Інформація у логістиці

     Інформаційні  системи для виконання  повсякденних справ (так називані виконавчі системи). Вони використовуються головним чином на адміністративному й оперативному рівнях керування, але іноді містять також деякі елементи короткострокової диспозиції. Особливо важливі для цих систем швидкість обробки і фіксування фізичного стану без запізнювання (тобто актуальність усіх даних), тому вони в більшості випадків працюють у режимі on-line. Мова йде, наприклад, про керування складами й обліку запасів, підготовці відправлення, оперативному керуванні виробництвом, керуванні автоматизованим устаткуванням. Керування процесами й устаткуванням вимагає інтеграції інформаційних систем комерційного характеру і систем керування автоматикою.

     Створення інформаційних систем вимагає системного мислення. Структура логістичної  системи підприємства, матеріальний потік, що забезпечують логістичні інформаційні системи взаємозалежні і взаємозалежні. Щоб логістичні інформаційні системи  могли забезпечити необхідну  ефективність логістичних процесів, їх треба інтегрувати вертикально  і горизонтально.

     Вертикальна інтеграція – зв'язок планових, диспозитивних і виконавчих систем. Під горизонтальною інтеграцією розуміється зв'язок окремих комплексів задач у диспозитивних і виконавчих системах. Головну роль у всій архітектурі логістичних систем грають диспозитивні системи, що визначають вимоги до відповідного виконавчим системам.

     Обчислювальна техніка також застосовується в окремих ланках логістичного ланцюжка для керування складними технічними процесами і для контролю за ними. В області економічного контролю, навпаки, роль регулятора (прерогативу прийняття рішень) залишає за собою людина, а обчислювальна техніка надає йому потрібну інформацію. Для керування оперативними логістичними процесами і для контролю за ними важливим є діалог з ЕОМ у режимі on-line, що дозволяє мінімізувати час реакції регулятора. Для економічного контролю часто досить періодичної пакетної обробки даних.

     Завдяки мініатюризації і здешевленню обчислювальної техніки стає можливої її децентралізації, тобто наближення до робочих місць. Децентралізація ЕОМ дозволяє істотно  скоротити обсяг передачі даних. Ряд даних про логістичний  процес можна обробляти автономно  прямо в даному підрозділі, наприклад, на складі. Принциповою ідеєю створення  децентралізованих баз даних  є можливість приймати рішення на місці при інформаційній зв'язаності всіх децентралізованих підрозділів.

     Взаємний  зв'язок засобів обчислювальної техніки  на території  підприємства чи між  декількома близько розташованими  частинами підприємства (наприклад, в одному місті) реалізується, як правило, стаціонарною лінією, призначеної тільки для цієї мети. У пересувних засобів  і в бортових обчислювальних машинах  деяка частина траси лінії  зв'язку буває бездротовою. ЕОМ і  абонентські пункти з'єднуються  в так називані локальні мережі (LAN – Lokal Area Networks).

     Віддалені підприємства з'єднуються за допомогою  глобальної комунікаційної мережі (WAN - Wide Area Network), що звичайно використовує мережу загального призначення, експлуатовану поштою.

     Обмежуючим  фактором для застосування ЕОМ в  останні роки стає складність створення  програмного забезпечення. Тому звичайно прагнуть, з одного боку, раціоналізувати  і підвищити продуктивність праці  програмістів, з іншого боку, створювати пакети прикладних програм широкого застосування, придатних для різних (особливо персональних) ЕОМ і відносно легко пристосованих до конкретних умов користувача.

     По  оцінках фахівців, на логістичні інформаційні системи приходиться 10-20% усіх логістичних  витрат. Ціни апаратного устаткування у світі швидко знижуються; росте  відношення продуктивності ЕОМ до їхньої ціни. Кілька років назад відношення вартості апаратного устаткування до програмного забезпечення складало близько 1:3; вага програмного забезпечення в цьому співвідношенні невпинно росте як через збільшення масштабу і складності інформаційних систем, так і через здешевлення апаратного устаткування.

     Логістичні  інформаційні системи підрозділяються  на три групи: планові; диспозитивні (чи диспетчерські); виконавчі (чи оперативні).

     Логістичні  інформаційні системи, що входять у  різні групи, відрізняються як своїми функціональними, так і підсистемами, що забезпечують. Функціональні підсистеми відрізняються складом розв'язуваних задач.  Підсистеми, що забезпечують, можуть відрізнятися усіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним  і математичним забезпеченням. Зупинимося докладніше на специфіці окремих  інформаційних систем.

     Планові інформаційні системи. Ці системи створюються на адміністративному рівні керування і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед розв'язуваних задач можуть бути наступні: створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга; керування умовно-постійними, тобто малозмінюючими даними; планування виробництва; загальне керування запасами; керування резервами й інші задачі.

     Диспозитивні  інформаційні системи. Ці системи створюються на рівні керування складом чи цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Тут можуть зважуватися наступні задачі: детальне керування запасами (місцями складування); розпорядження внутріскладським (чи внутрішньозаводським) транспортом; добір вантажів по замовленнях і їх комплектування, облік вантажів, що відправляються, і інші задачі.

     Виконавчі інформаційні системи. Створюються на рівні адміністративного чи оперативного керування. Обробка інформації в цих системах виробляється в темпі, обумовленому швидкістю її надходження в ЕОМ. Це так називаний режим роботи в реальному масштабі часу, що дозволяє одержувати необхідну інформацію про рух вантажів у сучасний момент часу і вчасно видавати відповідні адміністративні і керуючі впливи на об'єкт керування. Цими системами можуть зважуватися різноманітні задачі, пов'язані з контролем матеріальних потоків, оперативним керуванням обслуговування виробництва, керуванням переміщеннями і т.п.

     Вище  розглянуті особливості інформаційних  систем різних видів у розрізі  їхніх функціональних підсистем. Але, як уже відзначалося. Розходження  маються й у підсистемах, що забезпечують. Зупинимося докладніше на характерних  рисах програмного забезпечення планових, диспозитивних і виконавчих інформаційних систем.

     Створення багаторівневих автоматизованих систем керування матеріальними потоками зв'язано зі значними витратами, в  основному в області розробки програмного забезпечення, що, з  одного боку, повинне забезпечити  багатофункціональність системи, а  з іншого боку – високий ступінь  її інтеграції. У зв'язку з цим  при створенні автоматизованих  систем керування в сфері логістики  повинна досліджуватися можливість використання порівняно недорогого стандартного програмного забезпечення, з його адаптацією до місцевих умов.

     В даний час створюються досить довершені пакети програм. Однак  застосовні вони не у всіх видах  інформаційних систем. Це залежить від рівня стандартизації розв'язуваних при керуванні матеріальними  потоками задач.

     Найбільш  високий рівень стандартизації при  рішенні задач у планових інформаційних  системах, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення. У диспозитивних  інформаційних системах можливість пристосувати стандартний пакет  програм нижче. Це викликано з ряду причин, наприклад: виробничий процес на підприємствах складається історично і важко піддається істотним змінам в ім'я стандартизації; структура оброблюваних даних істотно розрізняється в різних користувачів.

     У виконавчих інформаційних системах на оперативному рівні застосовують, як правило, індивідуальне програмне  забезпечення.

     3.Формування логістичних інформаційних систем. Відповідно до принципів системного підходу будь-яка система спочатку повинна досліджуватися у взаємовідносини з зовнішнім середовищем, а вже потім усередині своєї структури. Цей принцип, принцип послідовного просування по етапах створення системи, повинний дотримуватися і при проектуванні логістичних інформаційних систем.

       З позицій системного підходу в  процесах логістики виділяють три рівні (рис.1). 
 

       Рис. 1. Рівні в процесах логістики з позицій системного підходу. 

       Перший  рівень – робоче місце, на якому  здійснюється логістична операція з  матеріальним потоком, тобто пересувається, розвантажується, упаковується і т.п. вантажна одиниця, чи деталь будь-який інший елемент матеріального  потоку.

       Другий  рівень – ділянка, цех, склад, де відбуваються процеси транспортування вантажів, розміщаються робочі місця.

       Третій  рівень – система транспортування  і переміщення в цілому, що охоплює  ланцюг подій, за початок якої можна  прийняти момент відвантаження сировини постачальником. Закінчується цей ланцюг при надходженні готових виробів  у кінцеве споживання.

       У планових інформаційних системах зважуються задачі, що зв'язують логістичну систему  із сукупним матеріальним потоком. При  цьому здійснюється наскрізне планування в ланцюзі «збут – виробництво  – постачання», що дозволяє створити ефективну систему організації  виробництва, побудовану на вимогах  ринку, з видачею необхідних вимог  у систему матеріально-технічного забезпечення підприємства. Цим планові  системи як би «уплутують» логістичну систему в зовнішнє середовище, у  сукупний матеріальний потік.

       Диспозитивні  і виконавчі системи деталізують  намічені плани і забезпечують їхнє виконання на окремих виробничих ділянках, у складах, а також на конкретних робочих місцях.

       Відповідно  до концепції логістики інформаційні системи, що відносяться до різних груп, інтегруються в єдину інформаційну систему. Розрізняють вертикальну  і горизонтальну інтеграцію.

       Вертикальною  інтеграцією вважається зв'язок між  плановою, диспозитивною і виконавчою системами за допомогою вертикальних інформаційних потоків.

       Горизонтальною  інтеграцією вважається зв'язок між  окремими комплексами задач у  диспозитивних і виконавчих системах за допомогою горизонтальних інформаційних  потоків.

       У цілому переваги інтегрованих інформаційних  систем полягає в наступному:

• зростає швидкість обміну інформацією;
• зменшується кількість помилок в обліку;
• зменшується обсяг непродуктивної, «паперової» роботи;
• сполучаються розрізнені інформаційні блоки.

       При побудові логістичних інформаційних  систем на базі ЕОМ необхідно дотримувати  визначені принципи.

1. Принцип використання апаратних і програмних модулів. Під апаратним модулем розуміється уніфікований функціональний вузол радіоелектронної апаратури, виконаний у виді самостійного виробу. Модулем програмного забезпечення можна вважати уніфікований, деякою мірою самостійний, програмний елемент, що виконує визначену функцію в загальному програмному забезпеченні. Дотримання принципу використання програмних і апаратних модулів дозволить:

• забезпечити сумісність обчислювальної техніки і програмного забезпечення на різних рівнях керування;

• підвищити ефективність функціонування логістичних інформаційних систем;
• знизити їхню вартість;
• прискорити їхню побудову.

2. Принцип можливості поетапного створення системи. Логістичні інформаційні системи, побудовані на базі ЕОМ, як і інші автоматизовані системи керування, є системами, що постійно розвиваються. Це означає, що при їхньому проектуванні необхідно передбачити можливість постійного збільшення число об'єктів автоматизації, можливість розширення складу реалізованих інформаційною системою функцій і кількості розв'язуваних задач. При цьому варто мати визначення етапів створення системи, тобто вибір першочергових задач, дуже впливає на наступний розвиток логістичної інформаційної системи і на ефективність ее функціонування.

3. Принцип чіткого встановлення місць стику. «У місцях стику матеріальний і інформаційний потік переходить через границі правомочності і відповідальності окремих підрозділів підприємства чи через границі самостійних організацій. Забезпечення плавного переборення місць стику є однієї з важливих задач логістики».
4. Принцип гнучкості системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування.
5. Принцип прийнятності системи для користувача діалогу «людина – машина».