Методи фінансового планування

     • визначення шляхів ефективного вкладення  капіталу, оцінка раціональності його використання;

     • виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

     • здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:

     які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

     які джерела їх надходження;

     чи  достатньо засобів для виконання  накреслених завдань;

     яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

     як  повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

     як  забезпечується реальна збалансованість  планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

     У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає  в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

     Суть  нормативного способу фінансового  планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних  нормативів розраховується потреба  господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

     За  використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

     Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

     • максимум прибутку (доходу) на грошову  одиницю вкладеного

     капіталу;

     • максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

     • мінімум поточних витрат;

     • мінімум вкладення капіталу за максимально  ефективного результату;

     • максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

     Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

  Процес фінансового планування на сьогоднішній день є дуже важливим для будь-якого підприємства. Проведення фінансового планування вимагає значних витрат часу та зусиль керівництва. Обрання основних етапів і визначення найважливіших умов планування у поєднанні із ефективними сучасними методами дозволить оптимізувати цей процес.Успіх фінансового планування безумовно залежить від методів, які будуть обрані для цього процесу. Одним із сучасних методів фінансового планування є фінансове програмування, яке використовує програмно-цільовий підхід. В основу цього методу покладено чітке формулювання мети й задач і визначення засобів їх досягнення та вирішення.

  Вибір варіанта програми залежить, перш за все, від  ресурсних факторів. При цьому  враховуються не тільки масштаби, значення та складність досягнення мети, але  й обсяг наявних ресурсів, очікуваний сумарний ефект, потенційні втрати від  недосягнення мети.

  Фінансове програмування використовується в  розвинутих країнах з 60-х років. Суть його полягає в складанні "плаваючих" планів видатків на п'ять років. Кожний рік план підлягає корегуванню на основі очікуваного виконання показників плану поточного року. Показники  при цьому пересуваються за п'ятирічною  шкалою на рік вперед. Прикладом  підприємства, що працює за даним методом, є італійський концерн „FIAT”.

    Планові показники першого майбутнього  року є директивними, а наступні чотири роки - орієнтовними. Сьогодні в  Україні використовуються цільові  комплексні програми, що представляють  собою систему науково-дослідних, організаційно-господарських та інших  заходів,  які направлені на досягнення поставленої мети збалансування  по ресурсах та виконавцях.

 
 
 

Список  використаної літератури:

1.Основни фінансового менеджменту. – К., 2002.

2.Менеджмент. Підручник. – К., 2003.

3.Словник-довідник менеджера. – К., 2000.

4. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. Фінанси підприємств: Підручник.-К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.

 

5. Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. Финансы предприятий. –М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 447 с.

 

6. Александрова М.М., Виговська Н.Г., Кірейцев Г.Г. Фінанси підприємств. –Київ: ЦУЛ, 2002. -268 с.

 

7. Ковалев В.В., Ковалев Вит.В. Финансы предприятий. Учебное пособие. –М.: ООО «ВИТРЕМ», 2002. – 352 с.

 

8. Кірейцев Г.Г., Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит.