Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2011 в 16:51, доклад
В умовах стрімкої трансформації як вітчизняної, так і світової економіки постає проблема ефективного управління організаційними змінами (УОЗ). Тому ця тема є одною з найактуальніших в сучасній науці менеджменту. Аналіз основних концепцій УОЗ у контексті оцінки втрат, які виникають в процесі їх впровадження на підприємстві, показав, що жодна з них не містить цілісного вирішення проблеми.
ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
В умовах
стрімкої трансформації як вітчизняної,
так і світової економіки постає проблема
ефективного управління організаційними
змінами (УОЗ). Тому ця тема є одною з найактуальніших
в сучасній науці менеджменту. Аналіз
основних концепцій УОЗ у контексті оцінки
втрат, які виникають в процесі їх впровадження
на підприємстві, показав, що жодна з них
не містить цілісного вирішення проблеми.
З іншого боку порівняльний аналіз концепцій
УОЗ дозволяє виокремити фактори, які
впливають на ефективність проведення
організаційних змін.
В концепції К. Левіна передбачено поетапне
впровадження змін та подолання опору
змінам. Він стверджує, що в процесі здійснення
організаційних змін завжди існують сили
за та проти їх проведення. З метою сприяння
змінам менеджер має провести так званий
"аналіз поля сил" і скласти баланс
сил, тобто чітко визначити фактори, що
сприяють і заважають здійсненню змін
(табл. 1). Після цього необхідно шукати
шляхи і засоби поступової нейтралізації
або мінімізації факторів, що заважають
змінам. [4]
Таблиця 1. Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін за К. Левіним
Сприяють 1) усвідомлення необхідності проведення змін; 2) організаційна криза; 3) старіння продукції, технології; 4) зміни законодавчих і економічних важелів; 5) зміни цінностей та норм у працівників; 6) зниження продуктивності праці, якості продукції; 7) зміни стилю управління; 8) використання концепцій поведінкових шкіл |
Заважають 1) бюрократична жорсткість структури; 2) протиріччя в цілях; 3) організаційна інерція; 4) застарілі концепції або невизначеність управлінського стилю керівництва; 5) невдачі у впровадженні системних перетворень в організаціях; 6) опір і побоювання змін. |
Л. Грейнер виокремлює п'ять ключових факторів, які визначають модель організаційного розвитку:
1)вік організації;
2)розмір організації;
3)стадії еволюції
4)стадії революції;
5)характеристики галузі. [1]
М.
Бір і Н. Норіа пропонують застосовувати
відповідно „Теорію Е” або „Теорію О”
залежно від наступних факторів змін:-
характер і масштаб проблеми, що стоїть
перед організацією. Якщо компанія зіткнулася
з серйозними проблемами, що вимагають
негайного рішення, швидше за все, підійде
підхід „Теорії Е”;- особисті характеристики
співробітників організації. Йдеться
про рівень освіти і про відношення до
роботи самих співробітників компанії.
Високоосвічені і творчі співробітники,
мабуть, віддадуть перевагу підходу „Теорії
О”; співробітники з невисоким рівнем
освіти, безініціативні люди не зможуть
допомогти керівництву за такого підходу.
У цьому випадку доречним буде підхід
„Теорії Е”;- характер і зміст роботи
в організації. При монотонній і рутинній
роботі важко розвивати творчість і залучати
в процес управління. Необхідно чітко
збудувати процедури і регламенти поведінки,
що характерні для Теорії Е. Навпаки, там
де потрібна творчість і нестандартний
підхід до прийняття рішень, краще розвивати
організаційні здібності і створювати
організацію, яка навчається, що відповідає
Теорії О;
- ціннісні орієнтації керівництва і стилю
лідерства. Керівник, що орієнтується
на економічні цінності, використовуватиме,
швидше за все, Теорію Е, керівник, соціально
орієнтований, – Теорію О. Автократичний
лідер, поза сумнівом, віддасть перевагу
Теорії Е, демократичний – Теорії О. [3].
На думку І. Марінеца на вибір політики
змін впливають наступні фактори:
- темп здійснення змін; - ступінь і вид опору колективу;
- наявність повноважень у ініціатора змін;
- наявність необхідної інформації;
- наявність кризової ситуації в організації.
При
цьому фактором з найбільшим впливовим
є „темп здійснення змін”. За необхідності
швидких змін потрібно нововведення, що
чітко сплановано, незначне залучення
колективу і жорстке подолання будь-якого
опору членів колективу. За наявності
часу можливий нечіткий план, залучення
членів колективу в процес впровадження
нововведень, прагнення подолати опір
співробітників колективу. [2]
Результати проведеного дослідження свідчать,
що не існує єдиного найкращого способу
визначення та впровадження змін. Всі
організації різні і використання того
чи іншого „шаблону” для реалізації змін
не забезпечує успіху. Виникає необхідність
комбінувати різні підходи, які максимально
враховують особливості тієї або іншої
організації. Менеджменту слід починати
з аналізу власного організаційного контексту,
як внутрішнього, так і зовнішнього. Тільки
у цьому випадку він зможе визначити найбільш
адекватний та ефективний для своєї організації
процес реалізації змін. Відповідно до
цього, менеджери, що відповідають за зміни,
визначають оптимальний набір факторів
змін. В результаті формується процес
змін, що максимально враховує особливості
організації.
Необхідною передумовою ефективної реалізації
організаційних змін є визначення критеріїв
готовності організації до їх впровадження.
Це означає, що перед менеджером поставлено
завдання оцінки готовності підприємства
до проведення організаційних змін з урахуванням
внутрішніх можливостей і обмежень зовнішнього
середовища.
Информация о работе Ефективність управління організаційними змінами на підприємстві