричних фільтрів, панелей, ущільнювачів, запірних механізмів, автоматичних вимикачів, болтів, емалі, екранованих дверей, фанер, фільтрів, кабельної стежки, монтажної стойки, термостатів, шайб, шин. Основні деталі надають вищеперераховані компанії-постачальники, а специфічні комплектуючі поставляють компанії, інформація про яких відноситься до комерційної таємниці підприємства НВ ТОВ «Каліпсо».

Загрози появи товарів-замінників абсолютно не має, бо кожний виріб підприємств є ексклюзивним, кожна споруда виконується по технічному замовленню. Конкурентною перевагою товариств полягає у розробці та виготовленні по індивідуальним вимогам замовника спеціальних інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації зі збереженням секретів виготовлення продукції.

Так як НВ ТОВ «Каліпсо» є монополістом в галуззі,  загроза появи нових гравців є досить низькою. По-перше, існують бар’єри входа, а саме ліцензії. Для здійснення діяльності в галузі спеціальних інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації, необхідно отримати «Спеціальний дозвіл на провадження діяльності,  пов’язаної з державною таємницею» від Служби безпеки України. Цей дозвіл надається лише на підставі заявки та акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для впровадження діяльності пов’язаної з державною таємницею. Ще важче отримати ліцензію адміністративної державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Таким чином, українські підприємства, які займаються виробництвом інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації  має великі перспективи розвитку завдяки своїй  унікальності. Широкомасштабне впровадження інформаційних технологій в усі сфери сучасного суспільства вимагає значної уваги до питань захисту інформації.

РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ НВ ТОВ «КАЛІПСО»  ШЛЯХОМ ПРИДБАННЯ ЛІЦЕНЗІІ ТА ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОЇ ФОРМИ РОЗРАХУНКУ НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ

3.1. Аналіз виробничої та фінансової діяльності НВ ТОВ « Каліпсо».

Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Каліпсо», яке є правонаступником Товариства з  обмеженою  відповідальністю "Каліпсо"Лтд (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24248667), діє на підставі Статуту, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу, і Закону України "Про господарські товариства", інших нормативних актів України. Учасником  Товариства є громадянин України РИМАРЕНКО Олексій Володимирович. Місцезнаходження Товариства: Україна, м. Київ - 035, вул. Урицького, 13, кв.29.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу, печатку, кутовий штамп і фірмовий бланк із своїм найменуванням українською мовою та інші штампи і печатки, що необхідні для діловодства, має право реєструвати у встановленому порядку товарний знак, емблему тощо.

Товариство діє від свого імені в інтересах Учасників на принципах повної господарської самостійності, самоуправління і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами та бюджетом.

Товариство в своїй діяльності керується чинним законодавством України, міжнародно-правовими нормами, що випливають з угод, в яких приймає участь Україна, Установчим договором, Статутом, внутрішніми положеннями і правилами, регламентами та іншими локальними нормативними актами.

Товариство має за мету одержання прибутку в інтересах Учасників шляхом надання широкого спектру виробничих послуг, здійснення господарських, фінансових та інших операцій за договорами з підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Предметом діяльності Товариства є:

1)  виконання робіт, надання послуг і консультацій в різноманітних сферах науки, техніки та технологій, виробництва, управління, фінансів, комерційних та посередницьких послуг тощо, які не заборонені чинним законодавством України;

2)  будівельна діяльність, у тому числі капітальне будівництво, виконання (надання) будівельно-монтажних, ремонтних, оздоблювальних, реставраційних робіт (послуг) тощо; виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності;

3)  розробка, виготовлення, дослідження і атестація, ввезення, вивезення, використання, обслуговування, ремонт та реалізація різноманітних будівельних матеріалів та конструкцій, засобів і систем енергозабезпечення і енергозберігання, штучного клімату і кондиціонування тощо;

4)  проведення науково-дослідних та проектних робіт, проектно-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, інженерні дослідження (розвідка) в будівництві, технічна експертиза проектів, надання інжинірингових, консультаційних та інших послуг в сферах науки, інформації, техніки, технологій, будівництва, контролю якості тощо;

5)  надання послуг в сфері неруйнівного контролю, дефектоскопії та технічній діагностиці;

6)  розробка, виготовлення, дослідження і атестація, ввезення, вивезення, використання, обслуговування, ремонт та реалізація різноманітних спеціальних технічних засобів неруйнівного контролю, технічної діагностики і зварювання;

7)  проектування, виробництво, монтаж, ввезення, вивезення, використання, технічне обслуговування, ремонт та реалізація різноманітних засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів;

8)  використання радіочастот, надання послуг в сфері зв'язку (електрозв'язок, провідний, радіо тощо), передачі даних та інформатизації, технічне обслуговування телекомунікаційних мереж, засобів зв'язку і віщання ;

9)  впровадження діяльності, пов'язаної з відомостями та інформацією з обмеженим доступом, в тому числі з державною таємницею (державними секретами), відповідно до законодавства України;

10)                           надання послуг в сфері безпеки і захисту інформації, об'єктів інформаційної діяльності та інформаційних систем, захисту інформації з обмеженим доступом, в тому числі державної таємниці, комерційної таємниці, конфіденційної інформації та будь-якої іншої закритої інформації, криптографічними і технічними засобами захисту інформації тощо;

11)                           розроблення, виробництво, впровадження, використання, експлуатація, дослідження і атестація, сертифікаційні випробування, експертиза, ввезення, вивезення, торгівля, обслуговування, ремонт систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг в галузі технічного захисту інформації;

12)                           розроблення, виробництво, впровадження, використання, експлуатація, дослідження і атестація, сертифікаційні випробування, експертиза, ввезення, вивезення, торгівля, обслуговування, ремонт криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації;

13)                           проектування і розробка, виробництво, впровадження, використання, експлуатація, дослідження і атестація, сертифікаційні випробування, експертиза, ввезення, вивезення, торгівля, обслуговування, ремонт різноманітних засобів, в галузі радіоелектроніки, телекомунікацій та передачі інформації, електронно-обчислювальної техніки, пошукової та доглядової техніки, контрольно-вимірювальних засобів, оптичних і телевізійних систем нагляду, систем контролю та обмеження доступу, охоронно-пожежної сигналізації, електричної та електромонтажної техніки, розмножувальної та іншої оргтехніки, засобів і обладнання, а також надання послуг в цих галузях діяльності;

14)                           розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації.

Матеріально-фінансовою основою діяльності Товариства є Статутний фонд, який утворюється за рахунок внесків Учасників в у розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) гривень.

У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25 відсотків Статутного фонду. Резервний фонд створюється за рахунок щорічних відрахувань 5 відсотків від чистого прибутку Товариства. Кошти резервного фонду знаходяться в повному розпорядженні Товариства. Можливі збитки, в тому числі ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна Товариства, покриваються за рахунок резервного фонду.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від його діяльності після покриття матеріальних витрат та витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків, вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Частина чистого прибутку Товариства спрямовується на формування резервного (страхового) фонду, а також фондів розвитку і споживання.

Зовнішньоекономічна діяльність Товариства ґрунтується на принципах валютної самоокупності і самофінансування. Товариство здійснює операції по експорту та імпорту продукції, робіт, послуг, як безпосередньо, так і через відповідні зовнішньоторговельні організації. Валютна виручка Товариства використовується у відповідності з чинним законодавством України.

Товариство розвиває науково-технічне співробітництво з відповідними іноземними підприємствами і організаціями, організує спільні науково-дослідні, проектно-конструкторські та експериментальні роботи, утворює міжнародні колективи спеціалістів, обмінюється у встановленому порядку науково-технічною інформацією, організує навчання та стажування спеціалістів за кордоном.

Вищим органом управління Товариством є збори Учасників товариства. Товариство формується директором. Директор підзвітний зборам Учасників і несе перед ними відповідальність за виконання їх рішень.

Громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності Товариства на основі трудового договору, становлять трудовий колектив Товариства. Працівники Товариства підлягають соціальному, медичному страхуванню та соціальному забезпеченню в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства. Господарський рік Товариства встановлюється з 01 січня по 31 грудня одного календарного року. Контроль за фінансовою діяльністю Товариства здійснюється державною податковою службою (інспекцією), іншими державними органами у межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства України.

Товариство безумовно та у повному обсязі виконує всі вимоги законодавчих та нормативних актів щодо забезпечення заходів по збереженню державної таємниці у відповідності до Закону України "Про державну таємницю".

       НВ ТОВ «Каліпсо» займається розробкою і виготовленням за індивідуальними вимогами замовника спеціальних інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації для пасивного приховування інформації з обмеженим доступом. Основними видами продукції підприємства є :

      екрановані приміщення;

      екрановані шафи;

      захищені робочі місця;

      кімнати для проведення переговорів;

      акустичні безехові камери;

      безехові екрановані камери;

      матеріали для БЕК [26].

    Проаналізуємо основні  та оборотні активи НВ ТОВ « Каліпсо».

       Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції частинами в міру споживання [23,с.87]. Найбільше значення на практиці має видова класифікація основних фондів. Так на її основі розрізняють такі види основних фондів: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, інші основні фонди. Існує також поділ основних фондів на дві частини:

   активну (яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі);

   пасивну (що створює умови для здійснення процесу виробництва).

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову структуру основних фондів. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів основними серед яких є:

   виробничо-технологічні особливості підприємства;

   НТП;

   ступінь розвитку різних форм організації виробництва;

   відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових О.Ф.;

   вартість будівництва виробничих об’єктів і рівень цін на технологічне устаткування;

   територіальне розміщення підприємства [11, с. 76].

Обсяг та структура основних промислово–виробничих фондів визначають виробничу потужність підприємства, а в сукупності з їх динамікою – темп впровадження досягнень науково–технічного прогресу. При аналізі обсягу, структури та динаміки основних фондів необхідно враховувати , що різні види основних фондів беруть різну участь у процесі господарської діяльності об’єкта. Виробнича потужність визначається лише величиною промислово–виробничих основних фондів. Невиробничі основні фонди безпосередньої участі у процесі  виробництва не беруть, вони лише обслуговують культурно – побутові потреби колективу [9, с. 67].

Аналіз основних фондів забезпечує оцінку фактичної вартості і питомої ваги кожного виду , порівняння її з даними за минулий рік і планом, а також динаміки змін вартості та питомої ваги машин і обладнання, що є активноїю частиною основних фондів.

         Активи підприємства – це все наявне майно і цінності разом з борговими правами.

Активи підприємства складаються з необоротних та оборотних активів. Тому найточніше загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Для наглядності проведемо аналіз динаміки та структури активів на основі даних табл.3.1.

                                                                                                                       Таблиця 3.1  

Cтруктура та динаміка активів НВ ТОВ «Каліпсо» у 2009-2010 рр.,  тис. грн.

   Джерело: розраховано автором за даними форми №1 річної звітності НВ ТОВ «Каліпсо»

За даними табл 3.1. можна зробити наступні висновки:

1.   Необоротні активи зменшились на 26,4 тис. грн. (на 19%) , це потягнуло  зменшення їх питомої ваги у структурі активів з 32% до 18,5%.

2.   Найбільшу частину в загальній вартості майна підприємства становлять оборотні активи. І  їх частка суттєво зросла до 81,5% у звітному році порівняно із попереднім 68%. Збільшення оборотних активів – позитивна тенденція для НВ ТОВ «Каліпсо», що свідчить про підвищення операційної діяльності підприємства.

Аналіз стану та ефективності використання основних засобів.

Для забезпечення відтворення основних засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання [10].

Проведемо аналіз стану та ефективності використання основних засобів.

Стан і використання основних засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. Для характеристики забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів використаємо дані таблиці 3.2.

Таблиця 3.2  

Стан та ефективність використання основних засобів та оборотних активів

Продовження табл. 3.2

   Джерело: розраховано автором за даними річної звітності НВ ТОВ «Каліпсо»

Фондомісткість є величиною, оберненою до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість товариства основними засобами й показує, що на кожну гривню виробленої продукції припадає 0,22 коп. (2009р.), 0,1 коп. (2010р.) основних засобів. У звітному році спостерігається зменшення цього показника на 0,12 коп.

1.   Фондовіддача.

,                                       (3.2)

де: ОВП –річний обсяг виробленої продукції в вартісних одиницях;

ОФс.в  – середньорічна вартість основних фондів.

Розрахунок за формулою (3.2):

2009: Фв = 1 / 0,22 = 4,5

2010: Фв = 1/ 0,1 = 10

Найзагальнішим показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність використання основних засобів і показує, що на 1 грн. основних засобів припадає 4,5 коп. (2009 р.), 10 коп. (2010 р.) виробленої продукції. Відбулося зростання фондовіддачі на 5,5 коп.

2.   Фондоозброєність.

,                                      (3.3)

де: Чпвп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства;

ОФс.в  – середньорічна вартість основних фондів.

Розрахунок за формулою (3.3):

2009: Фо = 133,2 / 20 = 6,7

2010: Фо = 106,9 / 10 = 10,7

Фондоозброєність праці показує величину основних засобів на одного працівника. Позитивним фактором для підприємства є збільшення рівня фондоозброєності праці у 2009/2010 рр.. на 4 тис. грн..

Стан основних засобів охарактеризуємо за допомогою наступних коефіцієнтів:

3.      Коефіцієнт зносу основних засобів.

,                                (3.4)

де: Знкр –вартість зносу основних засобів на кінець року;

ОЗкр. –первісна вартість основних засобів на кінець року.

Розрахунок за формулою (3.4):

2009: Кзн = 103,4 / 236,6 = 0,44

2010: Кзн = 129.8 / 236,6 = 0,55

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності. На НВ ТОВ «Каліпсо» спостерігається негативна динамка збільшення коефіцієнту зносу основних засобів у 2009/2010 рр.. на 0,11.

4.      Коефіцієнт придатності основних засобів.

,                                 (3.5)

де  Кзн – коефіцієнт зносу основних засобів.

Розрахунок за формулою (3.5):

2009: Кп =1 – 0,44 = 0,56

2010: Кп =1 – 0,55 = 0,45

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності. На підприємстві ця частина у 2009 р. становила 0,56 або 56%, у 2010 р. – 45%. Це є негативним для підприємства.

5.      Коефіцієнт вибуття основних засобів.

,                             (3.6)

де: ОЗвиб – вартість основних засобів, що вибули за рік;

ОЗп.р. – первісна вартість основних засобів на початок року.

Розрахунок за формулою (3.6):

2009: Квиб =61,9/133,2 =  0,46

2010: Квиб =42,5/106,8 = 0,4

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто рівень вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені і не придатні для подальшого використання.

Для аналізу оборотних коштів ми використовували наступні показники:

6.      Коофіцієнт оборотності.

,                                  (3.7)

де: ОРП – вартість річного обсягу реалізованої продукції підприємства;

О – середній залишок нормованих оборотних активів.

Розрахунок за формулою (3.7):

2009: Коб = 539,8/1261,9=0,47

2010: Коб = 1042,7/284,1=3,67

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує швидкість обороту оборотних активів.

7.      Тривалість одного обороту оборотних засобів.

,                                       (3.8)

де:  Д – число календарних днів в періоді, який аналізується(рік - 365 д.);

Коб.ОК - коефіцієнт оборотності ОК.

Розрахунок за формулою (3.8):

2009: Т = 365/3 = 770

2010: Т = 365/4,1 = 99

Відображає тривалість одного обороту оборотних коштів.

8.   Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

,                           (3.9)

де: ОРП – вартість річного обсягу реалізованої продукції підприємства;

ДЗ – середня дебіторська заборгованість.

Розрахунок за формулою (3.9):

2009: Коб.деб.заб = 539,8/197,6 = 3

2010: Коб.деб.заб = 1042,7/256,3 = 4,1

Даний показник свідчить про розширення, або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання цього показника свідчить про збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству, зменшення продажу в кредит.

9.   Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості.

,                                 (3.10)

де: Д – число календарних днів в періоді, який аналізується;

Коб.деб.заб  -коефіцієнт оборотності ДЗ.

Розрахунок за формулою (3.10):

2009: Т = 365/3 = 122

2010: Т = 365/4,1 = 89

Характеризує термін погашення заборгованостей підприємству. Зниження значення цього показника є позитивним для НВ ТОВ «Каліпсо».

10. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

,                             (3.11)

де: ОРП – вартість річного обсягу реалізованої продукції підприємства;

КЗ – середня дебіторська заборгованість.

Розрахунок за формулою (3.11):

2009: Коб.кред.заб = 539,8/1099,8  = 0,54

2010: Коб. кред.заб = 1042,7/1418,5 = 0,74

Даний показник свідчить про розширення, або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання цього показника свідчить про збільшення швидкості сплати заборгованості підприємством, що є позитивним для підприємства.

11. Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості.

,                               (3.12)

де: Д – число календарних днів в періоді, який аналізується;

Коб.деб.заб  - коефіцієнт оборотності КЗ.

Розрахунок за формулою (3.12):

2009: Т = 365/0,54 = 676

2010: Т = 365/0,74 = 493

Відображає середній термін повернення боргів підприємством. Зменшення цього показника є позитивним показником роботи НВ ТОВ «Каліпсо»

12. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

,                            (3.13)

де: ОРП – вартість річного обсягу реалізованої продукції підприємства;

ВК – середня величина власного капіталу.

Розрахунок за формулою (3.13):

2009: Коб.вк = 539,8/(-682,5)  = - 0,87

2010: Коб. кред.заб = 1042,7/(-842,6) = - 1,24

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує швидкість обороту оборотних активів. Ці показники є від’ємними через від’ємне значення власного капіталу.

13. Тривалість одного обороту власного капіталу.

,                                    (3.14)

де: Д – число календарних днів в періоді, який аналізується;

Коб.вл.кап - коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Розрахунок за формулою (3.14):

2009: Т = 365/0,87 = 420

2010: Т = 365/1,24 = 294

              Характеризує тривалість одного обороту власного капіталу.

14. Коефіцієнт оборотності усіх активів

,                    (3.15)

де: ОРП – вартість річного обсягу реалізованої продукції підприємства;

ОА – середні оборотні активи.

Розрахунок за формулою (3.15):

2009: Коб.акт = 539,8/417,3 = 1,42

2010: Коб.акт = 1042,7/575,9 = 1,81

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує швидкість обороту всіх активів.

15. Тривалість одного обороту усіх активів.

,                            (3.16)

де: Д – число календарних днів в періоді, який аналізується;

Коб.усіх активів - коефіцієнт оборотності усіх активів.

Розрахунок за формулою (3.16):

2009: Т = 365/1,42 = 257

2010: Т = 365/1,81 = 201

Характеризує тривалість одного обороту активів підприємства.

      Обсяг реалізації продукції підприємств характеризується натуральними, умовно-натуральними і вартісними показниками. Наведемо структуру собівартості реалізованої продукції у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Структура собівартості реалізованої продукції за економічними елементами витрат

    Джерело: розраховано автором за даними  річної звітності НВ ТОВ «Каліпсо»

Отже, найбільшу частку витрат становлять інші витрати 63,8 % та у попередньому періоді 62,8%. Збільшення питомої ваги  інших витрат у структурі викликано зростанням інших витрат за рахунок збільшення  податкових виплат. Потім ідуть у звітному періоді витрати на придбання товарів, реалізованих без обробки на підприємстві (21,43%), при тому, що у попередньому році цих витрат не було. Це потягнуло за собою збільшення всіх витрат на виробництво продукції на 72,8 тис грн. У звітному році матеріальні витрати склали 7,14%, у попередньому 17,9%. Зменшення питомої ваги матеріальних витрат також спричинено появою витрат на придбання товарів, реалізованих без обробки на підприємстві. Наступні у звітному році витрати на оплату праці 4,12%, які істотно втратили позиції порівняно із попереднім роком 10,8%; амортизація 2% (у попередньому 4,6%), відрахування на соціальні заходи становлять 1,52% (у попередньому періоді 3,9%).

        Різні напрями діяльності підприємства, що пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку сукупності показників фінансових результатів.

Першочерговим завданням аналізу фінансових результатів є оцінювання їх динаміки. Ця динаміка зображена в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Динаміка фінансових результатів діяльності підприємства, тис. грн.

Джерело: розраховано автором за даними  річної звітності НВ ТОВ «Каліпсо»

Отже, із таблиці можна зробити висновок, що чистий дохід від реалізації продукції зріс на 75%. Це викликано збільшенням обсягів виробництва у 2010 році, порівняно із 2009. Собівартість реалізованої продукції також зросла на 1,1%. Проте збільшення виробництва не покрило витрат і через це показник валового прибутку має від’ємне значення, але, все ж таки збиток зменшився у 2010 році на 75%. Інші операційні доходи і витрати зросли на 27% і 7,1% відповідно.

Оцінка фінансового стану НВ ТОВ «Каліпсо» проводиться за допомогою даних статей Балансу (форма 1) і Звіту про фінансові результати (форма 2). Для характеристики фінансового стану використаємо дані  таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Показники фінансового стану підприємства

Джерело: розраховано автором за даними  річної звітності НВ ТОВ «Каліпсо»

1.   Коефіцієнт поточної ліквідності. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

,          (3.17)                                         

де:

Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності;

ОА - оборотні активи;

ВМП - витрати майбутніх періодів;

ПЗ - поточні зобов'язання;

ДМП - доходи майбутніх періодів.

Коефіцієнт поточної ліквідності НВ ТОВ «Каліпсо»:

Отже, показник свідчить про не дуже успішне функціонування підприємства, оскільки він від’ємний. Але позитивною тенденцією є його збільшення, що свідчить про зменшення неліквідного балансу.

2.   Коефіцієнт швидкої ліквідності - ураховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт розраховується за наступною формулою:

,                  (3.18)

де:

Кшл - коефіцієнт швидкої ліквідності;

ОА - оборотні активи;

ВМП - витрати майбутніх періодів;

ПЗ - поточні зобов'язання;

ДМП - доходи майбутніх періодів;

Коефіцієнт швидкої ліквідності НВ ТОВ «Каліпсо»:

Отже, на кожну гривню поточної заборгованості підприємство мало в 2009 р. лише 30 коп. ліквідних активів, в наступному році 37 коп. Це недостатньо для нормального функціонування і на даний час підприємство не є спроможним своєчасно погашати свої поточні зобов'язання.

3.   Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за наступною формулою:

,               (3.19)

де:

Коб - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК - грошові кошти та їх еквіваленти;

ПЗ - поточні зобов'язання;

ДМП - доходи майбутніх періодів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності НВ ТОВ «Каліпсо» не може бути розрахований оскільки немає у наявності грошових коштів та їх еквівалентів. Отже підприємство не в змозі негайно погасити свої зобов’язання.

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел залучення коштів, залежністю від зовнішніх інвесторів та кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний та позиковий капітал. Співвідношення між цими величинами дозволяє оцінити довгострокову платоспроможність.

Для аналізу довгострокової платоспроможності використовують слідуючи коефіцієнти:

1. коефіцієнт концентрації власного капіталу;

2. коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

3. співвідношення позикового та власного капіталу;

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу - визначає частину коштів власників підприємства у загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Розраховується за формулою:

,               (3.20)

де:

Квк - коефіцієнт концентрації власного капіталу;

ВК - власний капітал;

АП - активи підприємства.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу для НВ ТОВ «Каліпсо»:

;

.

Отже, від’ємні значення свідчать про те, що підприємство не може самостійно себе фінансувати. Але помітна тенденція до покращення стану.

2.   Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - є доповненням до попереднього коефіцієнту - їх загальна сума складає 1 (або 100 %). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів в загальної сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Розраховується за формулою:

, (3.21)

де:

Кпк - коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

ПК - позиковий капітал;

АП - активи підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу НВ ТОВ «Каліпсо»:

;

.

              Отже, величина показників свідчить про те, що підприємство повністю залежить від позикового капіталу. Зменшення показника у 2010 році говорить про те, що ситуація на підприємстві покращується.

3.   Коефіцієнт відношення позикового капіталу до власного - дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Розраховується за формулою:

, (3.22)

де:

Кпв - коефіцієнт відношення позикового капіталу до власного;

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал.

Коефіцієнт відношення позикового капіталу до власного в НВ ТОВ «Каліпсо»:

,

       Отже, від’ємне значення показників свідчить про те, що підприємство повністю залежить від кредиторів.

На коротко- та довгострокову платоспроможність підприємства чинить вплив його здатність отримувати прибуток. У цьому зв'язку потребує розглядання наступний аспект діяльності підприємства - рентабельність, яка є істотним показником ефективності роботи підприємства.

Рентабельність продажу - цей коефіцієнт показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації:

,                                           (3.23)

де:

РП - коефіцієнт рентабельності продажу;

ЧП - чистий прибуток;

ЧР - чиста реалізація.

Коефіцієнт рентабельності продажу для НВ ТОВ «Каліпсо» розрахувати неможливо, оскільки чистий прибуток має від’ємне значення.

Отже, підприємство є на даний момент нерентабельним, оскільки воно не отримало прибуток у розгляданому періоді.

3. 2. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності НВ ТОВ «Каліпсо».

  Зовнішньоекономічна діяльність НВ ТОВ «Каліпсо» ґрунтується на принципах валютної самоокупності і самофінансування. Товариство здійснює операції по експорту  продукції, робіт, послуг, як безпосередньо, так і через відповідні зовнішньоторговельні організації. Валютна виручка товариства використовується у відповідності з чинним законодавством України.

Підприємство «Каліпсо»  розвиває науково-технічне співробітництво з відповідними іноземними підприємствами і організаціями, організує спільні науково-дослідні, проектно-конструкторські та експериментальні роботи, утворює міжнародні колективи спеціалістів, обмінюється у встановленому порядку науково-технічною інформацією, організує навчання та стажування спеціалістів за кордоном.

«Організаційна структура відноситься до тих факторів, які перш за все визначають ефективність функціонування підприємства. В свою чергу сама структура відображає співвідношення між окремими частинами всієї маси послуг й утвореним поділом праці. Організаційна структура підприємств, які займаються виготовленням інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації  та наданням послуг по обслуговуванню цих споруд залежить від  багатьох факторів, основними з яких є номенклатура споруд, особливості їх конструкції, ступень спеціалізації підприємства, обсяг послуг»[ 20, с. 8]. Раціональною структурою може вважатися така, при якій створюються максимально зручні умови споживачам при користуванні послугами, при цьому найбільш повно використовуються виробничі потужності підприємства, обладнання, виробничої площі, і як наслідок досягаються найкращі показники діяльності підприємства як при виготовленні інжінерно-технічних споруд, так і при обслуговуванні населення (висока продуктивність праці, низькі капітальні витрати, низька собівартість послуг). Структура таких підприємств динамічна, її мінливість визначається технічним прогресом, розвитком спеціалізації, введенням нових видів  інжінерно-технічних споруд  й нових форм обслуговування .

В цілому, організаційна структура - це логічне співвідношення рівнів управління, які побудовані в такій формі, яка дозволяє забезпечити організації ефективне взаємовідношення з зовнішнім середовищем та досягнення намічених цілей.

У НВ ТОВ «Каліпсо» організаційна структура має лінійно - функціональний характер, це пояснюється тим, що підприємство поділене на декілька окремих елементів, у кожного з яких свої чітко визначені конкретні задачі та обов'язки (додаток З).

Вищим органом управління Товариством є збори Учасників товариства. Товариство формується директором. Директор підзвітний зборам Учасників і несе перед ними відповідальність за виконання їх рішень.

Функції та повноваження учасників Товариства:

   наймання та звільнення  керівників підприємства;

   встановлення штатного розкладу та інших актів регулювання діяльності підприємства;

   видання розпоряджень обов'язкових до виконання усіма працівниками;

   встановлення планів господарської діяльності;

   розпорядження майном підприємства;

   відкриття рахунків у банках та проведення операцій за ними (з участю бухгалтера) ;

   представництво підприємства у взаємовідносинах з органами влади та управління фізичними та юридичними особами.

Функції та повноваження директора:

   опрацювання для затвердження зборами учасників товариства актів внутрішнього регулювання діяльності підприємства;

   затвердження графіків змін, відпусток, та інші документи адміністративного характеру;

   видання наказів з усіх питань, що не належать до компетенції зборів учасників товариства;

   контролює виконання службових обов'язків бухгалтером та іншими працівниками;

   представлення для затвердження зборами учасників товариства планів фінансово-господарської діяльності;

   несення відповідальність за виконання цих планів та належне функціонування підприємства.

Бухгалтер відповідає за ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарчої діяльності,  відповідність за вчасне надання фінансової звітності.

Проектно-кошторисне бюро займається розробкою та проектуванням інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації. Після затвердження директором та зборами проекту виробничо-технічний відділ приступає до виготовлення інженерно-технічної споруди.  Бюро технічного захисту інформації та режимно-секретний відділ забезпечує конфіденційність інформації, яка буде передаватися у процесі користування виробленою спорудою.

Відділ ЗЕД представлений менеджером з ЗЕД, якій повністю несе відповідальність за здійснення ЗЕД підприємства. Інші відділи підприємства здійснюють свої прямі обов’язки але вже  у міжнародному просторі. Менеджер з ЗЕД складає контракти у галуззі експорту, займається оформленням товаросупровідної документації, координує роботу інших підрозділів в міжнародному просторі.

Таким чином організаційна структура, НВ ТОВ «Каліпсо» має лінійно- функціональний характер.

НВ ТОВ «Каліпсо» розпочало ЗЕД у 2011 році. Для того, щоб мати змогу реалізовувати зовнішньоекономічні контракти підприємство було взято на облік у ВМО - «Солом’янський» Київської регіональної митниці. Підтверджує це видана нею Облікова картка №10000/08/03/6528. В ній зазначено керівника підприємства – Римаренка Олексія Володимировича, Головного бухгалтера – Жмуцького Андрія Вікторовича та осіб, уповноважених для роботи з митницею – Шайдурова Георгія Тимофійовича та Масіка Ігоря Петровича.

Експортна діяльність НВ ТОВ «Каліпсо» почалась із підписання зовнішньоекономічного контракту із ЗАТ «Лентранс» 17 січня 2011 р. Предметом угоди є виконання робіт з постачання на умовах CIP – Санкт Петербург збірно-розбірної металевої конструкції і додаткового устаткування, згідно специфікації (додаток М). У перелік робіт з постачання виробу входить:

      виробництво на НВ ТОВ «Каліпсо»;

      постачання виробу автомобільним транспортом до Санкт Петербургу;

      зборка та монтаж Виробу на підприємстві замовника;

      сдача робіт замовнику.

До умов виконання НВ ТОВ «Каліпсо» поставки CIP – Санкт Петербург входить:

      навантаження на автотранспорт;

      перевезення до Санкт Петербургу;

      оплата страхування вантажу;

      замитнення вантажу.

      До умов, які належить виконати ЗАТ «Лентранс» за умовою поставки CIP – Санкт Петербург:

      розмитнення вантажу;

      розвантаження у місці призначення.

Згідно з умовами договору Доставка має відбутись протягом 40 робочих днів після отримання оплати на розрахунковий рахунок виконавця. Датою поставки буде вважатись рахунків-фактур і транспортних документів за допомогою митних органів при постановці на митний контрольна вказаній замовником митному складі в м. Санкт-Петербург. Остаточною датою доставки буде дата вказана в акті прийома-сдачи виконаних робіт. Для митного оформлення НВ ТОВ «Каліпсо» надасть ЗАТ «Лентранс» наступні документи:

      інвойс (оригінал);

      товарнотранспортну накладну СМR;

      сертифікат походження СТ-1;

      паспорт безпеки;

      експортну декларацію ЕХ-1.

Загальна вартість робіт та порядок розрахунків визначаються Протоколом прийняття узгодженої ціни та умови оплати. Валютою договору є російський рубель. Формою оплати – безготівковий розрахунок. Усі банківські комісії(плата за перерахування або утримання податків, що діють на виплати НВ ТОВ «Каліпсо»), повинні піти на рахунок підприємства.

За порушення термінів оплати ЗАТ «Лентранс» має сплатити НВ ТОВ «Каліпсо» штраф у розмірі 0,5% від належної суми за кожен день прострочень, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

НВ ТОВ «Каліпсо» надає гарантії на все обладнання на термін 12 місяців з дати підписання протоколу приймання.

На сьогоднішній день НВ ТОВ «Каліпсо» має 2 зовнішньоекономічнних контракти. Окрім Росії підприємство експортує свою продукцію в Азербайджан (додаток Н). Географічну структуру експорту представимо в таблиці 3.6

Таблиця 3.6

Географічна структура експорту НВ ТОВ «Каліпсо»

Джерело: розраховано автором за даними експортних контрактів, додатки М, Н.

Із таблиці можна зробити висновок, що обсяг експорту у Росію перевищує обсяг експорту в Азербайджан, тому і займає більшу питому вагу у структурі експорту (53,3%).

      НВ ТОВ «Каліпсо» виробляє різнопланову продукцію та надає широкий спектр послуг у сфері технічного захисту інформації. Частину асортименту, яку підприємство експортує закордон відображено в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Асортиментна структура експорту НВ ТОВ «Каліпсо»

Джерело: розраховано автором за даними  експортних контрактів, додатки М, Н.

Із таблиці можна зробити висновок, що  переважну частину експорту складають збірні металоконструкції (72,4%). Це пояснюється тим, що це є основним та пріоритетним видом продукції. Інші види продукції та послуги є супутніми та доповнюючими.

        Ціноутворення є невід’ємною частиною контрактного процесу. Для того, щоб встановити ціну контракту потрібно скласти калькуляцію собівартості. На прикладі калькуляції у зовнішньоекономічному контракті розглянемо частки статей витрат у загальній собівартості. Дані зведемо в таблицю 3.8.

Таблиця 3.8

Структура витрат у загальній собівартості збірної будівельної металоконструкції модель «Гарант- 3 РМ»

Джерело: розраховано автором за даними  експортного контракту, додаток М

Таким чином можемо зробити висновок про структуру повної собівартості продукції. Найбільшу частку займає виробнича собівартість – 88%, у складі якої найбільшу частку займають сировина і матеріали українського виробництва. Імпортні матеріали займають лише 6,5% собівартості, що не дає права вважати це давальницькою сировиною. Значну вагу займають загальновиробничі витрати – 20,3%.

3.3. Обгрунтування вибору оптимальної форми розрахунку при використанні ліцензійної угоди на НВ ТОВ «Каліпсо».

        Вирішуючи питання про розширення чи обмеження обсягу показників для визначення економічної ефективності придбання ліцензії, варто виходити власного виробництва, а також враховувати умови і терміни дії конкретних ліцензійних договорів. Суттєве значення має і припустимий обсяг капітальних вкладень у власні розробки або ліцензійні договори.

        Фахівець у сфері міжнародних ліцензійних відносин Т. В. Эйлоарт  відзначає: «В електронній промисловості фірми повинні витрачати на наукові дослідження і розробки 10—15% вартості продажів, тому для таких фірм ліцензійні договори, які передбачають відрахування в розмірі 5%, воістину є дуже дешевими» [ 24, с. 65]  .

         НВ ТОВ «Каліпсо»  збирається придбати у американської компанії «ETC- Lindgren» ліцензію на виготовлення специфічного устаткування – екранованих камер. Для НВ ТОВ «Каліпсо» є важливим обрати оптимальну форму розрахунку при використанні ліцензійної угоди. Тому ми пропонуємо визначити ціну ліцензії на базі роялті та за паушальним платежем та дати рекомендації щодо ефективності вибору форми розрахунку. Використовуючи методику, представлену у книзі А. М. Вічевича і О. В. Максимця «Аналіз зовнішньоекономічної діяльності»  ми розрахували ціну ліцензії на базі роялті та за паушальною оплатою та надали рекомендації щодо вибору оптимальної форми розрахунку при оплаті за ліцензію.

         Розрахуємо ціну ліцензії на базі роялті. Дані для розрахунку ціни ліцензії:

-       ставка роялті – 5%;

-       ціна одиниці продукції –770$;

-       термін дії ліцензійної угоди – 7 років;

-       відсоток інфляції за 2010 рік – 9,1% [ 30].

         Занесемо у таблицю 3.9  певні дані – очікувані обсяги випуску продукції на протязі семи наступних років.

                               Таблиця 3. 9

Розрахунок ціни ліцензії на базі роялті

   Джерело: розраховано автором за матеріалами НВ ТОВ «Каліпсо»

       1) Розрахуємо очікувану інфляцію за наступною формулою :

i t = i t-1* i /100 + i t-1 ,   ( 3.24)

де:

i t – очікувана інфляція в t-му році, %;

it-1- очікувана інфляція в t-1 -му році, %;

i- відсоток інфляції за 2010 рік, %.

i1= 1,0000 %;

i2= 1,0000 *  9,1/100 + 1,0000= 1, 0910 ( %);

i3= 1,0910 * 9,1 / 100 + 1, 0910 = 1, 1903 ( %);

i4=1, 1903 * 9,1 / 100 + 1, 1903= 1, 2986 ( %);

i5=1, 2986 * 9,1 /100 + 1, 2986= 1, 4168 ( %);

i6= 1, 4168 * 9, 1/100 + 1, 4168 =  1, 5457 ( %);

i7= 1, 5457 * 9,1 / 100 + 1, 5457 = 1, 6864 ( %).

       2) Розрахуємо ціну за одиницю продукції за формулою :

Zt = Z * i t   ,   (3.25)

де:

Z- задана ціна за одиницю продукції, $;

it – очікувана інфляція в t-му році, %.

Z1  = 770 $;

Z2= 770 * 1, 0910= 840, 07 ($);

Z3= 770* 1, 1903= 916, 531 ($);

Z4= 770*1, 2986=999, 922 ($);

Z5= 770* 1, 4168=1090, 936($);

Z6= 770* 1, 5457= 1190, 189 ($);

Z7= 770 * 1, 6864= 1298, 528 ($).

      3) Розрахуємо обсяг продажу ліцензіатом в рік за формулою:

Qt = V t * Z t  ,  (3.26)

де:

Vt –обсяг випуску продукції в рік, шт;

Zt -ціна за одиницю продукції, $.

Q1 = 0

Q2 = 0

Q3 = 2500* 916, 531=2291327,5 ($);

Q4= 7500* 999, 922=7499415 ($);

Q5= 10000* 1090, 936=10909360 ($);

Q6= 10000* 1190, 189=11901890 ($);

Q7= 10000* 1298, 528=12985280 ($).

    Відповідно, загальний обсяг продажу ліцензіатом дорівнює:

∑= 2291327,5+7499415+10909360+11901890+12985280= 45587272, 5($).

      4) Розрахуємо ліцензійні відрахування за формулою:

Ct=  Qt * R  ,   (3.27)

де:

Qt- обсяг продажу ліцензіатом в рік, шт;

R- ставка роялті, %.

C1= 0

C2 = 0

C3= 2291327, 5 * 0,05=114566, 375 ($);

C4=  7499415* 0,05= 374970, 75 ($);

C5= 10909360* 0,05=545468 ($);

C6=11901890* 0,05=595094, 5 ($);

C7=12985280* 0,05=649264 ($).

    Відповідно, загальний обсяг ліцензійних відрахувань дорівнює:

∑= 114566, 375+374970, 75+545468+595094, 5+649264=2279363,625 ($).

   Отже,  ціна ліцензії на базі роялті становить 2279363,625 $.

    Визначимо ціну ліцензії за паушальною формою оплати.

    Занесемо у таблицю 3. 10 очікувані обсяги випуску продукції на протязі семи наступних років та пораховані  у попередній таблиці дані- ліцензійні відрахування та інфляція.

    Дані для розрахунку ціни ліцензії:

-              банківська ставка ( дисконт) у 2010 році- 14 % [30];

-              відсоток інфляції в рік- 9, 1 % ( відповідно збільшилася банківська ставка).                                                                                     

          Таблиця 3. 10

Розрахунок ціни ліцензії за паушальною формою оплати

                                                                                  Продовження табл. 3. 10

Джерело: розраховано автором за матеріалами  НВ ТОВ «Каліпсо»

    1) Розрахуємо очікувану банківську ставку за формулою:

rt = r  * i t ,   (3.28)

де:

r  – банківська ставка, %;

it – очікувана інфляція в t-му році, %;

t - період, до якого проводяться розрахунки.

r1=14 %;

r2=14*1,0910=15, 27(%);

r3=14*1,1903=16, 66 (%);

r4=14*1,2986=18, 18 (%);

r5=14*1,4168=19, 84 (%);

r6=14*1,5457=21, 70 (%);

r7=14*1,6864=23, 61 (%).

   2) Розрахуємо коефіцієнт дисконтування (£) за формулою:

£ = 1/(1+Е)t,    (3.29)

де:

Е – норма дисконту, %;

t - період, до якого проводяться розрахунки.

£1 = 1/(1+0, 14)2 = 1/ 1, 29= 0,78;

£2 = 1/(1+0,15)2 = 1/1,32 = 0,76;

£3 = 1/(1+0,17)2 = 1/1,37 = 0,73;

£4 = 1/(1+0,18)2 = 1/1,39 = 0,72;

£5 = 1/(1+0,01)2 = 1/1,02 = 0,98;

£6 = 1/(1+0,22)2 = 1/1,49 = 0,67;

£7 = 1/(1+0,25)2 = 1/1,56 = 0,64.

   3) Розрахуємо дисконтні ліцензійні відрахування (ДС) за формулою:

ДС = С*£,    ( 3.30)

ДС1 =0

ДС2 =0

ДС3 =114566,375*0, 73= 83633, 45($);

ДС4 =374970,75*0,72= 269978, 94 ($);

ДС5 =545468*0,98 = 534558, 64 ($);

ДС6 =595094,5*0,67=398713, 32 ($);

ДС7 =649264*0,64= 415528, 96 ($).

     Відповідно загальна сума дисконтних ліцензійних відрахувань буде дорівнювати:

∑=83633, 45+269978, 94+534558, 64+398713, 32+415528, 96= 1702413, 31($).

     Отже, ціна ліцензії за паушальною формою оплати становить 1702413, 31$.

     Очевидно, що ціна ліцензіі на базі роялті більше ціни ліцензії за паушальною формою оплати - 2279363,625 $ >1702413, 31 $. Саме тому НВ ТОВ «Каліпсо»  вигідніше обрати паушальний платіж.

      Таким чином, придбання ліцензіі за паушальною формою оплати дозволить НВ ТОВ «Каліпсо» зекономити капітал  та інші ресурси, необхідні для проведення власних наукових досліджень, зміцнить позицію монополіста на ринку інжінерно- технічних споруд  комплексної системи захисту інформації, розширить  поле виробничої діяльності товариства і, як наслідок, дасть змогу отримувати високі прибутки.

ВИСНОВКИ

     У дипломній роботі була поставлена мета: обгрунтувати вибір форми розрахунку при використанні  ліцензійної угоди у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. На нашу думку, поставлена мета досягнута.

Ліцензійна винагорода є найважливішою економічною умовою ліцензійного договору.  Ліцензійні договори ґрунтуються на комерційних взаєминах, що виникають у зв'язку з передачею права власності на тимчасове користування результатами наукових досліджень і розробок за грошову винагороду або передачею іншого майнового права.

Ліцензіат зобов'язується виплатити ліцензійну винагороду за придбання ліцензії. Винагорода може бути одноразовою (загальною), що трапляється рідко, або визначатися як щорічні платежі протягом цілого терміну дії ліцензійного договору у вигляді відсотків з вартості одиниці виготовленого чи проданого виробу.

У ліцензійній практиці часто застосовується змішана система, за якої передбачається виплата первинного — паушального платежу під час підписання угоди, а потому, після набрання угодою чинності, виплачуються щорічні платежі — роялті.

Придбання і використання ліцензій безпосередньо впливає на прискорення економічного розвитку як країни в цілому, так і підприємства зокрема.

     Наукова-виробнича діяльність світових підприємств, яка полягає у розробці та виготовленні інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації  є досить специфічною. Ці підприємства зробили ставку на високу конкурентоспроможність своєї продукції та послуг. Вони дотримуються стратегії випускати не те, що відносно дешевше або якісніше, а те, що більше ніхто (поки що) випускати не може.

     Основними гравцями на світовому ринку інженерно- технічних споруд комплексної системи захисту інформації є Японія та Китай. Що стосується основних споживачів цієї продукції, то більш за все імпортуює США. Місце України на світовому ринку незначне, бо український  ринок відносно молодий.

    НВ ТОВ «Каліпсо» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу, печатку, кутовий штамп і фірмовий бланк із своїм найменуванням українською мовою та інші штампи і печатки, що необхідні для діловодства, має право реєструвати у встановленому порядку товарний знак, емблему.

    Діяльність товариства полягає у розробці та виготовленні по індивідуальним вимогам замовника спеціальних інженерно-технічних споруд комплексної системи захисту інформації для пасивного сховання інформації з обмеженим доступом, у наданні послуг, тобто проведенні проектно-конструкторських і будівельно-монтажних робіт з підготовки і подальшого оформлення приміщень, в яких будуть встановлені спеціальні інженерно-технічні засоби.

    Організаційна структура  НВ ТОВ «Каліпсо» побудована логічно і має лінійно - функціональний характер.

     Проаналізувавши фінансовий стан підприємства, ми  прийшли до висновку, що величина показників свідчить про те, що підприємство повністю залежить від позикового капіталу. Зменшення показника у 2010 році говорить про те, що ситуація на підприємстві покращується.

     Підприємство розпочало займатися зовнішньоекономічною діяльністю у 2011 році. На сьогоднішній день НВ ТОВ «Каліпсо» має два зовнішньоекономічнних контракти - з Санкт-Петербургом та Баку. Обсяг експорту у Росію перевищує обсяг експорту в Азербайджан, тому і займає більшу питому вагу у структурі експорту (53,3%).

      Для НВ ТОВ «Каліпсо» є важливим обрати оптимальну форму розрахунку при використанні міжнародної ліцензійної угоди. Саме тому ми запропонували захід, який полягає у купівлі в американської компанії «ETC- Lindgren» ліцензії на виготовлення специфічного устаткування – екранованих камер. Ми визначили  ціну ліцензії на базі роялті та за паушальним платежем  і прийшли до висновку, що паушальний платіж - найефективніша форма розрахунку. Таким чином, придбання ліцензіі за паушальною формою оплати дозволить НВ ТОВ «Каліпсо» зекономити капітал  та інші ресурси, необхідні для проведення власних наукових досліджень, зміцнить позицію монополіста на ринку інжінерно-технічних споруд  комплексної системи захисту інформації, розширить  поле виробничої діяльності товариства і , як наслідок, дасть змогу отримувати високі прибутки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів.- Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 580 с.

2.Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник / Базилевич В.Д. – К. : Знання, 2006 . – 431 с.

3.Бурштейн Є. Л. Безехові камери. Методи розробки, випробування, основні типи і характеристики: Лекції.- Єреван: Пошук, 1968.- 280 с.

4.Вічевич А. М., Максимець О. В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посібник.- Львів: Афіша, 2004.- 140 с.

5.Дадківський М.І.  Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. / Дадківський М.І. – К.: Знання, 2006. – 462 с.

6.Дахно І. І. Міжнародна  торгівля: Навч. посіб. / Дахно Iван Іванович – К.: МАУП, 2003. – 296 с.

7.Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ. – 2-е вид. / Дроздова Г. М. – К.: ЦУЛ, 2004. – 247 с.

8.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 1991. – №29. – (Бібліотека офіційних видань).

9.Зовнішньоекономічні операції і контракти: навчальний посібник / [Козик В. В., Панкова Л. А., Карп'як Я. С., Григор'єв О. Ю., Босак А. О. ]. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

10.Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник / Кириченко О. А. – К.: Знання-Прес, 2002. – 384 с.

11.Ковальчук І. В. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Ковальчук І. В. –  К .: Знання, 2008. – 679 с.

12.Коросташова І.М., Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності на ліцензійній основі / Коросташова І.М. //  Право і суспільство. – 2008. – № 6. – С.132-137.

13.Міжнародна Торгівельна палата – “ІНКОТЕРМС – Офіційні правила тлумачення торговельних термінів” (редакція 2000 року) – Видання МТП N 560, Введені в дію з 01.01.2000 р. // Урядовий кур'єр, № 63, 3 квітня 2000 р.

14.Міщенко А. П. Стратегічне управління: навчальний посібник / Міщенко А. П. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 366 с.

15.Ноговіцин О. Промислова політика: ставлення до комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності. / Ноговіцин О., Онисько Є.  // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 3. – С. 9-13.

16.Портер Е. Майкл. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / Майкл Е. Портер; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 454 с.

17.Ринок, що гарно пахне // Галицькі контракти. – 1999. – №35.

18.Цивільний кодекс України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 1997. – 464 с.– (Бібліотека офіційних видань).

19.Цивканюк І. В.Електрична опора моделі.-К.: Знання, 1997.- 202с.

20.Циганкова Т.М. Міжнародна торгівля: Навч. Посібник / Циганкова Т.М., Петрашенко Л.П., Кальченко Т.В. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.

21.Шегда А. В. Менеджмент: підручник / Шегда А.В. –  К.: Знання, 2004. – 687 с.

22.Шеремет О. О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник / Шеремет О.О. –  К., 2005. – 196 с.

23.Шуманський П. С. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 4-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002.- 571 с., іл.

24.Antikainen J. Building Snvisible Bridges – Urban networking and the Batic Sea Region // EGEA Magazine.-2005. – Vol. 1. – P. 6-15

25.Davis Havey Social Justice and the City. – New York¸2004. – 336 p.

26.Офіційний сайт НВ ТОВ «Каліпсо»: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www. сalipso-systems.com.ua.

27.Офіційний сайт «ETC- Lindgren»: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ets-lindgren.com/.

28.Офіційний сайт «TDK Corporation»: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.tdk.com/.

29.Офіційний сайт «Technologies Electronics»: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.technologies.com/.

30.Офіційний сайт Державного Комітету Статистики України: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 

1