ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ МАЛОГО БІЗНЕСУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ МАЛОГО БІЗНЕСУ  В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ  

    У даній науковій статті автор роз’яснює  необхідність впровадження інноваційної діяльності у сектор малого бізнесу  в Україні та її регіонах. Детально досліджується поняття  «інновація» та «інноваційна діяльність», наводиться порівняльна характеристика з такими поняттями, як «інвестиція», «новація», «нововведення». Крім цього, досліджено історичний аспект розвитку поняття «інновація», обґрунтовано необхідність введення інноваційної активності у малий бізнес. Проведено детальний аналіз статистичних даних, щодо частки малих підприємств України в загальній кількості підприємств. Інформація про розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності у промислових підприємствах України, кількість виробничих підприємств України, які ввели інновації. Констатовані та розглянуті проблеми з якими стикаються малі підприємства, запропоновані шляхи їх рішення.  

    In this scientific article the author explains the necessity to implement innovation activity in small business sector in Ukraine and its region. The terms “innovation” and “innovation activity” are researched in details and compared with such characteristics as “investments”, “novations” and “implementation”. Also, besides that, historical aspect of development of the term “innovation” is studied in the given article, and the necessity of innovation activity introduction to small enterprises is proved. Detailed analysis of statistic data of small enterprises amount number and their share in general number of all enterprises in Ukraine is conducted. Information of distribution of innovation activity financing and the number of industrial enterprises in Ukraine, where innovation was introduced is shown in the given article. Problems which are the most common for small enterprises are stated here and ways of their solution are offered by the author.  

       Ключові слова: інноваційна діяльність, нововведення, новація, малий бізнес, малі підприємства, механізм соціально-економічного розвитку, соціально-економічне становище, регіон, держава, суспільство.  

       Key words: innovation activity, implementation, novation, small business, small enterprises, the development of social-economic mechanism, socio-economic position, region, state, society.  

    Постановка  проблеми. На території України в цілому і у Дніпропетровській області малі підприємства практично не займаються інноваційною діяльністю. За показниками впровадження нових технологій, інновацій у малий бізнес, регіону, країни статистична інформація відсутня. Запровадження нових ідей, прогресивних технологій, використання науково-технічного потенціалу, раціональна організація, управління активами підприємств надають змогу поліпшення фінансового стану, набуття стабільності підприємству. Найлегше, найдоцільніше впроваджувати інновації у сфері малого бізнесу, який знаходиться найближче до споживача.

    Огляд останніх публікацій. Проблемами розвитку малого бізнесу займаються багато вітчизняних науковців З.С. Варналій – досліджує сутність малого бізнесу, його функціонування в умовах ринкової економіки [5]; у колективній монографії за редакцією Н.І. Редіної «Становлення і розвиток малого бізнесу» досліджують: проблеми становлення малого бізнесу в регіоні, економіко – організаційний механізм функціонування, фінансово-кредитний механізм регулювання розвитку бізнесу малих підприємств, математичні моделі у дослідженні проблем розвитку малого підприємництва, державне регулювання розвитку малого підприємництва засобами бюджетної політики, податкові важелі регулювання бізнесу, соціальні проблеми малих форм бізнесу, демократизація суспільства [15]; В.П. Мікливода та інші – розглядають регіональні аспекти розвитку малого бізнесу, підприємницької діяльності. Досліджують стратегічне управління підприємницькою діяльністю, аналізують проблеми розвитку регіонів України, оцінюють стан підприємницької діяльності в промисловості Закарпатської області [12]. Значна кількість іноземних, вітчизняних науковців, аналітиків, керівників підприємств: М. Кирейсейл, М. Стоун, С. Джобс [10], Н. Блум, С. Бонд, Д. Ринен [20], М. Лендєл, С. Товканець [11] – стверджують про доцільність, ефективність впровадження інноваційної діяльності, зокрема в сектор малого бізнесу, впровадження стабільності яка позитивно впливатиме на будь-який сектор економіки регіону, держави в цілому. Статистична інформація, щодо обліку інноваційної діяльності в сфері малого бізнесу не приводиться, це дало б змогу краще аналізувати використанні та потенціальні можливості розвитку малого бізнесу, товарів (послуг), які надаються споживачам, впливаючи тим самим на розвиток інфраструктури ринку, суспільства, регіону, держави в цілому.

    Мета  статті. Метою даного дослідження є аналіз: еволюції термінів „інновація”, „новація”, „нововведення”; “інноваційна діяльності”; зосередження уваги на кількості, зокрема на загальній частці малих підприємств України у загальній кількості, пріоритети та можливості запровадження інновацій саме у секторі малого бізнесу; констатація, розгляд проблем впровадження інноваційної діяльності.

    Виклад  основної частини  дослідження. В складних умовах становлення розвитку вітчизняної ринкової системи, інтеграції України у світову економічну спільноту, роль інноваційних процесів є об’єктивною, невід’ємною складовою поступового зростання, удосконалення будь-якої економічної системи. Інноваційний розвиток розглядається як процес суспільного виробництва, який характеризується збільшенням обсягів виробленої продукції, підвищенням її конкурентоспроможності, що досягається за рахунок активного використання нових знань [6, с.59]. Активізація інноваційної діяльності є важливою складовою економічного розвитку підприємства, регіону, країни, суспільства. За умов ринкової економіки основними регуляторами підприємницької діяльності є кон'юнктура ринку конкуренції [15, с.21]. Табінський В.А. вважає, що найбільш суттєвими специфічними ознаками, за якими мале підприємництво відрізняється від великого є: вразливість, ризикованість, мінливість, інноваційність [15, c.29-30]. Не можна не погодитись з тим, що всі наведені ознаки притаманні малому бізнесу. Сьогодні існує об’єктивна необхідність у прискоренні процесу переходу до інноваційної моделі розвитку країни, її регіонів, що дозволяє не тільки ефективно ліквідувати кризові явища в економіці, але й забезпечити відчутне їх зростання у найближчій перспективі [4, c.7].

    Поняття «інновація», «інноваційна діяльність»  стрімко ввійшло в сучасну  економіку, почало широко вживатись у суспільстві. Якщо «інвестиції» за радянських часів ототожнювались з капітальними вкладеннями, поняття «інновація» було практично відсутнє. Інновація (англ. innovation – нововведення, новаторство) – це економічна категорія, яка означає нововведення у різні сфери суспільного життя людей, перш за все, в економіку, пронизує всі галузі народного господарства. Поняття «інновація» не є новим визначенням, воно було обґрунтоване ще австралійським економістом Й.Шумпетром (1883–1950) у 1912р. Це інвестиція у новацію. Новація (від лат. novation – зміна, відновлення) являє собою якесь нововведення, то, чого не було раніше [13, с.228-229]. Між поняттями «новація», «нововведення», «інновація» нерідко ставлять тотожність, хоча між ними є різниця [8, с.154-155]. П. Друкер (1909–2005) писав, що інновація – це специфічний інструмент підприємців, засіб, який дозволяє їм здійснювати диференціацію свого бізнесу або послуги [19, с.17]. Й. Шумпетер у своїй науковій праці "Теорія економічного розвитку"(1911р.) сформулював цілісну теорію інноваційного розвитку, центральним місцем якої було введення економічної категорії «інновації» як необхідної виробничої функції, зумовленої змінами факторів виробництва, ресурсів або їх комбінації. Й. Шумпетер виділяє такі складові інновації : запровадження нової продукції, товару, послуги, нових видів або невідомого для споживача; застосування нової технології виробництва, запровадження для певної галузі невідомого методу (способу) виробництва; використання нових матеріалів, видів сировини, її джерел; відкриття, освоєння нового ринку споживання продукції; підрив монополії конкурентів або монополізація ринку за рахунок виробництва власної, невідомої раніш продукції; впровадження нової організації виробничого, управлінського процесу, організаційної структури або їх удосконалення [21]. Розкритий зміст інновації відображає широкий підхід до її визначення, з якого випливає, що інновації можуть бути створені в будь-якій предметній сфері діяльності людини. Досвід провідник індустріальних держав з розвинутою ринковою економікою переконує в тому, що високоефективна економіка немислима без розгалуженої системи малого бізнесу. На Заході малий бізнес утвердив себе динамічним носієм науково технічного потенціалу, структурної еластичності виробництва, ефективної зайнятості. В перехідній економіці малий бізнес є пусковим механізмом ринкового господарства. Більшість країн світу у тій чи іншій мірі використовують інновації, динамічно розвивають інноваційну діяльність.

    В Україні під інновацією розуміють використання будь-якого нового або значно вдосконаленого продукту (товару, послуги), процесу, нового методу маркетингу чи нового організаційного методу в діяльності підприємства, організації робочих місць, зовнішніх зв’язків. Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» схвалений Верховною Радою вiд 04.07.2002 № 40-IV, інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень, розробок, зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг; інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про інноваційну діяльність»; інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції; пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України; інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг; інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо) [1].

    Сучасна нормативно-правова база (закони, укази  Президента, підзаконні акти у формі постанов Уряду, наказів центральних органів виконавчої влади тощо) стосовно науково-технічної, інноваційної діяльності налічує близько 200 документів [21]. Статтею 3 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інноваційну діяльність визначено як одну із форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск, розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального, екологічного становища [2]. Господарський кодекс України розглядає інноваційну діяльність лише у сфері господарювання, визначає її як діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя (стаття 325) [21].

    При визначенні поняття інноваційної діяльності в навчально-методичних, наукових працях акцентується увага на зв’язках інноваційної діяльності з науково-технічною діяльністю та з впровадженням науково-технічних розробок. П.Друкер у своїй праці «Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво» спираючись на те, що в основі інновацій лежить використання змін, пише: «У теорії та практиці новаторства і підприємництва інновації на основі блискучих ідей не займають чільне місце. Але нехтувати такими інноваціями, їх результатами не варто. Новаторства на основі блискучих ідей задовольняють такі потреби суспільства, як попит на ініціативу, честолюбство, винахідливість. Можливо, суспільство неспроможне багато зробити для розвитку названої групи інновацій. Розвивати те, чого не розумієш, неможливо. Однак суспільство не повинно знеохочувати, карати, ускладнювати діяльність новаторів, що намагаються скористатися тією чи іншою ідею[7]». Герберт Н. Кессон у своїй праці «Мистецтво робити і зберігати гроші» вживає поняття «надперевага»,  пише: «Кожен бізнес повинен мати свій коник. Він повинен або виробляти незвичайні речі, або виробляти звичайні речі новим способом [9, c.15]».

    Досвід  провідник індустріальних держав з  розвинутою ринковою економікою переконує  в тому, що високоефективна економіка  немислима без розгалуженої системи малого бізнесу. На Заході малий бізнес утвердив себе динамічним носієм науково технічного потенціалу, структурної еластичності виробництва, ефективної зайнятості. В перехідній економіці малий бізнес є пусковим механізмом ринкового господарства [14, с.3]. Більшість країн світу у тій чи іншій мірі використовують інновації, динамічно розвивають інноваційну діяльність. В структурі інновацій розвинутих країн світу майже 60% становлять такі інновації, що мають проривне значення або відносяться до крупних технологічних досягнень. Частка інновацій, пов’язаних тільки з удосконаленням традиційних технологічних процесів, в таких країнах має тенденцію до зменшення і в найбільш інноваційно розвинутих країнах вона не перевищує 10-12%. У розвинутих країнах частка наукомісткого сектору виробництва в обробній промисловості становить в середньому 35-40% в доданій вартості та в зайнятості. Активне впровадження інноваційної діяльності в економіці супроводжується зниженням матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці і, відповідно, підвищенням конкурентоспроможності країни [4; c.10-12].

    Бобров  В.Я. запроваджує термін «мікрокультурне  середовище», який означає «утвердження у працівників фірми свідомості високого службового обов’язку відповідальності, великої уваги до покупців, високої культури їх обслуговування» [3, с.373]. Дійсно, в наслідок залучення інноваційних технологій, нових продуктів інтелектуальної власності на виробничих підприємствах покращується якість продукції, збільшується коло товарів, послуг, продуктів. Для переходу економіки країни на інноваційний шлях розвитку необхідне досконале нормативно-правове забезпечення. Норми про інноваційну діяльність, що містяться в багатьох актах різних галузей законодавства України і за якими інновації є складовими інвестиційного процесу, утворюють в Україні законодавчу базу для здійснення і розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності, яка має досить виразні ознаки постійного вдосконалення, але результативність її впливу на розвиток інноваційних процесів ще недостатня.