Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2012 в 20:13, курсовая работа
Метою цієї роботи є дослідження процесу формування світогляду генія слова, почуття патріотизму, який спостерігаємо скрізь усе її життя та творчість.
Задачі: - ознайомитися особисто з батьківщиною Лесі Українки.
- зібрати ілюстративний матеріал з цього краю.
- дослідити спеціальну наукову літературу з теми.
- проаналізувати думки видатних людей про вплив на
її творчість особливостей волинського краю.
Багатьом відвідувачам милує серце гарненький будиночок навколо якого садок з квітами. Там росте дуб і береза , посаджені на сторіччя Лесі Анатолієм Сафроновим та Олесем Гончарем. За ці роки існування музей поповнився новими експозиціями, реліквіями. Сьогодні це літературно-меморіальний комплекс, який складається з двох будинків: меморіального і вшанування.(див. додаток №1, фото №14) В меморіальний частині його було відтворено життя Косачів у Звягелі: документи, картини, фотознімки, багато особистих речей, родини Косачів.(див. додаток №1, фото №22,23,24)
Одна з кімнат музею – це вітальня. Вона типова для дворянської оселі тих часів: меблі, старовинні годинники, картини, на яких зображено волинські пейзажі, на етажерці – книги М. Гоголя, О. Пушкіна, Г. Ібсена, М. Некрасова, М. Вовчка, “Кобзар” Шевченка дореволюційного видання. Дитяча кімната, відтворена за спогадами Олени Пчілки. У куточку віночок із стрічками та надпис де зазначається, що саме тут стояло ліжко маленької Лесі. Тут і муляж метричної книги (див. додаток №1,фото №18), розкритої на сторінці із записом про день і місце народження Лариси Петрівни Косач.
Ще одна кімната меморіального комплексу це реліквії сім’ї Косачів і її оточення , людей, які тісно спілкувалися з ними, зберегли особисті речі сім’ї, серед них – малюнок, виконаний Лесею Українкою (див. додаток №1, фото №25), книги, якими користувалися в сім’ї Косачів, стіл за яким читала та писала Леся, побутові речі, статуетки.(див. додаток №1, фото №21)
У залах відділу вшанування матеріали багатогранної літературної спадщини Лесі Українки, про сценічне життя її драматичних творів. Тут проводяться святкування ювілеїв, зустрічі шанувальників безсмертного таланту поетеси. (4,8-14) (6)
Непоказний, низенький, клямки ржаві...
Та мі в шанобі знімемо шапки:
Він береже нетлінну частку слави,
Що наш народ нестиме крізь віки.
4.2 Свято “Лесині джерела”
Древня Волинська земля пов’язана з багатьма славними сторінками української історії та культури. Звягельські люди свято бережуть її. З особливою любов’ю ставляться до своєї землячки Лесі Українки. Місто, звідки вона пішла у світ, у безсмертя, вшановує її у назвах вулиці, гімназії, бібліотеки, палацу культури, у величному гранітному монументі, що височить на центральній площі, названій її ім’ям. (див. додаток №1, фото №26) Збудовано відділ “вшанування поетеси”, з’єднаний з меморіальним приміщенням перехідною галереєю.
Щоранку під звуки годинника міські часи грають мелодію, записану Лесею Українкою для “ Лісової пісні”. З 1987 року у місті відзначають свято літератури і мистецтва “ Лесині джерела”. Спочатку це було свято міста. Згодом його межі розширювались. Свято збирало все більше шанувальників творчості Лесі Українки і набуло статусу державного. Тепер це свято вийшло за межі своєї держави, скликає гостей із Грузії, Росії, Білорусії, Болгарії, Польщі, Молдови, республіки Крим та інших держав.
На це свято з’їжджається за покликом душі багато прихильників її творчості порадувати Новоград-Волинців пам’яттю про Лесю. Прозвітувати на її землі , яка викохала і благословила у широкий світ Лесю.
За традицією свято проходить три дні в першу неділю серпня. Людно тоді біля меморіального музею. Зранку тут грають музики, співають кобзарі, звучать пісні, написані місцевими авторами на вірші Лесі Українки та про неї. Сюди прибувають усі учасники свята, звідси святкова багатолюдна колона проходить центральними вулицями міста, щоб покласти квіти до пам’ятника Лесі Українки. Потім відбуваються літературні читання, у яких беруть участь поети, письменники, театральні діячі України, держав ближнього та далекого зарубіжжя. Приходять сюди, щоб не лише засвідчити повагу і любов до Лесі Українки, а й розповісти про здобутки літературознавства, прочитати свої нові поетичні рядки, поділитися думками про майбуття спадщини Лесі і української культури. Свято дуже швидко наповнює вулиці міста. На обладнаних майданчиках водночас у багатьох місцях виступають самодіяльні митці. В цей же час у міському парку розміщується містечко майстрів. Тут художня вишивка, плетіння з лози та соломи, ткацтво, різьбярство, гончарство, писанкарство, флористи, інші майстри, які радують нас своїми виробами.
Дзвін старої фортеці скликає шанувальників на свято кобзарського мистецтва. Адже воно тісно пов’язано з історією народу, хвилює не тільки тих, хто любить і цінує українську народну пісню і душу, але всіх, хто за високу духовність.
А коли сутінки лягають на місто, на площі біля пам’ятника Лесі Українки відбувається великий святковій концерт за участю професійних митців, провідних самодіяльних колективів. Завершальним акордом цього свята є урочистий феєрверк.
“Лесині джерела” полюбилися не лише землякам поетеси, а й усім, хто торкнувся висоти й краси цього свята. І тому жити йому , виявляти і збирати нові таланти України , зустрічати і далі зірок Волинської квітучої землі!
У всіх народів вивчають скарбницю золотого фонду літератури і перше питання, яке виникає при вивченні творчості генія - хто породив цей талант, у яких умовах він зріс, що спонукало сягнути вершини людського розуму, фантазії.
Враження від зібраної інформації глибоко проникли в мою душу, - Лесині сміливі слова, воля до життя , любов до свого народу.
Народжена на поетичній околиці міста коло Случі, що в’ється між мальовничими камінними берегами, Леся Українка тут вперше побачила ранкову зорю, сонце, почула рідну мову, пізнала життя. Тут вона зовсім маленькою навчилася шити і вишивати, тут пробудилася в її душі любов до свого народу, до Батьківщини. Народилася, щоб стати для світу Лесею Українкою. Звідси вона пішла у широкий світ і залишилася для нас безсмертною.
Родини Косачів та Драгоманових дуже вплинули на формування світогляду маленької Лесі. З дитинства прищеплювали патріотичні ідеї та почуття, знання життя народу і любов до нього. Сім’я Косачів була однією з небагатьох прогресивних дворянських сімей, де панувало рідне слово, українська пісня, а дітей виховували у національному українському дусі.
Серед оточення родини Косачів було багато видатних людей чиє життя тісно пов’язано з українською культурою. Серед них можна виділити Михайла Драгоманова, Івана Франко, Михайла Старицького, Миколу Лисенка, та інш.
Як пізніше згадувала Леся Українка: “...Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу...” (3,5)
Уже в 4 роки Леся під керівництвом матері, навчилася складати букви і прочитала самостійно першу в житті книжку Комарова “Життя земних сил”. На початку 6-го року життя посилає в Гадяч до Драгоманових перший в житті лист, у ньому хвалиться: “ у мене єсть дві книжки”. Отже, радістю в житті маленької Лесі була книжка.
Так, через книжку, Леся прилучилася до українського життя, зміцнювала свою свідомість як маленька україночка, так вироблялася натура майбутньої геніальної діячки української культури.
В усе рідне, Волинсько-Поліське вростала Леся в ранньому віці через слово, пісню. Народна мовно-пісенна енергія Звягельщини закладалася в дитячу натуру майбутньої геніальної жінки в ранньому віці. Згадуватимуться у поетичній творчості слова, мотиви, образи, винесені з раннього віку. Обізветься дивовижним чином в авторській свідомості Жабориця.
А хіба не під впливом спогадів про розповіді матері в с. Жабориці про лісову мавку, написана поетесою у далекій Грузії безсмертна “ Лісова пісня” Багато творів, навіяних спогадами про “ малу батьківщину”.
Давно , в дитячий любий вік
В далекім ріднім краю
Я чула казку.
Чула раз, а й досі пам’ятаю.
Цими рядками починається казка “ Про велета” Лесі Українки. А ось останні:
Кохана сторона моя!
Далекий рідний краю!
Щораз згадаю я тебе
То й казку, цю згадаю.
Вже після смерті поетеси, К .Квітка видає збірку “ Мелодії з голосу Лесі Українки” . У передмові до збірки К. Квітка зазначає: “ Ці пісні переймала Леся Українка найбільше від люду свого рідного і коханого волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості...”
Родюча Волинська земля і нині дивує нас молодими талантами. Серед багатьох митців можна згадати поета В. Б. Грабовського з Житомирщини, Максима Рильського з села Романівка, відомого житомирського поєта-перекладача Бориса Тена, поетесу Ніну Петрук яка народилася в селі Курне, поетесу Ларису Лук’янець, яка народилася в Новоград-Волинському, Валентину Ксендзюк з села Симони та багатьох інших.
Інші будуть співці по мені,
Інші будуть лунати пісні,
Вільні, гучні, одважні та горді
Поєднаються в яснім акорді
І полинуть у ті небеса,
Де сіяє одвічна краса,
Там на їх обізветься луною
Пісня та, що не згине зо мною.
Саме Новоград-Волинський край дав світу геніальну дочку українського народу, ім’я якої стало нашою славою, національною гордістю. Образ Лесі є для нас символом мужності і стійкості. Ми маємо вчитися у неї відданості Батьківщині, народу, котрий вона любила всім серцем і душею.
Список використаної літератури
1. Грищенко М.С., Жулинський. М.Г. “ Леся Українка. Драматичні твори” –
Київ Веселка, 1982р.
2. Гуць М.В. , Россошинська Н.Л. “Леся Українка. Життя і творчість у
документах, фотографіях, ілюстраціях.” – Радянська школа. Київ. 1979р.
3. Дзеверін І.О. , Гончар О.Т. , Григорьев Ю. Є. “ Леся Українка. Твори в
двох томах” - Наукова думка, 1986 р.
4. “Культура. Історія.Традиції.” Науково-популярний журнал Спецвипуск
“Музеї України”, - № 3 2003р.
5. Мороз М.О. “Літопис життя та творчості Лесі Українки.” – Наукова думка
1992 р.
6. Римська В.О., Богемський І. М. “ На сповідь до Лесі. Присвячується
40-річчю утворення Літературно-меморіального музею у
Новоград-Волинському” – Новоград 2003р.
7. Чорнобривцеві О.С. , Булигін Г.П. , Ремезов О.П. “Історія міст і сіл
Української РСР. Житомирська область” – інститут історії академії наук
УРСР 1973 р.
1