Ефективність управління організаційними змінами на підприємстві

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2011 в 16:51, доклад

Описание работы

В умовах стрімкої трансформації як вітчизняної, так і світової економіки постає проблема ефективного управління організаційними змінами (УОЗ). Тому ця тема є одною з найактуальніших в сучасній науці менеджменту. Аналіз основних концепцій УОЗ у контексті оцінки втрат, які виникають в процесі їх впровадження на підприємстві, показав, що жодна з них не містить цілісного вирішення проблеми.

Работа содержит 1 файл

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ. 2 вопросdocx.docx

— 21.25 Кб (Скачать)

ЕФЕКТИВНІСТЬ  УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ  ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В умовах стрімкої трансформації як вітчизняної, так і світової економіки постає проблема ефективного управління організаційними змінами (УОЗ). Тому ця тема є одною з найактуальніших в сучасній науці менеджменту. Аналіз основних концепцій УОЗ у контексті оцінки втрат, які виникають в процесі їх впровадження на підприємстві, показав, що жодна з них не містить цілісного вирішення проблеми. З іншого боку порівняльний аналіз концепцій УОЗ дозволяє виокремити фактори, які впливають на ефективність проведення організаційних змін. 
В концепції К. Левіна передбачено поетапне впровадження змін та подолання опору змінам. Він стверджує, що в процесі здійснення організаційних змін завжди існують сили за та проти їх проведення. З метою сприяння змінам менеджер має провести так званий "аналіз поля сил" і скласти баланс сил, тобто чітко визначити фактори, що сприяють і заважають здійсненню змін (табл. 1). Після цього необхідно шукати шляхи і засоби поступової нейтралізації або мінімізації факторів, що заважають змінам. [4]

Таблиця 1. Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін за К. Левіним

Сприяють 
1) усвідомлення необхідності проведення змін; 
2) організаційна криза; 
3) старіння продукції, технології; 
4) зміни законодавчих і економічних важелів; 
5) зміни цінностей та норм у працівників; 
6) зниження продуктивності праці, якості продукції; 
7) зміни стилю управління; 
8) використання концепцій поведінкових шкіл
Заважають 
1) бюрократична жорсткість структури; 
2) протиріччя в цілях; 
3) організаційна інерція; 
4) застарілі концепції або невизначеність управлінського стилю керівництва; 
5) невдачі у впровадженні системних перетворень в організаціях; 
6) опір і побоювання змін.

Л. Грейнер виокремлює п'ять ключових факторів, які визначають модель організаційного розвитку:

1)вік організації;

2)розмір організації;

3)стадії еволюції

4)стадії революції;

5)характеристики  галузі. [1]

 М.  Бір і Н. Норіа пропонують застосовувати відповідно „Теорію Е” або „Теорію О” залежно від наступних факторів змін:- характер і масштаб проблеми, що стоїть перед організацією. Якщо компанія зіткнулася з серйозними проблемами, що вимагають негайного рішення, швидше за все, підійде підхід „Теорії Е”;- особисті характеристики співробітників організації. Йдеться про рівень освіти і про відношення до роботи самих співробітників компанії. Високоосвічені і творчі співробітники, мабуть, віддадуть перевагу підходу „Теорії О”; співробітники з невисоким рівнем освіти, безініціативні люди не зможуть допомогти керівництву за такого підходу. У цьому випадку доречним буде підхід „Теорії Е”;- характер і зміст роботи в організації. При монотонній і рутинній роботі важко розвивати творчість і залучати в процес управління. Необхідно чітко збудувати процедури і регламенти поведінки, що характерні для Теорії Е. Навпаки, там де потрібна творчість і нестандартний підхід до прийняття рішень, краще розвивати організаційні здібності і створювати організацію, яка навчається, що відповідає Теорії О; 
- ціннісні орієнтації керівництва і стилю лідерства. Керівник, що орієнтується на економічні цінності, використовуватиме, швидше за все, Теорію Е, керівник, соціально орієнтований, – Теорію О. Автократичний лідер, поза сумнівом, віддасть перевагу Теорії Е, демократичний – Теорії О. [3]. На думку І. Марінеца на вибір політики змін впливають наступні фактори:

- темп здійснення змін; - ступінь і вид опору колективу;

 - наявність повноважень у ініціатора змін;

- наявність необхідної інформації;

- наявність кризової ситуації в організації.

 При цьому фактором з найбільшим впливовим є „темп здійснення змін”. За необхідності швидких змін потрібно нововведення, що чітко сплановано, незначне залучення колективу і жорстке подолання будь-якого опору членів колективу. За наявності часу можливий нечіткий план, залучення членів колективу в процес впровадження нововведень, прагнення подолати опір співробітників колективу. [2] 
Результати проведеного дослідження свідчать, що не існує єдиного найкращого способу визначення та впровадження змін. Всі організації різні і використання того чи іншого „шаблону” для реалізації змін не забезпечує успіху. Виникає необхідність комбінувати різні підходи, які максимально враховують особливості тієї або іншої організації. Менеджменту слід починати з аналізу власного організаційного контексту, як внутрішнього, так і зовнішнього. Тільки у цьому випадку він зможе визначити найбільш адекватний та ефективний для своєї організації процес реалізації змін. Відповідно до цього, менеджери, що відповідають за зміни, визначають оптимальний набір факторів змін. В результаті формується процес змін, що максимально враховує особливості організації. 
Необхідною передумовою ефективної реалізації організаційних змін є визначення критеріїв готовності організації до їх впровадження. Це означає, що перед менеджером поставлено завдання оцінки готовності підприємства до проведення організаційних змін з урахуванням внутрішніх можливостей і обмежень зовнішнього середовища.

Информация о работе Ефективність управління організаційними змінами на підприємстві