Сновні принципи та положення інформаційної логістики.

Залежно від класу, до якого  віднесена сировина, залежить точність прогнозування її потреби для  виробництва, а отже, величина запасів. Зрозуміло, що потреба в Х-сировині характеризується найвищим рівнем точності прогнозування та нормування; Y-сиро­вині  — середнім рівнем точності. Потребу  в Z-сировині дуже важко спрогнозувати. Виходячи з цього можна дійти  висновків щодо рекомендованої величини запасів (обсягу обігових коштів, які  заморожуються в них): у першому  випадку обсяги запасів є мінімальними; у другому — в певні періоди  запаси повинні бути високими; у  третьому — постійні запаси створювати взагалі недоцільно.

Варто зазначити, що АВС-аналіз можна використовувати для пошуку резервів зниження собівартості в розрізі окремих центрів затрат, інвестиційних проектів чи видів продукції. Окрім цього, даний метод придатний для оптимізації портфеля продукції, ви­робництвом та реалізацією якої займається підприємство, максимізації обсягів реалізації продукції тощо.

АВС-аналіз можна використовувати  для оцінки товарів, продукції, що реалізується.

Для проведення АВС- аналізу необхідно:

1) встановити вартість  кожного товару (за закупними  цінами);

2) розташувати товари  за зменшенням ціни;

3) знайти суму даних  про кількість і витрати на придбання;

4) розбити товари на  групи залежно від їх питомої  ваги в загальних витратах  на придбання. 

Залежно від витрат товарні  запаси поділяються на три групи - А, В, С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов’язково відбувається на три групи, число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

Група “А”: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної  кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група “В”: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається.

Група “С”: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Аналіз АВС показує  значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% всіх товарів, які знаходяться  в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.

Аналіз АВС дозволяє класифікувати  асортименти одиниці за їх вартістю. Принцип диференціації асортименту  в процесі аналізу XYZ інший - тут  весь асортимент поділяють на три  групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

До групи “Х” включають  товари, попит на який рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включеними до даної групи, добре передбачається.

До групи “Y” включають  товари, які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, до цієї групи  можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами цієї групи – середні.

До групи “Z” включають  товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів цієї групи досить складно.

Ознакою, на основі якої конкретну  позицію асортименту зараховують  до тієї чи іншої групи, є коефіцієнт варіації попиту (?) за цією позицією: ? = , де хі – і-те значення попиту за оцінюваною позицією; х – середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період n; n – величина періоду, за який зроблено оцінку.

Величина коефіцієнту  варіації змінюється в межах від  нуля до нескінченості. Поділ на групи X, Y і Z може бути здійснений на основі алгоритму:

1) група X – інтервал 0 ? ? ? 10%;

2) група Y – інтервал 10% ? ? ? 25%;

3) група Z – інтервал 25% ? ? ? ?.

Результатом спільного проведення аналізу АВС і XYZ є матриця, яка  складається з дев’яти різних класів (рис.1).

 

	А	В	С
Х – матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
	Високий ступінь надійності прогнозу споживання	Високий ступінь надійності прогнозу споживання	Високий ступінь надійності прогнозу споживання
Y - матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
	Середній ступінь надійності прогнозу споживання	Середній ступінь надійності прогнозу споживання	Середній ступінь надійності прогнозу споживання
Z - матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
	Низькій ступінь надійності прогнозу споживання	Низькій ступінь надійності прогнозу споживання	Низькій ступінь надійності прогнозу споживання

Рис. 1. Комбінація АВС – і XYZ – аналізу

 

Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС – аналізу  з даними про співвідношення кількості  та структури споживання XYZ – аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управління для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.

Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з уже відібраними постачальниками.

Для оцінки вже відомих  постачальників часто використовують:

1) методику ранжування;

2) ABC-аналіз.

За допомогою методики ранжування розробляється спеціальна шкала оцінок, що дає змогу розрахувати рейтинг постачальника.

Методика ранжування полягає  в таких діях, як:

1) оцінка значимості окремих  критеріїв, за якими планується вибрати постачальника. Для цього обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості кожного критерію в межах від 0 до 1 (можуть бути встановлені межі значень коефіцієнтів від 1 до 5, чи від 1 до 10 тощо). Коефіцієнти значимості критеріїв, установлені експертами, проставляють у таблицю визначеної форми (табл.2) і потім в останньому стовпчику підраховують комплексну оцінку як суму коефіцієнтів значимості за кожним критерієм;

2) оцінка постачальників  відповідно до значимості встановлених критеріїв. На основі історії роботи з постачальником виставляється оцінка за кожним критерієм (за десятибальною шкалою), після чого шляхом множення отриманих оцінок на значимість відповідних критеріїв і наступного додавання отриманих результатів розраховується рейтинг постачальника (табл. 3).

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Приклад застосування методу експертних оцінок для ранжування критеріїв оцінки постачальників

 

Критерій	Оцінка значимості окремими експертами					Комплексна оцінка значимості
	1	2	3	4	5
1. Ціна	0,1	0,3	0,2	0,1	0,2	0,9
2. Якість товару	0,4	0,4	0,2	0,4	0,3	1,9
3. Надійність постачання	0,2	0,1	0,2	0,2	0,3	1,0
4. Умови платежу	0,3	0,1	0,2	0,1	0,1	0,8
5. Повнота асортименту	0,1	0,3	0,2	0,4	0,2	1,2
6. Віддаленість постачальника	0,6	0,4	0,2	0,2	0,4	1,8
7. Сервісне обслуговування	0,1	0,2	0,2	0,4	0,1	1,1
Разом						8,7

 

Таблиця 3. Розрахунок рейтингу постачальника

Критерій вибору постачальника	Значимість критерію	Оцінка постачальника  за даним критерієм	Добуток значимості критерію на оцінку
1. Ціна	0,1 (0,9:8,7)	8	0,8
2. Якість товару	0,22	6	1,32
3. Надійність постачання	0,11	8	0,88
4. Умови платежу	0,09	6	0,54
5. Повнота асортименту	0,14	10	1,4
6. Віддаленість постачальника	0,20	8	1,6
7. Сервісне обслуговування	0,14	5	0,7
Разом	1,00		7,24

Для вибору найкращого постачальника  порівнюють їх рейтингові оцінки. Якщо рейтинг нижчий від припустимої  величини, то договір постачання за рішенням відповідальних осіб може бути розірваний.

ABC-аналіз. В основі використання  цього методу щодо аналізу  постачальників лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються  однаковим впливом на ефективність, через що доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий обіг.

Приклад ABC-аналізу наведено в табл. 4.

 

Таблиця 4. ABC-аналіз даних  про постачальників

Постачальники	Обіг, тис. грн	Частка у загальному обігу, %	Обіг кумулятивний, %	Група
1	2500	44,7	44,7	А
2	1700	30,4	75,1
3	600	10,7	85,8	В
4	300	5,4	91,2
5	250	4,4	95,6
6	100	2	97,6	С
7	70	1,2	98,8
8	40	0,7	99,5
9	22	0,4	99,9
10	8	0,1	100,0
Сума	5590	100,0	—

 

 

На основі цього аналізу  можна зробити висновок про перевагу роботи з певними постачальниками  для цього підприємства. Так, якщо витрати на заходи у сфері закупівель потрібно скоротити, то доцільно приділити увагу насамперед А-постачальникам, оскільки більш інтенсивна робота з ними може вплинути на загальний обіг підприємства.

ABC-класифікація постачальників може бути проведена і в розрізі товарів, що закупляються.

Для А-товарів можна провести такі заходи: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання  декількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори щодо закупівельних  цін, ретельніша підготовка замовлень на постачання, регулярний контроль запасів, точніше визначення страхових запасів і т. ін.

В-товари – це такі товари, які характеризуються середньовартісними величинами. Залежно від їх значення з ними варто працювати або  як з А-товарами, або як із С-товарами.

С-товари – головна задача раціоналізації полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і  складування. З цією метою можна проводити такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені замовлення, застосування простих формулювань замовлень, телефонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замовлень, спрощений контроль замовлень, установлення більш високого рівня страхових запасів і т. ін.

4-й етап. Розвиток постачальника.  Високорозвинені взаємини із  постачальниками мають включати  ще один ступінь – це розвиток  постачальника, тобто інтеграцію  його в систему своїх інтересів.

Розвиток постачальника  застосовується у випадках, коли прийнятного  постачальника ще не обрано, і його слід переконати у перевагах співпраці. У більш загальному плані розвиток постачальника означає виявлення  позицій постачальника, за якими  необхідно досягнути покращень  у цей момент чи у перспективі  для потреб наявного підприємства, а також визначення комплексу заходів, необхідних для поліпшення взаємної співпраці.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. — X.: ВД "ІНЖЕК", 2006. — 328 с.

2. Гаджинский А.М. Логістика : Підручник для вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1998. – 228 с.

3. Дыбская В.В. Управление складами в логистической системе. — М.: КИА-центр, 2000. — 110 с.

4. Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 с.