Шпаргалка по "Логистике"

1. Сутність, функції та завдання логістики

Логістика - наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв'язками. Мета логістики — оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві й розподілі продукції. Об'єктом вивчення теорії логістики є матеріальні і відповідні їм фінансові та інформаційні потоки або їх поєднання, потокові процеси господарсько-економічної й іншої діяльності у відтворенні й обігу, що організовуються в потоки.

Предметом вивчення, досліджень теорії логістики є оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових та інформаційних потоків.

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товарорухом. Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у визначені часу і місця з заданою якістю (станом), за мінімальних витрат.

5. Види логістичних систем

Логістичні системи класифікуються за такими ознаками:

1) за ознакою  просторового обмеження:

 — макрологістичні;

— мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні. Виділяють такі макрологістичні системи:

— регіональні;

— національні (міжрегіональні);

— міжнаціональні.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат.

Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.

2) залежно від  виду логістичних ланцюгів — логістичні системи поділяються на:             

— логістичні системи з прямими зв'язками — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв'язків;              

—  ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника;                           

— гнучкі логістичні системи — системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.

Щоб визначити найоптимальнішу  логістичну систему, необхідно розробити її проект. Для цього слід виділити три етапи: виявлення проблем, планування шляхів їх вирішення і розробка пропозицій щодо створення проекту.

Процес планування логістичного проекту передбачає:

1)  визначення мети та  обмежень;

2)розробку стандартів  оцінки результатів;

3)  вибір техніки аналізу;

4)складання проектного  завдання.

26. Інформаційне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики

Необхідність в інформаційному забезпеченні логістики зумовлена бурхливим розвитком і впровадженням в усі сфери діяльності інформаційно-комп'ютерних технологій. Значення інформаційного забезпечення логістичного процесу настільки важливе, що багато фахівців виділяють особливу, інформаційну, логістику, яка має самостійне значення в бізнесі та управлінні інформаційними потоками і ресурсами.

Інформаційний потік — це сукупність циркулюючих як у самій логістичній системі, так і між логістичною системою та зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за логістичними операціями.

Логістична інформаційна система (ЛІС) — це певним чином організована сукупність взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих чи інших функціональних завдань із управління матеріальними потоками.

На рівні окремого підприємства інформаційні системи поділяють  на три групи: -планові;

-диспозитивні; -виконавчі.

Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні управління і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед розв'язуваних завдань можуть бути такі:

-створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;

-управління стійкими даними;

-планування виробництва;

-загальне управління запасами;-управління резервами та інші завдання.

Плановим інформаційним  системам властивий найвищий рівень стандартизації під час вирішення  завдань, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати стандартне програмне забезпечення.

Диспозитивні  інформаційні системи створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. За допомогою них можуть вирішуватися такі завдання:

- детальне управління  запасами ;

-управління

внутрішньоскладським  або внутрішньозаводським транспортом;

-відбір вантажів за замовленнями та їх комплектування, облік вантажів, які відправляються, та інші завдання.

У диспозитивних інформаційних  системах можливість пристосувати стандартний пакет програм нижча.

Виконавчі інформаційні системи створюються на рівні адміністративного або оперативного управління. Обробка інформації в цих системах здійснюється в темпі, зумовленому швидкістю її надходження на ЕОМ. Це так званий режим роботи у реальному масштабі часу, який дає змогу отримувати необхідну інформацію про переміщення вантажів у поточний період і вчасно видавати відповідні адміністративні та керуючі впливи на об'єкт управління.

11. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Між учасниками одного каналу, а також між різними каналами можуть спостерігатися:

1) різні ступені співпраці;

2) конфлікти;

3) конкуренція.

Співпраця характерна для учасників одного каналу розподілу. Завдяки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок.

Конфліктувати можуть:

1) представники різних  рівнів одного й того самого  каналу;

2) фірми одного рівня. 

Конкуренція може виникати між:

1) фірмами і системами,  що намагаються обслуговувати  одні й ті самі ринки;

2) комплексними системами,  що обслуговують конкретний ринок.

Останнім часом як засіб  уникнення конфліктів між учасниками товароруху виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС).

Традиційний канал  розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців. Вертикальна маркетингова система складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система.

Основні типи вертикальних маркетингових систем:

1)  корпоративні — в межах корпоративної ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні;

2)  договірні — складаються з незалежних фірм, що пов'язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;

3)  керовані — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.

15. Види логістичних посередників

Логістичні посередники — це юридичні та фізичні посередники, що є

продуцентами логістичних  послуг.

Логістичні посередники  в каналах розподілу виконують  певні функції, які укрупнено можна розділити на:

— функції фізичного розподілу;

— функції обміну (купівлі-продажу);

— підтримуючі функції (стандартизації якості дистрибуції, фінансування, інформаційної  підтримки, страхування ризиків  і т. ін.).

Відповідно до функцій  логістичних посередників виділяють  такі їх групи:

1) Посередники  в операціях фізичного розподілу:

— транспортні фірми;—  експедиторські фірми;— транспортно-експедиторські фірми;— компанії фізичного розподілу;

— вантажні термінали і  термінальні комплекси; — вантажні розподільчі центри; — підприємства сортування, затарювання та пакування готової продукції;  — вантажопереробні та інші підприємства.

2) Посередники, які виконують підтримуючі функції:

—  підприємства та установи фінансового сервісу (банки, фінансові компанії, лізингові компанії, страхові компанії, клірингові та розрахункові центри і компанії та ін.);

— підприємства інформаційного сервісу (інформаційно-диспетчерські центри, обчислювальні центри колективного користування, підприємства зв'язку і телекомунікацій та ін.);

— установи  стандартизації,  ліцензування  і  сертифікації та ін.

3) Торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати й інші вищезазначені функції, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, вантажопереробки, управління запасами, кредитно-фінансового обслуговування, передпродажного і післяпродажного сервісу і т. ін.

Найчастіше підприємства користуються послугами торгових посередників.

Класифікацію торгових посередників можна провести за поєднанням двох ознак: 1) від імені кого працює посередник; 2) за чий рахунок посередник проводить свої операції ;3)організаційних форм посередницької діяльності .

Типи посередників:

- Дилер- Від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання.

- Дистриб’ютор- Від чужого імені і за свій рахунок. Виробник дає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на певній території та протягом певного терміну.

- Комісіонер- Від свого імені і за чужий рахунок. Комісіонер не є власником продукції.

- Агент, брокер- Від чужого імені і за чужий рахунок.

19. Сутність, роль і завдання міжнародної логістики

міжнародна логістика є функціональною сферою логістики, спрямованою на оптимізацію товаропотоків, які виходять за межі національних економічних систем.

Завдання  міжнародної логістики:

— оптимізація руху матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, що виходять за межі національних економічних систем;

— забезпечення ефективного  формування та функціонування міжнародних логістичних систем, асоціацій чи союзів;

— підвищення якості логістичного сервісу, в тому числі і транспортно-експедиційного обслуговування;

— розвиток інтеграційних  процесів в економіці;

— підвищення конкурентоспроможності продукції національних виробників на міжнародному ринку за рахунок зниження логістичних витрат.

Виконанню завдань міжнародної  логістики можуть перешкоджати певні бар'єри.

Ринкові бар'єри відображають конкурентну боротьбу за джерела  дешевих сировинних ресурсів, енергії, робочої сили, а також за ринки збуту товарів. Ці бар'єри встановлюються й підтримуються великими компаніями за рахунок цінової політики, інформаційних бар'єрів і т. ін.

Фінансові бар'єри пов'язані  з податковою, митною, торговельною політикою держави, обмеженнями ввозу капіталу, нормою банківського відсотка і т. ін. Близькими до них є бар'єри в дистрибуції товарів фірм-конкурентів з інших країн, із яких найбільш важливими є транспортні, митні й торговельні.

Нетарифні бар'єри — це певні правила, які зменшують імпортний потік, наприклад посилення контролю за якістю продукції, підвищення вимог до якості тари та упаковки, вимога доставляти продукцію лише до визначених державою портів чи залізничних станцій.

22. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики

Рис. 15.2. Назва концепції  електронного обліку даними

ЕDІ здійснюється через стандарти UN/EDIFACT та інші, електронні повідомлення, в яких є еквіваленти загальноприйнятих паперових документів. Здійснення закупівель із використанням ЕБІ має свої переваги.

У майбутньому ЕDІ стане єдиною можливою формою міжнародної логістичної діяльності, оскільки участь і конкурентоспроможність на ринку буде неможлива без автоматизованого представлення інформації.

Рис. 15.3. Переваги здійснення міжнародних закупівель з використанням ЕDІ

Перспективним напрямком  розвитку міжнародних логістичних  систем стає INTERNET.

INTERNET використовується для пошуку і передачі у масштабі реального часу інформації щодо комерційного попиту і пропозиції, а також для укладання угод купівлі-продажу, що ініціюють наступні просування товарних, фінансових та інформаційних потоків.

Сьогодні прийняття логістичних  рішень щодо оптимізації міжнародних  товаропотоків неможливе без використання супутникових систем зв'язку, які забезпечують зв'язок між водіями транспортних засобів, транспортно-експедиторськими компаніями, вантажовідправниками і вантажоотримувачами. Вантажні автомобілі мають мобільний зв'язок, використовують інформаційні технології, які базуються на застосуванні бортових комп'ютерів та модемів і забезпечують передачу різноманітних повідомлень.

Для  ефективного управління  міжнародною  логістичної системою необхідно в будь-який момент мати інформацію щ матеріальні потоки. Ця проблема вирішується шляхом використання мікропроцесорної техніки, здатної  ідентифікувати окрему вантажну одиницю. Устаткування, здатне зчитувати! різноманітні штрихові коди, дає змогу одержувати інформацію про логістичну операцію в момент і в місці її здійснення (на складах промислових підприємств, оптових баз, магазинів, І на транспорті). Найчастіше в міжнародній практиці використовується  система  штрихового  кодування ЕАШ-13,  що  є і 13-значними кодами, застосовувані для кодування  товарів народного споживання. Ці коди містять інформацію про країну, підприємство-виробника   товару,   характеристики   товару   і  контрольну цифру.

2. Логістичні ланцюги.

Логістичний ланцюг — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.

Логістичний канал — це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів.

Таким чином, основною відмінністю  логістичного ланцюга від логістичного каналу (каналу розподілу) є те, що ланцюг включає і виробника, і посередників, і обслуговуючі структури (склади, транспортні організації), а канал — лише посередників і виробника.

У цілому в логістичному ланцюзі виділяють такі головні ланки:

— постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;

— зберігання продукції та сировини;

— виробництво товарів;

— розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції;

— споживання готової продукції;

• сервісне обслуговування споживачів чи замовників.

Організаційна побудова логістичних  ланцюжків може бути різноманітною  і залежить від:

1) розмірів підприємств;

2) масштабів їх діяльності;

3) концепції управління;

4) матеріаломісткості;

5) галузі економіки.

Логістичні мережі — це складні логістичні утворення взаємопов'язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів.

6. Види логістичних ланцюгів розподілу. Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі беруть участь у процесі купівлі-продажу. Логістичний ланцюг — це мережа робочих взаємозв'язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. Канали розподілу, як логістичні, так і маркетингові, мають дві такі характеристики: —  довжина; —  ширина.

Рівень  каналу розподілу — це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача.

Довжину каналу визначає кількість рівнів.

Канал нульового  рівня має місце, якщо фірма використовує пряму систему розподілу "виробник — споживач", де відсутні посередницькі ланки в ланцюзі руху товарів сировини.

Однорівневий канал включає одного посередника: "виробник — роздрібна торгівля — споживач", "виробник — торговельний агент — споживач".

Дворівневий канал представлений двома посередниками: "виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач" (схема, за якою діють виробники споживчих товарів); "виробник — брокер — роздрібний торговець — споживач" і т. ін.

Ширина  каналу — кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу.

8. Етапи розвитку логістики

Перший  етап (60-ті роки) – характеризується використанням логістичного підходу для управління матеріальними потоками у сфері обігу. У цей період формується два ключових положення: - наявні ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, зберіганні і транспортуванні можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління; - інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матеріалів може дати істотний економічний ефект. Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається: - швидке зростання вартості фізичного розподілу; - зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління логістичними процесами; - довгострокове планування у сфері логістики; - широке використання комп'ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами; - централізація фізичного розподілу; - різке скорочення  запасів у матеріалопровідних ланцюгах; - чітке визначення дійсних витрат розподілу. Третій етап належить до сучасності й може бути охарактеризований так: - з'являються фундаментальні зміни в організації та управлінні ринковими процесами у всій світовій економіці; - сучасні комунікаційні технології, які забезпечують швидке проходження матеріальних та інформаційних потоків, дають змогу здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продукту від первинного джерела до кінцевого споживача; - розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логістики; - концепція логістики, ключовим положенням якої є необхідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу; - сукупність матеріалопровідних суб'єктів набуває цілісного характеру.

10. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірм

ПІК —  прибуток на інвестований капітал, що характеризує відношення прибутку, отриманого від продажу товарів або послуг, до інвестованого капіталу. Вплив логістики на витрати, пов'язані з продажем товарів, очевидний. У межах логістичного підходу до цих витрат відносять витрати:  - на виконання замовлень, що включають витрати на їх обробку;  - перевезення і складування вантажів; - управління запасами; - упаковку і підтримуючу діяльність (забезпечення запасними частинами, післяпродажний сервіс).

Не менш очевидний вплив  логістики на поліпшення становища фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їх частки на ньому і багато в чому залежить від ефективної пропозиції фірм конкурентоспроможного рівня обслуговування спо Отже, можна зробити висновок, що логістика впливає майже на кожен аспект формування прибутків і збитків фірм. живачів. У таких умовах конкурентна перевага може виникати зі здатності фірми за допомогою своєї логістичної діяльності домагатися: 1) розходжень у сегментації ринку; 2) змін в економічному оточенні та ринкових вимогах, а також змін власних і чужих тактичних маневрів.

Політика фірм, спрямована на одержання доходів від логістичної діяльності, як правило, веде до збільшення прибутку.

12. Перелік та характеристика елементів логістики

 Перелік елементів  логістики:  постачання, управління запасами та складування, розподіл, транспортування та вантажопереробка, інформаційне забезпечення.

Логістика постачання має вирішувати такі питання:

- Коли і в якій кількості  здійснювати закупівлі?

-Як обирати постачальника, за якими критеріями?

-Виготовляти самостійно чи закуповувати напівфабрикати і комплектуючі?

-Як досягти мінімізації витрат та максимізації якості закуплених матеріальних ресурсів?

-Як мінімізувати витрати на доставку закуплених матеріальних ресурсів?

Завданнями  закупівельної логістики є:

-планування потреб у закупівлі продукції;

-скорочення рівня наднормативного запасу продукції;

-підтримка високого рівня обслуговування замовлень споживачів;

-координація графіка доставки й плану з виробництву й закупівлі.

Управління  запасами та складування передбачає забезпеч раціонал рівня запасів за умови мінімізац витрат на складування, а також питання пов’язані з оптимізацією використання складських площ забезпечення їх відповідним обладнанням прийняття рішень про оренду чи будівництво власних складських комплексів.

Розподіл — пов'язаний з проектуванням розподільчих систем і ланцюгів. Завдання логістики полягає в забезпеченні якісного обслуговування клієнтів за рахунок своєчасної доставки товарів у потрібне місце і в потрібний час, мінімізації їх вартості за рахунок скорочення кількості посередників, що беруть участь у реалізації.

Транспортування та вантажопереробка — забезпечує фізичне переміщення матеріалопотоків і зв'язок різних ланок логістичного ланцюга між собою (вибір оптимальних видів транспорту, перевізників, оптимізації маршрутів перевезень, мінімізації транспортних витрат, у досягненні високого рівня транспортно-експедиційного обслуговування, організації роботи транспортних терміналів).

Інформаційне  забезпечення як елемент логістики пов'язане зі збором, обробкою, аналізом логістичної інформації, побудовою й оптимізацією логістичних інформаційних систем.

16. Поняття про логістичний сервіс та логістичні послуги

На Заході широко використовується поняття "логістики сервісного відгуку" (service response logistics, SRL).

  SRL — це процес координації логістичних операцій, необхідних для надання послуг найефективнішим щодо витрат і задоволені потреб споживачів способом.

Об'єктами логістичного сервісу виступають конкретні споживачі матеріальних потоків.

Предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.

Логістичне  сервісне обслуговування споживачів може здійснюватися:

— самим виробником; —  торгово-посередницькою структурою;

— спеціалізованими  транспортно-експедиційними фірмами.

Це залежить від виду логістичної  системи, рівня вимог споживачів і стратегії постачальника (виробника, торгового посередника).

Характеристики  логістичних послуг.

1. Неможливість відчути послугу "на дотик". 2. Невіддільність від джерела.

3.  Мінливість якості. 4. Адресність послуг.

5.  Унікальність для одержувача.

6.  Неможливість накопичення послуг.

7.  Еластичність попиту.

8.  Оперативність.

Класифікація логістичних  послуг:

1. За часом здійснення:

1) послуги передпродажного характеру — це роботи й операції з формування попиту на логістичне обслуговування. До них відносять:

— консультації; — демонстрації (у деяких випадках —пробне використання).

2) логістичні послуги в процесі реалізації. Надаються у процесі реалізації товарів.

3) логістичні послуги післяпродажного характеру. До них відносять:— послуги із гарантійного обслуговування;                        — послуги із забезпечення запасними частинами;— зобов'язання щодо розгляду претензій покупців;         — забезпечення зворотних потоків; — забезпечення обміну продукції й т. ін.

2. За змістом робіт:

1) жорсткий сервіс — включає послуги, пов'язані з забезпеченням працездатності, безвідмовності й погоджених параметрів експлуатації товару;

2) м'який сервіс — послуги, пов'язані з більш ефективною експлуатацією товару в конкретних умовах роботи споживача, а також розширенням сфери його використання.

3. По відношенню до споживача:

1) прямий сервіс — включає послуги, спрямовані на безпосереднього споживача;

2)  непрямий сервіс — послуги, які безпосередньо не стосуються такого споживача.

1. Сутність, функції та  завдання логістики

2. Логістичні ланцюги. 

3. Управління запасами  в логістичних системах

4. Поняття про логістичні  системи.

5. Види логістичних систем

6. Види логістичних ланцюгів  розподілу. 

7. Класифікація матеріальних  потоків

8. Етапи розвитку логістики

9. Логістика технологічних  процесів

10. Логістика як фактор  підвищення конкурентоспроможності  фірм

11. Співробітництво, конфлікти  та конкуренція в логістичних  каналах

12. Перелік та характеристика  елементів логістики

13. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

14. Сутність і завдання  розподільчої логістики

15. Види логістичних посередників

16. Поняття про логістичний  сервіс та логістичні послуги

17.  Види транспорту

18. Класифікація складів

19. Сутність, роль і завдання  міжнародної логістики

20. Системи поставки вантажів

21. Сутність транспортних  задач та методи їх вирішення

22. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики

23. Завдання «Зробити чи  купити»

24. Вибір постачальника

25. Сутність і завдання заготівельної логістики

26. Інформаційне забезпечення  ефективної взаємодії елементів  логістики

3. Управління запасами в логістичних  системах

Матеріальні запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва й обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.Мотивами створення матеріальних запасів є:

1)  імовірність  порушення   встановленого  графіка постачань;2)  можливість коливання попиту;3)  сезонні коливання виробництва деяких видів товарів;4)  знижки за покупку великої партії товарів;5)  спекуляція;6)  оптимізація витрат, пов'язаних з оформленням замовлення;7)  можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу;                                                             8)  можливість негайного обслуговування покупців;             9)  зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин;                                                      10) спрощення процесу управління виробництвом. У теорії управління запасами виділяють такі їх види:         1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:— запаси матеріальних ресурсів;                                        запаси незавершеного виробництва;                          запаси готової продукції;                                             запаси тари;                                                                  запаси зворотних відходів.                                           

2. За  фазами процесу відтворення:                                    запаси в постачанні;запаси у виробництві;запаси у дистрибуції.

3. Щодо  комплексних логістичних активностей:—  складські запаси,—  транспортні запаси (запаси в дорозі, транзитні запаси), і запаси матеріальних ресурсі,— запаси вантажопереробки.

4. За  функціональним призначенням (стосуються виробничих і товарних запасів):— поточні (регулярні) запаси — страхові (гарантійні) запаси — підготовчі (буферні) запаси — сезонні запаси , -запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану фірмою маркетингову політику, -спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них ,- застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідок розбіжності логістичних циклів у виробництві і дистрибуції з життєвим циклом товарів

5. Щодо  ланки логістичного ланцюга або  логістичних посередників: запаси у постачальників; запаси у споживачів;запаси у торгових посередників;запаси в посередників у фізичному розподілі.

6. За концентрацією  вартості:Група А — висока концентрація вартості;Група В — середня концентрація вартості;Група С — низька концентрація вартості.

Управління запасами в логістичних системах зводиться до вирішення такого завдання, як підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання мінімальних витрат.

Система управління запасами — сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.Найдієвішим інструментом управління запасами в логістичних системах є АВС і ХУZ.

13. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Перший підхід — "штовхальна" система — є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.

Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням, яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко.

"Штовхальні" системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва, але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.

Недоліки "штовхальних" систем:

1) чим більше факторів  щодо кожної з ланок логістичного  ланцюжка, тим складнішим і дорожчим має бути інформаційне та мат-техн. забезпечення;

2) у п-ва мають бути мат. запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами.

3) складність перебудови  виробничої системи під час  збоїв або збільш. попиту;

4)  можливість застосування  за умови масового розповсюдження обчисл. техніки і сучасних інформ. технологій.

Переваги "штовхальних" систем:

1)  відсутність залежності  роботи підприємства від своєчасності постачань;

2)  спрощення контролю  за організацією виробн. процесу (управління є централізов). Логістичн. моделями систем цього типу є МRР І, МRР II.

Другий підхід до організації  логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі подають на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності. При застосуванні цього підходу центральна система управління не втручається в обмін мат.  потоками.

Основними цілями тягнучих систем є:

— запобігання поширенню  зростаючих коливань попиту або обсягу продукції;

— зведення до мінімуму коливання  параметрів запасів технолог. операціями;

— максимальне спрощення  управління запасами в процес виробництва  шляхом його децентралізації.

Переваги "тягнучих" систем: - не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва; - не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.                                                                                

Недоліки  тягнуч. систем:  - передбач. високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань; - вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ.

17. Види транспорту

За призначенням виділяють  дві основні групи транспорту:

1. Транспорт загального користування — галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Поняття транспорту загального  користування  охоплює  залізничний  транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і трубопровідний.

2. Транспорт незагального користування — внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, частиною яких-небудь виробничих систем і має бути органічно в них вписаний. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом із вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу.

Предметом вивчення транспортної логістики є вирішення комплексу завдань з організації переміщення вантажів транспортом загального користування.

Є такі ознаки класифікації транспортної складової  логістичних систем:

1. За видом доставки:

-пряма;

-з переробкою на транспортних  терміналах;

-з переробкою і зберіганням  у розподільчих центрах.

2. За видом обслуговування:

-зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

-зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;

-з виробництва постачальника  у виробництво споживача без  складського зберігання та переробки.

3. За видами транспортного сполучення:

-пряме; змішане.

На вибір типу транспортної складової логістичних систем впливають  такі фактори, як: вид вантажу, вартість перевезень, мета транспортування, відстань, якість транспортних шляхів.

20. Системи поставки вантажів

. Характеристика систем доставки вантажів

1.Одновидова (унімодальна): Одновидова система, незважаючи на доступність та поширення за участі автомобільного транспорту, який забезпечує поставку вантажів «від дверей до дверей» ускладнюється за рахунок експлуатації автомашини та автопоїздів різної вантажопідйомності на етапах підбору вантажів, формування великих відправок, особливо в умовах термінальної системи. Це потребує застосування таких сучасних транспортних технологій, як система тягових плеч, міні термінальні системи і т ін.

2.Багатовидова (інтермодальна): Інтермодальна система – система доставки вантажів деякими видами транспорту за єдиним перевізним документом із переданням вантажів у пунктах перевантаження з одного виду транспорту на інший без участі вантажовласника.. Крім інтермодальних перевезень використовують змішані роздільні перевезення.

Порівняльна характеристика змішаних, роздільних та інтермодальних перевезень

24. Вибір постачальника

Основні етапи  вибору постачальників

1-й етап. Пошук потенційних постачальників. При цьому можуть бути використані такі методи:

— оголошення конкурсних торгів (тендера);

—  вивчення рекламних  матеріалів: фірмових каталогів, оголошень  у засобах масової інформації і т. ін.;

— відвідування виставок і  ярмарків;

— листування і особисті контакти з можливими постачальниками;

• письмові переговори між постачальником і споживачем.

Найбільш перспективними є перший і останній методи.

2-й етап. Аналіз потенційних постачальників.

Складений перелік потенційних  постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дають змогу здійснити  відбір прийнятних постачальників. Критерії оцінки і відбору постачальників:

— вартість придбання продукції  або послуг;

— якість обслуговування;

— надійність постачання;

— віддаленість постачальника  від споживача;

— терміни виконання замовлень;

— періодичність постачань;

— умови оплати;

— мінімальний розмір партії товару;

— можливість одержання знижки;

— частка постачальника у  покритті витрат;

— повнота асортименту;

— умови розподілу ризиків;

— наявність сервісного обслуговування;

— рекламна підтримка;

— репутація постачальника;

—  фінансове становище  постачальника, його кредитоспроможність  та ін.

Перші два критерії вважають основними.

3-й етап. Оцінка результатів роботи з постачальниками.

Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з  уже відібраними постачальниками.

Для оцінки вже відомих  постачальників часто використовують:

1)  методику ранжування;

2)  АВС-аналіз.

За допомогою методики ранжування розробляється спеціальна шкала оцінок, що дає змогу розрахувати рейтинг постачальника.

4-й етап. Розвиток постачальника. Високорозвинені взаємини із постачальниками мають включати ще один ступінь — це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів.

Розвиток постачальника  застосовується у випадках, коли прийнятного  постачальника ще не обрано, і його слід переконати у перевагах співпраці. У більш загальному плані розвиток постачальника означає виявлення позицій постачальника,  за якими необхідно досягнути покращень у цей момент чи у перспективі для потреб наявного підприємства, а також визначення комплексу заходів, необхідних для поліпшення взаємної співпраці.

21. Сутність транспортних задач та методи їх вирішення

Транспортні задачі — це задачі вибору оптимального варіанта логістики товарів від пунктів виробництва до пунктів споживання з урахуванням усіх реальних можливостей.

Розглянемо два сучасних методи розв'язання транспортних задач:

-метод Вогеля;

-метод мінімальної вартості.

Метод Вогеля. У цьому методі використовується поняття штрафної вартості.

Штрафна вартість для кожного  рядка та стовпчика — різниця  між найбільш дешевим маршрутом  та наступним за ним (з погляду  критерію мінімізації вартості перевезень).

Суть методу — мінімізація  цих штрафів. Порядок застосування методу:

1.  Щоб обчислити значення  штрафної вартості для кожного  рядка та стовпчика, необхідно  знайти клітинки з найменшою  вартістю та найближчим до  них значенням вартості. Для кожного рядка та стовпчика найменше значення вартості віднімається від найближчого до нього значення, знайденого за критерієм мінімізації вартості. Така процедура дає змогу отримати значення штрафів за відсутність перевезень у клітинках з найменшою вартістю.

2.  Вибирається рядок  чи стовпчик із найбільшим  значенням штрафної вартості, і  в клітинку з найменшим значенням  вартості перевезення для цього рядка чи стовпчика розміщується найбільш можлива кількість продукту. Така процедура дає змогу уникнути призначення високих штрафів.

3.  Як і в попередньому  методі, здійснюється коригування  підсумкових значень по рядках  та стовпчиках таблиці.

4.  У рядках чи стовпцях, в яких пропозиція чи попит  набули нульового значення, ставиться прочерк в усіх клітинах, в яких відсутні перевезення, оскільки ці клітини не можна використовувати в процесі подальшого розподілу перевезень.

Метод мінімальної  вартості. Послідовність використання:

1.  У клітинку з мінімальною  одиничною вартістю записують найбільш можливу кількість продукту.

2.  Здійснюється коригування  обсягів пропозиції та потреб, що залишилися.

3.  Вибирається наступна  клітинка з найменшою вартістю, в якій фіксується найбільш  можлива кількість продукту, та  ін., поки попит та пропозиція  не дорівнюватимуть нулю.

4.  Якщо найменше значення  вартості відповідає більш ніж  одній клітинці таблиці, вибір  здійснюється випадково.

4. Поняття про логістичні системи.

Системний підхід — це напрям методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем. Кожна система, в тому числі і логістична, є інтегрованим цілим тому що вона складається із взаємопов'язаних елементів або підсистем. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система.

Властивостями логістичних  систем є: складність; ієрархічність;

цілісність; структурованість;

рухливість, унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки; адаптивність.

Виділяють такі логістичні операції.

1. За  природою потоку:

а)логістичні операції з матеріальним потоком:

-складування; -транспортування;

-комплектація; -завантаження;

-розвантаження;

-внутрішні переміщення сировини та матеріалів під час 1 реалізації

-упаковування вантажу;                                                  

-зберігання;

б) логістичні операції з інформаційним потоком:

— збір інформації;— зберігання інформації;— обробка інформації;

— передача інформації.

2. Відносно  до логістичної системи:

а) зовнішні — орієнтовані на інтеграцію логістичної системи із зовнішнім середовищем (операції у сфері постачання і збуту);

б) внутрішні — операції, що виконуються всередині логістичної системи.

3. За  характером виконання робіт:

а)  операції з доданою вартістю, які змінюють споживчі властивості товарів (розкрій, розфасовка, сушіння і т. ін.);

б) операції без доданої вартості (зберігання товарів).

4. За  переходом права власності на  товар:

а) односторонні — операції, не пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків, виконуються всередині логістичної системи;

б)  двосторонні — операції, пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків від однієї юридичної особи до іншої.

До логістичних операцій можна також зарахувати такі, як прогнозування, контроль, оперативне управління.

5. Залежно  від напрямку переміщення потоків:

а) прямі;

б) зворотні. Цей тип операцій передбачає переміщення потоку в напрямку, протилежному до вихідного. Найбільш поширеними прикладами реалізації зворотної логістичної операції є повернення торговим посередником своєму постачальнику товару, термін реалізації якого вичерпано, повернення покупцем торговому посереднику дефектного товару, повернення тари споживачем постачальнику і т. ін.

Логістична функція — це укрупнена група логістичних операцій,спрямованих на реалізацію мети логістичної системи.

Основні логістичні функції:

— постачання;— виробництво;

— збут.

7. Класифікація матеріальних потоків

Деякі з класифікаційних  ознак потребують детального пояснення.

1. За  відношенням до логістичної системи:

а) зовнішні — це потоки, які протікають у зовнішньому щодо даної логістичної системи середовищі. Цю категорію складають не будь-які вантажі, що пересуваються поза підприємством, а лише ті, до організації яких підприємство причетне;

б) внутрішні — це потоки, які протікають у внутрішньому середовищі відносно до даної логістичної системи.

2. За  призначенням:

а) вхідні — це зовнішні потоки, які надходять у логістичну систему із зовнішнього середовища;

б) вихідні — це потоки, які виходять із логістичної системи і надходять у зовнішнє для неї середовище.

За умови збереження на підприємстві запасів на одному рівні вхідний матеріальний потік буде дорівнювати вихідному.

3. За  ритмічністю:

а) неперервні — на конвеєрних або автоматизованих лініях у процесі виробництва, транспортування матеріальних ресурсів трубопроводом і т. ін.;

б) дискретні — організація забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань, подача на робочі місця матеріальних ресурсів за умови дрібносерійного і середньосерійного виробництва, регулярне відвантаження готової продукції постійним контрагентам і т. ін.;

в)  бліц-потоки — це разові постачання, подача на робочі місця рідковживаних предметів і засобів праці.

4. Залежно  від предмета вивчення:

а)  продуктові — об'єктом вивчення (аналізу, планування) яких є переміщення конкретних продуктів і засобів праці;

б)  операційні — потоки матеріальних ресурсів щодо конкретних логістичних операцій;

в) ділянкові — сукупні потоки, які розглядаються на окремій ділянці логістичної системи; основою для їх розрахунку є операційні логістичні потоки;

г) системні потоки — матеріальні потоки, які циркулюють у цілому в логістичній системі, їх параметри визначаються як сума ділянкових матеріальних потоків.

9. Логістика технологічних процесів

Фундамент логістики становлять чотири головні складові: економічні та технологічні основи, технічне та математичне  забезпечення. Єдиний технологічний процес є сукупністю послідовно виконуваних робіт та операцій разом із методами, технікою та умовами їх виконання, які забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва. Єдиний технологічний процес у логістиці визначається певними техніко-організаційними вимогами. До них належать: складські і транспортні.. Технологічний процес вантажопереробки має здійснюватися, виходячи: 1) з вивчення технологічного процесу переміщення та аналізу номенклатури вантажів, що зберігаються;

2) вивчення стандартів  та технічних умов транспортування,  зберігання, контролю, пакування й  маркування вантажів.  Технологічна схема визначає: напрями переміщення матеріалів; кількість технологічних операцій; характер механізації кожної з операцій; типи і види машин та обладнання, які використовуються під час виконання тих чи інших операцій. На відміну від технологічних схем технологічні карти, крім послідовності виконання технологічних операцій містять і стислий опис (характеристику) обладнання, норму часу на кожну операцію, вказівки з техніки безпеки. Контроль за виконанням технологічних процесів включає такі складові: 1)  чіткий розподіл обов'язків між працівниками; 2) суворе дотримання норм внутрішнього розподілу і виробничо-господарського режиму; 3)  чітке й послідовне виконання робіт з обладнання механізмів, автотранспорту, передбачених графіками, схемами, картами; 4) своєчасне планування і забезпечення інформацією про потреби в транспортних засобах, які мають бути поданими на склад для вантажно-розвантажувальних робіт, а також приймання зі складу транспортних засобів, чітке дотримання термінів і порядку оформлення необхідних документів.

14. Сутність і завдання розподільчої логістики

Розподільча логістика —  це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними  операціями, які здійснюються в процесі  доведення готової продукції  до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єкта економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Склад завдань  розподільчої логістики на мікро- та на макрорівнях різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:— оптимізація формування портфеля замовлень;— укладання договорів із  замовниками на  постачання  продукції;—  забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;—  вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;—  раціоналізація параметрів, просування динамічних матеріальних потоків;—  оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

—  формування і вдосконалення  системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:—  вибір схеми розподілу матеріального потоку;—  визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;—  визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

Для вирішення цих завдань  мають прийматися рішення довгострокового і короткострокового характеру, що стосуються:— дослідження ринків збуту;— прогнозування попиту;— вибору каналів розподілу;— формування асортиментного портфеля;

— усунення конфліктів та налагодження співпраці між учасниками розподілу.

18. Класифікація складів

1. Характер виконуваних функцій:

—  сортувально-розподільчі, які мають значну частку у складському товарообороті.;— транзитно-перевалочні склади в основному призначені для переправлення товарів із районів виробництва до пунктів споживання різними видами транспорту. — накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів.

2. Рівень механізації вантажопереробки:

— немеханізовані — це склади з ручною вантажопереробкою;— механізовані — це склади, що мають дільниці з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного комплектування продукції;— комплексно-механізовані склади — це склади з механізованою вантажопереробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу;— автоматизовані склади — це комплексно-механізовані склади чи їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів, програмно-керований працетехнічний чи автооперативний комплекс; — автоматичні склади, які є програмно-керованими автоматизованими складами.

3. Поверхова висота приміщень:

 -одноповерхові (низьковисотні) склади (їх робоча висота сягає 7,2 м); - середньовисотні (їх висота становить від 7,2 до 12,6 м); - висотні (їх висота — понад 12,6 м).

4.  Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів: - загальнотоварні;— спеціальні

5. Залежно від транспортних умов:

— прирейкові (розташовані біля магістральних залізничних шляхів або мають під'їзні шляхи);— склади при пристанях (розташовані на річкових пристанях, які мають причали), портові (розташовані у морських портах);— неприрейкові (внутрішньоміські) (безпосередньо не пов'язані з транспортними шляхами).

6. Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяються на:—   неутеплені  (неопалювані)  склади  — склади-холодильники

7. Залежно від форми використання:

—  склад індивідуального користування, який є власністю однієї торговельної організації чи підприємства, які використовують його площу для обладнання на власний розсуд;— склади спільного користування, серед них виділяють два види: кооперативні та об'єднані.

Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів у складському приміщенні.

1. Сортовий (номенклатурний) порядок розміщення\. 2.  Партійний порядок розміщення. 3.  Комплектний спосіб розміщення. За характером заповнення складського об'єму розрізняють:— підлоговий (штабельний);— підвісний (стелажний);— комбінований спосіб зберігання.

Вибір способу розміщення вантажів здійснюється з урахуванням таких факторів:— фізико-хімічних параметрів;— ступеня масовості вантажів і механізованої їх обробки;— вимог до техніки безпеки.

25. Сутність і завдання заготівельної логістики

Заготівельна логістика — це управління матеріальними потоками у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою заготівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах із максимально можливою економічною ефективністю.

Типові логістичні активності в управлінні закупівлями

Ідентифікація і переоцінка потреб

Визначення й оцінка вимог  споживачів

Завдання «Зробити або  купити»

Визначення типів закупівель

Аналіз поведінки ринку

Ідентифікація всіх можливих постачальників

Попередня оцінка всіх можливих джерел

Остаточна оцінка і вибір  постачальника

Доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс

Контроль і оцінка виконання  закупівель

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи закупівельної логістики є:

— оптимальна періодичність (час) постачань;

— оптимальна структура матеріальних потоків;

— мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

23. Завдання «Зробити  чи купити»

Вирішення завдання "Зробити або купити" так    званого "завдання МОВ" в англомовній літературі — Маkе-оr-Вuу Рrоblеm) вимагач обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництві потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

Основним критерієм оптимальності  під час розв'язанні "завдання МОВ" є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення  необхідно порівнювати витрати  на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

Рішення на користь  закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:

— потреба в комплектуючому виробі невелика;

— є велика гнучкість у  виборі можливих джерел постачав і  виробів-замінників;

—  відсутні необхідні  для виробництва комплектуючих  тужності;

—  відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти  закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

— потреба в комплектуючих  виробах стабільна і досить велика;

• наявні постачальники не можуть забезпечити необхідні стандартів якості виробів;
• необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
• комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за наявних виробничих потужностей.