Сучасний літературний процес



 

Сучасний літературний процес



 

•  Літературний процес – безперервний, надзвичайно складний, іноді суперечливий, іноді регресивний розвиток літератури, який визначається всією сукупністю явищ і фактів, спричинених як єдиними нормами загальнолітературного світового розвитку та і його національними особливостями.



 

Літературні угруповання

 

(Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація»,                           «Пропала грамота», «ЛуГоСад»).



 

      Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада)

Літературне угруповання, засноване  17 квітня 1985р. у Львові. Перший публічний вечір «Бу-Ба-Бу» відбувся наприкінці 1987р. В Києві. Період найактивнішої діяльності «Бу-Ба-Бу» (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987-1991рр. В 1996р. «Бу-Ба-Бу» практично завершило свою діяльність.

 

Літугруповання стало втіленням карнавального необарокового мислення, притаманного метаісторичній карнавальній культурі людства.. Бу-Ба-Бу заснувало свою Академію.

 

 

 



 

До складу «Бу-Ба-Бу» входять:

 

Юрій  Андрухович

      (Патріарх)

 

Віктор  Неборак

    (Прокуратор)

 

      Олександр Ірванець

           (Підскарбій)



 

                     Нова дегенерація

Літературне угруповання, засноване  1991р. в Івано-Франківську. Перші публікації гурту – 1991-1992рр. в місцевому тижневику «Західний кур’єр».

Навесні 1993 відбувся вечір  літгурту у Києві в Спілці письменників. Книга  «Нова дегенерація» була визнана найкращою книжкою 2003.

Протягом 1993 — 1995 років гурт провів низку вечорів у різних містах України, брав участь у поетичних фестивалях, опублікував добірки в низці часописів. Відтак же органічно перестав існувати як такий, що, за висловлюваннями його учасників, віджив себе.



 

До складу  
«Нової дегенерації» входять:

 

     Іван Андрусяк

 

     Степан Процюк

 

      Іван Ципердюк



 

                                Пропала грамота

Літературне угруповання  існувало в кінці 80-х – на початку 90-х рр. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У 1991 вийшла книга з однойменною назвою. Книга «пропалограмотіїв» мала великий успіх і резонанс.

До складу угруповання  входять:

Юрка Позаяк, Віктор Недоступ та

Семен Либонь.             



 

                       ЛуГоСад

Літературна група створена 19 січня 1984р. у Львові. Вірші «лугосадівців» перекладені:немецькою, польською, білоруською,словацькою, англійською та іншими мовами. 2007 року перевидали антологію «Лугосад. Об’єктивність канону».

Із відходом Назара Гончара  21 травня 2009р. Лугосад перейшов в історію літератури. До складу угруповання входили: Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський.



 

Найвизначніші представники сучасної літератури



 

 Юрій  Андрухович

 

Народився 13 березня 1960р. у Станіславі.

 

Український поет, прозаїк, перекладач. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.  В 1985р.  разом з В. Небораком та О. Ірванцем заснував поетичну групу «Бу-Ба-Бу». З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал». У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською та іншими мовами.



 

    Оксана Забужко

 

Народилася 19 вересня 1960 р. у Луцьку.

 

Українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній». Оксана Забужко — член Асоціації українських письменників. 16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.



 

    Ігор Римарук

 

Народився 4 липня 1958 року на Хмельниччині. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. Працював у пресі та видавництвах.

Багаторічний  головний редактор журналу «Сучасність», завідувач редакції сучасної української  літератури видавництва «Дніпро». Лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка (2002).

Президент Асоціації українських письменників. Був радником міністра культури з питань книговидання (2007).

Римарук — вічний і відданий прихильник модернізму.

 

 Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка. Через кілька днів він помер.

Похований 6 жовтня на Личаківському цвинтарі.



 

Постмодернізм

 

…Постмодернізм – це там, де кожен із нас опинився сьогодні, це така обставина часу і місця, від якої нікуди нам не подітися.

                                        Ю. Андрухович



 

Постмодернізм— світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму.

Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду  на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.



 

Визначальні риси постмодернізму:

 

•  культ незалежної особистості;
• потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
• прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні)    багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
• бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
• використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
• зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
• сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;
• запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
• як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;
• іронічність та пародійність.