«Русалка Дністровая» — вісник національного пробудження українців

Великої ваги надавала «Трійця» науковому  аналізу самих явищ народної культури. Особливо проникливими і незвичайними для свого часу слід визнати зауваження М. Шашкевича про наукову доцільність вивчення причин живучості давніх пам’яток народної духовної культури, їх зв’язок з сучасністю, життям народу, дослідження мелодики народних пісень, особливостей їх жанрових різновидів. Ці погляди поділяли й інші члени гуртка. У багатьох випадках вони, особливо І. Вагилевич та Я.Головацький, дали яскраві зразки наукового аналізу пам’яток етнографії та фольклору.

На реалізацію цих завдань була націлена і методика збирацької роботи «Трійці». Після початкового аматорського збирання етнографічного і фольклорного матеріалу вона твердо стала на науковий грунт, використовуючи і розвиваючи кращі досягнення народознавства свого часу в цій сфері.

Із сказаного випливає, що пильна увага «Руської трійці» до етнографії і фольклору була зумовлена не так впливом романтичного захоплення, як усвідомленням істотності й значимості їх вивчення в процесі пізнання народу, розвитку національної мови та літератури і зміцнення зв’язку етнокультурного розвитку всіх частин українського народу. Питання етнографічного і фольклористичного характеру належали до ключових у загальній програмі гуртка. Їх теоретична інтерпретація базувалася на досягненнях тогочасної народознавчої слов’янської науки, освоєних і осмислених членами «Руської трійці» у світлі їх основних завдань і демократичної тенденції. Науково системний і цілеспрямований характер народознавчих інтересів «Руської трійці» розкривається і в самій практиці його пошукової, дослідницької та організаційної діяльності. Найбільш плідний і прогресивний характер мала ця діяльність саме в рамках реалізації програмних засад «Руської трійці».

Висновки до розділу 1

Отже, однією з трагічних  сторінок історії України є втрата нею незалежності наприкінці XVIII століття та підупадання всіх західноукраїнських земель  Австрії  — одній з наймогутніших імперій тодішньої Європи. Правлячі кола намагалися опертися на польську меншість для більш успішного підкорення українців. Ще до приєднання Галичини до Австрійської імперії поляки протягом тривалого часу проводили політику «ополячення» та «окатоличення» українців. Коли австрійський уряд прийшов на ці землі він, то застав тут необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості і торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого (шкіл взагалі не було), закріпаченого сільського населення. Не трапилося корінних змін на Західній Україні і при австрійському пануванні. До польського утиску на все українське додався утиск Австрійської імперії, культура якої істотно відрізнялась від культури слов’янських народів. Як наслідок експансійної політики  австрійського уряду щодо західноукраїнських земель починає виникати опір українського населення. Розпочинається національне відродження, ініційоване відомим західноукраїнським гуртком передової молоді «Руською трійцею». Цей гурток відіграв велику роль у пробудженні національної свідомості «русинів». Заслуга «трійчан» полягає у тому, що їхня діяльність мала виразно слов’янофільський і будительсько-демократичний характер. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи історію рідного народу, перекладаючи твори слов’янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру. Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі» (1833). У 1835 році «Трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Істотною заслугою гуртка було видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р. у Будапешті), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.

РОЗДІЛ 2. «Русалка Дністровая» — вісник національного пробудження українців

2.1 «Русалка Дністровая». Перше видання . Структура альманаху.

 

«Подвиг, про який не забуває український  народ» — такими словами закінчується вступна стаття О. І. Білецького у виданнях «Русалки Дністрової» в 1950 і 1972 роках. То був дійсно великий подвиг: в умовах, коли колонізатори твердили, що немає ніякої Галицької Русі, є тут нібито споконвічна земля габсбурзьких монархів та польських «крулів», що немає Львова, а є Львуф чи Лемберг, видати книжку живою українською мовою поставити в обороні краю й народу рідне слово [12, 28].

Три львівські семінаристи  М. Шашкевич, Я. Головацький та І.Вагилевич, відомі вже нам як «Руська трійця», видали 1837 року «Русалку Дністровую» в Будимі (Будапешті) в обхід цензури. З друкарні основна частина тиражу була вислана до Львова. До «Трійці», однак, посилка не дійшла: її перехопила австрійська поліція. Книги потрапили в підвал львівської церкви святого Юра, а коли їх у революційному 1848 році «звільнили з арешту», вони розсипалися від першого доторку. Таким чином, уціліли тільки ті примірники «Русалки Дністрової», котрі видавець, серб Г.Петрович, розпродав у Буді чи вислав поза Львів.

Питання про те, скільки книг «Русалки Дністрової» уникло конфіскації, не другорядне,— адже йдеться про вплив видання на культурний процес, передусім на подальший розвиток української літератури. Якщо виходити з дворазового свідчення Я. Головацького, що «Русалка...» видана тисячним тиражем, то на волі лишилося 200 примірників, а якщо повірити підрахункам одного дожовтневого дослідника, що загальний тираж становив 1025 одиниць, то уціліло 225 книг. В усякому разі, примірники, що ширилися в Галичині (І. Франко, наприклад, згадував, що заборонені в його гімназіальні роки «Русалку Дністровую» і поезії Т.Шевченка він нелегально позичав у професора І. Верхратського),— це переважно з тих 170-ти, про які писав І. Головацький [11, 139 – 148].

«Русалка Дністровая», як «Подорож з Петербурга в Москву» О.Радіщева та інші «політично неблагонадійні» видання, підпала під заборону, а творці альманаху зазнали урядових переслідувань.

Але, незважаючи на суцільні перешкоди, «Русалка Дністровая», хай із запізненням, таки дійшла до людей, принаймні до інтелігенції, і в основному виконала місію, яка на неї покладалася.

Девізом книги стали слова Я. Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки дільні, розцвітає надія». Слід відзначити, що девіз був повністю втілений у життя альманахом. «Русалка Дністрова» була книжкою багатоаспектною і підходила до національного відродження комплексно. Про це свідчить структура альманаху.

У передмові до «Русалки Дністрової»  підкреслена краса української  народної мови та народної словесності  і поданий список найбільш важливих наддніпрянських літературних і фольклорних видань того часу. Після передмови («Передслів’я») М. Шашкевича матеріал розташований у чотирьох частинах:

1. Фольклористична частина «Пісні народні» відкривалася науковою розвідкою І. Вагилевича «Передговор к народним русским пісням», за якою подавалися зразки дум, обрядових, історичних та ліро-епічних пісень, записаних у різних районах краю.

2. Оригінальні твори видавців складали другу частину — «Складання», куди ввійшли ліричні поезії М. Шашкевича («Згадка», «Погоня», «Розпука», «Веснівка», «Туга за милою», «Сумрак вечерний»), його ж оповідна казка «Олена», дві поеми («Мадей» та «Жулин і Калина») І. Вагилевича і наслідування народної пісні «Два віночки» Я. Головацького.

3. Третій розділ — «Переводи» — подав сербські народні пісні у перекладах М. Шашкевича і Я. Головацького та уривок із чеського «Краледвірського рукопису».

4. В історико-літературному розділі «Старина» (з передмовою М.Шашкевича) опубліковані історичні та фольклорні твори, діловий документ та бібліографічну відомість про слов'янські й українські рукописи, що зберігаються в Онуфріївському василіанському монастирі Львова. Тут же — критична рецензія М. Шашкевича на етнографічну розвідку Й.Лозинського «Рускоє весілє».

Ще однією яскравою характеристикою альманаху є його правопис. Він став першою фонетичною системою правопису для української мови на основі адаптованого алфавіту. Цей правопис полягав у вживанні фонетичного принципу орфографії, який мотивувався в передмові М.Шашкевича тим, що «знати нам конче, яке теперѣшному язикови истинноє лице; задля того держалисмося правила: «пиши як чуєшь, а читай як видишь». Для кращого розуміння наведемо декілька прикладів правопису «Русалки»: Не вживається ъ в кінці слів і як розділовий знак, звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и, [о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jо] — як йо, в багатьох випадках звук [і] з давньої е також передається як ѣ, введено літеру є (церковнослов'янске довге є) для йотованого е тощо [19].

Бачимо, що альманах «Русалка Дністровая» — це фольклорно-літературний збірник, основою якого становили розвідки, наукові досліди, а також етнографічні збирання членів «Руської трійці». Відмінною рисою альманаху став новий правопис.

ВИСНОВКИ

Отже, у цій курсовій роботі продемонстровано рівень культурного та національного життя українців на західноукраїнських землях наприкінці XVIII — початку XIX століття, тобто напередодні виходу у світ альманаху «Русалка Дністровая». У цей час розпочався новий період у житті західноукраїнських земель, тому що карта Європи була знову перекроєна відповідно до геополітичних інтересів великих держав. Інкорпорація західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії збіглася у часі з першою хвилею модернізаційних реформ у цій державі. Ці реформи запроваджувалися в життя в 70—80-х роках XVIII ст. Марією-Терезою та Йосифом II. Вони базувалися на ідеях освіченого абсолютизму і мали на меті шляхом посилення державної централізації залучити імперію до нових історичних процесів. Реформи Марії-Терези та Йосифа II сприяли пробудженню національного життя в західноукраїнських землях. Специфіка національного відродження у цьому регіоні полягала в тому, що основними носіями української національної ідеї було духовенство. На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів.

Робота висвітлює роль західноукраїнських діячів того часу в збереженні та розвитку української  культури, а особливо — роль та участь у цьому процесі членів «Руської трійці» — Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича. Завдяки громадській позиції цих людей саме у Львові виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання «Руська трійця». Діячі гуртка активно виступили на захист рідної української мови. Перебуваючи під значним впливом ідейних віянь романтизму, національно-визвольних змагань поляків, творів істориків (наприклад, Д.Бантиша-Каменського), етнографів (зокрема,М. Максимовича) та літераторів (особливо — І. Котляревського) з Наддніпрянської України, члени «Руської трійці» своє головне завдання вбачали в піднесенні статусу української мови, розширенні сфери її вжитку і впливу, прагненні максимально сприяти пробудженню національної свідомості. Першою пробою сил для членів гуртка став рукописний збірник власних поезій та перекладів під назвою «Син Русі» (1833), у якому вже досить чітко пролунали заклики до народного єднання та національного пробудження. Наступним кроком «Руської трійці» став підготовлений до друку збірник «Зоря» (1834), який містив народні пісні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. А наприкінці 1836 р. у Будапешті побачила світ «Русалка Дністровая».

Ця курсова робота демонструє, яким чином твори збірника «Русалка Дністровая» могли сприяти  розвитку національної свідомості українців. Саме письменники «Руської трійці» порушили на сторінках альманаху ідею возз’єднання українських земель. Хоча заклики до визволення прозвучали в ньому із значно меншою силою, ніж у «Зорі», лише 200 примірників цієї збірки потрапили до рук читачів, решту було конфісковано. За словами Івана Франка, «Русалка Дністровая» «була свого часу явищем наскрізь революційним» [20, 501].

Слід зауважити, що «Русалка Дністровая» мала велике значення в контексті збереження української мови від повного знищення в умовах імперської політики того часу. Знаємо, що відмінною рисою альманаху був новий правопис та використання народної української мови.  «Русалка Дністровая» стала підсумком ідейних шукань та своєрідним піком діяльності «Руської трійці».

Незабаром це об’єднання розпадається. Переслідуваний світською і церковною владою, на 32-му році життя помирає М. Шашкевич. У 1848 р. перейшов на пропольські позиції І.Вагилевич. Довше від інших обстоював ідеї «Руської трійці» Я. Головацький. Проте й він під впливом М.Погодіна приєднується до москвофілів і 1867 р. емігрує до Росії. Таким чином завершується діяльність гуртка «Руська трійця».

 

Список використаної літератури

1. Малець С. За часів Маркіяна Шашкевича. – Л.: Центр Європи, 2003. – С. 31– 41.
2. Русалка Дністровая. – К.: Дніпро, 1987. – С. 7–29.
3. Шашкевич М. Старина// Русалка Дністровая. – Будапешт, 1837. – С. 115.
4. Головацький Я. Очерк старословянского баснословия или мифологии. – Л.: Львівський Друкар, 1860. – С. 104.
5. Бєлінський В. Г. Літературно-критичні статті. – К.: Видавничий Дім, 1953. – С. 81.
6. Возняк М. Маркіян Шашкевич як фольклорист. – Л.: Центр Європи, 1911. – С. 9–10.
7. Розумний Я. М. Шашкевич — символ національного відродження. – К.: Сучасність, 1992. – С. 5 – 25.
8. Гуменюк М. П., Кравченко Є. Є. М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я.Головацький. – Л.: Класика, 1962. – С. 45–68.
9. Стеблій Ф. Яків Головацький — діяч українського національного відродження. – Л.: Промінь, 1996. – С. 225 – 226.
10. Астахова К. В., Танов М. І. Деражавні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. – К.: Видавничий Дім, 2002. – С. 225 – 356.
11. Журнал «Дзвін». – 2001. – № 11–12. – С. 139 –148.
12. Журнал «Народна творчість та етнографія». – 1987. – №4. – С. 28 – 38.
13. Журнал «Жовтень». – 1986. – №9. – С. 89 – 92.
14. Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-1155.html
15. Історія України / Відп. ред. Ю. Сливка; керівник авт. кол. Ю. Зайцев. – Вид. 4-те. – Л.: Світ, 2003. – С. 520.

 

16.  Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/zahpysm/zah12.htm

 

17.  Головацький Я. Воспоминание о М. Шашкевиче и И. Вагилевиче // Літ. сб. – Л.: Львівський Друкар, 1885, вип. 1 – 3. – С. 22.

 

18.  Шашкевич М., Вагилевич І., Головацький Я. Твори. Л.: Центр Європи, 2005. – С. 194.
19. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
20. Франко І. Твори в 50-ти томах. – К.: Видавничий Дім, 1983, т. 38. – С. 501.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1

Портрет Маркіяна Шашкевича

 

 

Додаток 2

Портрет Якова Головацького

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Портрет Івана Вагилевича

 

 

 

Додаток 4

«Русалка Дністровая»