Управління матеріальними потоками в логістиці

  Кожна з перерахованих груп підлягає ще глибшій диференціації. Стосовно кожного розділу специфікованої номенклатури, з точки зору логістики, матеріальні ресурси у специфікованій номенклатурі утворюють простий потік. Такий потік має стати об’єктом управління.

  У логістиці для управління потоками передбачається також здійснення таких  функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні на операції. Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків. У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином. Функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов’язаних зі встановленням оптимальної траєкторії руху потоку, формуванням самого потоку як сукупності конкретних об’єктів, встановленням його інтенсивності, розробкою розкладу (графіку) проходження потоку, розрахунком потреби у ресурсах для здійснення потоку, мінімізацією часу просування потоку.

  Функція «Оперативне регулювання» являє  собою реалізацію на практиці запланованого  режиму руху потоку. У межах цієї функції проводиться спостереження  за кожним об’єктом потоку згідно з  графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об’єктів, що пересуваються, вироблення й введення в дію керуючих впливів. Функція «Облік» передбачає розв’язання інформаційних завдань, тобто збір, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту. Функція «Контроль» встановлює ступінь відповідності фактичних параметрів руху запланованим значенням. Крім того, для контролю використовуються еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів. Функція «Аналіз» включає комплекс завдань, пов’язаних із становленням причинно-наслідкових зв’язків між досягнутими результатами і витраченими коштами, виявленням впливу різних факторів на фактичні значення параметрів потоку, розрахунком ефективності управління та функціонування системи у цілому. У межах цієї функції розробляються й удосконалюються методи аналізу. Одержана аналітична інформація, тобто результати аналізу, використовується для нового циклу управління, нових планових розрахунків. Отже, з метою управління потоками синтезується логістична система, до якої належать керована й керуюча системи у вигляді конкретних потоків (рис. 17).

Рис. 17. Логістична система управління

  · Умовні позначення:

    Р — планова інформація, тобто розрахункові параметри потоку;

    А — аналітична інформація;

    І — узагальнена (оброблена) інформація;

    (і) — інформація про керований потік;

    R — керуючі впливи — регулятор потоку;

    DR — оперативне корегування керованих впливів — диспетчеризація;

    V — «вихідний» вектор керованої системи, що характеризує ступінь досягнення  
      мети потоку при заданих параметрах.

  Логістичний аспект у матеріально-технічному забезпеченні передбачає примат вимог споживача, на що й зорієнтована система управління матеріальними потоками, тобто управління матеріальними потоками у сфері обігу. При цьому останні утворюють керовану систему. Поданий логістичний підхід використовується для створення автоматизованої системи управління матеріально-технічним забезпеченням. На рис. 18 зображено загальну схему управління матеріальними потоками у системі МТЗ:

Рис. 18. Система МТЗ

  · Умовні позначення:

   Е — «вхід» системи МТЗ, тобто матеріальні ресурси, що надходять до сфери обігу;

   V — «вихід» системи МТЗ, тобто матеріальні ресурси, що прямують до споживачів;

   Х — стан системи МТЗ, тобто стан матеріальних потоків у сфері обігу;

   І — інформація про керовані матеріальні потоки, що надходять до керуючої системи;

   Z — управлінські рішення, що приймаються;

   (і) — керуючі впливи, що розробляються.

  Як  вже було сказано вище, матеріальні  потоки поділяються на зовнішні і внутрішні. Початковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою — склад виробничих запасів підприємства-споживача. Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запасів підприємства-виробника, а кінцевою — його склад готової продукції. Особливо слід підкреслити значущість матеріальних потоків у процесі комплектування продукції, що виготовляється, у тому числі з об’єктів які будуються і реконструюються. Цей процес передбачає досягнення рівноваги між комплектуючими, виробами та безліччю установочних місць ХІ. Тобто потік комплектуючих виробів є функцією відповідних установочних місць: S_компл. = f(XI). Свою специфіку мають внутрішні матеріальні потоки на базах оптово-торговельних організацій, у морських та річкових портах та інших системах виробничої інфраструктури. Незважаючи на те, що виробничі запаси покликані робити господарчі системи незалежними від впливу зовнішнього середовища, внутрішні потоки перебувають під великим впливом матеріально-технічного забезпечення, тобто залежать від зовнішніх матеріальних потоків. Говорячи про матеріальні потоки як про основний об’єкт управління мовою логістики, необхідно зазначити, що в умовах товарного виробництва та обігу рух матеріальних ресурсів у матеріально-речовій формі породжується й супроводжується рухом фінансових коштів. До того ж обидва потоки перебувають у діалектичній єдності. Таким чином, у комерційній логістиці об’єкт управління є багатоаспектним об’єктом — «матеріальні ресурси + послуги + фінанси». Управління тут спрямоване не тільки на фізичне переміщення матеріальних ресурсів від постачальника до споживача, а й на досягнення при цьому їх раціонального використання, противитратності й максимальної комерційної вигідності.

3.3. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ

        Враховуючи взаємозв’язки  між функціями, що становлять матеріальний потік виробничого підприємства, його міжфункціональний характер, й беручи до уваги свою цільову спрямованість, логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації логістичних систем. Організаційний механізм пов’язаний з досягненням необхідного рівня інтеграції шляхом організаційних перетворень у структурі управління підприємством. Це може існувати у формі об’єднання, коли в одному відділі вирішуються завдання координації дій багатьох функціональних служб. Така структура в разі її використання доцільна тією мірою, наскільки вона підпорядкована меті координації пов’язаних між собою видів діяльності.

  Практика  американських фірм показує, що об’єднання зусиль спеціалізованого апарату управління великої корпорації за умов постійних  змін у зовнішньому середовищі неможливо  забезпечити без створення на різних рівнях управлінських механізмів, основне завдання котрих було б тимчасове або на постійній основі об’єднання функціональних ланок та координація їх дій для досягнення чітко визначеної мети.

  Коли  невеликі корпорації з масовим характером виробництва, діють у відносно стабільних умовах, увесь обсяг координуючих функцій, як правило, зосереджений на вищому рівні управління. Однак зі збільшенням масштабів виробництва, розширенням номенклатури продукції, розширенням сфери діяльності корпорації, зростанням чисельності рівнів управління, процес управління матеріальним потоком ускладнюється настільки, що виникає питання про створення спеціальних механізмів міжфункціональної координації у цій галузі.

  Виходячи  з американської практики, можна відокремити два основних напрями управління матеріальним потоком фірми:

  1. Вдосконалення різних економічних механізмів, котрі підсилюють взаємодію різних функціональних ланок в межах  
фірми.

  2. Здійснення організаційних перетворень у структурі корпорації з метою покращення координації ланок. Ці напрями діють паралельно, доповнюючи один одного.

  Структури управління матеріальними потоками, як було зазначено, можуть бути різними. Вони, як і відділи маркетингу, створюються за функціональними або товарними ознаками. Це можуть бути підрозділи, котрі вирішують питання про управління потоками сировини та матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми, або відділи закупівлі чи управління матеріалами. Сфера діяльності цих підрозділів поширюється на економічний простір, починаючи зі складу готової продукції постачальника і закінчуючи складом готової продукції споживача.

  Для управління потоками готової продукції  на підприємстві можуть бути створені підрозділи з розподілу. У їх структуру  входять відділи розподілу. На підприємствах України до них відносять складські та транспортні підрозділи.

  За  кордоном удосконалення планових і  контрольних процесів управління матеріальними  потоками, котре здійснюється на основі використання електронно-обчислювальної техніки, відбувається одночасно з організаційною перебудовою служб, котрі беруть участь в управлінні матеріалами, з метою координації дій.

  Найбільше поширення отримали три різновиди  організаційних механізмів. Це можуть бути спеціальні функціональні ланки, в яких контролюється більша частка планових, адміністративних та контрольних функцій, що регламентують рух матеріального потоку. В окремих випадках це буває спеціальний управляючий або координуюча група, основним завданням яких є координація процесу прийняття рішень з управління матеріальним потоком.

  Для забезпечення високого рівня внутрішньо функціональної координації використовують матричні механізми, створені на подвійному підпорядкуванні ланок, від котрих залежить ефективне управління матеріальним потоком. Створення таких механізмів дає змогу вирішити проблему міжфункціональної взаємодії.

  Спеціалізовані  структури управління в логістиці  розробляються виходячи з проблем, котрі необхідно вирішити фірмі. За функціональними ознаками в логістичних структурах управління вирізняють три напрями: планування, регулювання та контроль.

  Основними процесами при плануванні є складання  й координація планів та графіків руху і використання матеріального потоку в усіх ланках виробничо-збутової системи; розробка напрямів дій та формування критеріїв оцінки їх досягнення.

  У сфері регулювання ув’язують  функції ланок, відповідних за рух  та використання матеріальних ресурсів.

  Важливою  функцією є контроль, котрий дає  змогу оцінити рівень забезпеченості матеріальними ресурсами, ефективнос- 
ті їх використання, підрахунок витрат, пов’язаних з їх рухом  
у всіх ланках системи. Завдяки контролю розробляють захо- 
ди з підвищення ефективності управління матеріальним по- 
током.

  Кожний  структурний блок складається з  різних наборів управлінських ланок. Кількість їх та особливості взаємодії залежать від обсягів і складності робіт, пов’язаних з управлінням матеріальним потоком на кожному етапі руху крізь виробничо-збутову систему, а також від специфіки виробничої і збутової діяльності.

  Організаційна структура може бути різною і залежить від характеру продукції, що випускається, кількості її споживачів, обсягу матеріаломісткості, розміру підприємства. Управлінський механізм пов’язаний з впровадженням спеціально роз- 
роблених управлінських процедур, основою яких є плануван- 
ня виробництва, збуту, зберігання і транспортування як єди- 
ного матеріального потоку. Поняття «логістична система» може застосовуватися стосовно органів управління. З одного боку, це визначена кількість структурних елементів, що функціонують для досягнення єдиної мети, а з іншого — план її досягнення суб’єктом управління. Логістична система — це також організаційний механізм, який, перетинаючи функціональні межі відділів виробничого підприємства, за рахунок більш гнучкої координації спрямовує їхні дії на досягнення мети логістики. Логістичний підрозділ є не моно-, а міжфункціональним і відповідає за виконання усього блоку видів діяльнос- 
ті, пов’язаних з матеріальним потоком і необхідних для за- 
доволення попиту споживачів від вибору постачальників до надання послуг. Відділ очолює керівник матеріального пото- 
ку, який визначає оперативні завдання, улагоджує конфлікти, відповідає за вдосконалення системи та кінцеві результати її функціонування. І як важливий, хоч і новий член структури управління, він підпорядковується першому керівникові під- 
приємства.

  Різноманітність особливостей, властивих виробничим підприємствам, розмаїтість конкретних проблем, що постають перед ними, зумовлює багатоваріантність організаційних рішень управління матеріальним потоком. Для матеріаломістких виробництв, особливо підприємств машинобудівного профілю, напрямом «головного удару» організаційних перетворень є концентрація зусиль, спрямованих на зниження витрат на етапах постачання й виробництва. Таке організаційне рішення є наслідком нерозвинутості власної мережі розподілу більшості машинобудівних підприємств, розмір збутових витрат яких незначний. Однак це не свідчить про те, що ця організаційна перебудова не зачіпає сфери збуту.

  Деталізація функцій і розробки внутрішньої структури органів управління матеріальним потоком є складним процесом.

  Основні функції підрозділів, котрі вирішують  питання з управління потоками сировини та матеріалів, пов’язані з плануванням і полягають у координації планів потреби в матеріалах  
з виробничими планами, розробці графіків завантаження меха- 
нізмів і маршрутів руху матеріального потоку в процесі пере- 
робки.