Жанр утопії в європейській літературі

Міністерство  освіти й науки  України

Київський національний лінгвістичний  університет  
 
 
 
 

Самостійна  робота з зарубіжної літератури на тему:

«Жанр утопії в європейській літературі» 
 
 
 
 
 

Студентки 1 курсу

                                                                                                              Групи 110

Інституту східних мов

                                                                                             Штойко Олесі

                                                                                                 Викладач: Кирилова Т.А.  

     Київ  – 2010

     Перед тим як взятись за дослідження  роману Томаса Мора «Утопія», я вважаю за необхідне дати більш-менш зрозуміле  для кожного визначення утопія. За словами Сарджента утопія – це дуже скрупульозний і послідовний опис уявного, але локалізованого в часі і просторі суспільства, побудованого на основі альтернативної соціально-історичної гіпотези і організованого як на рівні інститутів, так і людських відносин – бездоганно, аніж те суспільство, в якому живе автор.

     Томас Мор…Ким же був Томас Мор? Він народився в 1478 році. Як всякий гуманіст, що поважає себе, він вивчає латинську і грецьку, стає юристом. У 24 роки він починає викладати право. Він стає визнаним адвокатом серед лондонських торговців і веде справи найбільших мореплавних компаній.

     У 1504 році його призначають віце-міністром  охоронцем скарбу і спікером Палати общин. Він - канцлер герцогства Ланкастерського  і розпоряджається левовою часткою  багатств корони. У 1528 році він на вершині свого успіху. У 1529 році він отримує один з головних постів в британському королівстві: стає лордом-канцлером Генріха VIII, найближчою до короля людиною і його безпосереднім представником. Жоден гуманіст Європи не зробив настільки блискучої політичної кар'єри.

     В той же час він - людина витонченої культури. Він пише на латині, але  є і засновником блискучої  англійської прози, яка до нього  була необробленою і незграбною.

     Він займається вивченням Біблії, філософії  і богослов’я. Пристрасно захоплюється музикою і живописом (саме він відкрив великому Гольбейну дорогу до Англії). Його найвідоміший твір, Утопія (1516), написаний спочатку на латині, - це "один із засадничих і головних творів політичної філософії, написане на противагу створеному в ту ж епоху Государеві Макіавеллі. Це один з небагатьох творів гуманістів, що дожило до наших днів". Завдяки ньому слово "утопія" увійшло до всіх європейських мов.

     Роман Томаса Мора «Утопія» складається з двох книг, він був написаний автором в часи великих географічних відкриттів нових земель, островів. Недаремно головний герой твору є Рафаїл Гітлодей – досвідчений, літами до старості, на вигляд бувалий моряк, один із команди Амеріго Веспуччі, з яким ходив три рази у  морські походи. Гітлодей це – грецьке слово, яке складається з двох частин, перша з яких означає «порожня балаканина», а друга – «досвідчений». Оскільки Томас був політичною особою, він, боячись цензури виступає,  як опонент Гітлодея, таким чином знімаючи з себе підозру, оскільки сам Мор був на службі у короля.

       По сюжету твору події розвиваються таким чином, що Мор, будучи послом короля в місті Автверпені через Петра Егідія,  жителя міста, який мав великий авторитет у тому ньому, знайомиться з головним героєм твору Рафаїлом Гітлодеєм. В процесі спілкування з Гітлодеєм, Мор все більше і більше дізнавався про нього, так між ними зав’язується цікава розмова, під час якої Томас дізнається про те, що Гітлодей був три рази у поході з Амеріго Веспуччі і був обізнаний з життям і побутом країн та нових земель, які були відкриті ними. Крім цього Гітлодей був знайомий з життєустроєм Англії.

           У своїй першій книзі автор пише про сучасний соціально-політичний лад країн Європи, і особливо Англії.

     Співбесідники засуджують війни, паразитизм дворянства; вони схвильовано розповідають про бідування народу, про те, як лендлорди обдирають і стрижуть його, наче овець, до «живого м'яса»; вони обурюються жорстокими і несправедливими законами проти бідних. Показавши всі ці прояви соціального зла і весь тягар скорбот, що його несе найбільша і найкраща частина людства, Мор розкриває загальну причину соціальної несправедливості і порочності існуючого суспільного ладу - панування приватної власності. «Де тільки є приватна власність, де все міряють на гроші, там навряд чи коли-небудь можливе правильне й успішне ведення державних справ». Мор доходить висновку, що благо для всіх можливе тільки за умови повного знищення приватної власності.

     Зміст другої книги становить розповідь  Гітлодея про суспільний лад на острові  Утопія, де він нібито прожив більше п'яти років і покинув його тільки тому, що хотів розказати людям про цей новий світ. Томас Мор виразив мрію про ідеальний суспільний лад. Утопія - це суспільство соціальної рівності, де не існує приватної власності, грошей, де всі працюють і на рівних правах користуються плодами праці. Мета праці, в розумінні утопійців, полягає в забезпеченні умов для духовного розвитку й освіти. Золото тут не має ніякої ціни: з нього виготовляють посуд для брудних потреб, обвивають золотом шию і пальці громадянам, які зганьбили себе. Політичний лад Утопії - демократичний, всі посади виборні, жінки мають рівні з чоловіками права. Увесь образ життя і звичаї утопійців докорінно відрізняються від умов життя в тогочасній Англії, вони спрямовані на те, щоб виховувати людей повноцінних, з розвинутим почуттям громадського обов'язку.

        Геніальність Мора полягає в тому, що він один із перших побачив і засудив всі ті страшні недоліки капіталізму в його зародку. На протиставленні дикому капіталізму у своєму творі «Утопія», Мор показав, як він бачив справедливе суспільство, в якому нема основи несправедливості – приватної власності і грошей, а зокрема і експлуатації людини людиною. Закінчуючи свій твір Томас Мор признається собі: «Я охоче визнаю, що в утопічній республіці є дуже багато такого, чого я більше бажаю в наших державах, ніж чекаю».

     Отже, роздумуючи над усім цим, можна зробити такий висновок: «…Неизбежная основа и условие утопического поиска – недовольство действительностью. Его следствием может быть опасная безответственность, чуждая деятельному творческому духу, жаждущему «труда со всеми сообща и заодно с правопорядком».