Сучасна Україна і Тарас Шевченко

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

Факультет англійської мови 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сучасна Україна і Тарас Шевченко 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Ліщенко Марія Вікторівна

Перший  курс, 118 група

Пашинська Л.П.

(науковий  ступінь та вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові)  
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2010

План 

1. Тарас Шевченко – геніальний поет.
2. Він «в людських наболілих душах».
3. Велич і сила Шевченкового огненного слова.
4. Він прагнув волі для народу…
5. Шевченко і українська сім’я.
6. Висновок

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Тарас Шевченко – геніальний поет. 

     «Коли шанобливі діти свого народу

       і доброзичливі його сусіди 

     хочуть  коротко висловити найвищу і  найсвятішу суть народу,

       то вони говорять: народ Пушкіна  і Толстого,

     народ Расіна і Гюго, народ Міцкевича і Словацького…

       Більше, може, ніж будь-який народ,

     має право і підстави народ український 

     називатися  народом геніального поета,

     бо  ж цей поет був не тільки виявником  прагнень,

       надій і думок свого народу, але й живим символом і втіленням – сам,

       як особа, – його страждань  і його боротьби.»[1; 9]

     Максим  Рильський 

     Таким поетом був і буде для українського народу Тарас Григорович Шевченко. Він є славою і гордістю українців. Шевченко органічно увійшов  у культуру нашої Батьківщини, ставши поетом інтернаціональним, загальнолюдським.

     Геніальний  поет і художник, мислитель, революційний демократ, Шевченко став явищем незвичайним, винятковим і водночас явищем цілком закономірним.

     Уже в ранній творчості Шевченко виробив  свій індивідуальний стиль, систему образності. Український фольклор , який він використовував відрізнявся ясністю, простотою, грацією. Образність Шевченка джерелами своїми має живу народну мову, усну поезію. Поетична мова музична, мелодійна. Їй властиві ритмічна могутність і метрична розмаїтість.

     Великий поет завершив процес піднесення української  мови на ступінь літературної, національної.[2;259 ] Шевченко справедливо вважається основоположником нової української літератури. За ним пішло все передове українське письменство. У Шевченка вчилася і вчиться багата українська література. Немає на Україні видатного поета і письменника, котрий не знав би на собі могутнього впливу титана української поезії. Він заповнює літературу свого народу художньою силою і простотою слова, палкою любов’ю до народу, революційною пристрастю. Українська література береже і збагачує спадщину свого вчителя.  

2. Він «в людських  наболілих душах». 

     Василь  Симоненко нам усім нагадав, що Тарас Шевченко живе не у величавих монументах, споруджених майже по всіх континентах, «... а в людських наболілих душах».

     Поет  М. Чалий писав зі слів Сошенка  про молодого Шевченка: «Маса здобутих знань не притлумила його здібностей: світлий, природний розум поета систематизував ці знання, розрізняючи між ними важливе від неважливого, не переобтяжуючи пам’яті непотрібним мотлохом.»[3; 51]

     Слова Павла Тичини звучать як гасло  письменників всіх поколінь: 

     …встає  учитель мій найстарший,

     І я вже чую дум його дихання,

     Вони  ввійшли в биття мойого серця

     І розцвіли і я не сирота.

     Вони мене до сонця підіймали

     У материнськім співі колисковім,

     Приводили правдивими шляхами

     До  канівської рідної гори.[4] 

     Справді, праці Тараса Григоровича стоять поряд з його безсмертними поетичними творами та образотворчими роботами і є одними з найважливіших проявів геніальної думки великого сина українського народу. 

3. Велич і сила Шевченкового огненного слова. 

     Світла  постать Тараса Григоровича Шевченка, яка перетворилася на всенародну святиню, займає в історичному житті  нашого народу, як і серед великих та геніальних мислителів цілого людства, окреме і виняткове місце. Це, можна сказати, перший випадок в історії людства, що одну і ту саму постать, хоч і з різними підходами та різною інтерпретацією, майже рівнозначно звеличують два діаметрально протилежні світи.

     Такої великої та подиву гідної пошани, якою втішається сьогодні Тарас Григорович Шевченко, ще не удостоївся ані один із світових поетів, ані один з людських мислителів. Велич і сила Шевченкового огненного слова не лише в його геніальному розумінні людської психіки, в чому він перевищував таких велетнів світової літератури, як Данте, Гете, Пушкін чи Достоєвський, але головне в тому, що він був неперевершеним співцем новітньої епохи в історичному житті нашого народу і аж до сьогоднішнього часу, зокрема в процесі поновного відродження України, залишився Пророком наших національних устремлінь.

     З перспективи часу можемо сміливо твердити, що Шевченко найкраще з усіх наших письменників зумів передати інтелектуально і емоційно нашу національну мудрість. І саме ця постійна живучість його високих ідей є незаперечним доказом його геніальності. В його творах виявляється його велич не лише як викривача-гуманіста, але й як мислителя, пророка, що прозирав у далеке майбутнє, мріяв про кращу долю рідного народу. Він у своїх творах передбачає майбутнє, переносить читача XVIII століття в ХХ – ХХІ.  

4. Він прагнув волі  для народу… 

     Його  заклики до єднання допомогли нашому народу дійти до незалежності: 

     Розкуйтеся, братайтеся!

     У чужому краю

     Не  шукайте, не питайте

     Того, що немає

     І на небі, а не тільки... 

     Будучи  свято переконаним у тому, що рано чи пізно "Встане Україна... Світ правди засвітить", поет не переставав кликати й згадувати своїх земляків – тих, які втрачали віру у власні сили і йшли на співпрацю з Москвою: 

     Схаменіться, недолюдки.

     Діти юродиві!

     Подивіться  на рай тихий.

     На  свою країну,

     Полюбіте  щирим серцем

     Велику  руїну! 

     Шевченко  прагнув волі для народу, незалежності для України. Він любив свій край. Життя і діяльність Тараса Григоровича  – це високий зразок безмежної відданості народові, стійкості і незламності в боротьбі за щастя своєї Батьківщини. 

5. Шевченко і українська  сім’я. 

     Сьогодні  Шевченко – це гордість України. Він  є візитною карткою нашої держави. Шевченко – це зірка, яка не згасає. Він живе у кожному українському серці.

     Про Шевченка знають, його цитують, споруджують  пам’ятники на його честь. Його твори формують світогляд, віддзеркалюють душу українця.

     У родинному вогнищі кожної української сім’ї жевріє часточка тепла душі Шевченка. Навіть у простій сільській хаті моєї бабусі на стіні, поряд з образами, в обрамленні власноруч вишитого рушника висить портрет Шевченка. І кожен раз, заходячи до простої сільської хатини, я розумію велич і любов народу до поета. А коли бабуся декламує його вірші, вірю у невмирущість Шевченкового слова.

     Сьогодні «Кобзар» - це настільна книга кожного українця. Приклад «Кобзаря» є прикладом нездоланності «вічного революціонера», прикладом безсмертної природи творчого й нескореного людського духу, який з усіх випробувань неминуче виходить переможцем.

     Слово Шевченка вічне, невмируще своєю  правдою, невідцвітне художньою красою. Тараса Григоровича згадують, як він писав, «незлим, тихим словом». І будуть ще довго згадувати у кожній українській сім’ї, допоки житиме наша держава. Слава народного поета-патріота є безсмертною. 

6. Висновок.  

     «Тарас Шевченко

     входить у коло геніїв людства письменником,

     воістину  достойним імені поета народного,

     поета демократичного, поета революційного,

       може, навіть найреволюційнішого  з усіх поетів старих часів.»[5; 316]

     Микола  Бажан 

     Ніби  послання звучать з сивої давнини  пророчі слова Шевченка: 

     Учітеся, читайте,

     І чужому научайтесь,

     Й свого не цурайтесь.[6; 294] 

     Саме  ці слова допомогли мені у виборі професії. Бо вивчаючи іноземну мову, я  ні на хвилину не забуваю рідну. Мрію, щоб українське слово звучало чистим джерелом на устах кожного українця, щоб у кожній оселі лилась ніжна українська пісня. Щоб заповіді Кобзаря стали дійсністю.

     Він всією душею прагнув, щоб ми були щасливі, щоб наша країна була вільною.

     Безсмертне  слово поета служить усім людям  доброї волі. Шевченко був і залишається  світочем правди, співцем дружби й  братерства між народами.

     Хай кожен українець несе в своєму серці часточку Шевченкового добра! 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  

1. «Пам’яті  Т. Г. Шевченка.» М., Вид-во АН УРСР, 1944.
2. «Тарас Шевченко. Життя і творчість.», Євген Кирилюк, Вид-во «Дніпро», К., 1979.
3. «Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников.» М., Гослитиздат, 1962.
4. А. Малишко «Народження синів.», К., «Радянський письменник», 1939.
5. «Всенародна шана. Відзначення 100-річчя від дня смерті та 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка.», К., «Наукова думка», 1967.
6. Тарас Шевченко «Кобзар», К., видавництво художньої літератури «Дніпро», 1985.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток 3 

АНОТАЦІЯ  

     Тарас Григорович Шевченко – слава і гордість України. Його особистість і творчий внесок завжди були, є і будуть актуальними. Метою роботи є вшанування творчої спадщини видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, виховання у молодого покоління українців поваги до мови та традицій свого народу, підвищення рівня освіти в Україні та за її межами. Завданням роботи є розкриття і показ зв’язку Тараса Григоровича з Україною, його тісний зв’язок з народом, його закоханість у рідний край.