Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Марта 2013 в 17:22, реферат
Оноре де Бальзак — один з найяскравіших письменників в історії світової літератури. "Король романістів", — так назвав його Ф. Стендаль. У романах Бальзака втілені такі характерні риси реалізму, як намагання наблизитися до реалій життя, відтворити типові характери за типових обставин, соціальність. Письменника цікавили не лише окремі людські особистості, а й суспільство загалом. Та як писав автор однієї з найбільш відомих французьких біографій Бальзака Андре Моруа: «Бальзака изучали и будут исследовать впредь, как изучают и исследуют мир, потому что он и есть целый мир». Дійсно, мало про кого з письменників написано так багато, як про цього видатного письменника.
міністерство освіти та науки, молоді та спорту україни вищий навчальній заклад |
Реферат на тему: |
Основні напрямки вивчення творчості Оноре де Бальзака в сучасному літературознавстві |
|
Виконала: |
Оноре де Бальзак — один з найяскравіших письменників в історії світової літератури. "Король романістів", — так назвав його Ф. Стендаль. У романах Бальзака втілені такі характерні риси реалізму, як намагання наблизитися до реалій життя, відтворити типові характери за типових обставин, соціальність. Письменника цікавили не лише окремі людські особистості, а й суспільство загалом. Та як писав автор однієї з найбільш відомих французьких біографій Бальзака Андре Моруа: «Бальзака изучали и будут исследовать впредь, как изучают и исследуют мир, потому что он и есть целый мир». Дійсно, мало про кого з письменників написано так багато, як про цього видатного письменника. Існує чимала кількість статей, нарисів та книг про великого французького реаліста; серед них можна назвати статті І. Лілеевої, дослідження Б. Грифцова, А. Пузікова, С. Цвейга, А. Чичеріна та інших літераторів, вчених, критиків.
Ще за життя Бальзака його справи і дні були одним з постійних предметів нападок, цькувань, знущань з боку буржуазної преси, звичаї якої він з такою нещадною правдою описав у романі «Втрачені ілюзії».
«Бальзак, подібно майже всім талановитим письменникам, мав багато заздрісників і ворогів, був предметом запеклого наклепу, - писав H. Г. Чернишевський. - Люди, що мають свій розрахунок в тому, щоб чорнити характери людей, таланту яких не можуть затьмарити в очах публіки, кричали про Бальзака як про легковажного і холодного егоїста; читачі пасквілів, які не знали особистості, проти якої була спрямована злоба, і не відгадали низьких причин, що направляли її, часто вірили цим порожнім вигадкам ».
Публікуючи в журналі «Современник» одну з перших біографій Бальзака, написану його сестрою Лаурою Сюрвілль, Чернишевський заявляв, що «Бальзак-людина заслуговував такої ж пошани, як Бальзак-письменник». Слідом за нарисом Лаури Сюрвілль у Франції одна за одною стали з'являтися біографічні роботи: нариси, спогади сучасників - Філарета Шаля, Жорж Санд, Теофіля Готьє ... Потім пішли книги про творчість та об'ємні монографії.
Книга спогадів Лаури Сюрвілль написана дуже щиро, з великою любов'ю і повагою до брата; у неї вистачило такту на те, щоб опустити занадто інтимні подробиці особистого життя Бальзака і зосередити увагу не на анекдотах, щедро розсипаних на сторінках деяких інших мемуарів, а на життєвих фактах та обставинах, що мали істотне значення для становлення Бальзака як митця.
Більшість французьких літературознавців, до яких би шкіл і напрямків вони не належали, сходилися в одному - вони намагалися зобразити Бальзака або як стихійного генія, що творить за натхненням, або як якогось реєстратора життєвих фактів. І нерідко обидві ці точки зору поєднувалися.
Глава школи французьких позитивістів Іполит Тен визнавав «Людську комедію» великим сховищем документів і в її авторі бачив видатного спостерігача-систематика, але відмовляв йому у свідомому творчому початку.
Еміль Золя, що судив глибше і бачив краще багатьох своїх сучасників, відносив Бальзака до числа революційних письменників, але розглядав його обдарування як сліпу силу і стверджував, що «Людська комедія» - хаотичне творіння, позбавлене єдиного організуючого задуму.
Багато критиків і дослідників Бальзака на Заході схильні пояснювати і творчість і психологію письменника не стільки живими зв'язками його з дійсністю, з боротьбою і завданнями його часу, скільки особливостями його «темпераменту», під яким вони розуміють якусь суму психофізіологічних особливостей.
Також Золя говорить про творіння Бальзака: «стиль його завжди залишається його власним стилем». І в статті «Бальзак» із збірки «Романісти-натуралісти» Золя власне стилю приділяє на багато більше уваги, ніж історики літератури того часу, і він робить це з чудовим розумінням, що це таке, і з почуттям своєї спорідненості зі стилем Бальзака. Золя починає говорити про письменника з того, з чого слід починати, - з методу та характеру його творчої роботи: «Будівельник вжив у справу всі матеріали, які тільки попалися йому під руку: гіпс і цемент, камінь і мармур, навіть пісок і бруд з придорожніх канав. І своїми грубими руками ... він спорудив цю будівлю, цю гігантську вежу, не дбаючи про гармонію ліній і пропорційності частин ... не думаючи про красу оздоблення, "змішуючи грандіозне і вульгарне"; залишаючи "зяючі проломи", він "поставив цю вежу з таким глибоким почуттям великого і вічного, що кістяк її, здається, збережеться назавжди" »
Образ Бальзака здавна цікавив Стефана Цвейга, відомого австрійського письменника та критика. У першому присвяченому йому етюді, що увійшов в цикл «Будівельники світу», автор ще не ставив собі за мету дати обґрунтований, науково-документований життєпис великого французького письменника. Великими мазками, в імпресіоністичній манері С. Цвейг накидав психологічний портрет могутнього генія, творця «другої дійсності».
Цей нарис послужив як би початковим ескізом до наступної його роботи про життя Бальзака, монументальної біографії, яку Цвейг готував багато років. Закінчував він її в останні роки свого життя, в Бразилії.
Книга Стефана Цвейга про життя Бальзака відрізняється установкою на строгу достовірність. Факти і тільки факти, ніяких вигаданих ситуацій, персонажів, жодної вигаданої сцени або монологу. Документальність, і в той же час це не наукова робота, не академічно посушлива монографія для фахівців - це жива, захоплююча, повна драматизму розповідь.
Багатство і достовірність матеріалу, майстерність оповідача - це серйозні переваги книги. Але в ній приваблює й інше. Перш за все глибока повага і любов автора до свого героя. Цвейг захоплюється Бальзаком, навіть коли пише про його слабкості і помилки, глибоко співчуває йому. Але, захоплюючись своїм героєм, біограф разом з тим прагне тверезо оцінити, в чому справжня сила Бальзака, де його слабкості і помилки. «Наскільки геніальний Бальзак творець, настільки ж бездарний він у ролі світського лева». «Він великий, коли стоїть на ґрунті дійсності», якщо ж він відходить від реалізму, як, наприклад, в «Лілії в долині» та в «Серафиті», то завжди зісковзує в нещиру екзальтацію, - справедливо стверджує С. Цвейг.
Провідна риса Бальзака - його незламна воля. Ця внутрішня стихія, як постійно підкреслює Цвейг, і виявляється основною рушійною силою на життєвому шляху письменника.
В учителя собі Бальзак обрав Скотта і Купера. У Скотта його приваблював історичний підхід до життя, але не задовольняли тьмяність і схематизм характерів. Молодий письменник вирішує піти у своїй творчості шляхом Скотта, але показувати читачам не стільки моральний взірець у дусі власного етичного ідеалу ( як це робив Скотт ), а живописати пристрасть, без якої не існує по-справжньому геніального творіння. Взагалі, ставлення до пристрасті у Бальзака було протирічним: “вбивство пристрастей означало б вбивство суспільства”, - говорив він; і додавав: “пристрасть є крайністю, вона є злом”. Тобто Бальзак в повній мірі усвідомлював гріховність своїх персонажів, але і не думав відмовлятися від художнього аналізу гріху, який його дуже цікавив і, практично, складав основу його творчості. Романтик Мюссе говорив про свою націленість на вивчення зла. І в тому, як Бальзак цікавиться людськими пороками, безумовно, відчувається певна доля романтичного мислення, яке було притаманним великому реалісту завжди. Але людський порок Бальзак, на відміну від романтиків, розумів не як зло онтологічне, а як породження певної історичної епохи, певного відрізку існування країни, суспільства. Тобто порок для Бальзака є явищем набагато більш реальнішим і зрозумілішим, ніж для романтиків. Світ романів Бальзака несе в собі чітку визначеність матеріального світу. Приватне життя є дуже тісно пов’язаним із життям офіційним, тому що великі політичні рішення «не з неба спускаються, а осмислюються і обговорюються у вітальнях і нотаріальних конторах, в будуарах співачок, стикаються із особистими і сімейними відносинами».
Соціум є дослідженим в романах Бальзака настільки детально, що, навіть, сучасні економісти та соціологи вивчають стан суспільства за його романами. Бальзак показував взаємодію між людьми не на фоні Бога, як це робив Шекспір, він показував взаємодію між людьми на фоні економічних відносин. Суспільство в нього виступає у вигляді живої істоти, єдиного живого організму. Ця істота постійно рухається, змінюється, як античний Протей, але суть її залишається незмінною: сильніші поїдають слабкіших. Звідси й парадоксальність політичних поглядів Бальзака: глобальний реаліст ніколи не приховував своїх роялістських симпатій і іронізував над революційними ідеалами.
Висновок
Отже, роблячи висновки, можна сказати, що Оноре де Бальзак був видатним митцем, він і сьогодні залишається одним з найяскравіших письменників в історії світової літератури. Йому присвячено чимала кількість статей, нарисів та книг. Серед них можна назвати статті І. Лілеевої, дослідження Б. Грифцова, А. Пузікова, С. Цвейга, А. Чичеріна та інших літераторів, вчених, критиків. У своїх творах письменник психологічно точно змальовує не тільки вчинки героїв, але й їхні мотиви. Бальзака справедливо вважають знавцем людських душ, бо йому вдалося передати найтонші порухи душі героїв, зазирнути у найпотаємніші куточки душі своїх сучасників, а зрештою й усіх людей. Читати його твори дуже цікаво саме через те, що вони життєво правдиві і містять мудрі спостереження, відповіді на багато питань, які завжди ставитиме перед кожним життя.
Список використаної літератури