Макроекономика

3.Автомобільний  транспорт|: 
 

• Створення прозорої схемирозподілу;
• дозволів на міжнародні перевезення вантажів;
• маршрутів на внутрішні та міжнародні автобусні перевезення, а також поступова передача цих функцій професійним громадським об’єднанням;
• лібералізація перевезень з тими країнами, перевізники яких не загрожуватимуть витисненню вітчизняних автоперевізників з вже сформованих протягом останніх років ринків міжнародних автоперевезень;
• створення сприятливих умов для залучення інвестицій у будівництво заводів з виробництва сідельних тягачів та автобусів великої місткості та належної комфортабельності, що відповідають сучасним європейським нормам екологічності;
• прийняття Закону України Про нульову ставку ввізного мита та нульову ставку ПДВ на ввезення транспортних засобів для здійснення міжнародних  вантажних та пасажирських автомобільних перевезень, які за класами та екологічними стандартами не випускаються в Україні;
• вирішення на міждержавному рівні питання безвізового режиму роботи водіїв та екіпажів транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів у міжнародному автомобільному сполученні;
• термінове прийняття відповідного нормативно-правового документу, спрямованого на ліквідацію нелегальних пасажирських автоперевезень.

4.Авіаційний  транспорт: 
 

• прийняття «Повітряного кодексу України» з розмежуванням функцій управління в авіаційній галузі та розслідування авіаційних подій;
• прийняття Закону України “Про аеропорти України” з забезпеченням пільгового використання земель під основну авіаційну діяльність;
• прийняття Закону України “Про нульову ставку ввізного мита та нульову ставку ПДВ для ввезення повітряних суден та наземної авіаційної техніки для їх обслуговування, аналоги за класом яких не випускаються в Україні;
• створення сучасної системи підготовки авіаційних (особливо льотних) кадрів, які в повній мірі відповідають міжнародним вимогам;
• забезпечення визнання українських дипломів, свідоцтв, ліцензій в сфері авіаційної діяльності європейськими авіаційними структура;.
• будівництво сучасних терміналів в українських аеропортах та злітно- посадкових смуг з метою збільшення пропускної спроможності та створення комфортних умов для пасажирів; забезпечення цільового використання земель для подальшого розвитку аеропортів та будівництва об'єктів їхньої інфраструктури;
• підтримка національних авіаперевізників та розвиток вітчизняного авіабудування;
• проведення сертифікації українських авіакомпаній за європейськими стандартами;
• продовження переговорного процесу з ЄС з метою підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір та приєднання України до Європейської системи управління безпекою польотів (EASA).

5.Залізничний транспорт: 
 

• реформування  залізничного  транспорту  із  розмежуванням  функцій  державного  управління  та  господарської  діяльності;
• обмеження  монополізації  та  потужний  розвиток  конкуренції  у  сфері  перевезень  вантажів, ремонту  рухомого  складу, обслуговування  та перевезення пасажирів;
• формування  нової  системи  тарифного  регулювання;
• ліквідація  перехресного  субсидування  пасажирських  перевезень  за  рахунок  вантажних;
• вдосконалення  правових  та фінансово-економічних  механізмів  взаємодії  з користувачами  на засадах  взаємовигідного  партнерства;
• підготовка  державної  цільової  програми «Модернізація  залізниць  України»;
• будівництво  і  реконструкція  об’єктів  за  напрямками  МТК,   реалізація програми  облаштування пунктів  пропуску  через  кордон;
• розробка   та прийняття  законодавчих  і  нормативно – правових  актів  лібералізації   загального  ринку перевезень залізничним  транспортом  для  інтеграції  залізничного  транспорту  України до  європейської  і світової  транспортних  систем, більш  повного  використання  транзитного  потенціалу  держави;
• запровадження та використання новітніх технологій в організацію та забезпечення перевезень залізничних транспортом.

6.Водний транспорт 
 

• відновлення іміджу України як морської держави, зокрема: 
  
• на основі чіткого визначення стратегічного державного інтересу у морських торговельних портах України здійснити розподіл функцій адміністративних та комерційних, а також державних та приватних. Створити ефективну державну структуру з управління державним майном в морських торговельних портах. Відповідно до цього визначити доцільність внесення відповідних змін до Кодексу торговельного мореплавства України, або розробки Закону про порти України;
• на основі аналізу світового фрахтового ринку, а також з урахуванням національного податкового законодавства прийняти рішення про створення сприятливих умов для функціонування морського торговельного флоту під прапором України. Закріпити це рішення на законодавчому рівні шляхом внесення змін у податкове законодавство України, або створення другого Реєстру України;
• прийняти остаточне дієве рішення щодо фактичного (а не декларативного) спрощення митного контролю транзитних вантажів в морських торговельних портах України;
• винести та досягти прийняття рішення на міжурядовому рівні між Україною та Російською Федерацією щодо усунення дискримінаційного застосування підвищених залізничних тарифів на перевезення транзитних вантажів по території РФ, що прямують з/або на морські торговельні порти України;
• створити умови для виконання конвенцій Міжнародної морської організації з питань безпеки;
• забезпечити розвиток судноплавства по внутрішніх водних шляхах.

7.Автомобільні дороги: 
 

• вдосконалення системи державного управління галуззю дорожнього господарства України;
• створення відповідних міжнародним вимогам транспортних коридорів та придорожньої інфраструктури та доведення автомобільних шляхів України до європейського рівня;
• посилення державної підтримки та впровадження світового досвіду щодо будівництва автомобільних доріг на принципах державно-приватного партнерства, вдосконалення законодавства України, що регулює цю сферу діяльності;
• будівництво під’їзних шляхів до українських селищ;
• забезпечення надійних джерел фінансування для наповнення фонду дорожнього будівництва.

Висновок: 

На даний час транспортна система України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у необхідних обсягах. Внаслідок недостатнього розвитку нормативно- правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДК збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху, зростає негативний вплив діяльності транспорту на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Все це в умовах світової фінансової кризи та жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.  
 
Отже, прискорення вирішення цих проблем має виключно важливе значення не тільки для транспортної галузі, а і для держави в цілому, ефективного функціонування її виробничої та соціальної сфер, яке значною мірою забезпечується стабільною і надійною роботою транспорту. Все більшої ваги набуває роль транспорту у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, реалізації геополітичного потенціалу України як транзитної держави. 
Враховуючи великий транзитний потенціал нашої країни, на сьогодні найбільш актуальними питанням є розбудова сумісної в контексті технічного і нормативно- правового забезпечення загальноєвропейської транспортної системи.  
 
Створення належних умов в державі та актуалізація національного законодавства в сфері транспорту надасть можливість конкретизувати потреби у розвитку інфраструктури, виявити “вузькі” місця, визначити пріоритетні завдання по кожному виду транспортному та, в подальшому, впровадити їх у життя. 
Сьогодні першочерговими завданнями є прискорений розвиток транспортної інфраструктури, створення відповідно до міжнародних стандартів національної мережі транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів.  
 
Потенційно, транспортна система країни спроможна забезпечити стале зростання транзитних перевезень. Проте, невідповідність показників транзитних перевезень в Україні міжнародним вимогам щодо швидкості, неперервності, цілості вантажів, тарифів і цін на послуги не забезпечує не тільки їх зростання, а й стабілізації в існуючих обсягах. 
 
Крім того, збільшення обсягів транзитних перевезень неможливе без розвитку транспортної мережі, що, у свою чергу, визначається інвестиціями в цю сферу. 
 
Таким чином, у підсумку можна сформулювати наступні стратегічні цілі, на які необхідно орієнтуватися: 
 

• повне та якісне забезпечення потреб економіки країни, зниження  частки транспортних витрат у ціні товару;
• підвищення конкурентоспроможності в умовах СОТ;
• розвиток транзитного потенціалу України, інтеграція вітчизняного транспорту у європейську транспортну систему;
• підвищення рівня безпеки та забезпечення стійкого розвитку транспортної системи;

 
З цього випливають головні завдання розвитку: 
 

• Технічна та технологічна модернізація і оновлення основних засобів.
• Поліпшення інвестиційного клімату.
• Розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів.
• Розвиток швидкісного залізничного сполучення.
• вдосконалення та покращання структури та системи управління транспортом, посилення контролю за фінансово-економічним станом підприємств галузі, підвищення відповідальності за результатами виробничої та економічної діяльності;
• закріплення позитивних тенденцій в збереженні експортного потенціалу;
• забезпечення проведення гнучкої тарифної політики для створення привабливих умов для вантажовласників, в першу чергу, транзитних;
• розповсюдження прозорого державного регулювання тарифів, зборів та плат по переробці вантажів на підприємствах усіх форм власності та підпорядкування;
• забезпечення посилення безпеки, росту ефективності та конкурентноздатності транспортної галузі України.
• суттєве поліпшення експлуатаційного стану автодоріг та штучних споруд, будівництво нових автомагістралей.
• відновлення морського флоту під національним прапором.
• розвиток ринкових відношень на транспорті.
• завершення інституціональних перетворень на транспорті.
• впровадження прогресивних технологій.
• розвиток інтермодальних перевезень.

 
Отже, розвиток ТДК повинен бути політикою сталого економічного зростання замість діючої політики руйнування. Основними принципами нової політики діяльності ТДК мають стати: приватизація на транспорті, демонополізація, розвиток конкурентного середовища, спрощення процедур перетину кордонів та інші важливі заходи, визначені цією Концепцією.