Контрольная работа по "Менеджменту"

Розгляньте відмінності  між японською та американською  моделями менеджменту. Які характеристики обох моделей знайшли відображення в українській моделі менеджменту7

У кожній країні формується власна національна система  менеджменту, яку використовують різні  організації. Це зумовлено історичними особливостями розвитку нації, культурою, традиціями, суспільно-економічним устроєм держави, менталітетом населення, домінуючими релігіями, територіальним розміщенням. Тому окремі елементи менеджменту, які є надзвичайно ефективні в одній країні, можуть виявитися зовсім непридатними для застосування в інших країнах.

Теорія і  практика менеджменту демонструє два  чітко сформованих підходи в управлінні — японську та американську моделі менеджменту. При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська побудована на колективізмі, а американська — на індивідуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від названої вище (табл. 1.).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика японської та американської

моделей менеджменту

 У японських  компаніях першочергового значення  надають удосконаленню стилю  й методів управління. Як правило,  японські компанії більш централізовані, ніж американські.

Наприклад, стиль і досвід керівництва, контроль якості продукції використовують дочірні компанії американських корпорацій  „ABJ”  та „Ксерокс”, що розміщені в Японії. Цього досягають завдяки тому, що японські фахівці з управління вільно володіють англійською мовою, висококомпетентні, знають, як використовувати японський стиль керівництва.

У американських  материнських компаній японці, які  керують філіями, запозичують технологічний  досвід. Вони також регулярно бувають у США на різних навчаннях. Особливо це стосується вищого керівництва, яке в основному японці. Водночас чисельність американських представників у радах директорів незначна. Це зумовлено насамперед труднощами, пов'язаними з вивченням японської мови, засвоєння японських методів управління. І все-таки саме японська, а не американська система організації управління для багатьох країн стала еталоном. Високий рівень освіти, технологічний досвід і стабільність якнайкраще характеризують японських робітників.

Японія —  лідер щодо якості продукції, а за темпами зростання продуктивності праці вона обійшла всі інші країни. Ця країна створює також унікальну інфраструктуру, що ґрунтується на найбільш передових технологіях.

Сьогодні в Україні відбувається взаємне збагачення підходів (моделей) у менеджменті.

Для створення  та реалізації «власної» моделі менеджменту, яка дасть можливість у конкретних умовах економічного розвитку України вивчати та узагальнювати прогресивну управлінську практику, розроблені основні напрями розвитку науки управління. Ці напрями об'єднані в так звану систему „нова управлінська парадигма”:

1. Висувається  проблема гнучкості і адаптованості  до постійних змін зовнішнього середовища.

2. Головні  передумови успіху підприємства  знаходяться у зовнішньому середовищі. Підприємство як система не  само-забезпечується, а залежить  від ресурсів, що надходять ззовні.

3. Застосування  до управління ситуаційного підходу, згідно з яким вся організація всередині підприємства є відповіддю на різні дії ззовні.

4. Визнання  соціальної відповідальності менеджменту. Організація спільної роботи, в процесі якої кожна людина може максимальною мірою розкрити свої можливості.

5. Основними факторами  є лідерство, стиль керівництва,  кваліфікація і культура працюючих,  мотивація поведінки.