Украинский язик

* Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю  України контракт укладається  у письмовій формі й підписується  роботодавцем та працівником,  якого наймають на роботу за  контрактом.

* Усі умови контракту  обов'язково мають погоджуватися  сторонами.

* Оформляється він у  двох примірниках, що мають  однакову юридичну силу, і зберігаються  у кожної із сторін контракту.

* Контракт набуває чинності  з моменту його підписання  або з дати, обумовленої сторонами  у контракті.

* Контракт може бути  змінений тільки за угодою  сторін, складеною у письмовій  формі.

* Контракт є підставою  для видання наказу про прийняття  працівника на роботу.

У контракті повинні бути вказані: обсяги пропонованої роботи і  строки її виконання; вимоги щодо якості; строк дії контракту; права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, наприклад, надання працівнику приміщення, інструменту, спецодягу, сировини тощо, збереження та належне використання працівником отриманих ресурсів та обладнання, його повна матеріальна  відповідальність, яка не може бути запроваджена стосовно працівника, крім випадків, передбачених статтею 134 Кодексу  законів про працю України  тощо; умови оплати праці, які визначаються угодою сторін, не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту; умови підвищення або  зниження обумовленого сторонами розміру  оплати праці; доплати і надбавки; премії, винагороди за підсумками роботи за рік чи інший період; участь у  прибутках підприємства (якщо це передбачено  статутом); організація праці; режими робочого часу і часу відпочинку працівника, кількість годин на тиждень, вихідні  дні; тривалість відпустки працівника, яка не може бути меншою від встановленої законодавством для цієї категорії  працівників; умови виплати відповідної  компенсації, наприклад, якщо для службових  поїздок працівник використовуватиме  власний автомобіль; підстави припинення та розірвання контракту (у контракті  можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання); передбачати  зобов'язання роботодавця щодо компенсації  моральних та матеріальних збитків, заподіяних працівникові у разі дострокового розірвання контракту; соціально-побутові умови (соціальне страхування, можливість одержання кредитів, дотацій на купівлю  житла, путівок, транспорту, медичне  страхування, транспортні видатки, харчування, видатки на медичне обслуговування тощо); інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства; реквізити сторін.

У трудовому контракті  можуть бути зазначені:

- особливі умови праці  за окремими професіями і видами  робіт з урахуванням їх специфіки,  професійних особливостей (в межах  норм, що не суперечать цьому  Положенню);

- додаткові пільги, гарантії  та компенсації, не встановлені  чинним законодавством, за рахунок  коштів роботодавця;

- додаткові гарантії працівникові  на випадок дострокового припинення  контракту з незалежних від  працівника причин.

Трудовий контракт може мати додатки, наприклад посадову інструкцію, копію диплома, медичну довідку  тощо.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання або  з дати, визначеної сторонами у  контракті, і є підставою для  видання наказу (розпорядження) про  прийняття (наймання) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті  за угодою сторін. За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або  укладено на новий строк.

Трудова угода -- це документ, що укладається між організацією й працівником, який не входить до складу цієї організації, для виконання  певних видів робіт, коли ці роботи не можуть бути виконані на договірних засадах із відповідними установами та підприємствами. Укладається в  кількох примірниках, один з яких видається виконавцеві, а інші зберігаються в справах замовника. Відповідно до нормативних актів договори повинні  мати такі реквізити:

1) назву документа;

2) зазначення місця укладання  й дати;

3) вступну частину (точні  й повні назви сторін, їх представників  (прізвище, ім'я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють);

4) зміст договору;

5) термін виконання договору;

6) порядок виконання роботи;

7) порядок розрахунків  між сторонами;

8) додаткові умови до  договору;

9) вказівки на майнову  відповідальність за повне або  часткове невиконання договору;

10) порядок і місце розв'язання  суперечок;

11) загальний термін дії  договору;

12) юридичні адреси сторін, що укладають договір;

13) власноручні підписи  сторін;

14) печатки установи або  обох сторін, які укладають договір.

Договір вважають укладеним  тоді, коли сторони дійшли згоди  з усіх пунктів і відповідно оформили його письмово.

Трудова угода містить  такі реквізити:

1) назву документа;

2) дату й місце його  складання;

3) перелік сторін, що уклали  угоду;

4) зміст угоди із зазначенням  обов'язків виконавця і замовника;

5) юридичні адреси сторін

6) підписи сторін;

7) печатку підприємства  або організації.

Реквізити контракту такі:

1) назва документа із  стислим обґрунтуванням його  призначення (на виконання обов'язків  ... , на управління підприємством  тощо);

2) дата й місце підписання;

3) орган, що наймає керівника;

4) посада, прізвище, ім'я та  по батькові того, кого наймають;

5) текст;

6) підписи сторін -- укладачів  контракту;

7) печатка.

Структура тексту контракту:

1. Загальні положення.

2. Обов'язки сторін, де  зазначаються:

* основні характеристики  роботи, яку виконуватиме працівник,  та вимоги до рівня й терміну  її виконання, дотримання правил  охорони праці;

* зобов'язання підприємства  щодо організації виробничого  процесу, обладнання робочого  місця, організації підвищення  рівня кваліфікації працівника. Окремим пунктом може бути  передбачено додаткові пільги, компенсації,  якщо умови роботи шкідливі.

3. Робочий час, де визначено  умови роботи (неповний робочий  день, погодинна робота, неповний  робочий тиждень тощо). Може наводитися  конкретний графік роботи на  певний термін.

4. Оплата праці та соціально-побутове  забезпечення працівника, де зазначаються:

* посадовий оклад (тарифна  ставка) за певний період;

* надбавка та інші виплати;

* компенсація у разі  використання працівником власного  автомобіля для службових поїздок;

* щорічна оплачувана відпустка  (кількість робочих днів): основна  та додаткова. Може вказуватися  матеріальна допомога до щорічної  відпустки;

* додаткові пільги, гарантії, компенсації.

5. Відповідальність сторін, вирішення суперечок, де зазначається:

* яку відповідальність  несуть сторони у разі невиконання  чи неналежного виконання обов'язків;-

* порядок вирішення суперечок  відповідно до чинного законодавства.

6. Зміни, припинення та  розірвання контракту, де зазначається:

* як можуть вноситися  зміни та доповнення до контракту;

* дострокове розірвання  контракту;

* припинення дії контракту.

 

3.Рекомендаційний  лист

Рекомендаційний лист (рекомендація) — це позитивний письмовий відгук про кого-небудь.

Слід зазначити, що Державним  класифікатором управлінської документації ДК 010–98, затвердженим наказом Держстандарту  України від 31 грудня 1998 року № 1024, не передбачено документа «Рекомендаційний лист» (або ж «Рекомендація»). Натомість  є «Характеристика» (Характеристика кадрів (код 1711); Характеристика кадрів за рівнем освіти (код 1711001)). Саме тому у відділі кадрів рекомендаційний лист від підприємства видати не можуть. Незважаючи на це, останнім часом працівники все частіше звертаються до своїх керівників з проханням надати їм рекомендаційний лист. Рекомендаційний лист — письмове підтвердження професійних навичок і досягнень працівника. У листі розкривається його характер, досвід, сильні й слабкі сторони, а головне — потенціал. Щодо структури тексту, то для зручності сприймання лист не повинен бути більшим, ніж одна сторінка (5–7 абзаців). Текст листа складається з трьох частин: вступу, основної частини й висновку.

Вступ починається із зазначення того, як довго і на якій посаді ви знаєте особу, якій даєте рекомендацію. Зазначте строк її роботи в компанії, виконувані нею обов’язки і всі  значні проекти, які вона втілила, очолювала  чи в яких брала участь. Можна  додати кілька слів про саму компанію та її діяльність. Після цього варто  підбити підсумки і висловити  загальну думку про рекомендованого.

В основній частині слід докладніше охарактеризувати особу, перелічити її професійні знання на навички. Опишіть  вміння працівника справлятися з  виконанням певних завдань і зазначте його основні досягнення, плюси і  мінуси, які ви помітили під час  співпраці з ним; яке враження він справляє під час спілкування  й взаємодії з іншими людьми.

Найзручніше, вказавши якусь  рису, підтвердити її фактами, описати, як це проявляється на практиці.

— У висновку згадайте про  подальші відомі вам плани працівника щодо кар’єри. Напишіть, чому ви рекомендуєте цю людину, який внесок вона може зробити  в розвиток компанії, де працюватиме. Тут виклад можна доповнити деякими  застереженнями. Наприклад, на мою думку, працівникові важко буде очолювати  відділ через схильність до авторитаризму, егоїстичні прояви, але він гарний фахівець, який повністю відданий своїй  роботі.

У кінці листа надайте  свої контактні дані, за якими з  вами можна зв’язатися, якщо адресат  захоче одержати додаткові відомості. Не забудьте надрукувати лист на фірмовому  бланку компанії, поставити печатку й підпис.У листі має йтися не про вашу думку і вашу компанію, а про конкретного працівника. Інформація повинна бути відкритою, без зайвих роздумів, тим більше невтішних. Намагайтеся розкрити найкращі сторони людини як професіонала, зрозуміти працівника, побачити в ньому потенціал, допомогти йому знайти гарну роботу. Пам’ятайте, що цей лист впливає на подальшу долю людини. Проте рекомендація не повинна перетворитися на оду. Варто тактовно вказати на недоліки особи і тим самим запобігти можливим непорозумінням. Також ви можете в такому листі дати пораду, на якій посаді можуть виявитися найкращі якості працівника і не матимуть значення певні недоліки.

4. Оформлення особового листка з обліку кадрів та особової картки

Основним документом в  особовій cпpaвi працівника є особовий листок з обліку кадрів, тому правила його оформлення повинні знати не тільки працівники кадрових служб.

Особовий листок з обліку кадрів містить перелік питань щодо даних працівника, його освіти, попередньої  роботи, відношення до військової служби, сімейного стану тощо. Цей документ є узагальненням автобіографічних даних майбутнього працівника.

При заповненні особового  листка з обліку кадрів використовуються такі документи:

* паспорт;

* трудова книжка;

* військовий квиток;

* документ про освіту (диплом, посвідчення, свідоцтво,  атестат);

* документи про присвоєння  вченого ступеня;

* документи про винаходи, що їх має працівник.

У бланку особового листка з обліку кадрів міститься 10 розділів, які заповнюються від руки працівником при оформленні на роботу, виправлення та помарки не допускаються. Kpiм того, слід дотримуватись певних правил:

1. Прізвище, ім’я, по батькові  працівника пишеться в називному  відмінку (без скорочень). Стать записується  скорочено (чол., жін.).

2. Дата народження записується  словесно-цифровим способом: 1983, 14 січня.

3. Дані про місце народження  переписуються з паспорта або  свідоцтва про народження. Найменування  населеного пункту зазначається  в називному відмінку, район, область  - у родовому.

4. Дані про ocвiтy. Особи, які закінчили вищі навчальні заклади, зазначають: вища; особи, які закінчили лише три курси навчального закладу, -не повна вища. Також уживають такі формулювання: середня спеціальна (технікуми, педагогічні, музичні училища та ін.); середня (повна загальна освіта - 11 класів); незакінчена середня (за наявності свідоцтва про здобуття базової загальної середньої ocвіти - 9 класів). Таблиця, наведена у цьому розділі, заповнюється відповідно до документів про освіту. Найменування навчальних закладів зазначають так, як вони називалися на період їx закінчення.

5. Є кілька варіантів  заповнення розділу про володіння  мовами, але головне - інформація  має бути правдивою. Наприклад:  російською, українською- володію вільно; англійською - читаю й можу розмовляти; іспанською -читаю й перекладаю зі словником.

Дані про наявність  ученого ступеня чи ученого звання заповнюються за наявності документів Вищої атестаційної комiciї. Наприклад: кандидат філологічних наук, доцент. У paзi відсутності таких документів робиться запис: немає.

6. За наявності опублікованих наукових робіт та винаходів їх зазначають у хронологічній послiдовності. Якщо таких немає - робиться запис: не маю.

7. Відомості про роботу наводяться відповідно до записів у трудовій книжці. Якщо трудова діяльність працівника почалась з навчання, то цей період також зазначається у цьому розділі. Тут вказуються відомості про військову службу, роботу за сумісництвом, а також перерви у роботі, які пов’язані з навчанням, хворобою тощо.