Лексика на позначення кольору в поезії М. Вінграновського

 

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Дніпропетровський національний університет  імені Олеся Гончара

Факультет української й іноземної  філології та мистецтвознавства

Кафедра української мови

 

 

Курсова робота

Лексика на позначення кольору в поезії М. Вінграновського

 

Виконавець                                                     Керівник роботи

студент гр. УУ-10-1з                                      к.філол.н., доцент

Пришко Ольга Валеріївна                             Н.Г. Майборода

__  ___________  2011 р.                               __  __________  2011 р.

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2011

Реферат

Структура роботи визначена метою й завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел (18 позицій), додатку. Загальний обсяг роботи – 36 сторінок; основний зміст викладено на 25 сторінках.

У вступі обґрунтовується вибір теми курсової роботи, розкривається сутність наукової проблеми, що потребує розв'язання, мотивується актуальність дослідження, формулюються мета, завдання, окреслюються методи роботи, розглядаються наукова новизна й практичне значення здобутих результатів.

У розділі 1 «Творчі грані М. Вінграновського» говоримо про неповторну індивідуальність Вінграновського, невловну і біжучу, як живе срібло. Його поезія — це стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижно з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому... Все, чого коли-небудь сягав його душевний зір і що чутно чи нечутно торкалося колись його душі, — все воно живе в ньому постійно, глибоко жевріє здатною щомиті спалахнути живою жариною; живе, готове щохвилі полинути водоспадом, упасти росинкою чи вдарити громом — з найнепомітнішого і найнесподіванішого приводу. 
        
   У розділі 2 «Колористична парадигма творів М. Вінграновського» порушується питання про системно-структурну організацію поетичної мови . Постулюється думка про те, що саме на лексичному рівні художня мова найвиразніше виявляє свій образотворчий потенціал. Поетичне слово як своєрідний засіб / спосіб комунікації є носієм не лише предметно-понятійної інформації, а спрямовано насамперед на актуалізацію емоційно-оцінних конотацій, на вербалізацію образно-чуттєвих вражень, уявлень.

Здійснено квантитативний аналіз поетичної лексики М. Вінграновського. Наша робота була спрямована як на вивчення ключових, повторюваних образно-виражальних засобів, розкриття провідних тенденцій семантичного перетворення художнього слова, так і на виявлення низькочастотної лексики в мовотворчості М. Вінграновського.

Простежено структурно-семантичні особливості й образно-виражальні функції кольоративів. Зауважено, що конкретна спектральна чи асоціативна колірна ознака актуалізується в смисловому комплексі як простих, так і складних різночастиномовних слів.

У висновку зазначено: наукова проблема, що порушується в роботі, – необхідність виявлення й аналізу стилетвірних ознак поетичної мови М. Вінграновського – знайшла своє розв'язання через аспектне вивчення словесно-художнього доробку письменника. На засадах рівневого підходу до аналізу поетичної мови –специфічного системно-структурного утворення – з'ясовано лексичні особливості індивідуальної мовотворчості М. Вінграновського.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

Курсову роботу присвячено дослідженню особливостей функціонування лексичної підсистеми в поетичній мові Миколи Вінграновського. З метою увиразнення індивідуальних словесно виражальних пріоритетів письменника до аналізу залучено тексти й інших поетів шістдесятників – І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка. У роботі використано інформацію з електронної бази даних "Параметризація українського поетичного мовлення ІІ половини ХХ століття". За результатами опрацювання фактичного матеріалу встановлено вагоме функціональне навантаження антропоморфізованих слів (субстантивних одиниць, що зазнають метафоричного переосмислення за принципом уподібнення людині), кольорономінацій, лексем із меліоративною конотацією, оказіоналізмів у художньому мовленні М. Вінграновського. Досліджено склад, квантитативні характеристики, структурно-семантичні особливості, стилістичні функції виявлених релевантних одиниць.

 Ключові  слова: поетична мова, лексема, лексико-семантична група,кольорономінація, меліоративна конотація, оказіоналізм, антропоморфна метафора.

 

Annotation

 The work is dedicated to the research of functional peculiarities of lexical subsystem in Mykola Vinhranovsky's poetic language. Individual verbal priorities of M. Vinhranovsky are investigated involving analysis of poetical vocabularies of I. Drach, L. Kostenko, B. Oliynyk and D. Pavlychko. In research, the information from electronic database "Parameterization of Ukrainian poetic language of the second part of the 20th century" is used. Special features of language style of M. Vinhranovsky are colours denoting lexemes, lexemes with meliorative connotation, anthropomorphized lexemes and occasional words. Content, quantitative characteristics, structural-semantic peculiarities, as well as stylistic functions of lexical units relevant for poetic language of M. Vinhranovsky are analyzed in the research.

 Key words: poetic language, lexeme, lexico-semantic group, colour denoting lexeme, meliorative connotation, occasional word, anthropomorphous metaphor.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………7

Розділ 1.Творчі грані М. Вінграновського………………………10

Розділ 2.Колористична парадигма творів М. Вінграновського..20

2.1. Феномен кольору з погляду бінарно протиставлених природничих та гуманітарних наук………………………………………………..20

2.2. Аналіз колористики  у лінгвосинергетичному полі………….21

2.3. Семантика кольорономінантів…………………………………22

2.4. Систематизація колорем у  творах М. Вінграновського……..24

2.5. Внесок письменника в світову поетичну колористику……….26

Висновки ……………………………………………………………...32

Список літератури……………………………………………………34

 

 

 

 

 

 

 

                                                              Вступ

Актуальність  теми. Микола Вінграновський був людиною широкого мистецького обдаровання – поетом, прозаїком, сценаристом, режисером-постановником, кіноактором. Ставлення ж до поезії мав особливе: саме в поезії М. Вінграновський вбачав першооснову, духовні витоки своєї творчості.

У цілому ж поезія М. Вінграновського  в аспекті лінгвістичної проблематики була об'єктом нечисленних наукових студій. Художнє мовлення митця розглядалося принагідно – у загальному контексті дослідження української поетичної мови ХІХ – ХХ століть – у роботах Т. Беценко, В. Герман, Н. Данилюк, С. Єрмоленко, В. Калашника, І. Коломієць, О. Маленко, Л. Пустовіт, О. Рудь та ін. Окремі публікації знаходимо в науковій періодиці.

З огляду на брак фахових розвідок, присвячених аналізу словесно-художніх засобів у поезіях М. Вінграновського, постає необхідність різноаспектного  вивчення мовотворчості цього автора. Отже, існує проблема виявити й проаналізувати стилетвірні ознаки поетичної мови М. Вінграновського. Потреба в розв'язанні цієї проблеми зумовлює актуальність обраної теми курсового дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі колористики в усіх сферах життя та мистецтва, особливо в літературі та мові, присвячено ряд праць вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема відома класифікація кольорономінантів за фізичними параметрами Л.М. Миронової[Миронова, 1984], за частотністю вживання В.А. Москович[Москович, 1969], за структурно-семантичними типами А.П. Кириченко[Кириченко, 1960], за словотвірною структурою О.М. Дзівак[Дзівак, 1975], за подібністю у психолінгвістичному аспекті Р.М. Фрумкіної[Фрумкіна, 1984], за подібністю в історичному аспекті Н.Б. Бахіліної[Бахилина, 1975], за ієрархією Л.О. Пустовіт[Пустовіт, 1998]. Тому проблема колорем у творах окремих письменників, зокрема у творах М. Вінграновського, потребує систематизації та аналізу.

Мета і завдання дослідження. Наукова проблема, що порушується в курсовій роботі, визначила мету роботи – проаналізувати кольорономінанти, використані письменником у поетичних творах, у світлі лінгвосинергетики.

За нашими спостереженнями, в образотворчій  системі Вінграновського наявні певні лексико-семантичні засоби, авторське використання яких має закономірний характер. Попередні результати опрацювання фактичного матеріалу дозволяють висунути гіпотезу про вагоме функціональне навантаження кольороназв у поетичному ідіолекті.

Мета дослідження, необхідність підтвердження заявленої гіпотези диктують розв'язання таких завдань:

1) визначити теоретико-методологічні  засади роботи, окреслити перспективи  студій у сфері вивчення поетичної  мови;

2) встановити типологію лексико-семантичних  засобів художньої образності;

3) дослідити склад, специфіку авторського вживання слів на позначення кольору;

4) проаналізувати тексти творів  крізь призму кольорономінантів;

5) систематизувати колореми за  семантикою, частиномовною приналежністю,  експліцитні та імпліцитні форми  кольорономінантів.

Об'єктом дослідження є мова поетичних творів М. Вінграновського. Фактичний матеріал дібрано з текстів, опублікованих в авторських збірках, збірнику "Найдорожчий скарб", періодичних виданнях.

Предмет дослідження становлять лексичні одиниці, а саме кольороназви в поетичному ідіолекті М. Вінграновського.

Методи дослідження підпорядковано досягненню поставленої в роботі мети. Для визначення теоретико-експериментальних передумов дослідження використано загальнофілософські методи спостереження, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування. Вирішення сформульованих завдань вимагало також звернення до комплексу власне лінгвістичних методів, а саме: типологічного, дистрибутивного, порівняльно-зіставного, прийомів морфемно-словотвірного аналізу, кількісного аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Творчі грані  М. Вінграновського

 

Творчість Миколи Вінграновського  — небуденне явище в українській  літературі. Перший з-поміж рівних у  плеяді шістдесятників, він витворив художній світ, законом якого є  краса. Тут красиве все: національна гідність, ніжність і обурення, шаленство та скрута, розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ, принципово відмінний від реального, є бунтом краси проти недосконалості та приземленості життя.

Художній світ Миколи Вінграновського - весь у його ліриці. Вона по-своєму кінематографічна: коли на першому плані ліричне осягнення, інтимне переживання, то на другому — глибинне філософське осягнення сутності, чи навпаки. Вінграновський — шістдесятник за суттю цього поняття, за ємністю ідей і образів у його творчості. У цьому переконують нас його книги: «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі»,« Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», «З обійнятих тобою днів», низки книжок для дітей і роман «Северин Наливайко»

Народився Микола Вінграновський 7 листопада 1936 р. в селі Богополі на Миколаївщині. Цей рік дав українській літературі цілу плеяду видатних творців, яких пізніше назвали поколінням шістдесятників. На їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови, і саме ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів. Великі історичні події, картини зрушення світу, запавши в дитячу свідомість, сприяли формуванню такого душевного ладу, у якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення, дух тривожної причетності до історії та почуття відповідальності за долю свого, народу.

У 1943 р. Вінграновський пішов  у нульовий клас початкової школи  в Кумарах, а продовжував навчання в богопільській десятирічці, яку  закінчив 1955 р. Тоді ж уступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака помітив Олександр Довженко й «коронував» на долю артиста, кінорежисера й поета, за влучним висловом І. Дзюби, «на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу». Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі Вінграновського. Довженкове розуміння творчості як торжества свободи та краси резонує у кожному слові поета.

Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ», а фахом своїм обрав кіно режисуру (він створив 10 художніх фільмів, серед яких — «Берег надії», «Климко» тощо).

З 1960 p., після закінчення ВДІКу, Вінграновський був режисером Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Від 1989 р. по 1993 р. був головою Українського відділення ПЕН-клубу, і ця почесна неоплачувана посада — єдина з керівних, яку колись обіймав поет.

Перші вірші побачили світ у 1957 р. в журналі «Дніпро», чотири поезії було опубліковано в 1958 р. в «Жовтні», але справжній розголос принесла добірка віршів «З книги першої, ще не виданої», яка з'явилася в «Літературній газеті» 7 квітня 1961 р. Наступного року ця книжка вийшла у світ під назвою «Атомні прелюди» й стала одним із найголовніших побудників полемічного виру навколо нової поетичної генерації. Не часто трапляється, щоб перші газетні публікації віршів викликали такі гарячі відгуки та полеміку, як це сталося з Миколою Вінграновським. Багато читачів вітали їхню появу, система ж зустріла новаторство негативно, звинувачуючи молодого поета в абстракціонізмі та сюрреалізмі.