Екологічний аудит

При проведенні аудита підприємство одержує ряд переваг:

• визначення можливих шляхів досягнення екологізації діяльності підприємства і виявлення причин, що перешкоджають досягненню цієї мети;
• зниження імовірності піддатися ризикові судового позову і виплати великої компенсації за заподіяний збиток, а також екологічних платежів і штрафів;
• посилення екологізаційної діяльності і політики підприємства, екологічної свідомості і підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства;
• визначення ступеня відповідності діяльності підприємства екологічним нормативам якості навколишнього середовища, встановленим органами федеральної державної влади і суб'єктами федерації;
• розробка заходів для поліпшення екологічної діяльності підприємства й одночасно по зниженню вартості виробленої продукції;
• розробка інформаційної бази негайного реагування на випадок виникнення небезпеки;
• поліпшення методів керування при рішенні екологічних проблем;
• економічне стимулювання проектів, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище;
• поліпшення взаємин зі структурами влади і громадськістю;
• оцінки-ризику і збитку, зв'язаного з забрудненням навколишнього середовища в результаті виробничої або іншої діяльності підприємства;
• відповідність стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.

3. Аудиторський висновок.

 

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, тобто аудитор оформляє результати своєї перевірки у вигляді висновку і звіту. Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, аудиторської фірми, який складається у встановленому порядку і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

 Національний норматив  Аудиторської палати України  №26 "Аудиторський висновок" розроблено  на основі міжнародних норм, законодавства і стандартів України, що регулюють аудиторську діяльність.

 Відповідно до міжнародних  нормативів аудиту та статей  Закону України "Про аудиторську  діяльність", аудитор повинен  проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі аудиторських доказів для формування свого висновку про перевірену фінансову інформацію. Висновок аудитора призначений для широкого кола користувачів, його оприлюднення є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт клієнта як у цілому, так і в усіх частинах відповідає чинному законодавству України, правилам ведення бухгалтерського обліку і є достовірним.

 Складання аудиторського  звіту - процес доволі складний. Зміст цього документа залежить від конкретних обставин і результатів дослідження господарських операцій, його форма у зв'язку з цим може бути довільною, він не є офіційним аудиторським документом, а призначений виключно для клієнта і може бути оприлюднений тільки з його дозволу.

 Аудиторський звіт за обсягом більш розширений документ, а висновок - стислий і короткий. Залежно від мети складання аудиторський висновок може мати кілька призначень. Насамперед це змістовний, цілеспрямований висновок незалежного спеціаліста про звіт підприємства, разом з тим висновок є правовим актом, оскільки у визначених законодавством України випадках лише звіт дає інформацію про результати роботи підприємства, яка може розглядатися акціонерами на своїх зборах.

 Результати аудиту  оформляються у вигляді аудиторського  висновку, який повинен містити в собі чітко викладене письмове уявлення про перевірену фінансову звітність.

Основні елементи аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається  з таких розділів:

1. Заголовок.

2. Розділ, у якому йдеться  про замовника аудиторського  висновку.

3. Вступний розділ.

4. Масштаб перевірки.

5. Висновок аудитора про перевірену звітність.

6. Дата аудиторського  висновку.

7. Адреса аудиторської  фірми.

8. Підпис аудиторського висновку.

 Аудиторський висновок  складається у довільній формі. Заголовок аудиторського висновку містить запис про те, що аудиторську перевірку здійснює незалежний аудитор (аудитори), та назву фірми або аудитора, який проводив аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту не було жодних причин, які могли б призвести до порушення принципу незалежності перевірки. Незалежність міркувань аудитора – обов'язкова вимога об'єктивності аудиторського дослідження. Якщо цю умову порушено, аудитор не має права робити висновок про перевірену звітність, зібрана інформація не є достатньою і доказовою.

 В аудиторському висновку  має бути чітко визначено, кому він адресується, та споживач інформації, яка наведена в аудиторському висновку. В аудиторському висновку треба зазначити, що відповідальність за складання звітності покладається на керівництво підприємства, яке перевіряється, а також вказати на відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який має бути обґрунтований за результатами проведеної перевірки.

В аудиторському висновку треба показати масштаб та розкрити зміст проведеної роботи. Цей розділ повинен дати впевненість споживачам аудиторського висновку в тому, що аудит здійснено відповідно до вимог українських нормативів та загальноприйнятої практики або згідно з вимогами загальноприйнятих стандартів аудиту (міжнародних стандартів).

 Аудиторський висновок  має містити зауваження про  те, що перевірку було сплановано, підготовлено з достатньою впевненістю у тому, що звітність не містить у собі суттєвих помилок. Під час аудиторської перевірки аудитор повинен оцінювати викривлення та невідповідності в облікових системах підприємства, їх суттєвість, визначити чи можуть вони настільки змінити звітність, що це впливатиме на економічні рішення її користувачів.

 Суттєвість залежить  від абсолютного розміру позиції, або погрішності, оцінюваної аудиторам з урахуванням конкретних обставин. Аудиторський висновок повинен містити також відомості щодо:

- використання аудитором  конкретних тестів під час перевірки інформації, що підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу поданої звітності;

- методології обліку, яка використовувалася керівництвом під час підготовки звітності та подання фінансових звітів у цілому;

- масштабу перевірки.

Висновок аудитора про перевірену звітність.

Аудитор повинен підготувати  чіткий висновок про перевірену звітність, забезпечити відповідність її у  всіх суттєвих аспектах інструкціям  про порядок складання звітності  та принципам обліку, що діють в  Україні.

 Дата аудиторського висновку.

Датою аудиторського висновку є день завершення аудиторської перевірки. У цей день аудитор зобов'язаний доповісти про результати перевірки керівництву підприємства, що перевіряється. Тільки після підписання керівництвом звітів, що додаються до аудиторського висновку, і підтвердження їх своїм підписом він проставляє дату аудиторського висновку.

Адреса аудиторської фірми.

В аудиторському висновку слід зазначити адресу (місцезнаходження) аудиторської фірми або юридичну адресу, а також номер і свідоцтво  про включення в Реєстр Аудиторською палатою України.

Підпис аудиторського висновку.

Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми  її директор або аудитор, який має  на це відповідні повноваження.

 Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім'ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведеного аудиту. Аудиторською палатою України у разі неякісного проведення аудиторської перевірки аудиторська фірма може бути виключена з Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності.

 Після підписання аудиторського висновку і вручення примірників клієнту аудитор повинен попередити його про відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку до податкової інспекції у разі проведення обов'язкового аудиту.

 

Висновки.

Отже, екологічний аудит є інструментом покращення екологічної ситуації в Україні, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище кожного підприємства, сталого розвитку нашої країни.

Важливо, що екологічний  аудит є незалежним і здійснюється на таких принципах, як: незалежність; законність; наукова обґрунтованість; об'єктивність; неупередженість; достовірність; документованість; конфіденційність; персональна відповідальність аудитора. Тобто еколого-аудиторська діяльність має здійснюватися на високому рівні  і висококваліфікованими фахівцями.

Згідно з законом України, екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

В Україні на сьогодні з  упевненістю можна стверджувати про існування гострої потреби  у розвитку екологічного аудиту, що, між іншим, визначається такими факторами:

- погіршенням екологічної  ситуації в державі, що пов'язане  із явною неефективністю традиційних  форм державного екологічного  управління та контролю;

- переважанням «умовно-примусового»  характеру виробничої економічної  діяльності;

- існуванням значного  потенціалу невикористаних можливостей  для вирішення екологічних проблем,  багато з яких не пов'язані  зі значними фінансовими та  матеріальними витратами (найбільш  характерною серед таких можливостей  є творчий потенціал підприємництва);

- практичними досягненнями у галузі екологічного аудиту та екологічного менеджменту у економічно розвинутих західних країнах;

- взаємозв'язком розвитку  екологічного менеджменту та  стійкого розвитку;

- можливістю отримання  істотних економічних переваг,  включаючи й додатковий прибуток, для підприємств, які на практиці  розвивають діяльність у галузі екологічного аудиту.

Екологічна ситуація в  Україні може бути стабілізована  шляхом зміни орієнтації соціально-економічного розвитку держави, формування ціннісних  пріоритетів керівників, які призведуть до того, що українські підприємства застосовуватимуть принципи екологічного аудиту, який є інструментом вирішення проблеми забруднення довкілля.

 

Список літератури:

1. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко та ін.. – К.:КНЕУ, 2008. – 371с.
2. Екологія [Текст] : навч. посібник / Л. І. Юрченко ; М-во освіти і науки України. - К. : Професіонал : Центр учбової літератури, 2009. - 304 с.
3. Екологія та охорона навколишнього середовища [Текст] : Навч. посібник для студ. / В.С. Джигирей. - К : Знання, 2010. - 204 с.
4. Загальна екологія [Текст] : Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / Ю.А. Злобін; Н.В. Кочубей. - Суми : Університетська книга, 2003. - 416 с.
5. Екологія [Текст] : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, О.К. Аблова. - 2-е вид., випр. і допов. - К. : КНЕУ, 2009. - 104 с.