Екстенсивний та Інтенсивний розвиток НТП

Характеристика Екстенсивного  та Інтенсивного НТП.

Екстенсивний розвиток – (лат. extensivus – розширяючий, подовжуючий) – спосіб збільшення обсягів виробництва внаслідок кількісного приросту всіх факторів виробництва, насамперед зростання трудових ресурсів, за незмінного якісного рівня технічної основи виробництва та інших факторів. Так, для збільшення випуску продукції вдвічі, у дію вводиться така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж кваліфікації й рівня освіти працівники, такі ж форми організації праці, споживається вдвічі більше сировини, вдвічі розширюються посівні площі тощо. В даному випадку продуктивність й ефективність праці залишаються незмінними. У цьому полягає головна відмінність екстенсивного шляху розвитку від інтенсивного, що базується на впровадженні передових досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, застосуванні нових технологій, підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників, поліпшенні форм і методів організації виробництва, економній витраті людських, фінансових і природних ресурсів тощо. Водночас накопичення засобів праці може зумовити підвищення фондоозброєності праці, яке, у свою чергу, зумовлює зростання продуктивності праці, що не дає можливості віднести його лише до екстенсивного шляху розвитку. 

Ознаками екстенсивного  шляху розвитку є кількісне нарощування  обсягів використовуваних виробничих ресурсів, що забезпечує понад 50% приросту продукції, швидкий розвиток галузей  і комплексних галузей, які використовують традиційні, а не якісно нові технології та ін. Загалом існує або переважно  екстенсивний шлях розвитку, або переважно  інтенсивний шлях розвитку, оскільки вони взаємопоєднуються та взаємодоповнюються. Екстенсивний шлях розвитку народного господарства означає посилення витратного характеру економіки. Він, як правило, певною мірою поєднується з інтенсивним.

Інтенсивний шлях розвитку - це процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні ефективних засобів виробництва, предметів праці, кваліфікованої робочої сили,передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. Тобто при меншій кількості залучених ресурсів суспільство забезпечує більшу кількість кінцевого результату - обсягу продукції.

Економіка колишнього СРСР, а відтак економіка України в 90-х XX ст. розвивалася переважно на екстенсивній основі. Так, енерговитрати  на одиницю продукції в Україні  вдвічі вищі, ніж у США, і втричі – ніж у Західній Європі, а  нафтомісткість української продукції  в 10-12 разів більша, ніж у розвинутих країнах. Франція виробляє приблизно  у 5 разів більше товарної продукції, ніж Україна, але споживає при  цьому майже у 3 рази менше газу. Внаслідок зростаючої обмеженості  ресурсів (в Україну необхідно  ввозити майже 35 млн. т нафти, 65 млн. куб. м газу, 35 млн. т коксівного вугілля, 75% лісоматеріалів, бавовну та інші матеріали). Цей шлях все більше стає безперспективним. Щоб перейти до переважно інтенсивного розвитку, необхідно  зробити глибокий аналіз, виявити непродуктивні витрати й забезпечити раціональне використання всіх ресурсів. Цьому допоможе розуміння сутності оцінних показників підприємницької діяльності, що характеризують інтенсифікацію і підвищення її ефективності.

Джерела:

1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний   (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с. 

2.  http://b-ko.com/book_267_glava_16_Контрольніпита.html