Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Апреля 2012 в 21:53, творческая работа
Дж.Барнс є яскравим представником літератури постмодернізму. Про що б він не писав, будь - яку тему він може подати з досить цікавої сторони, будь-які події під його пером захоплюють неординарністю свого викладу. «Каркасон» це частина його книжки «Пульс», яка являє собою набір історій, які пов’язує безсмертна тема кохання.
Як вже зазначалось раніше, Барнс представляє постмодернізм у всіх його проявах, в його творах ми зустрічаємо найхарактерніші риси постмодернізму. Сюжети творів являють собою замасковані алюзії на відомі сюжети літератури попередніх подій та на історичні події, що ми можемо побачити на прикладі народного героя Гарібальді. Також, говорячи про риси постмодернізму, варто згадати
Дж.Барнс є яскравим представником літератури постмодернізму. Про що б він не писав, будь - яку тему він може подати з досить цікавої сторони, будь-які події під його пером захоплюють неординарністю свого викладу. «Каркасон» це частина його книжки «Пульс», яка являє собою набір історій, які пов’язує безсмертна тема кохання.
Як вже зазначалось раніше, Барнс представляє постмодернізм у всіх його проявах, в його творах ми зустрічаємо найхарактерніші риси постмодернізму. Сюжети творів являють собою замасковані алюзії на відомі сюжети літератури попередніх подій та на історичні події, що ми можемо побачити на прикладі народного героя Гарібальді. Також, говорячи про риси постмодернізму, варто згадати
інтертекстуальність та колаж, тобто поєднання різнорідних фрагментів. У постмодерністському колажі різні фрагменти зібраних предметів залишаються незмінними, нетрансформованими в єдине ціле, кожен з них зберігає свою відокремленість. Також важливе місце займає принцип гри. Класичні морально-етичні цінності переводяться в ігрову площину, як зауважує М. Ігнатенко, «учорашня класична культура й духовні цінності живуть у постмодерні мертвими — його епоха ними не живе, вона ними грає, вона у них грає, вона їх знедійснює».
На мою думку, твір «Каркасон» це своєрідний гімн коханню, який водночас звеличує це почуття, але в той самий час наголошує на його абсурдності та безпомічності тих, кому пощастило його відчути. Твір являє собою епізод з життя народного героя Італії Гарібальді, а саме історію його кохання. Автор вважає його “one of the last romantic heroes of European history”. Однак, в цей самий час, значна роль в оповіді відводиться концепту смаку.
Взагалі «Каркасон» крім того, що це місто у Франції також досить відома гра, і мені здається , що в даному контексті ми можемо розглядати цю назву в такому метафоричному сенсі. Момент, коли людина закохується і являє собою певну гру. Це гра долі з почуттями людей, гра фатуму, від якої вже не можливо відмовитися, втекти. Розглядаючи Каркасон як історичне місце, автор дає
зрозуміти, що в порівнянні з моментом « of passionate taste» , воно втрачає будь-яке значення і свою важливість.
В даному творі ми можемо прослідкувати постмодерністську децентрацію важливих історичних подій. В центрі уваги не тільки Гарібальді зі своїм коханням, а й показується зв'язок між їжею та сексуальним життям людини, історії кохання сексуальних меншин, дегустація вина.
Документальним джерелам відводиться не належна увага і це видно по тому поєднанні сюжетів, які використав автор. Кохання важливої історичної постаті описується у порівнянні з коханням сексуальних меншин та на фоні інших менш важливих подій.
Загалом весь твір насичений темою кохання і наступна цитата: «Falling in love is the most violent expression of taste known to us» демонструє нам , що початок закоханості – це найкраще , що може статися з людиною. Та сама мить , коли ти розумієш , що тобі потрібна ця людина і ти не відступиш від своєї мети поки не отримаєш ,що бажаєш. Початок закоханості в більшості випадків вражає людину більше, ніж подальші стосунки. Хоча, як зауважує автор, стосунки , які розпочинаються з « the lightning strike and thunderclap of love» більше вигадка уяви, ніж реальний стан речей. Більшість стосунків розпочинаються коли людей пов’язують спільні події їхнього життя, небезпека.
Говорячи про концепт смаку, то тут можна довго сперечатися на тему , що ж взагалі являє собою концепт смаку, і про наявність смаку у людини. Як ми можемо побачити у творі, та людина яка розуміє і визнає , що в неї поганий смак або його взагалі немає, насправді більш обдарована в цьому сенсі, ніж та людина яка наполегливо доводить винятковість свого чудового смаку. Смак виражається в тому, як людина сама себе позиціонує, в тому хто вона всередині, а не просто в якихось зовнішніх проявах : « We may be better or worse people, happy or miserable, successful or failing, but what we are, within these wider categories, how we define ourselves, as opposed to how we are genetically defined, is what we call «taste».
На всіх рівня постмодерністського твору значне місце посідає категорія гри і цьому яскравим прикладом є твір «Каркасон». Відбувається дегероїзація та
децентрація народних героїв. Незначні, малопомітні події набувають важливого значення і в даному випадку ми говоримо про гру з історією. Важлива історична
постать, така як Гарібальді, губиться в різноманітті інших епізодів. Також, мені здається, можна згадати гру з часом, оскільки у тексті порушується хронологічна послідовність і спостерігається співіснування різних часових шарів.
Загалом, даний твір являє собою оповідання , тобто невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному епізоді з життя персонажа, але оскільки , Барнс –це представник постмодернізму, то ми можемо спостерігати певні характерні риси такі як децентрація, колаж, концепція гри. [2]
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, СПОРТУ ТА МОЛОДІ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Самостійна творча робота
З курсу «Історія зарубіжної літератури»
на тему:
Практичний аналіз поетики постмодерністського тексту (на матеріалі твору Дж.Барнса «Каркасон»)
студентки 410 групи
факультету германської філології
відділення англійської мови
Штонди Алли
Викладач – проф..Висоцька Н.О.
КИЇВ-2012
Список використаних джерел:
1.Методичні рекомендації до курсу “Історія зарубіжної літератури»/Уклад.: Висоцька Н.О. – К.:Вид.Центр КНЛУ, 2012.- 56 с.
2.http://uk.wikipedia.org/