Бенчмаркінг в управлінні конкурентоспроможністю

УДК 65.011.2:629.3 (477)                                                              Вишинська Т.О.

асп.,

Хмельницький національний університет

БЕНЧМАРКІНГ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АВТОМОБІЛЕБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 

      Конкурентоспроможність українського автомобілебудування є актуальним питанням сьогодення, ефективність вирішення якого визначить перспективи розвитку багатьох інших галузей промисловості. Приклад розвинутих країн світу та практика управління конкурентоспроможністю автомобілебудівних підприємств в країнах, з якими межує Україна, засвідчує певний зв’язок соціально-економічного розвитку країни та рівня конкурентоспроможності національного автомобілевиробника. Система управління конкурентоспроможністю таких підприємств є сукупністю елементів, взаємодія яких спрямована на досягнення та утримання чіткої конкурентної позиції у довготривалій перспективі. Відтак, для забезпечення максимальної ефективності дії такої системи необхідно використовувати технології, які є новітніми для вітчизняної практики, але широко застосовувані в країнах з високим рівнем розвитку автомобілебудівної промисловості. Однією з таких технологій визнано бенчмаркінг. Його суть полягає у пошуку, вивченні, адаптації та впровадженні на власній практиці кращих (доцільних) методів ведення бізнесу інших суб’єктів підприємницької діяльності. Інтеграція вказаної технології у систему управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства дасть змогу забезпечити вітчизняним продуцентам додаткові умови підвищення ефективності діяльності та покращання конкурентної позиції на вітчизняному ринку.

      Питання конкурентоспроможності автомобілебудівних підприємств досліджувалось як провідними світовими економістами, так і  вченими країн пострадянського  простору. Г.Л.Азоєв вказує шляхи і методи забезпечення конкурентних переваг автомобілебудівних підприємств аналізуючи тенденції розвитку світової конкурентної ситуації [1, с.152]. Н.В.Кришталь  розкриває сутність стратегічної конкурентоспроможності підприємств автомобілебудівної промисловості через призму впливу факторів на її рівень [2]. В.Г.Шибаков  демонструє методику проведення систематичного оцінювання конкурентних можливостей автомобілебудівного підприємства [3]. М.А.Дзіна пропонує деякі методичні розробки з оцінювання ефективності управління конкурентоспроможністю підприємств автомобілебудування [4]. Серед вітчизняних науковців, які досліджували питання конкурентоспроможності автомобілебудівних підприємств варто відзначити І.І.Котурну. Автор подає управління конкурентоспроможністю підприємств транспортного машинобудування у контексті стратегічного планування [5, с.121]. Однак, можливості застосування бенчмаркінгу у процесі управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства практично не розкриваються у роботах вітчизняних науковців. Однак, понятійний апарат, інструментарій і елементи процесу бенчмаркінгу детально подані у роботах зарубіжних та російських науковців [6-9]. Тому метою даної статті є адаптація зарубіжного досвіду використання технології бенчмаркінгу у системі управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства.

     Управління  конкурентоспроможністю автомобілебудівних підприємств України варто розглядати як процес, що включає моніторинг рівнів розвитку виробничого, інноваційного, фінансового, інтелектуального, маркетингового потенціалів комплексно. Таке твердження виходить із сутності поняття конкурентоспроможності підприємства, як характеристики, що комплексно та динамічно описує здатність підприємства задовольняти постійно зростаючі потреби споживачів краще, ніж конкуренти. Як відомо, рівень зазначених потенціалів є перманентно змінним з причин динамізму розвитку різних складових середовища функціонування підприємства. Так, розуміючи під виробничим потенціалом систему взаємопов’язаних та певною мірою взаємозамінних, організованих і спрямованих на досягнення поставлених цілей ресурсів [10,с.46], формувати систему управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства варто, виходячи з відповідності виробничого потенціалу цілям підприємства. У такому разі ключовими факторами конкурентоспроможності є унікальна комбінація наявного виробничого потенціалу з нагромадженим у минулому досвідом його використання і сформованим іміджем автовиробника. Це сприяє виготовленню конкурентоспроможної продукції, завдяки реалізації якої підприємство здатне забезпечити своє існування в довгостроковій перспективі. Дане твердження можна накласти і на інші вказані види організаційних потенціалів. Так, вважаючи потенціалом корисну властивість, яка виявляється у процесі здійснення певної ефективної діяльності об’єктом, потенціал якого є предметом досліджень, можна стверджувати, що управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства повинно включати підсистеми управління інноваційним, фінансовим, маркетинговим, інтелектуальним потенціалом. Очевидно, що до підсистеми управління інноваційним потенціалом автомобілебудівного підприємства варто включити елементи моніторингу сукупності ресурсів, які можуть за різних діючих чинників інноваційного середовища бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності, метою якої є задоволення постійно змінних споживацьких преференцій. Підсистему управління фінансовим потенціалом варто уявляти як сукупність елементів моніторингу обсягу власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат [10, C. 16]. У підсистему маркетингового управління варто включити елементи моніторингу сукупності внутрішніх та зовнішніх можливостей задовольняти потреби споживачів і отримувати на цій основі максимальні економічні вигоди. Управління інтелектуальним потенціалом підприємства полягає у визначені та відслідковуванні тенденцій нарощування нематеріальних активів і темпів капіталізації інтелектуального ресурсу. Тому, підсистему управління інтелектуальним потенціалом ватро формувати на основі моніторингу вищевказаних тенденцій.

     Таким чином, бачимо доцільність комплексного підходу до побудови системи управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства. Досягнення максимальної ефективності дії такої системи можливе завдяки широкомасштабному охопленню всіх аспектів діяльності суб’єкта господарювання. Особливо актуальним є такий підхід за умови зміни інтенсивності конкурентної боротьби. Конкурентна ситуація на світовому автомобільному ринку красномовно свідчить про посилення вимог до якості автомобільної продукції. Експерти відзначають домінуючу тенденцію «озеленення автопрому», тобто застосування більш високих екологічних стандартів при розробці та виробництві продукції автомобілебудування. Безпека транспортних засобів є також вагомим фактором впливу на споживчі преференції, а відтак і фактором, який визначає рівень технологічного забезпечення виробництва. Особливо важливим моментом при виборі транспортного засобу для споживача є співвідношення ціна/якість. Для вітчизняних підприємств сьогодні це питання стає особливо актуальним, оскільки собівартість продукції українського автомобілебудування зростатиме одночасно з собівартістю продукту іноземних конкуруючих суб’єктів підприємницької діяльності, якість продукції яких вища. Така тенденція є результатом підвищення цін на сировину, зокрема металопрокат, що є основним компонентом автомобілебудування. Прогнозне підвищення вартості однієї тонни холоднокатаного листа для автомобільної промисловості складає 45% в середньому. Очевидним є підвищення цін на автомобілі вітчизняного виробництва за рахунок росту собівартості, оскільки частка сталі у матеріалах автомобіля складає близько 70%. Отже, за умови незмінності якісних характеристик продукту національного автопрому, справедливим є очікування посилення тиску конкурентів, що вже функціонують в галузі. Також варто врахувати, що відповідність світовим тенденціям якості транспортних засобів вітчизняного виробництва є необхідною умовою існування підприємств на українському автомобільному ринку. Адже, в умовах розширення економічного простору, яке пов’язане з ратифікацією протоколу про вступ до СОТ, з плануванням вступу до ЄС у вересні 2008 року, з можливим переходом до стадії приєднання до ПДЧ, ненасичений український ринок автомобілів наповниться продукцією країн-партнерів та спільних підприємств, що спричинить зменшення частки ринку українського автовиробника, який об’єктивно неготовий до роботи за відкритого ринку. За існуючих умов використання управлінських технологій, здатних максимально підвищити ефективність діяльності автомобілебудівних підприємств, є об’єктивно необхідним. Однією з таких технологій є бенчмаркінг, що є процесом усебічної оцінки діяльності підприємства порівняно з кращими у своїй області підприємствами, та використання отриманих результатів, для досягнення і перевершення існуючого рівня [6, с.17]. Предметом бенчмаркінгу є вся сукупність дій підприємства, спрямована на покращення (забезпечення) конкурентної позиції. Так, Р.С. Кемп говорить, що розуміння бенчмаркінгу виключно з точки зору результуючої ефективності є помилковим, оскільки такий підхід не дає змоги сформулювати концепцію дії, забезпечуючих результат [7, с.23]. Мається на увазі такий підхід до використання управлінської технології, за якого заданий (бажаний) рівень ефективності діяльності (конкурентоспроможності) підприємства досягатиметься шляхом аналізу всіх аспектів, основних функцій діяльності, всіх процесів, які забезпечують розширене відтворення на підприємстві. Бенчмаркінг аналізує діяльність підприємств, дає змогу проаналізувати бізнес-процеси на досліджуваному підприємстві, порівнює підрозділи окремо взятого підприємства та різних (конкуруючих) підприємств, встановлює цілі, визначає найкращі досягнення, дає змогу перевірити дієвість стратегії, віднаходить недоліки виробничої діяльності, проводить оцінку альтернативних рішень. Головним ефектом від проведення бенчмаркінгу, як вважають Г.Зіберт та Ш.Кемпф, є підвищення конкурентоспроможності та ініціювання процесу постійного покращення [8, с.17]. Бенчмаркінг не є високозатратною технологією. Основні витрати здійснюються на технічне та кадрове забезпечення цього процесу і розміри такого забезпечення залежатимуть від обсягів діяльності підприємства та від масштабів дій, необхідних для покращення діяльності. Для забезпечення ефективності бенчмаркінгу необхідно, щоб витрати на його проведення були меншими досягнутого результату. Про ефективність бенчмаркінгу свідчать приклади його застосування підприємствами, що обслуговують галузь автомобілебудування у Російській Федерації. Так, ВАТ «Заволзький моторний завод» – один із найбільших російських заводів, який випускає двигуни, прийняв рішення про проведення бенчмаркінгу, виявивши у процесі співпраці з німецькими автомобілебудівними заводами невідповідність якості деяких елементів своєї продукції [9, с.58]. Згодом проведене дослідження результативності показало позитивний ефект проведення бенчмаркінгу, що відобразилось на рівні співпраці з іншими контрагентами.

     Відтак  бачимо, що використання бенчмаркінгу створює додаткові можливості для  розвитку підприємства. Тому інтеграція цієї технології у систему управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства є доцільною. На рис.1. подано схематичне зображення фрагменту системи управління конкурентоспроможністю автомобілебудівного підприємства з урахуванням технології бенчмаркінгу. Фрагмент включає деякі елементи системи управління конкурентоспроможністю, зокрема, згадувані вище організаційні потенціали, сукупність яких часто називають конкурентним потенціалом підприємства. Як бачимо з наведеної схеми, застосування бенчмаркінгу до всіх зазначених потенціалів, дає змогу охопити всі аспекти діяльності автомобілебудівного підприємства.  
 

Рис. 1 Фрагмент системи управління конкурентоспроможністю

автомобілебудівного підприємства

      Користуючись  результатами проведення бенчмаркінгу, маємо змогу підвищити рівень кожного з потенціалів, а зрештою і конкурентного потенціалу загалом, що в результаті визначить конкурентоспроможність підприємства.

      Результати  проведеного теоретичного дослідження  дають змогу зробити такі висновки:

      1. Конкурентоспроможність українського  автомобілебудування є актуальним питанням сьогодення у контексті розвитку національної економіки.

      2. До системи управління конкурентоспроможністю  автомобілебудівного підприємства  варто включити блоки, які характеризуватимуть  рівні розвитку потенціалів, що охоплюють всі аспекти діяльності.

      3. Бенчмаркінг є одним із основоположних  елементів системи управління  конкурентоспроможністю автомобілебудівного  підприємства, так як дає можливість  покращити його конкурентну позицію. 

      Адаптація технології проведення бенчмаркінгу на автомобілебудівних підприємствах України та розробка практичних рекомендації з застосування результатів бенчмаркінгу у виробничій діяльності можуть бути об’єктом подальших досліджень у цій галузі.

      Література:

1. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Изд-во АОЗТ «Центр экономики и маркетинга», 1996. – 208с.
2. Кришталь Н.В. Стратегическая конкурентоспособность: понятие и метод определения // Вестник ИНЖЭКОНА. – 2006. – Вып.2 (11). – С.355-359.
3. Шибаков В.Г., Аминов Э.Ф. Оценка конкурентный возможностей предприятия // Автомобильная промышленность. – 2004. – № 4. – С. 1-4.
4. Дзина М.А. Методика оценки эффективности управления конкурентоспособностью предприятия (на примере машиностроения) // Экономика и управление. – 2007. – № 2. – С. 21-26.
5. Коркуна І.І. Планування в системі менеджменту підприємства (на прикладі автомобілебудування). – Львів: Вид-во «Мета», 1997. – 176с.
6. Боган К. Бизнес-разведка. Внедрение передовых технологий: пер. с англ./ Кристофер Боган, Майкл Инглиш: под общей ред. Б.Л. Резниченко. – М. Вершина, 2006. – 368 с.
7. Кэмп С.Р. Легальный промышленный шпионаж: Бенчмаркинг бизнес-процессов: технологии поиска и внедрения лучших методов работы ваших конкурентов / Пер. с англ.; Под ред. О.Б. Максимовой. – Днепропетровск: Баланс-клуб, 2004. – 416с.
8. Зиберт Гуннар, Кемпф Штефан. Бенчмаркинг. Руководство для практиков / Пер. с нем. под ред. Манжосова Г.П. – М.: КИА центр, 2006. – 128 с.
9. Данилов И.П., Данилвоа Т.В. Бенчмаркинг как основа создания конкурентоспособного предприятия; науч. ред. С.Ю. Михайлова. – М.: РИА «Стандарты и качество», 2005. – 72 с.
10. Федонін О.С. Потенціал підприємства: Формування та оцінка: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 316 с.