Класичних шкіл менеджменту

У 1930-ті роки формуються передумови для подолання обмежень класичних шкіл менеджменту, у результаті чого з'являється школа людських відносин.

В основу цієї школи покладено досягнення психології та соціології. В науці управління відбулося переакцентування зусиль: від виконання технічних завдань до відносин між людьми. Головну увагу почали приділяти не завданню як такому, а працівнику ("людина — головний об'єкт уваги").

Реформатором у цій сфері слід вважати Р. Оуена, який вважав, що підприємство як організація надто багато часу витрачає на догляд за обладнанням та машинами і мало піклується про людей. Однак безпосередньо виникнення школи людських відносин пов'язують з ім'ям німецького психолога Г. Мюнстерберга (1863—1916), котрий створив першу в світі школу промислових психологів. У книзі "Психологія та промислова ефективність" він сформулював основні принципи, відповідно до яких слід проводити відбір людей на керівні посади, і розробив велику кількість тестів для певних професій щодо сумісності робітників, проблеми втомлюваності тощо.

Великий внесок у розвиток теорії та практики людських відносин належить Е. Мейо (1880—1949), який стверджував, що група робітників — це соціальна система, в якій є власні відносини контролю. Він вважав, що впливаючи на таку систему певним чином, можна поліпшити результати праці. Досліджуючи вплив різних факторів (умов та організації праці, зарплати, міжособових відносин та стилю керівництва) на продуктивність праці, Е. Мейо дійшов висновку про особливу роль людського фактора. Йому вдалося створити соціальну філософію менеджменту, яка ґрунтувалася на системі людських відносин. Школа людських відносин стала противагою науковому й адміністративному напрямам, оскільки увага акцентувалася на людях, а не на проблемах виробництва.

Головна ідея школи людських відносин полягає в тому, що звичайна увага до людей має більший вплив на продуктивність праці, а підвищення продуктивності праці має відбуватися шляхом підвищення ефективності людських ресурсів. Відкритий Е. Мейо "хоторнський ефект" свідчить про те, що продуктивність праці та кількість продукції залежать не стільки від умов праці, скільки від соціальних та психологічних факторів.

Серед інших учених цього напряму можна вирізнити М. Фоллет, яка проаналізувала різні стилі управління та розробила теорію лідерства, а також висунула ідею про гармонію праці та капіталу, якої можна досягти завдяки правильній мотивації та урахуванню інтересів усіх зацікавлених сторін. Вона зробила спробу поєднати три школи: паукового управління, адміністративну та школу людських відносин — і визначила менеджмент як "досягнення цілей підприємства шляхом впливу на інших людей".

Ідеї школи людських відносин розвивалися і після Другої світової війни.