Новалісова казка про Гіацинта та Троянду-Квітку: спроба інтерпретації

Романцова Богдана

 

Новалісова казка про Гіацинта та Троянду-Квітку: спроба інтерпретації

 

 

На мою думку, Новаліс в «Учнях у Саїсі», тобто Новаліс до «Гімнів  до ночі» – це поет вогню¹, на відміну від більш пізнього Новаліса, як поета води. Цей перехід для поетичного мрійника не є несподіваним, адже часто полум’я – це рідкий вогонь, «струмок у небо»², тобто, ми можемо говорити про особливу кореляцію стихій вогню та води у поетичному світі.

Насамперед яскраво проявляється поетика вогню у «Казці про Гіацинта та Троянду-Квітку» Новаліса. Мрійник, натхненний Новалісом, легко зрозуміє одну з аксіом поетики цієї казки: будь-які квіти – це полум'я, а саме, полум'я, яке хоче постати із квітки³. Спробуймо інтерпретувати казку про Гіацинта та Троянду-Квітку як ідею становлення світла та полум’я.

Кожен «мрійник квітів»⁴ відчуває становлення світла у квітці, адже це можливе вдосконалення квітки перевершує реальність звичної живописної краси. Кожна квітка володіє своїм власним світлом. Все, що постає від вогню, повітря, світла має також і божественний початок, оскільки воно пов’язане із первинною стихією, стихією, що існувала до організації матерії та початку креації як такої. Із цим, на мою думку, можна пов’язати відомий вислів Новаліса: «In der Flamme sind alle Naturkräfte tätig», – адже полум’я є основою первинних сил, які згодом створили квітку та тварину.

Цікаво, що у часи Відродження вважали, що кожній рослині відповідає певна зірка, рослина була ніби «блідим відображенням» небесного вогню: «Похмура земля є дзеркалом засіяного зірками неба, але в цій сутичці суперники не є рівними ні за цінністю, ні за гідністю. Відблиски трави м'яко відтворюють чисту форму неба..»⁵. Саме тому образ рослини як земного вогню є не новим для європейської літературної традиції, а, скоріше, забутим в епоху романтизму.

Будь-яка розгорнута мрія є складовою частиною самої суті квітки, це її інтенція до існування, спроба здійснити те, що є основою цього існування. Все, що квітне, спрямоване до чистого світла. Всі приклади такого становлення – це поступовий шлях нагору. Ми можемо сказати, що квітка – це повільне полум’я.

Поет проникає в сутність квітки, підносить та оживляє її, тільки оживляючи полум'я цієї квітки, інакше поетична квітка залишається мертвим реалістичним описом. Саме тому для більшості поетичних візій прекрасна та квітка, яка почала розкриватися назустріч сонцю. Особливо цей образ характерний для символізму: «И чем смиреннее и туже / В бутон был скручен строгий цвет, / Тем горячей румянит стужа / Его негаданный расцвет»⁶, «Мы спим - и вот, сквозь каменные плиты, / Небесный гость в четыре лепестка. / О мир, пойми! / Певцом - во сне – открыты / Закон звезды и формула цветка»⁷, «Перед воротами Эдема / Две розы пышно расцвели, / Но роза — страстности эмблема, / А страстность — детище земли. / Одна так нежно розовеет, / Как дева, милым смущена, / Другая, пурпурная, рдеет, / Огнем любви обожжена. / А обе на Пороге Знанья... / Ужель Всевышний так судил / И тайну страстного сгоранья / К небесным тайнам приобщил?»⁸, «В эту ночь для меня хризантемы / Распустили цветок золотой!»⁹. Цікавим є те, що поетичний опис квітки майже завжди поєднується із вогняними епітетами: рум’яний, пурпуровий, золотий. Таким чином, коли квітка відкривається на зустріч сонцю, ми бачимо не лише квітку, а й вогник, що поступово розжеврюється. Поетичне вираження сутності квітки проявляється у становленні світла, яке читач може передчувати у філософському спогляданні та навчанні Гіацинта з казки Новаліса.

Часто вогонь квітки символізує вогонь кохання та свічку або лампу. Такому випадку лампа є приборканим вогнем, остаточно олюдненою свічкою. Гастон Башляр писав про такий образ: «Якщо ви принесете з саду тюльпан і поставите його на стіл, то вийде лампа. Поставте червоний тюльпан у вазу з довгою шийкою. І в самотньому спогляданні самотньої квітки ви відчуєте, що вами опановують мрії свічки»¹⁰. У певних традиціях квітка є визнаним символом полум’я кохання, як-от у Персії: коли молодий чоловік дарує тюльпан своїй коханій, він дає їй зрозуміти, що його обличчя, наче цей тюльпан, горить вогнем, а серце – мов розпечене вугілля. Таким чином квітка залишається поруч з дівчиною, заміняючи коханого, який не може бути поруч. Отже, для квітки полум’я – це і її власне вдосконалення, й образ істинного кохання. Свічка також є символом крихкості (як і квітка) тендітного життя, яке може зникнути будь-якої миті, адже полум’я свічки дуже легко згасити.

На мою думку, у даній казці полум’я (а саме, полум’я свічки) символізує Троянда-квітка. Це підкреслено і епітетом «вогненно-чорні очі» і самим описом дівчини: «Меж дівчат була одна, чарівне, прекрасне дитя і здавалося, що була вона з воску, волосся - наче золотий шовк, вишнево-червоні губи, складена, як лялечка, вогненно-чорні очі»¹¹, - цей образ, якщо читач спробує його уявити, не може не нагадати свічку із жовтим полум’ям згори, червоним – внизу та чорним ґнотом очей. Поєднання червоного і чорного у квітці, особливо троянді – частий символ вогню у більш пізній поетичній традиції. У романі «Вогонь» д'Аннунціо ми можемо побачити виразний приклад образу охопленої вогнем троянди:

- Подивись на червоні  троянди.

- Вони палають. Схоже,  що вони мають живе вугілля  у серці. Вони дійсно полум'яніють.

- Сонце стає малиновим…

- Дай мені троянду.

- Ось вона.

- О, її листя опадає!

- Ось ще!

- Її листя теж опадає.

- Вони всі на порозі смерті. Оця, можливо… ні.

- Не зривай її!

- Дивись! Вони стають все червонішими…

- Це внутрішня квітка полум'я¹².

Квітка троянди може стати символом усього життя: від народження і до смерті через згоряння, як у трояндах Д’Аннунціо. Але квітка буде полум’яніти тільки у тому випадку, якщо її образ певним чином пов'язаний із закоханістю. Саме тому у Новаліса кохання Троянди-квітки є справжнім (адже з образом дівчини пов'язаний ряд вогняних епітетів), а кохання Гіацинта є несправжнім, це любов абстрактна, яка ще не обрала для себе об’єкт реалізації. Порівняймо опис Троянди з описом Гіацинта: «Він був здоровий і їв добре, батьки ніколи його не кривдили, а кілька років тому не було нікого веселішого і радіснішого за нього; перший у всіх іграх, милий всім дівчатам, він воістину був прекрасний, виглядав як красень і чудово танцював»¹³, - читач відчуває, що Новаліс наголошує на зовнішній атрибутиці персонажа, фізичному існуванні юнака. Тут нема потягу до розкриття квітки, до перетворення її на внутрішнє полум’я. Для того, щоб відбулася ініціація юнака, йому потрібний імпульс. Саме таким імпульсом стає мандрівний мудрець, з яким розмовляє Гіацинт.

Герман Гессе у своєму есе, присвяченому Новалісу, зазначає: «Ця людина, що майже до кінця перетворила у собі свій дух, у своїй творчості, у своїй чудовій владі над словами, являє собою єдину у своєму роді чуттєву красу і повноту, певне співзвуччя духовного і тілесного»¹⁴. Цим можна пояснити поєднання червоного та золотого кольору як фізичних епітетів з виникненням справжнього кохання у серці Гіацинта. Перший біограф Новаліса, якого цитує Герман Гессе, писав про нього: «Йому, як він сам казав, було «властиво» жити не у сфері чуттєвості, але у сфері почуттів, бо зовнішнє його почуття керувалося внутрішнім. Так створював він для себе у видимому світі – інший, невидимий. Це була країна, куди його кликало «знемога», і туди він повернувся, рано досягши мети свого буття!»¹⁵. Ця подорож поета всередину самого себе у  пошуках досконалості не може не нагадувати символічну подорож Гіацинта. У казці, не мою думку, не йдеться про подорож як таку, це не фізичне переміщення простором, це самозаглиблення, яке допомагає досягти досконалості та створити ідеальний світ на тлі звичного.

Подорож юнака до Ізіди – це внутрішній шлях до справжнього кохання, під час якого все виразнішою стає вогняна атрибутика: «Я повинен піти в чужі краї, сказав він, – стара лісова Чудесниця мені розповіла, як я можу видужати, книгу кинула у вогонь, наказала мені йти до вас і просити вашого благословення. Може, я повернуся скоро, може, ніколи. Вклоніться від мене Троянді-Квітці. Я радий був би з нею поговорити, але не знаю я, що зі мною, мене тягне звідси геть невідома сила, коли я хочу повернутися в старі часи, то одразу ж з’являються більш владні думки, спокою немає, з ним разом нема ні серця, ні кохання, я мушу йти її шукати. Охоче ​​б вам сказав - куди, але сам не знаю я, – туди де мешкає Матір речей, зодягнена в покривало Діва. По ній загорілася моя душа. Прощавайте. Він вирвався з їхніх обіймів і пішов»¹⁶. Цей уривок доводить, що справжнє кохання – це горіння, воно має бути пов’язаним з вогнем. Що ближче Гіацинт наближався до Ізіди, тим більше його кохання нагадувало полум’я, тобто його квітка розкриває пелюстки: «Все більше і більше зростала в ньому та солодка туга, і ширшим та соковитішим ставало листя, голоснішими і веселішими птахи і звірі… небо темнішим, теплішим повітря та полум’янішим його кохання, час біг швидше, немов він передчував свою близькість до мети»¹⁷. Саме тому в кінці казки, коли ми вже знаємо про щасливе поєднання Гіацинта та Троянди-Квітки, Новаліс знову згадує вогонь: «Гіацинт жив ще довго потім з Трояндою-Квіткою серед своїх радісних батьків і товаришів дитинства, і незліченні онуки дякували стару чарівну жінку за її пораду та вогонь»¹⁸. Цікавою є і остання фраза: «у той час люди мали стільки дітей, скільки хотіли»¹⁹, - це можна пояснити, на мою думку, вірою людей в те, що попіл (остання стадія вогню) підвищує родючість не лише поля, а й жінки²⁰, про що пише Гастон Башляр у своїй праці «Психоаналіз вогню». Таким чином, книга, яку Чудесниця кинула у вогонь, могла стати передумовою «незліченних онуків» Гіацинта та Троянди.

Отже, дана казка є прикладом поетики вогню, що вирізняє її з-поміж інших творів Новаліса. Поетика вогню насамперед була реалізована через становлення головного героя та його потяг до справжнього кохання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Башляр Г. Поэтика пространства / Г. Башляр. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2004
2. Фуко М. / Слова и вещи / М.Фуко http://lib.ru/CULTURE/FUKO/weshi.txt 
3. Крандиевская-Толстая Н. / Избранные стихотворения / Н. Крандиевская-Толстая, http://tsvetaeva.synnegoria.com/WIN/silverage/krandievskaya/misc.html
4. Цветаева М. / Стихи растут, как звезды и как розы… / М. Цветаева, сайт поэзии «Слова. Серебряный век» http://slova.org.ru/cvetaeva/stihirastut/ .   У даному випадку не можна не помітити співвіднесеність зірки із квіткою, що було характерним для доби Відродження, як вже було зазначено.
5. Гумилев Н. / Две розы / Н. Гумилев, сайт поэзии «Библиотека классической литературы» http://petrograd.biz/biblioteka/poezia_gumilev1.php
6. Тэффи Л. / Хризантемы / Л. Тэффи, сайт «Цветы в стихах» http://cvetnichki.narod.ru/stihi.htm
7. . D'Annunzio G. The flame of life / G.D'Annunzio. – Boston. : L. C. Page & Company, 1914
8. Гессе Г. / Новалис  / Г.Гессе http://www.hesse.ru/books/articles/?ar=35
9. Новалис / Ученики в Саисе / Новалис http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise
10. Башляр Г. Психоанализ огня / Г. Башляр. – М. : Прогресс, 1993

 

 

 

 

 

 

¹ Хоча «Гімни до Ночі» були опубліковані раніше за «Учнів у Саїсі», останні були написані раніше, але їх довго редагували Людвік Тік та Фрідріх Шлегель.

² Башляр Г. Поэтика пространства / Г. Башляр. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2004. – С. 226

³ Башляр Г. Поэтика пространства / Г. Башляр. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2004. – С. 257

⁴ Формулювання Гастона Башляра

⁵ Фуко М. / Слова и вещи / М.Фуко http://lib.ru/CULTURE/FUKO/weshi.txt 

⁶ Крандиевская-Толстая Н. / Избранные стихотворения / Н. Крандиевская-Толстая, http://tsvetaeva.synnegoria.com/WIN/silverage/krandievskaya/misc.html

⁷ Цветаева М. / Стихи растут, как звезды и как розы… / М. Цветаева, сайт поэзии «Слова. Серебряный век» http://slova.org.ru/cvetaeva/stihirastut/ .   У даному випадку не можна не помітити співвіднесеність зірки із квіткою, що було характерним для доби Відродження, як вже було зазначено.

⁸ Гумилев Н. / Две розы / Н. Гумилев, сайт поэзии «Библиотека классической литературы» http://petrograd.biz/biblioteka/poezia_gumilev1.php

⁹ Тэффи Л. / Хризантемы / Л. Тэффи, сайт «Цветы в стихах» http://cvetnichki.narod.ru/stihi.htm

¹⁰ Башляр Г. Поэтика пространства / Г. Башляр. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2004. – С. 259

¹¹ Новалис / Ученики в Саисе / Новалис http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise

¹² Тут подаю свій переклад уривку. D'Annunzio G. The flame of life / G.D'Annunzio. – Boston. : L. C. Page & Company, 1914. – Р. 281

¹³ Новалис / Ученики в Саисе / Новалис http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise

¹⁴Гессе Г. / Новалис / Г.Гессе http://www.hesse.ru/books/articles/?ar=35

¹⁵ Гессе Г. / Новалис / Г.Гессе http://www.hesse.ru/books/articles/?ar=35

¹⁶ Новалис / Ученики в Саисе / Новалис http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise

¹⁷ Новалис / Ученики в Саисе / Новалис http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise

¹⁸ Новалис / Ученики в Саисе  / Новалис  http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise

¹⁹ Новалис / Ученики в Саисе  / Новалис  http://www.sunhome.ru/books/b.ucheniki_v_saise

²⁰ Башляр Г. Психоанализ огня / Г. Башляр. – М. : Прогресс, 1993. – С. 55