Українська література 20-30-х років ХХ століття

Українська  література 20-30 рр.ХХ століття

11 клас

Конспект уроку

 

ТЕМА :    Українська література 20-30-х років ХХ століття. Вступ.

МЕТА                 

Навчальна: показати суспільно-історичні передумови розвитку літератури в 1920-30 роки в Україні;  опрацювати матеріал по темі “Розстріляне відродження 20-30х рр.  на Україні”;осмислити трагічну долю письменників “Розстріляного відродження”; вчитись вести дискусію, висловлювати та аргументувати власну думку, толерантно ставитись до іншої точки зору.

Розвивальна: тренувати вміння учнів  узагальнювати, систематизувати та аналізувати отриману інформацію;формувати гуманістичні та демократичні ідеали людини; розвивати критичне мислення.

Виховна: виховувати патріотизм засобами художнього слова

ОБЛАДНАННЯ:

- презентація учителя

- підбір фотографій  письменників доби “Розстріляного  відродження”

- виставка творів письменників «Розстріляного відродження»

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

- голодомор

-сталінські репресії

-“Розстріляне Відродження”

- репресовані письменники

- антологія

 

ТИП УРОКУ: урок-семінар

                                                      ХІД УРОКУ

(Перегляд  презентації учителя)

І. Повідомлення теми, мети та завдань уроку(Слайд2-3)                                                                                                           

Вступне слово  вчителя

     Сьогодні ми з вами торкнемося важливої сторінки в житті, історії, культурі України ХХ століття – мистецької доби, яка ввійшла в сумний мартиролог під назвою «Розстріляне відродження».

   Розстріляне відродження… Розстріляне безсмертя…Звернимось до епіграфа уроку і згадаймо слова В. Сосюри(Слайд4)                                                                                                                                                                                                                                                                                           

                                                                                  Хоч в пісні воскресив би вас

І той  страшний, безумний час!..

Так тяжко плачу і дивлюсь

Я на розстріляне безсмертя,

Як  на дитя убите – мати…

Страшний  пройшли ми, друзі, час.

Та  як живі вони між нас

І будуть жить на горе кату!..

Безсмертя ж бо не розстріляти!

                                                      В. Сосюра

План уроку(Слайд5)

1. Поняття  «Розстріляне відродження»

2. Суспільно – історичні передумови в Україні у 20 -30рр. ХХ ст..

3.Літературні об’єднання 1920-30рр.                                                       

4. Представники «Розстріляного відродження».

5.Письменники мистецької доби.

6. Сузір’я репресованих письменників Черкащини.

7. Диспут на тему: “ Розстріляне Відродження – суто національне явище чи загальна риса тоталітарної доби? “      

ІІ. Сприйняття і засвоєння  матеріалу

Учитель

   На сьогоднішній урок учні підготували чимало цікавої інформації.

Готуючись до семінару вони працювали  в творчих групах: історики, літературознавці, біографи, теоретики, критики. У ході осмислення цієї інформації пропоную вам подумати над проблемним запитанням :

“ Розстріляне Відродження – суто національне явище чи загальна риса тоталітарної доби? “  (Запис на дошці)    

1.Поняття «Розстріляне Відродження» (Слайд6)                                                                                                           

  Теоретик. (Повідомлення учня) "Розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.

Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).

  Біограф. (Повідомлення учня) Юрій Андріянович Лавріненко народився 6 травня 1905 року у с. Хижинцях Лисянського району. (Слайд7). Навчався в Уманському агротехнікумі. В Умані прилучився до літературного життя. Умань 1920-х років -  епіцентр багатьох значних і бурхливих подій, у тому числі й культурологічних. Там гастролював театр Леся Курбаса, працювали драмгуртки, філії літоб'єднань. У 1926 році Лавріненко став студентом літературного факультету Харківського університету. Після закінчення університету в 1930 році став аспірантом Харківського науково-дослідного інституту ім. Т.Шевченка.

   Критик(Повідомлення учня) В той же час пише літературознавчі праці. Ю.Лавріненко - член літературної організації «Плуг».  Критична позиція Ю. Лавріненка щодо монополії в літературі стилю соцреалізму викликала підстави для його переслідування.

   Біограф (Повідомлення учня) У 1934 році Лавріненка заарештували й засудили на п'ять років заслання до Норильська. Після відбуття терміну заслання він вибрав місцем життя м. Нальчик, там одружився і вже в роки війни пробрався до Києва, згодом до Львова. З 1944 року Ю. Лавріненко жив в Австрії, потім в США. З 1950 року і до смерті 14 грудня 1987 року Ю. Лавріненко жив у Нью-Йорку.

 Критик(Повідомлення учня) В 1950-х роках Ю. Лавріненко пише ряд публіцистичних праць, укладає антологію «Розстріляне відродження». (Слайд8).                                                                                                                      Він написав десятки досліджень про письменників-сучасників: М. Рильського, М. Семенка, Т. Осьмачку, Є. Маланюка, І. Сенченка, М. Бажана. У 1959 році у Парижі побачила світ найголовніша праця Ю. Лавріненка — антологія «Розстріляне відродження».

2. Суспільно-історичні передумови в Україні у 20-30рр. ХХст.

        Історик (Повідомлення учня) Історія української літератури XX століття - це справді складна і глибока драма. Характер цієї драми передусім у тому, що література прагнула розвиватися у руслі загальноєвропейського культурного процесу, але такий розвиток гальмували чинники позалітературного характеру. Початок XX ст. був позначений бурхливими політичними подіями. Відлунали шалені громи революції 1917 р., громадянської війни 1917-21рр.                 (Слайд 9)                                                                                                            Обстановка в країні була надзвичайно тяжкою. Не вистачало хліба, занепадала духовність, повсюди панували злидні. Своє невміння господарювати нова влада замінила червоним колективізацією 1927-29рр. (Слайд 10)                                                                                                            Український політикум утрачав свої позиції, бо вся реальна влада зосереджувалася виключно в Москві. На більшовицький трон після смерті  Леніна вступив  криваий тиран Сталін. Тортури, масові репресії у 20-30-х pp. десятків тисяч високоосвіченої української інтелігенції для тодішніх можновладців було лише засобом досягнення високої мети, самоокупною і доступною ціною за наближення "світлого майбутнього".(Слайд11)                                                                                                                                                                  Історик (Повідомлення учня) Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.                                                                                                                     Натомість, досить просто визначити приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю їх публікацій на початку і наприкінці 1930-х. Так, за оцінкою Об'єднання українських письменників «Слово» (організації українських письменників у еміграції), яку було надіслано 20 грудня 1954 року Другому Всесоюзному з'їздові письменників, 1930 року друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36 (13,9%). За даними організації, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними чи зісланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство. (Слайд 12) За приблизними підрахунками Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів українського відродження, якому вдалося виїхати на Захід, у 30-х рр. було винищено 80% творчої інтелігенції.  До суспільно-історичних передумов розвитку літератури 20-30рр. можна віднести  не просто голод, а штучно організований, свідомо спрямований на вигублення українського народу — голодомор. Це була людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безневинного. (Слайд13)

    Учитель Митці цього трагічного і водночас цікавого періоду пристрасно прагнули виразити свої переконання, самореалізуватися. Різні стилі, напрями, теми у творчості створювали бурхливий вир, де справжній талант, затиснутий ґратами несвободи, намагався донести до своїх шанувальників власне бачення світу, виявити неповторний творчий почерк, часто не сумісний з чітко встановленим партією еталоном. У письменстві виникли різні течії: реалісти, символісти, футуристи, неоромантики, неокласики. Цей вир формував літературно-мистецьку богему 20-х.

3.Літературні об'єднання

   Літературознавець(Повідомлення учня) Аналізуючи епоху Розстріляного Відродження, подивовуємося великій кількості яскравих творчих особистостей. Кожен митець шукав своїх однодумців, тому виникали десятки літературних угруповань, які конкурували між собою, нещадно критикуючи одне одного. (Слайд14)                                                                                                                                    Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

4.Представники «Розстріляного відродження»

    Історик (Повідомлення учня) Політичний терор в Україні в 1930-х pp. набрав страхітливих масштабів і перетворився на масове знищення найосвіченіших, найактивніших членів суспільства, передовсім інтелігенції, митців слова. Це – актори, художники, музиканти, письменники. (Слайд15)

 Представники інтелігенції що належать до «розстріляного відродження» умовно поділяються на кілька груп, обумовлених їхнім життєвим шляхом під час та після сталінських репресій. Першу групу  безпосередніх жертв терору становлять письменники, художники. Незважаючи на те що більшість з них були реабілітовані ще в кінці 1950-тих років, їхній мистецький чи науковий доробок, як правило, заборонявсь в СРСР й надалі. До того ж багато, особливо пізніх, творів таких митців, було знищено репресивними радянськими органами в сталінський період. Частині репресованих й переслідуваних представників української-радянської інтелігенції, вдалось уникнути найвищої міри покарання і вижити в тюрмах і концтаборах.

     Історик(Повідомлення учня) Третю умовну групу складають ті діячі культури, які уникли репресій, але через те, що їхній доробок теж був далеким від соцреалізму і вузьких партійних рамок, він був також засуджений радянською владою. Творчість таких осіб теж заборонялась й замовчувалась, твори вилучались зі сховищ і знищувались. Переважна більшість цих осіб померла до ще розгортання масових репресій, дехто врятувався завдяки тому, що відійшов від активної діяльності, дуже небагатьом вдалось вчасно емігрувати. До четвертої групи належать митці «доби розстріляного відродження». Їхня творчість або чітко відповідала компартійним нормам, або ж у більшості випадків зазнала в період сталінських репресій значних змін. Страх за свою безпеку в умовах масового терору змушував швидко пристосовуватись, перетворюючись на пропагандистів від мистецтва. У тридцяті роки була також знищена і велика кількість діячів культури старшого покоління, які стали відомими ще до радянської влади, і таким чином належать до покоління діячів початку ХХ століття, а не 1920-30-тих років.

5. Письменники мистецької доби

Учитель Найбільше втрат у часи сталінських репресій зазнало красне письменство. Драматичній долі країні співзвучна драматична доля її літератури. Україна й українська література були точкою перетину загальних конфліктів і закономірностей доби.

  Літературознавець(Повідомлення учня) Цю тенденцію виразно змоделювала її проза. Адже крізь відбиття українських реалій постали широкі картини й узагальнення, що набули загальнолюдського звучання: людина й жорстока доба, самотність індивіда і проблема його духовних можливостей, особа й колектив, агресивність, руїнницькі дії революційних мас і зіткнення розуму з ницими інстинктами. Тематичні горизонти її дуже широкі й багатогранні. Саме проза намагалась, об’єктивно аналізуючи страшний пережитий час, виявити, куди прямує людство й Україна, яких нових форм набувають взаємини людини і світу.

Події громадянської  війни й пореволюційної доби визначили  цілий тематичний ряд прозових творів 20 — 30-х рр. Ця проза відзначається  інтенсивним жанрово-стильовим оновленням. На початку 20-х рр. бурхливо розвивається коротка епічна форма: ескіз, етюд, шкіц, новела, оповідання, а згодом — повість і роман. Неспокійна дійсність змальовується багатоаспектно й багатогранно: поруч із реалістичним принципом правдоподібності, відтворення життя «у формах самого життя» проза використовує романтичні засоби, умовно-асоціативні форми, фантастику, гротеск, алегорію.

    Історик(Повідомлення учня) У складних умовах наступу компартії на духовно-національне відродження й творчу думку виникла літературна дискусія 1925 — 1928 рр., в ході якої порушувалось багато питань: ставлення до класичної спадщини, проблему традицій і новаторства, шляхів розвитку нового мистецтва. Але центральним питанням було бути чи не бути українській літературі як самобутньому мистецькому явищу в контексті світового духовного розвитку. Розпочав дискусію 30 квітня 1925 р.,став генератором дискусії й нових ідей  М.Хвильовий. (Слайд16)