Ліричний герой Джорджа Байрона

Ліричний герой Джорджа Байрона

Джордж Гордон Байрон був романтиком як у творчості, так i в своєму житті. Байрон був красивим, але кульгавим від народження. Його рід був дуже давнім, мав родинні зв'язки ще з англійськими i шотландськими королями, але маєток i титул Байрони отримали лише в XVI столiттi, а в XVII столiттi англійська буржуазна революція призвела рід до занепаду. Все це сформувало особистість поета i теми його творчості/

Байрону дорікали, що його вiршi схожі на багато інших, коли з'явилася його перша збірка поезій. Але сміливий, гордий i щирий Байрон дав гідну вiдповiдь критикам. Такими ж рисами характеру наділений i його герой у поемі "Паломництво Чайльд Гарольда".

Поема має вигляд щоденника, який пишуть дві особи: сам автор i його герой. Герой поеми після перших рядків автобiографiчного характеру стає лише ім’ям, його витісняє автор, дистанція між ними майже зникає.

Прагнення пізнати людей, незадоволеність дiйснiстю, намагання випробувати свої духовні можливостi i сили - такі цiлi паломництва Чайльд Гарольда, якi були близькими i самому Байрону.

Розчарування i смуток Гарольда не залежать вiд його скривдженого самолюбства, сімейних конфлiктiв, нещасного кохання та iнших особистих мотивiв, якi вiдiграють значну роль у його попередникiв у лiтературi. Герой Байрона не розпочинає боротьбу iз суспiльством, але його бездiяльнiсть i споглядання - це не позицiя пасивностi. Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу - його незавершенiсть, герой покликаний вiдобразити момент пробудження самосвiдомостi людини нового часу, яка починає вiдчувати на собi й у свiтi, що її оточує, наслiдки iсторичних змiн i усвiдомлювати трагiчнi протирiччя, якi були характерною рисою сучасностi.

Байрон ставить питання про причини суспiльних вад, нацiонально го занепаду, замислюється над протирiччями i загадковiстю iсторично го процесу, але виражає глибоке незадоволення собою i розмiрковує над значенням своєї творчостi.

Герой Байрона вiдчуває "Свiтову скорботу", тому що жага життя, могутнi сили, прихованi в людинi, не мають плiдного використання. Гарольд палко i щиро сприймає реальнiсть, але саме вона гнiтить його. I вiн постає проти всього свiту, вiдстоюючи право на внутрiшню iндивi-дуальну свободу, насамперед свободу почуттiв. Таким настроєм пройнятий вiрш "Душа моя похмура". Вiдчуття "Свiтової скорботи" - головний мотив вiрша. Лiричний герой звертається до спiвця з дивним проханням: заспiвати таку пiсню, щоб душа розридалась. "Я хочу слiз!" стає своєрiдним референом, в якому звучить виклик. I тiльки кiнцiвка вiрша пояснює, чому виникає таке дивне прохання. "Я хочу слiз, бо серце розривається вiд страждання". Лiричний герой мислить так: вiдiйти вiд життєвих страждань вiн не зможе, а сльози, можливо, принесуть хоч на деякий час полегшення.

Такий романтичний герой був близьким багатьом поетам. Тому твори Байрона перекладали рiзними мовами, i навiть виник тип поведiнки людини, який дiстав назву "байронiзм".

Лiричний герой Байрона виник за певних iсторичних умов i вiддзеркалив основнi проблеми того часу, пробудження в людинi вiдчуття своєї неповторностi, свого права на власнi думки i почуття. Такий герой не знає нi причин "свiтової скорботи", нi як її позбутися. I вiн залишає за собою право не ховатися вiд неї, а вистраждати її.

Список літератури.

1) Н. И. Муравьёва и С. В. Тураев. Западноевропейская литература.

Москва. 1956г.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ромм А. С. Джордж Ноз-л Гордон Байрон. 1788—1824.— Л.—М., 1961;

2. Дьяконова Н. Я. Лирическая поззия Байрона.— М., 1975.