Исторыя розвитку залызничного транспорту

План

Вступ

1. Розвиток залізничної мережі
2. Об’єм перевезень та головні залізничні лінії
3. Залізнична мережа в Україні
4. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

Висновок 

Список використаних джерел

 

 

 

 

Вступ

Залізничний транспорт є  однією з базових галузей економіки. Стабільне та ефективне функціонування залізничного транспорту є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, національної безпеки і цілісності держави, підвищення рівня життя  населення.

На даний час залізниці  в основному задовольняють потреби  суспільного виробництва та населення  у перевезеннях. Проте стан виробничо-технічної  бази залізниць і технологічний  рівень перевезень за багатьма параметрами  не відповідає зростаючим потребам суспільства  та європейським стандартам якості надання  транспортних послуг, що найближчим часом  може стати перешкодою для подальшого соціально-економічного розвитку держави.

Потребує вирішення питання  щодо подолання відставання у  розвитку мережі українських залізниць  від залізниць країн ЄС та Росії, які сьогодні перебувають на різних етапах реформування, але при цьому  істотно випереджають залізниці  України.

Проведення ринкових перетворень  на залізничному транспорті сприятиме  прискоренню темпів європейської інтеграції, налагодженню більш тісного міжнародного економічного співробітництва та підвищенню конкурентоспроможності українських  залізниць на ринку транспортних послуг, дасть можливість ефективно  використовувати вигідне геополітичне розташування України, а також збалансувати інтереси залізниць та споживачів їх послуг.

 

 

1. Розвиток залізничної мережі

Попередники залiзниць — це так званi колiйнi дороги, по яких перемiщувались за допомогою людей або тварин. Вони використовувались на рудниках та шахтах Європи ще в ХVI ст. Колiя на них встановлювалась або у виглядi жолобiв у каменi, або у виглядi лижнi з деревини, а пiзнiше з бруса.

Першi у свiтi металевi рейки застосував росiйський гiдромеханiк К.Д. Фролов у 1764 р. на Змiїногiрському руднику (Алтай) для транспортування руди. Тiльки чотирма роками пiзнiше англійці застосували в Дербi на металургiйних заводах цiльнометалевi рейки.

У 1788 р. в Петрозаводську була споруджена досконала дорога з  кутковими рейками на металургiйному заводi. Тут iнженер А.С. Ярцев склав копiю з окремих ланок рейок, вiдлитих iз  металевими шпалами iз застосуванням суцiльного стрiлочного її переводу.

Бiльш досконалу дорогу побудував Петро Фролов (син гiдротехнiка К.Д. Фролова) на Коливано—Вознесенських завода  1806—1809 рр. На протязi 1867 м шлях був викладений горизонтально за рахунок побудови моста й вiадука в низинi та виїмки, на височинi. Чугуннi рейки мали напiвкруглу поверхню кочення, а колеса, вiдповiдно, залiзну. Рейки спирались на поздовжнi дерев’янi колоди, а останнi — на дерев’янi гупали. Один кінь перемiщував три вагонетки, витрачаючи на рейс 45 хв. Для переводу вагонеток було побудовано поворотне колесо, а для розвантаження використовувався прототип естакади.

Перший паровоз для  залiзницi створив англiєць Тревiсiк на початку Х1Х ст. На випробуваннях 21 лютого 1804 року цей локомотив вiз 5 вагонiв iз вантажем i 60 робiтникiв зi швидкiстю 8 км/год.

Потiм було побудовано паровоз Голенкисопа (1812 р.), паровоз Горунтона (1813 р.). Усi першi локомотиви були неекономiчнi, тихохiднi й ненадiйнi. Тiльки модель Дж. Стефенсона «Ракета» (1829 р.) виявилась удалою. Ця модель стала прототипом парових локомотивів.

Першу комерцiйну залiзницю було побудовано в Англії в 1825 р. Мiж Стоктоном i Дарлiнгтоном. У день вiдкриття (25.09) перший потяг складався з 38 вагонiв з вантажем (вугiлля та зерно) та 600 пасажирiв.

При вазi потягу бiля 90 тонн потяг покрив вiдстань у 18 км за 5 хв. Стефенсон побудував i другу залiзницю мiж Ліверпулом i Манчестером у 1830 р. «Ракета» показала швидкiсть 21 км/год., а пiзнiше — 45 км/год.

Слiдом за Англiєю невеликi дiлянки залiзниць побудували Францiя (1832 р.), Бельгiя (1835 р.) Германiя (1835 р.) й iншi.

Перша росiйська залiзниця була офiцiйно вiдкрита 30 жовтня 1837 року мiж Петербургом i Царським Селом. Для цiєї залiзницi першi вагони та паровози були закупленi в Англії. Мiж тим ще 1833 р., тобто за 4 роки до вiдкриття Царськосiльської залiзниці уральський механiк Михайло Черепанов разом iз сином побудував на Нижньотагiльському заводi Демидових вiтчизняйий, сухопутний пароход, який по «Чавунних колесопроводах» возив не більш 200 пудiв вантажу зi швидкiстю 12—15 верст за годину (3—16 км/год.).

У 1843—185 1 рр. була побудована залiзниця Петербург—Москва. Ця дорога на той час була найдовшою двоколiйною залiзницею зi складними конструкцiями мостiв, станцiями, вокзалами, депо. Для неї були побудованi вiтчизнянi паровози та вагони. В 1865—1875 рр. середньорiчний прирiст росiйської залiзничної мережi склав 1,5 тис. км, а в 1893—1897 — бiля 2,5 тис. км.

У 1850—1900 pp. протяжність залізниць збільшилася: в Німеччині у 9 разів, у Франції — в 13, а в Росії — у більш як 100 разів. У 1869 р. була побудована перша трансконтинентальна лінія між Нью-Йорком і Сан-Франциско. Лінія Москва — Смоленськ — Мінськ — Брест — Варшава була збудована у 1871—1872 pp., залізниця Рига — Орел — у 1868-1871 pp.

У США в 1850—1860 pp. було побудовано 34 тис. км залізниць. 
Дешевий залізничний транспорт сприяв усуненню регіональних відмінностей у Європі. Цей вид транспорту, зокрема, стимулював розвиток курортного бізнесу у Швейцарії та Середземномор'ї.

Нині у країнах Заходу довжина залізничної мережі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом "від  дверей — до дверей". Водночас у  багатьох країнах довжина залізничної  мережі збільшується. Це, як правило, відбувається у великих за площею країнах, які  освоюють свої території, багаті на природні ресурси, зокрема, у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Китай що року будує 1тис. км залізниць.У світі налічується понад 1,2 млн км залізниць загального користування, з них 200 тис. км електрифіковані.

Найдовша мережа залізниць  у США (200 тис. км), на другому місці  — Канада (90 тис. км), не набагато відстає  Росія (87 тис. км). Значна довжина залізничної  мережі також в Індії (63 тис. км), Китаї (53 тис. км), ФРН (45 тис. км), Аргентині (40 тис. км), Австралії (36 тис. км), Франції (34 тис. км), Бразилії (31 тис. км).

Довжина залізничної мережі не дає повного уявлення про розвиток цього виду транспорту через неоднакові території країн. Тому для характеристики мережі застосовують такий показник, як щільність, тобто довжину мережі ділять на площу території країни. За цим показником лідирує Німеччина, у якій на 1000 кв. км території припадає 125 погонних кілометрів залізниць. Висока щільність залізничної мережі також  у Польщі (80), Японії (75), Великобританії (70), Італії (65), Франції (60). В інших  країнах світу, в тому числі в  економічно розвинених, щільність дещо менша.

Залізниці як колишнього СРСР, так і нинішньої Росії використовуються дуже інтенсивно. Наприклад, на частку СРСР припадало лише 12 % залізничної  мережі світу, але частка вантажообороту становила понад 50 %. Залізничний транспорт СРСР забезпечував і левову частку пасажироперевезень.

Виробництво паровозів США  припинили у 50-х роках XX ст., Європа — у 60-х роках. У 90-х роках поширилась інформація, що Китай залишився єдиною країною у світі, яка виготовляла  невелику кількість паровозів. Перший електровоз було продемонстровано у  Берліні в 1879 р. Спочатку електричний  потяг використовувався на міському та приміському транспорті, потім — у метро, а згодом — на магістральних залізницях. Одна з перших електрифікованих залізниць з'явилася в Італії у 1902 р.

У Росії 43 % залізниць електрифіковані. В деяких країнах світу цей  показник вищий. Наприклад, у Швейцарії  електрифіковані практично всі  залізниці. Інші країни мають такі показники: Нідерланди - 70 %, Швеція - 65 %, Італія - 53 %, Австрія - 50 %, Польща — 46 %, Іспанія  — 46 %. У США лише 1 % залізниць електрифіковані. Залізничний транспорт кінця XX ст. за технічним рівнем значно перевищує  рівень XIX ст.

У 1964 р. в Японії почали функціонувати  швидкісні поїзди ("шинксансен" — куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Франції, а наприкінці XX ст. — у Німеччині. У світі з'явилися комутаторні поїзди (commuter trains), швидкотранзитні легкорейкові системи (light railway rapid-transit systems), потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям, тощо.

 

 

2. Об’єм перевезень та головні залізничні лінії

Залізничний транспорт за обсягами відправлень пасажирів і особливо вантажів знаходиться на другому місці, відповідно 14,1% і 14,7%. Він виконує важливі функції по перевезенню пасажирів і вантажів у внутрідержавному і особливо міждержавному сполученнях.

Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить  38 км на 1 тис. км , у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37%, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 35%, є дво- і багатоколійними. Найважливішими залізничними магістралями України є: Київ—Фастів—Козятин—Здолбунів—Львів, Козятин— Жмеринка—Одеса, Київ—Конотоп—Шостка, Київ—Полтава— Харків—Дебальцеве, Фастів—Сміла—Дніпропетровськ,Кривий Ріг—Дніпропетровськ—Донецьк,Харків—Дніпропетровськ—Запоріжжя—Сімферополь—Севастополь, Львів—Мукачеве—Чоп та ін. Найбільшими залізничними вузлами з розвинутим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Жмеринка, Сміла та ін.

Найбільше перевезень пасажирів  здійснюється у приміському, набагато менше у місцевому і ще менше у прямому сполученнях.

Основними вантажами є  мінеральні будівельні матеріали, кам'яне  вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також  різноманітні метали і нафтові вантажі.

Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень. Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є Кривий Ріг— Дніпропетровськ—Дебальцеве, Кривий Ріг—Фастів—Львів, а також лінії до морських портів: Одеси, Бердянська, Маріуполя та ін.

Основнi показники перспектив розвитку залiзничного транспорту наведенi в таблицях 2.1 i 2.2.

Таблиця 2.1

Прогноз вантажообiгу залiзничного транспорту, млрд т-км

1990	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2005
474	246,4	200,4	195,8	166,2	151,4	159,3	174,1	199,3	318,0

Таблиця 2.2

Дороги	1993	1995	2000	2005	2010
Відправлення обсягів  перевезень, млрд.т.
Донецька	216	145	182	199	212
Одеська	34	31	29	31	33
Придніпровська	148	133	125	136	145
Львівська	47	42	39	43	46
Південно-західна	43	39	37	41	41
Південна	45	41	38	41	43
Всього	533	480	450	490	520
Сумарний вантажообіг, млрд. т
Донецька	45	43	40	43	47
Одеська	46	44	41	44	48
Придніпровська	56	53	49	57	57
Львівська	27	24	24	25	27
Південно-західна	46	44	41	44	48
Південна	27	26	25	26	27
Всього	247	234	220	239	254

Прогноз обсягів  перевезень по залізницях